Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №580/2291/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2291/25 Суддя першої інстанції: Янківська В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя Говорун О.В.

судді: Безименна Н.В., Чуприна О.В.

Позивач - ОСОБА_1 .

Відповідач - Управління державного рибного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 .

Оскаржуване судове рішення - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.08.2025.

Повне рішення складено 02.09.2025.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області від 29.01.2025 № 12-К «Про звільнення провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль»;

- стягнути з Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області на корись ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.01.2025 і до моменту фактичного поновлення на посаді.

Рішенням суду першої інстанції від 26.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що керівник державного органу правомірно на підставі зібраних матеріалів дисциплінарних справ виніс оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. При цьому, судом було зауважено, що у випадку відсутності працівника або його тимчасової непрацездатності чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством встановлена заборона застосовувати дисциплінарне стягнення до такого працівника. Разом з тим, заборон щодо проведення самого дисциплінарного провадження не встановлено. Також, судом було зазначено, що при

обранні виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з посади була врахована поведінка позивача, його службова характеристика, тяжкість скоєного позивачем проступку, наявність протягом року дисциплінарних стягнень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовано обставини справи.

Зокрема, апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення про звільнення прийняте з грубим порушенням норм чинного законодавства, а наведені відповідачем висновки службових розслідування не відповідають нормам та правилам, що регламентують проведення службового розслідування. Також зазначає, що він не був належним чином повідомлений про проведення засідань дисциплінарною комісією, зокрема 17.12.2024, а також звертає увагу на перебування на лікарняному у період із 20.12.2024 по 30.12.2024.

Відповідачем до суду був поданий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, позаяк вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом відповідача № 12-К від 29.01.2025 позивача звільнено у перший робочий день, наступний за днем тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень та доручень керівників, прийнятих в межах їхніх повноважень; п. 4 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», дію, що шкодить авторитету державної служби.

Спірний наказ винесений на підставі матеріалів службових розслідувань, які здійснювалися: з 30.04.2024 по 22.05.2024 (догана), з 03.12.2024 по 25.12.2024 (догана), з 14.11.2024 по 26.12.2024 (звільнення).

Так, наказом № 102 від 30.04.2024 доручено комісії провести службове розслідування та з`ясувати обставини щодо викрадення з автомобіля позивача невідомою особою - 41 бланка протоколу про адміністративне правопорушення та 20 бланків актів про виявлення та вилучення майна, а також службового посвідчення, які були викрадені з автомобіля позивача.

Наказом № 1-Д від 22.05.2024 позивачу оголошено догану на підставі акту службового розслідування від 21.05.2024. Позивач погодився з порушенням, надав пояснення, але вважає винесену догану як не співмірну зі складом порушення міру покарання.

02.12.2024 головним спеціалістом запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 на ім`я керівника скеровано службову записку про те, що позивачем після звільнення 19.11.2020, не виконано зобов`язання щодо подачі декларації при звільненні, у визначені законодавством строки - протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності (абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»).

Наказом № 3-Д від 03.12.2024 порушено дисциплінарне провадження відносно позивача, відсторонено його від виконання посадових обов`язків на строк здійснення дисциплінарного провадження, створено комісію у складі 4 осіб (голова ОСОБА_3 ), доручено комісії з`ясувати обставини, викладені у доповідній записці від 02.12.2024, надати подання (висновок) комісії за результатами проведення дисциплінарного провадження в строк до 07.01.2025.

03.12.2024 за наслідками засідання комісії запропоновано запросити на наступне засідання комісії 17.12.2024 на 10.00 годину з метою надання пояснень та документів і матеріалів, які підтверджують або спростовують факт вчинення можливого проступку.

17.12.2024 відбулося засідання дисциплінарної комісії без участі позивача, за наслідками якого було внесено Подання керівнику про притягнення позивача до відповідальності та застосувати дисциплінарне стягнення відповідно до статті 147 КЗпП у вигляді догани.

Наказом № 4-Д від 25.12.2024 вирішено оголосити позивачу догану.

26.12.2024 відповідач, на виконання приписів ч. 4 ст. 77 Закону України «Про державну службу», звернувся з листом та матеріалами службового розслідування до Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань НПУ щодо виявлених ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держав або місцевого самоврядування.

