Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №120/6912/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6912/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

05 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0092991-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов`язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у розмірі 25 477,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0092994-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов`язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік у розмірі 35 308,80 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов`язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік у розмірі 47 814,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0092988-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов`язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 52 227,60 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є та протягом спірного періоду була власником нерухомого майна - будівлі ангару-зерноскладу площею 1471,2 кв.м, розташованої у с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області.

Вказана обставина у межах розгляду цієї справи є безспірною та підтверджується, зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45157279 від 06.10.2015 та технічним паспортом на громадську будівлю (будівля ангару-зерноскладу), який виданий 19.12.2014 КНП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації".

Таким чином, як власник відповідної нерухомості позивачка вважається платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи з площі об`єкта за вищезазначеною адресою та ставок відповідного податку.

У зв`язку з цим контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0092991-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України позивачці визначено до сплати суму податкового зобов`язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 25 477,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0092994-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким позивачці визначено до сплати суму податкового зобов`язання з цього ж податку за 2021 рік у розмірі 35 308,80 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025 за 2022 рік на суму 47 814,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0092988-2411-0222- UA05100170000071290 від 17.03.2025 за 2024 рік на суму 52 227,60 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до з підпунктом 266.4.2. пункту 266.4. статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0092991-2411-0222-UA05100170000071290 та № 0092994-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025 за 2020-2021, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно із абзацом першим пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Відповідно до підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень.

Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення.

Рішенням Великовулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 26.06.2019 № 293 на території сільської ради установлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також пільги для фізичних та юридичних осіб зі сплати цього податку, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4. ст. 266 ПК України.

Вказане рішення набрало чинності з дня його оприлюднення, вступило в дію із 01.01.2020 та втратило чинність з 01.01.2022 у зв`язку з прийняттям рішення Шпиківської селищної ради від 14.06.2021 № 489.

Згідно додатку 2 до рішення від 26.06.2019 № 293, до переліку пільгових категорій платників, яким надається пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 100% віднесено визнаних відповідно до закону осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, категорія 4.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та віднесена до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Окрім того, відповідно до посвідчення дружини померлого громадянина із числа потерпілих категорії першої, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою № 508614 С, ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, передбачені статтею 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 20 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, в тому числі зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, ураховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що наявність у позивачки відповідних посвідчень підтверджує її приналежність до осіб, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС, і що відповідним рішенням органу місцевого самоврядування позивачку надано пільгу у виді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на відповідний податковий період 2020-2021 рр.

При цьому положеннями підпункту 266.4.2 пункту 266.4. ст. 266 ПК України встановлено, що саме до повноважень сільських, селищних, міських рад належить встановлення пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території

Таким чином податкові зобов`язання за 2020 та 2021 роки були визначені позивачці без урахування наявної у неї пільги, що призвело до нарахування податку за відсутності належних правових підстав для цього, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092991-2411-0222-UA05100170000071290 та № 0092994-2411-0222-UA05100170000071290 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290 (за 2022 рік), то суд зазначає наступне.

У межах адміністративно-територіальної реформи 2020 року, проведеної згідно з постановою Верховної Ради № 807-ІХ та розпорядженням КМУ № 707-р, село Велика Вулига Тиврівського району увійшло до складу Шпиківської селищної територіальної громади Тульчинського району, замість ліквідованої Великовулизької сільської ради.

Рішенням Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 14.06.2021 № 489 "Про встановлення ставок місцевих податків та зборів на території населених пунктів Шпиківської селищної територіальної громади" встановлено на території Шпиківської селищної територіальної громади податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та його ставки згідно Додатку 1 (набуло чинності з 01.01.2022).

Як вбачається з Додатку 1 до рішення Шпиківської селищної ради від 14.06.2021 № 489, для будівель для зберігання зерна (код 1271.3) ставка податку визначена на рівні 0,00 (нуль) відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно із ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45157279 від 06.10.2015, належний ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна класифіковано як будівля ангару-зерноскладу; опис об`єкта нерухомого майна: будівля ангару-зерноскладу А.

Крім того, відповідно до технічного паспорта на громадську будівлю (будівля ангару-зерноскладу), виданого 19.12.2014 КНП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації", будівля ангару-зерноскладу складається з одного приміщення зерноскладу площею 1471, 2 кв. м, що відповідає загальній площі об`єкта оподаткування.

Довідкою від 07.05.2025 № 194, виданою виконкомом Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, також підтверджується, що будівля ангару-зерноскладу, загальна площа 1471,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , використовується для зберігання зернових культур та належить до будівель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що об`єкт нерухомого майна - будівля ангару-зерноскладу, який перебуває у власності позивачки, за своїм функціональним призначенням відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, зокрема до підкласу 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна" за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

У свою чергу, Додатком 1 до рішення Шпиківської селищної ради від 14.06.2021 № 489 для зазначеної категорії будівель визначено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що виключає можливість нарахування позивачці грошових зобов`язань за спірний період 2022 року.

