Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №148/1780/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/1780/26

Головуючий у 1-й інстанції: Дамчук О.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

04 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом в якому просив скасувати постанову № R551717 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 28.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт зазначив, що звернення керівника ТЦК та СП до органів Національної поліції про адміністративне затримання та доставлення особи за ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можливе виключно у разі виявлення цим керівником факту вчинення особою правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП. Такі відомості щодо звернення від 20.02.2026 внесені відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Реєстр «Оберіг») та зафіксовані у розширеному витязі Реєстру як дата відкриття/порушення справи про адміністративне правопорушення.

Отже, факт правопорушення уповноважена особа виявила саме 20.02.2026, а тому на момент винесення постанови 28.05.2026 тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності закінчився 20.05.2026. Подання заяви в порядку ст. 279-9 КУпАП не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку дотримуватися ст. 247 КУпАП та закрити справу у разі закінчення строків, встановлених ст. 38 КУпАП.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 видано розпорядження № P/2/127, адресоване Городківській сільській раді Тульчинського району Вінницької області, про здійснення оповіщення про виклик військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год. 04.06.2025 для уточнення облікових даних.

23.05.2025 Городківською сільською радою надіслано рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення повістку про виклик на 04.06.2025 на зареєстровану адресу проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), про що сільська рада повідомила відповідача листом від 26.05.2025 № 849. У визначену дату 04.06.2025 позивач за викликом ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув. За фактом неприбуття позивача керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 20 лютого 2026 року сформував та направив до органів Національної поліції звернення про здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП (причина звернення: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП; Дата звернення: 20.02.2026»).

Зазначена інформація про звернення до Національної поліції від 20.02.2026 внесена посадовими особами відповідача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображена в електронному військово-обліковому документі позивача в мобільному додатку «Резерв+», а також у відомостях Реєстру, де датою порушення справи про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП визначено 20 лютого 2026 року.

25 травня 2026 року ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву у порядку ст. 279-9 КУпАП, в якій зазначив про визнання факту неприбуття за повісткою та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

28 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R551717 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що саме 20.02.2026 відповідач встановив факт невиконання позивачем обов`язку з`явитися до ТЦК та СП та мав об`єктивно достатні дані для притягнення його до відповідальності. Суд вважав, що оскаржувану постанову винесено 28.05.2026 в межах трьох місяців після надходження заяви позивача від 25.05.2026 в порядку ст. 279-9 КУпАП, а отже, строки притягнення до відповідальності порушено не було.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно матеріалів справи підставою для внесення інформації про порушення позивачем правил військового обліку стала неявка позивача за викликом до ТЦК та СП, чим порушено вимоги абз. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та п. 24 Порядку № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до матеріалів справи міститься розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № P/2/127 від 14.05.2025, адресоване голові Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, про здійснення оповіщення явки військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. 04.06.2025 для уточнення своїх персональних даних.

Також міститься повідомлення Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 26.05.2025 за № 849, адресоване начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення повістки рекомендованим повідомленням ОСОБА_1 ..

Повістка направлена 23.05.2025 поштовим зв`язком «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та з повідомленням про вручення, на зареєстровану/задекларовану адресу військовозобов`язаного ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Громадянин ОСОБА_1 проігнорувавши виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не маючи поважних причин для неприбуття, не прибувши у встановлений законодавством строк, своєю бездіяльністю, порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 «Про оборону України», абз. 1, 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Невиконання обов`язків, визначених в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законі України «Про військовий обов`язок та військову службу», зокрема, неявка до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначену дату, час та місце, становить собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Згідно частини 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписи ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлюють, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина дo ТЦК та СП.

Також відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, звернення ТЦК та СП дo органів поліції про затримання та доставлення особи повинно містити конкретні персональні дані особи та обґрунтовану підставу (фактичні дані про вчинення правопорушення за ст. 210 або 210-1 КУпАП).

Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже строк накладення адміністративного стягнення є імперативним процесуальним строком, зі спливом якого суб`єкт владних повноважень втрачає правову можливість притягувати особу до адміністративної відповідальності. Закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, є безумовною та обов`язковою підставою для закриття провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що днями виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноваженій посадовій особі органу, законно наділеного правом складати документи про адміністративне правопорушення чи розглядати справу, стали відомі фактичні дані, що свідчать про вчинення особою дій чи бездіяльності, які утворюють склад адміністративного правопорушення.

Відтак, направленню керівником ТЦК та СП звернення дo органів Національної поліції передує встановлення та фіксація цим керівником самого факту вчинення конкретною особою порушення мобілізаційного законодавства.

Тобто, звертаючись 20 лютого 2026 року до Національної поліції щодо затримання та доставлення ОСОБА_1 у зв`язку з неприбуттям за повісткою, відповідач вже володів усією повнотою інформації про вчинене правопорушення та належно зафіксував цей факт у базах даних, включаючи Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Це підтверджується також відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесеними самим відповідачем, згідно з якими датою порушення/відкриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 210-1 КУпАП визначено саме 20 лютого 2026 року.

Таким чином, день виявлення відповідачем адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , припадає саме на 20 лютого 2026 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення з дня виявлення правопорушення (20.02.2026) закінчився 20 травня 2026 року.

Оскаржувана постанова № R551717 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 28 травня 2026 року, тобто поза межами трьохмісячного строку, встановленого законом.

Висновок суду першої інстанції про те, що строк притягнення до відповідальності підлягає обчисленню лише з моменту подання позивачем заяви від 25.05.2026 в порядку ст. 279-9 КУпАП, колегія суддів вважає безпідставним та таким, що ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права.

Стаття 279-9 КУпАП встановлює спрощений порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, у разі визнання особою вини.

Водночас частина 2 статті 279-9 КУпАП прямо зобов`язує керівника ТЦК та СП розглядати справу та виносити постанову «з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу.

Подання особою заяви про визнання правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП не зупиняє, не перериває перебіг строків, визначених ст. 38 КУпАП, та не скасовує дії приписів п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Якщо на момент надходження такої заяви або на момент розгляду справи строки притягнення до адміністративної відповідальності закінчилися, керівник ТЦК та СП зобов`язаний винести постанову про закриття провадження у справі, а не притягувати особу до відповідальності та накладати штраф.

Наклавши на ОСОБА_1 адміністративне стягнення 28 травня 2026 року (після закінчення 20 травня 2026 року встановленого ч. 7 ст. 38 КУпАП строку), відповідач діяв протиправно, всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 7, 38, 247, 279-9 КУпАП.

Згідно із приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим ст. 242 КАС України, прийняте при неповному з`ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України є підставою для його скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення — скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1664 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову № R551717 від 28 травня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення — закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1664 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.