08.01.2025 року на адресу відповідача надійшов лист-відповідь від 06.01.2025 (а.с. 36), в якому зазначено, що ОСОБА_1 , будучи державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» та суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, подав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за весь період виконання обов`язків, однак несвоєчасно подав до НАЗК декларацію особи за 2020 рік, оскільки граничний термін подачі був 01.04.2021, а декларація фактично подана 27.11.2023, чим можливо вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною першою статті 172-6 КУпАП. Відповідно до абзацу 4 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Підстави для складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на теперішній час відсутні.

Наказом № 2-Д від 14.11.2024 порушено дисциплінарне провадження стосовно позивача та створено комісію у складі 4 осіб під головуванням Безпалого А.А. Доручено комісії провести службове розслідування та з`ясувати обставини викладені у доповідній записці від 11.11.2024 завідувача сектору юридичної роботи Безпалого А.В.

В даній записці зазначається про хід розгляду судової справи № 697/744/24 та скасування Черкаським апеляційним судом постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області відносно ОСОБА_4 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та про вчинення протиправних дій щодо нього інспектором ОСОБА_1

14.11.2024 за наслідками засідання дисциплінарної комісії вирішено призначити проведення засідання комісії на 26.11.2024 на 9.30 год., запросити позивача на засідання даної комісії для надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення службового розслідування та направити йому повідомлення про дату, час та місце засідання. Позивач особисто ознайомився з повідомленням, про що є підпис особисто (а.с. 200).

26.11.2024 за наслідками засідання дисциплінарної комісії, на яке позивач не з`явився, вирішено відкласти на 03.12.2024 на 09.30 годину та запросити позивача на засідання даної комісії для надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення службового розслідування та направити йому повідомлення про дату, час та місце засідання.

03.12.2024 за наслідками засідання дисциплінарної комісії, на яке позивач не з`явився але повідомив листом (вх № 18-23 від 02.12.2024, а.с. 205) про проходження лікування у медичному закладі МВС, а тому не може прибути на засідання комісії. Вирішено відкласти на 10.12.2024 на 10.00 годину та запросити позивача на засідання даної комісії для надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення службового розслідування та направити йому повідомлення про дату, час та місце засідання.

10.12.2024 дисциплінарна комісія вирішила відкласти засідання на 17.12.2024 о 09.30 годині та констатувала неявку належним чином повідомленого позивача на засідання дисциплінарної комісії без поважних причин. Складені акти щодо ненадання пояснень відносно обставин дисциплінарного провадження.

17.12.2024 дисциплінарна комісія, заслухавши голову комісії про обставини порушення дисциплінарного провадження, а саме - 08.11.2024 до управління від Канівського міськрайонного суду Черкаської області надійшла постанова Черкаського апеляційного суду у справі № 697/774/24 від 18.10.2024 про скасування постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області відносно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 85 КУпАП. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, постанову Канівського міськрайонного суду від 31.05.2024 про притягнення ОСОБА_4 скасовано; провадження у справі відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП. ОСОБА_4 , виявивши вчинення протиправних дій щодо нього інспектором ОСОБА_1, звернувся до Управління стратегічних розслідувань ДСР НП України з заявою про вчинення кримінального правопорушення і, зокрема, на його заяву, слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) майор ДБР Чередник С. повідомив, що за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення з доданими матеріалами щодо можливих неправомірних дій службових осіб правоохоронного органу, Четвертим слідчим відділом ТУ ДБР розташованого у м. Києві внесені відомості до ЄРДР за № 6202410014000597 від 10.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується витягом з ЄДРДР. У даному витязі зазначено, що провідний державний інспектор Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області ОСОБА_1 спільно з іншими службовими особами вказаного правоохоронного органу у 2024 році склали відносно ОСОБА_4 ряд протоколів про адміністративне правопорушення та постанов у справі про адміністративного правопорушення із завідомо неправдивими відомостями про порушення останнім Правил любительського рибальства, а також із підробленими підписами.

Комісія врахувала, що відповідно до підпункту 14 пункту 2.1 розділу 2 посадової інструкції провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль», провідний державний інспектор несе персональну відповідальність за якість складання адміністративних матеріалів та їх розгляд відповідно до вимог КУпАП, а також достовірність зазначених в них даних. Згідно з відомостями із сайту Судова влада України Придніпровським районним судом розглядається кримінальне провадження № 62025100140000380 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (справа № 711/1240/25). Потерпілим зазначено ОСОБА_4 . Частиною 1 статті 366 КК України передбачено складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Санкція передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Комісія вирішила внести керівнику управління акт з пропозицією про притягнення провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_1 до відповідальності.

