Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №600/252/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/252/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

05 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лучіцьк В.О.,

представника позивача: Войцеховської Н. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Чернівецької області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” до ОСОБА_1 державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Чернівецької області, 3-тя особа: Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось в суд з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Мар`ян Тетяни Ярославівни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що вважає рішення №70998437 про відмову у проведенні реєстраційних дій щодо вказаного об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 522957073101) незаконним, необґрунтованим та безпідставним, оскільки державному реєстратору було надано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права державної власності на вказаний об`єкт. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що спірний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 522957073101), розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 47-Б, увійшов до зведеного переліку майна ДТГО «Львівська залізниця», яке вносилося до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця». Відтак, на думку позивача, зазначений об`єкт підлягає реєстрації як власність ПАТ «Українська залізниця», оскільки відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року адміністративний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Мар`ян Тетяни Ярославівни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України задоволено повністю:

-визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Мар`ян Тетяни Ярославівни від 03.01.2024 року №70998437, про відмову в проведенні реєстраційних дій.

-зобов`язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Мар`ян Тетяну Ярославівну зареєструвати об`єкт нерухомості з реєстраційним номером 522957073101, що розташований по вул.Заводська, 47-Б в м.Чернівці Чернівецької області за суб`єктом Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

22 липня 2026 до суду надійшли письмові пояснення апелянта, відповідно до яких вона просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та здійснити розгляд справи за її відсутності з урахуванням доводів апеляційної скарги та наданих письмових пояснень.

27 липня 2026 року від третьої особи надійшли пояснення, відповідно до яких просить апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Чернівецької області Мар`ян Т.Я. на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2026 залишити без задоволення, внести зміни до назви третьої особи, змінивши її на Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту України, розгляд справи здійснити за відсутності представника Міністерства.

Щодо внесення зміни до назви третьої особи суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2026 №963 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» перейменовано Міністерство розвитку громад та територій України на Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту України.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну особу Міністерство розвитку громад та територій України перейменовано на Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту України без зміни ідентифікаційного коду 37472062.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та внесення зміни до назви третьої особи з Міністерства розвитку громад та територій України на Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2023 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано заяву до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №58047334, щодо об`єкта нерухомості з реєстраційним номером 522957073101, що розташований по вул.Заводська, 47 - Б, в м.Чернівці Чернівецька область за суб`єктом Акціонерне товариство «Українська залізниця».

22.11.2023 року Державним реєстратором Чернівецької міської ради Мар`ян Тетяною Ярославівною прийнято рішення №70341663 " Про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права" підставою прийняття рушення зазначено те, що документи, які підтверджують перехід права державної власності від Міністерства інфраструктури до АТ «Українська залізниця» подані не в повному обсязі, оскільки з поданих документів вбачається перехід (внесення до статутного капіталу) права господарського відання від Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» до АТ «Українська залізниця».

03.01.2024р. Державний реєстратор Чернівецької міської ради Мар`ян Тетяна Ярославівна прийняла рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №70998437 на об`єкт нерухомості з реєстраційним номером 522957073101, що розташований по вул.Заводська, 47 - Б, в м.Чернівці Чернівецька область, в зв`язку з тим, що заявником не подані документи, що підтверджують зміну власника майна з Держави в особі Міністерства інфраструктури України на АТ «Українська залізниця».

З матеріалів справи судом також встановлено, що спірний об`єкт, з реєстраційним номером 522957073101, що розташований по вул.Заводська, 47 - Б в м.Чернівці Чернівецька область увійшов у Зведений перелік майна ДТГО «Львівська залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця».

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим встановив підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначені в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною четвертої статті 9 Закону № 1952- IV визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною першою статті 18 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з частиною сьомою статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права речові та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до приписів статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Підстави для відмови в державній реєстрації прав: наведені у частині першій статті 24 Закону України № 1952-IV, якими є:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1952-ІV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

За приписами пункту 67 Порядку № 1127 у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» встановлено, що утворення товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і що засновником АТ «Укрзалізниця» та його єдиним акціонером є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону необхідно здійснити переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, що ввійшло до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».

Статтею 11 ЗУ "Про управління об`єктами державної власності" №185-V (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що корпоративні права держави не можуть передаватися господарським товариствам для формування їх статутних капіталів, крім передачі до статутних капіталів державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній.

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворене у процесі перетворення державного підприємства, не має права безоплатно передавати закріплене за ним майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майно, що належить до основних фондів, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, має право лише за попередньою згодою органу, що здійснює управління корпоративними правами держави, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Статтею 27 Закону № 1952-IV встановлено підстави для державної реєстрації прав. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній орти зміни до назви третьої особи, змінивши її на Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту України, розгляд справи здійснити за відсутності представника Міністерства.

