Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №240/8163/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8163/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

06 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Бюро економічної безпеки України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2498 грн, у 2023 році у розмірі 2684 грн, 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2022 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” у розмірі 2498 грн; грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” у розмірі 2684 грн; грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” у розмірі 3028 грн, у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” у розмірі 3028 грн, з урахуванням проведених виплат;

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” у розмірі 3028 грн, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оновлений грошовий атестат для призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням грошового забезпечення, перерахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” у розмірі 3028 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовані тим, що з 01.11.2022 по 30.11.2025 рік він проходив службу у Бюро економічної безпеки на різних посадах, під час служби йому було присвоєні різні спеціальні звання згідно з наказом БЕБ від 01.12.2022 № 606-к - лейтенант БЕБ, та згідно наказу № 456-к/ДСК-ДП від 28.11.2024 присвоєно чергове звання - старший лейтенант БЕБ України. Наказом БЕБ від 24.12.2025 № 258-к/ДСК-ДП був звільнений зі служби в БЕБ України, вважає, що йому було визначено посадовий оклад у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 31 Закону України “Про бюро економічної безпеки України, Тобто без дотримання згаданої статті та без дотримання постанови Кабінету Міністрів України № 1068 за пунктом другого якого Умов оплати праці БЕБ- передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. А оскільки статтями 7 Закону України “Про Державний бюджет України” на 01.01.2022 такий прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, на 01.01.2023 такий прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, на 01.01.2024 та на 01.01.2025 становив 3028 грн, відповідачем у період з 01.11.2022 по 30.12.2025 протиправно здійснювалась йому виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн з урахуванням того, що такого прожиткового мінімуму Законом України “Про прожитковий мінімум” не передбачено, що, на переконання позивача, є порушення вищенаведених вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 31 Закону про БЕБ. З наведених підстав позивач вважав, що і одноразова грошова допомога при звільненні йому також була виплачена у меншому розмірі протиправно.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що згідно з ч. 3 ст. 31 "Закону про БЕБ" посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону про БЕБ, фінансове та матеріально-технічне забезпечення БЕБ України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, передбачених проектами міжнародної технічної допомоги. З огляду на те, що служба в БЕБ України є державною службою особливого характеру, яка врегульована спеціальним законодавством, до визначення посадових окладів працівників БЕБ застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Відповідний розмір установлений абзацом 6 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України” на 2022, 2023, 2024, 2025 роки на рівні 2102 грн. Отже, саме цей показник у розмірі 2102 грн підлягає застосуванню для визначення посадових окладів працівників БЕБ у 2022-2025 роках. На переконання представника відповідача, застосування фіксованого прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним в умовах воєнного стану та відповідає принципам спеціального регулювання, юридичної визначеності та ефективного використання бюджетних коштів. Також представник відповідача вказав і на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 щодо правозастосування приписів ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України", яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка, на його переконання, є подібною до правовідносин у даній справі.

24 липня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві позивач просить апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України по справі № 240/8163/26 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 240/8163/26 залишити без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач у спірний період з 01.11.2022 по 30.12.2025 проходив службу у Бюро економічної безпеки на різних посадах.

Під час служби йому були присвоєні такі звання: наказом БЕБ від 01.12.2022 № 606-к ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - лейтенант Бюро економічної безпеки України та наказом БЕБ від 28.11.2024 № 456-к/ ДСК-ДП - старший лейтенант Бюро економічної безпеки України.

Наказом БЕБ від 23.03.2023 № 72-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 переведено на посаду заступника керівника департаменту - керівника управління Департаменту детективів із стратегічного захисту економіки.

Наказом БЕБ від 24.12.2025 № 258-к/ДСК-ДП ОСОБА_2 звільнений із служби в Бюро економічної безпеки України згідно з підпунктом 7 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333.

Не погодившись із обчисленням розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням упродовж служби, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України “Про Бюро економічної безпеки України” від 28.01.2021 № 1150-ІХ (далі - Закон № 1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Так, частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 3 ст. 31 Закону України “Про Бюро економічної безпеки України”, Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 (далі Умови № 1068) затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.

Згідно з п. 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі № 807/257/14 та від 25.05.2022 справа № 120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі “Ніколова проти Болгарії”, заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі “Баранкевич проти Росії”, заява № 10519/03).