Крім того судом першої інстанції правильно враховано, що ГУ ДПС у Вінницькій області вже приймало щодо позивачки податкове повідомлення-рішення № 0009065-2412-0222-UA0510017000001290 на суму 47 814,00 грн за той самий податковий період (2022 рік) і щодо того самого об`єкта нежитлової нерухомості (ангар-зерносклад площею 1471,2 кв.м, розташований у с. Велика Вулига). Під час подальшої звірки даних (заява вх. № 37737/6 від 24.07.2024) та у відповіді ГУ ДПС у Вінницькій області № 24718/6/02-32-24-03-16 від 09.05.2025, наданій на адвокатський запит вих. № 85-А3/25 від 06.05.2025, контролюючий орган підтвердив, що рішенням Шпиківської селищної ради № 489 від 14.06.2021 для будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства встановлено ставку 0%, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 20.02.2024 фактично було відкликане як безпідставно винесене.

Попри це, 17.03.2025 відповідачем повторно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290, яким ОСОБА_1 знову визначено податкове зобов`язання за 2022 рік у тій самій сумі 47 814,00 грн, без врахування чинного у спірний період та не скасованого рішення органу місцевого самоврядування про нульову ставку податку за відповідний об`єкт нерухомості.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290 не відповідає вимогам податкового законодавства, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092988-2411-0222-UA05100170000071290 (за 2024 рік), то суд зазначає наступне.

Згідно підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції до внесення змін на підставі Закону № 3603-IX від 23.02.2024) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та їх існування у 2024 році для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, та звільнення платника податку від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідною була сукупність таких умов:

1) будівля (споруда) належить на праві власності сільськогосподарському товаровиробнику (фізичній або юридичній особі);

2) будівля (споруда) відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

3) будівля (споруда) не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Законом № 3603-IX від 23.02.2024, який набрав чинності з 16.03.2024, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України було викладено в новій редакції, а саме:

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто оновленою редакцією відповідної податкової норми уточнено, що відповідна будівля (споруда) має належати сільськогосподарському товаровиробнику (фізичній або юридичній особі) та використовуватися за своїм безпосереднім призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що належна позивачці будівля ангару-зерноскладу, призначена для зберігання зернових культур, може бути класифіковано як будівля сільськогосподарського призначення.

Однак віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу ще не є безумовною підставою для звільнення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє, від сплати цього виду податків, адже законодавець поставив у залежність використання сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу – це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18.

Також відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство – господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Підпунктом 14.1.76 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Відтак належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 17.02.2021 у справі № 820/3707/17 та від 22.04.2021 у справ № 822/3289/17.

Таким чином, довідкою виконкому Шпиківської селищної ради від 07.05.2025 № 194 підтверджується, що належна позивачці будівля ангару-зерноскладу, загальна площа 1471,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , використовується за своїм функціональним призначенням – для зберігання зернових культур. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань від 04.05.2025, з 27.08.2024 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює економічну діяльність за КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).

Окрім того, для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 використовує належні їй на праві власності земельні ділянки, зокрема земельну 3,3796 гектара, кадастровий 0524581300:01:002:0129, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована території Великовулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, та земельну ділянку площею кадастровий 0524585700:01:003:0257, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Слідянської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.07.2015 серії HAA860154, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40193571 від 07.07.2015, копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.12.2014 серії НАЕ 832391, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30927676 від 12.12.2014).

Вказане підтверджується довідкою № 26 від 07.05.2025, виданою Управлінням земельних ресурсів, благоустрою та житлово-комунального господарства Шпиківської селищної ради.

Для здійснення товарної сільськогосподарської діяльності ОСОБА_1 використовуються наявні у неї транспортні засоби - трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , марка БЕЛАРУС-892, рік випуску 2012, а також спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ГАЗ, модель 53 Б, право власності на які підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини Серія НОМЕР_4 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Таким чином матеріалами справи підтверджується наявність обов`язкових умов, які є необхідними для звільнення від оподаткування належного позивачці об`єкта нежитлової нерухомості, відмінного від земельної ділянки, відповідно до положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за 2024 рік.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092988-2411-0222-UA05100170000071290 також визнається протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що об`єкт нібито належить до класу "Будівлі промисловості" (код 125) та підпадає під регулювання підпункту "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки класифікація будівлі визначається правоустановчими та технічними документами (ангар-зерносклад, код 1271.3).

Посилання скаржника на факт сплати позивачкою податку за 2023 рік як на свідчення непослідовності її позиції також є безпідставними, оскільки добровільна або вимушена сплата податкового зобов`язання за один податковий період не позбавляє платника податків права на захист своїх порушених прав та оскарження протиправних рішень контролюючого органу за інші періоди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року відсутні.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.