Судом встановлено, що на виконання та дотримання вказаних норм законодавства, позивач звернувся до суб`єкта державної реєстрації прав із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 47-Б. За результатами розгляду поданої заяви відповідачем прийнято рішення про зупинення її розгляду, а в подальшому — рішення про відмову у державній реєстрації прав, з підстав неподання документів, що підтверджують перехід права державної власності від держави в особі Міністерства інфраструктури України до Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Зокрема, на підставі поданих документів зазначено про перехід (внесення до статутного капіталу) права господарського відання від Державного територіально - галузевого об`єднання «Львівська залізниця» до АТ «Українська залізниця».

Статутний капітал АТ «Укрзалізниця» формувався згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - постанова № 200), зокрема шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1 до цієї постанови.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України, враховуючи вимоги наказу Міністерства інфраструктури України від 09.07.2014 № 301 «Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування та інші заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», складено Передавальні акти, та окремі Зведені переліки майна, що вноситься до статутного капіталу, та Зведені переліки майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання. Вказані документи були затверджені Міністерством інфраструктури України.

Передавальний акт ДТГО «Львівська залізниця», Зведений перелік майна ДТГО «Львівська залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», та Зведений перелік майна ДТГО «Львівська залізниця», що закріплюється за ПАТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання, 18.08.2015 затвердив Міністр інфраструктури України.

Об`єкт з реєстраційним номером 522957073101, який розташований по вул.Заводська, 47 - Б в м.Чернівці Чернівецька область увійшов до Зведеного переліку майна ДТГО «Львівська залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» (а.с.20, зворот), отже будівля підлягає реєстрації на праві власності за ПАТ «Українська залізниця». З урахуванням статті 12 Закону України «Про господарські товариства» Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад до статутного (складеного капіталу).

Пунктами 31 та 32 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938, передбачено, що: майно товариства формується, зокрема, за рахунок майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства; здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність подання окремого документа, що підтверджує передачу права власності на спірний об`єкт від держави до АТ «Українська залізниця».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» АТ «Українська залізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, а Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків відповідних юридичних осіб.

Водночас спеціальним законодавством було встановлено різний правовий режим майна, пов`язаного з утворенням АТ «Українська залізниця».

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №4442-VI майно, що не включається до статутного капіталу товариства, залишається у державній власності та передається АТ «Українська залізниця» на праві господарського відання.

Таким чином, законодавець встановив різний правовий режим майна, внесеного до статутного капіталу Акціонерного товариства «Українська залізниця», та майна, що залишається у державній власності й закріплюється за товариством на праві господарського відання.

Оскільки об`єкт включено до Зведеного переліку майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, висновки апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин правил, які регулюють майно, передане на праві господарського відання, є помилковими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №918/792/18 суд надав правову оцінку особливостям утворення АТ «Українська залізниця» та правовим наслідкам передачі йому майна.

Верховний Суд виходив з того, що АТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, реорганізованих шляхом злиття.

Формування статутного капіталу Товариства здійснювалося шляхом внесення до нього майна підприємств залізничного транспорту, за винятком майна, яке відповідно до закону залишалося у державній власності та передавалося товариству на праві господарського відання.

Верховний Суд також дійшов висновку, що держава, приймаючи рішення про утворення АТ «Українська залізниця» шляхом реорганізації підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво, визначила правові наслідки передачі майна, яке було внесене до статутного капіталу товариства.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що невчинення АТ «Українська залізниця» дій щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені при його створенні до статутного капіталу, саме по собі не може бути підставою для висновку про відсутність переходу відповідних речових прав до товариства.

З урахуванням правових висновків, викладених в постановах Верховного суду, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що для підтвердження переходу права власності на спірний об`єкт АТ «Українська залізниця» повинно було подати окремий документ про відчуження цього майна державою.

Колегія суддів також враховує, що статутний капітал АТ «Українська залізниця» формувався відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 шляхом внесення майна підприємств залізничного транспорту, а Зведений перелік майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, свідчить саме про передачу такого майна у власність товариства, а не про закріплення його на праві господарського відання.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 4442-VI передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.

Отже, спеціальний закон прямо визначає документи, які підтверджують виникнення та перехід прав на майно, внесене до статутного капіталу АТ «Українська залізниця».

Закон не встановлює вимоги про необхідність подання окремого договору відчуження кожного об`єкта нерухомого майна від держави до Товариства.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що передавальний акт у взаємозв`язку зі Зведеним переліком майна підтверджують правову підставу переходу відповідних прав на спірний об`єкт до АТ «Українська залізниця».

У зв`язку з чим вимога державного реєстратора про подання додаткового документа, який би окремо підтверджував передачу права власності на спірний об`єкт від держави до АТ «Українська залізниця», не ґрунтується на положеннях спеціального законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем документи до державного реєстратора є достатніми для проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, які відповідали вимогам чинного законодавства, протилежного відповідачем не доведено.

Отже висновок відповідача про неподання документів, що підтверджують перехід права власності, не ґрунтується на фактичних обставинах справи та спростовується наявними документами, долученими до матеріалів справи. За таких обставин у державного реєстратора були відсутні передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правові підстави як для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, так і для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права власності.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Чернівецької області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 серпня 2026 року.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.