В матеріалах службового розслідування наявне повідомлення позивачу від 17.12.2024 про наслідки засідання комісії того дня і про право надати пояснення щодо обставин, які спричинили порушення дисциплінарного провадження, та складалися акти щодо ненадання пояснень щодо обставин дисциплінарного провадження.

Згідно резолюції начальника по поданню дисциплінарної комісії від 26.12.2024 позивача притягнуто до відповідальності, звільнено з державної служби, що і було реалізовано спірним наказом від 29.01.2025 № 12-К. Притягнення до відповідальності у вигляді звільнення відбулося за невиконання або неналежне виконання посадових обовязків, акті органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; п. 4, 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно ст. 1 Закон № 889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Статтею 8 Закону №889-VIII встановлено, що державний службовець зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Відповідно до ст. 62 Закону №889-VIII, державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Частиною 1 ст. 64 Закону №889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ст. 65 Закону №889-VIII встановлено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення. 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону №889-VIII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону України «Про державну службу»).

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків (ч. 1 ст. 67 Закону №889-VIII).

Згідно з ч. ч. 1, 10, 11 ст. Закону №889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа .

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця, 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі (ч. ч. 1, 2 ст. 73 Закону №889-VIII).

Згідно положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону №889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою КМУ від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039).

Пунктами 4, 5 Порядку №1039 встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.

Згідно з п. 31-35 Порядку №1039, здійснення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.

Про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.

Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо дисциплінарного провадження порушеного згідно з наказом від 30.04.2024 № 102, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 74 Закону №889-VIII встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця, а під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

При цьому, п. 33 Порядку №1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Досліджуючи наведені норми права суд зазначає, що для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами спеціального законодавства про працю, які регламентовані, зокрема Законом №889-VII, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень роботодавця, уповноваженої ним адміністрації.

Верховного Суду у справі №140/2819/19 дійшов висновку, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Аналізуючи матеріали дисциплінарного провадження, розпочатого 30.04.2024, та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що дисциплінарною комісією було вчинено всі необхідні дії стосовно вивчення дисциплінарного проступку позивача, враховано всі необхідні обставини справи та винесено обґрунтований висновок про необхідність притягнення позивача до відповідальності у вигляді догани за халатне ставлення останнього до зберігання бланків протоколів про адміністративне правопорушення, бланків актів про виявлення та вилучення майна, а також службового посвідчення, про що вірно також було зазначено і судом першої інстанції.

Щодо дисциплінарного провадження, розпочатого 03.12.2024, та як наслідок застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідно до наказу від 25.12.2024 № 4-Д, колегія суддів зазначає таке.

Як вже було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом від 25.12.2024 № 4-Д позивача притягнуто до відповідальності за несвоєчасне подання декларації при звільненні, у визначені законодавством строки - протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності (абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»). Дата звільнення 19.11.2020. Декларація фактично була подана 27.11.2023.

28.10.2020 о 19.00 НАЗК на виконання рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-р/2020 закриває доступ до Єдиного державного реєстру декларацій.

10.12.2023 НАЗК виконало вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» та забезпечило відкритий цілодобовий доступ до ЄДРД осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, починаючи з 10.12.2023 посадові особи відповідача мали можливість провести моніторинг декларацій в ЄДРД, в тому числі щодо наявності чи відсутності декларації позивача, про що вірно було зауважено судом першої інстанції.

Частиною 3 ст. 64 Закону №889-VIII передбачено, що державний службовець не може бути притягнутий дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали.

Неподання декларації позивачем після звільнення виявлено 02.12.2024 відповідно до службової записки головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_5 . 17.12.2024 дисциплінарною комісією за наслідками засідання за відсутності позивача та його пояснень вирішено рекомендувати керівнику державного органу притягнути позивача до відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Разом з тим, Комісією не було враховано строків притягнення до відповідальності, передбачених спеціальним законом та положеннями статті 38 КУпАП.