Отже, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 за № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Положеннями ст. 1 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону № 966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями ст. 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Законів України “Про Державний бюджет України на 2022 2023, 2024 та 2025 роки” разом із установленням на 01.01.2022 прожиткових мінімумів у розмірі 2481грн, на 01.01.2023 прожиткових мінімумів у розмірі 2684 грн, з 01 січня 2024 та з 01 січня 2025 у тому числі для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України “Про Бюро економічної безпеки України”, а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України “Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки” фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону № 1150-ІX.

Закони України “Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки” не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22.

Отже, з огляду на викладене суд доходить висновку, що грошове забезпечення позивача та одноразова грошова допомога при звільненні за період з 01.11.2022 по 30.12.2025 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 ст. 7 Законів України “Про Державний бюджет на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки”, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2022 - 2481 грн, 01.01.2023 - 2684 грн, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 у розмірі 3028 грн.

За викладених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, на 01.01.2024 та на 01.01.2025 у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України “Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки”, слід визнати протиправною.

Так, ч. 2 ст. 77 Кодекс адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем у відзиві на позов не наведено жодних обґрунтованих підстав, належних, достатніх та допустимих доказів також не було надано, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2481 грн., 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 та 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи із встановлених вище судом обставин даної справи та аналізу чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, ст. 31 Закону про БЕБ та постановою Кабінету Міністрів України № 1068.

Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, не є релевантними до правовідносин у цій справі та не підлягають застосуванню в силу ч. 5 ст. 242 КАС України з огляду на таке.

По-перше, у справі № 240/9028/24 Велика Палата досліджувала правовий статус судді та розмір суддівської винагороди, що регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів". У законах України про Державний бюджет на відповідні роки для суддів існувала пряма прицільна норма, яка визначала "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" у розмірі 2102 грн. Тобто законодавець чітко зазначив, що саме цей показник є "прожитковим мінімумом для цілей суддівської зарплати". Такий підхід Велика Палата підтвердила.

По-друге, стосовно працівників БЕБ жодна з норм бюджетних законів на 2022-2025 роки не містить аналогічної адресної вказівки. Абзац 6 ст. 7 цих законів встановлює показник для "інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами" - це загальна збірна категорія, що не є еквівалентом прицільної норми для суддів. При цьому ч. 3 ст. 31 Закону про БЕБ та п. 2 Умов № 1068 однозначно вказують на "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року", що відповідає загальному показнику (абз. 4 ст. 7 бюджетних законів), але аж ніяк не показнику абз. 6, запровадженому бюджетним законом в обхід спеціального закону.

По-третє, Велика Палата у справі № 240/9028/24 офіційно відступила виключно від висновків у справах, що стосувалися суддівської винагороди (справи № 280/1233/22 та № 620/4971/23). Від правових висновків у справах про грошове забезпечення працівників БЕБ (зокрема, справи № № 400/2031/21, 360/503/21, 400/4904/21, 280/9563/21 та ін.) Велика Палата не відступала і не вирішувала питань їх правомірності. Відповідно, практика щодо БЕБ залишається чинною.

Колегія суддів критично ставиться і до аргументів представника відповідача, які у даному випадку відхиляються судом, щодо того, що фіксований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним та таким, що відповідає принципам спеціального регулювання, юридичній визначеності та ефективного використання бюджетних коштів, з огляду на таке.

Як уже зазначалося вище, введення законодавцем у Законах України “Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 нової грошової величини “прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн” без внесення змін до спеціальних законів, якими визначені посадові оклади таких працівників із розрахунку такої величини як “прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року” не відповідає меті Законів України “Про Державний бюджет України”, які мають врегульовувати лише витрати та доходи Держави на відповідний календарний рік і не можуть врегульовувати правовідносин, які регулюються іншими спеціальними законами (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), з урахуванням того, що згаданої величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами ( у тому числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн) Законом № 966-XIV не передбачено.

Слід зазначити, що принцип правової визначеності - це загальний принцип права, який гарантує, що зміст права є чітким, зрозумілим і стабільним, а права та свободи людини можуть бути реалізовані на практиці. Це означає, що правові норми повинні бути сформульовані недвозначно, передбачувано та стабільно, щоб громадяни могли знати свої права і передбачати наслідки своїх дій.