Виходячи з наведених вище норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідачем згідно з наказом відповідача від 25.12.2024 № 4-Д, внаслідок спливу строку притягнення до відповідальності.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання в оскаржуваному рішенні від 29.01.2025 № 12-К «Про звільнення провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_1 » на наказ від 25.12.2024 № 4-Д не впливає на таке рішення керівника про звільнення позивача, оскільки такий наказ від 25.12.2024 № 4-Д не є самостійною, достатньою та єдиною підставою, що покладена в основу прийняття керівником державного органу рішення про звільнення та видання відповідного наказу від 29.01.2025 № 12-К. Разом з тим, наявність догани (наказ від 22.05.2024 № 1-Д) та встановлення Дисциплінарною комісією проступку за наявності кримінального провадження щодо позивача, а отже встановлення вчинення позивачем дій, що шкодять авторитету державної служби, - є самостійною підставою для застосування відповідачем покарання у вигляді звільнення з державної служби.

Більше того, колегія суддів також звертає увагу також на те, що саме подання Дисциплінарної комісії від 17.12.2024 про звільнення позивача, містить посилання лише щодо одного дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідно до наказу від 22.05.2024 № 1-Д та не містить посилань на наказ від 25.12.2024 № 4-Д.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про неможливість проведення дисциплінарних проваджень у період його відпустки чи тимчасової непрацездатності з огляду на відсутність встановлених законодавством обмежень щодо вказаного. Законодавством, чинним на час спірних правовідносин, передбачена лише заборона застосовувати дисциплінарне стягнення, а не проведення дисциплінарного провадження.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника щодо не повідомлення останнього про засідання дисциплінарних комісій, вважає їх безпідставними та не бере до уваги, з огляду на наступне.

Пунктом 31 Порядку №1039 встановлено, що комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.

Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Так, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач вживав всі передбачені законом заходи для вчасного та належного, тобто за 5 днів до засідання комісії, повідомлення позивача, зокрема засобами поштового зв`язку, через систему Viber, електронну пошту.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно приписів п. 31 Порядку №1039 допускається використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Отже, повідомлення про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю шляхом вручення інформації чи документів засобами поштового зв`язку не є єдиним, визначеним законодавством, можливим способом такого повідомлення.

Офіційним наявним в особовій справі номером мобільного телефону позивача є НОМЕР_1 . Вказане сторонами не заперечується.

Згідно наявних в матеріалах справи роздруківок скріншотів листування з позивачем через відповідні програмні застосунки (а.с. 157-158, 215-216, том 1) вбачається, що ОСОБА_1 були прочитані такі повідомлення, а тому колегія суддів приходить до висновку про належне повідомлення позивача про проведення засідань дисциплінарною комісією, зокрема 17.12.2024, та дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури з даного приводу.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно наявного в матеріалах справи медичного висновку (а.с. 33, том 1) вбачається, що період тимчасової непрацездатності позивача складав 11 днів (з 20.12.2024 по 30.12.2024). При цьому, в матеріалах справи не міститься та позивачем не доведено наявності факту надсилання відповідачу, як до 17.12.2024 (дата проведення останнього засідання дисциплінарною комісією), так і до 20.12.2024 (дата початку тимчасової непрацездатності позивача) будь-яких заперечень, зауважень або пояснень стосовно обставин, покладених в основу службового розслідування відносно позивача, що, з урахуванням доведеності факту обізнаності позивача з датою засідання Комісії, свідчить про свідоме ігнорування позивачем вказаного засідання Комісії та усвідомленням можливих наслідків таких дій.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача здійснено відповідачем за достатніх підстав та з дотриманням установленого порядку накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, а оскаржуваний наказ № 12-К від 29.01.2025 є законним та обґрунтованим.

Щодо наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв`язку зі смертю позивача, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією актового запису про смерть № 712 від 24.02.2016 вбачається, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано свідоцтво серії НОМЕР_2 .

Рішення судом першої інстанції ухвалено 26.08.2025.

Отже враховуючи, що смерть ОСОБА_1 настала після прийняття Черкаським окружним адміністративним судом законного і обґрунтованого рішення у цій справі, вказане рішення не може бути скасовано на підставі ч. 1 ст. 319 КАС України із подальшим закриттям провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 316 КАС України).

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалене з додержанням норма матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 308, 322 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.В. Говорун

Судді Н.В. Безименна

О.В. Чуприна