А отже, застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів працівників БЕБ у згаданому періоді, яка відсутня у спеціальному законі та у Законі № 966-XIV не може свідчити про відповідність її принципам спеціального регулювання та правовій визначеності.

Інші аргументи представника відповідача не заслуговують уваги, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують. Зокрема, не спростовує висновків суду і аргумент відповідача про те, що штатні розписи БЕБ на 2022-2025 роки із деталізацією посадових окладів погоджено Міністерством фінансів України. Погодження штатного розпису органом виконавчої влади не надає цьому документу сили закону і не може підміняти або змінювати норму спеціального закону. Міністерство фінансів діє в межах своїх бюджетних повноважень і не є органом, уповноваженим тлумачити норми Закону "Про Бюро економічної безпеки України" чи надавати підзаконним актам пріоритет над ним. Погодження виконавчого органу не може легалізувати визначення окладів у спосіб, що суперечить ч. 3 ст. 31 Закону № 1150-ІХ та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1068.

Перевіривши правомірність дій відповідача щодо проведення нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, за період з 01.11.2022 по 30.12.2025 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2481 грн, у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України “Про Державний бюджет України на 2022, 2024 та 2025 роки”, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов`язати відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення, у тому числі і одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2481 грн, 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України “Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки”, за період з 01.11.2022 по 30.12.2025 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, виходячи з того, що судом встановлено протиправність дій відповідача у наведеній частині позову, а тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із повноважень адміністративного суду, визначених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо позовних вимог в частині підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оновлений грошовий атестат для призначення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням грошового забезпечення, перерахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” у розмірі 3028 грн., то колегія суддів зазначає таке.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі-Порядок №31).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно з Законом, до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, в тому числі, - Бюро економічної безпеки України, за останнім місцем служби.

Процедуру організації в центральному апараті та територіальних управліннях БЕБ роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка затверджена Бюро економічної безпеки України 19.07.2023 № 220.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції БЕБ уповноважені структурні підрозділи організовують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства, розглядають звернення з питань оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та/або з метою отримання пільг, готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції БЕБ служби управління персоналом центрального апарату та територіальних управлінь БЕБ на запит уповноваженого структурного підрозділу в триденний строк обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформляють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (додаток 2) та ознайомлюють особу, яка набула право на пенсію, із розрахунком вислуги років.

За приписами пп. 5 п. 1 розділу ІІІ Інструкції уповноважені структурні підрозділи у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформляють особі, яка звернулася із заявою про призначення пенсії, подання про призначення пенсії за формою, встановленою додатком 7 до Порядку, та надсилають його до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.

Згідно з п. 4, 5 розділу ІІІ Інструкції фінансові підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь БЕБ на запит уповноваженого структурного підрозділу в триденний строк складають: 1) грошовий атестат згідно з додатком 3; 2) довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за формою згідно з додатком 8 до Порядку. До подання про призначення пенсії особі, яка набула право на пенсію, додаються документи, перелік яких передбачений Порядком.

Таким чином, грошовий атестат, виданий при звільненні позивача і наданий до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, є визначальним документом для розрахунку розміру пенсії.

Як зазначив позивач, що не заперечується відповідачем, у направленому до Головного управління Пенсійного фонду у Житомирській області грошовому атестаті БЕБ визначило посадовий оклад та інші суми грошового забезпечення позивача, виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.

Оскільки судом встановлено, що відповідач застосовував неправильний показник прожиткового мінімуму при розрахунку посадового окладу позивача, грошовий атестат, складений на основі цих занижених показників, не відповідає дійсному розміру грошового забезпечення, на яке мав право позивач. Видача виправленого грошового атестату на підставі правильного показника прожиткового мінімуму, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (3028 грн), є обов`язковим і невід`ємним наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо заниженого нарахування грошового забезпечення позивача. В іншому разі порушення права позивача матиме триваючий характер і поширюватиметься на всі пенсійні виплати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов`язати Бюро економічної безпеки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області оновленого грошового атестата для перерахунку пенсії позивачу, з урахуванням грошового забезпечення, перерахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19.11.2024 №4059-IX у розмірі 3028 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.