Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №320/47734/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/47734/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", починаючи з 01.03.2022, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», починаючи з 01.03.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру, з урахуванням розміру підвищення пенсій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", починаючи з 01.03.2022, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» починаючи з 01.03.2023 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», починаючи з 01.03.2024;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 установити та виплачувати з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2 000 грн до призначеної пенсії, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві установити та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. до призначеної пенсії, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262), однак відповідач після здійснення перерахунку пенсії на виконання судового рішення безпідставно не застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі-Постанова №713), якою встановлено доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн та припинив здійснення її виплати.

Також позивач стверджує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі - Постанова №118), постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - Постанова №168) та постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (далі - Постанова №185), ГУ ПФУ було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024, з урахуванням індексації. При цьому розмір пенсії було обмежено максимальним розміром.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону №2262.

16.07.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", якою, зокрема, вирішено установити з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону №2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн., яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

З 01.07.2021 на підставі Постанови №713, до пенсії позивача встановлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2022 року у справі №640/28612/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 20.08.2021 №8225, починаючи з 01.04.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 79% сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 20.08.2021 №8225, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.

Разом з тим, Позивачу зазначену доплату Відповідачем, після виконання вищевказаного судового рішення, нараховано та виплачено не було.

У подальшому, Головним управлінням ПФУ у м. Києві на виконання вимог пункту 2 постанови КМУ від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш уразливих верств населення у 2022 році здійснено індексацію перерахованого з 01.12.2019 нового розміру пенсії Позивача у розмірі 1,14 (підвищення на 14%), при цьому протиправно застосовано обмеження пенсії її максимальним розміром з 01.03.2022.

Після чого, на виконання вимог пунктів 2, 10 постанови КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» ГУ ПФУ у Київській області здійснено індексацію перерахованого з 01.12.2019 нового розміру пенсії, при цьому протиправно застосовано обмеження пенсії Позивача її максимальним розміром з 01.03.2023.

Поряд з цим, 01.03.2024 на виконання вимог пункту 2 постанови КМУ від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» здійснено індексацію перерахованого з 01.12.2019 основного розміру пенсії, при цьому знову протиправно застосовано обмеження пенсії її максимальним розміром з 01.03.2024.

21.08.2024 представник позивача звернувся із Заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з вимогою провести нарахування та виплату щомісячної доплати, передбаченої п.1 постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 у розмірі 2000 грн. щомісяця, починаючи з 01.07.2021 без обмеження пенсії її максимальним розміром, а також здійснити виплату пенсійного забезпечення, проіндексованого на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185, без обмеження пенсії її максимальним розміром з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 відповідно, а також у подальшому при проведенні перерахунків пенсії (зокрема, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових Підвищення, проведенням індексації пенсій тощо).

Із отриманої від ГУ ПФУ у м. Києві відповіді від 29.08.2024 № 2600-0202-8/168070 стало відомо, що після виконання рішення суду від 04.07.2022 року у справі №640/28612/21 розмір пенсії Позивача перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплата здійснюється у визначених законодавством розмірах.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України кожному громадянину гарантовано право на соціальний захист, яке охоплює право на забезпечення у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від особи причин, а також у зв`язку зі старістю чи в інших випадках, визначених законом.

Правове регулювання пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які проходили військову службу, здійснюється спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з частинами першою та другою статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, а також членам їхніх сімей, у зв`язку з набранням чинності цим Законом здійснюється на підставі документів, що містяться у пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на момент проведення такого перерахунку.

У випадку, якщо після призначення пенсії пенсіонер подає додаткові документи, які підтверджують його право на подальше підвищення пенсійного забезпечення, пенсія підлягає перерахунку відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ. При цьому такий перерахунок здійснюється за минулий час, однак не більш як за дванадцять місяців, що передували поданню відповідних документів, і не раніше дня набрання чинності зазначеним Законом.

Частиною третьою статті 63 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або вже отримують пенсію відповідно до цього Закону, перераховуються з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, установлених для поліцейських, а саме посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, визначених законодавством.

Частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що всі пенсії, призначені відповідно до цього Закону, підлягають перерахунку у зв`язку зі збільшенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, у порядку, на умовах та в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. При цьому законодавець окремо передбачив гарантію, відповідно до якої у разі, якщо внаслідок такого перерахунку розмір пенсії виявиться меншим, ніж був до його проведення, за особою зберігається раніше встановлений розмір пенсійного забезпечення.

З метою поступового усунення диспропорцій між розмірами пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та окремим іншим категоріям осіб, а також до законодавчого врегулювання питання пенсійного забезпечення зазначених осіб Верховною Радою України Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 14 липня 2021 року № 713 (далі - Постанова № 713).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 713 з 01 липня 2021 року особам, яким пенсію було призначено до 01 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (за винятком військовослужбовців строкової служби), до розміру пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону № 2262-ХІІ, установлено щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень. Така доплата враховується при подальших підвищеннях розміру пенсії, визначеної відповідно до зазначених статей Закону.

Для осіб, яким пенсію призначено або поновлено після 01 березня 2018 року, якщо її розмір визначено відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону № 2262-ХІІ на підставі грошового забезпечення, встановленого станом на 01 березня 2018 року або раніше, також передбачено право на отримання щомісячної доплати, визначеної абзацом першим пункту 1 Постанови № 713.

Разом із тим абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 встановлено, що у випадку, коли після 01 березня 2018 року пенсія особам, зазначеним в абзацах першому та другому цього пункту, переглядалася або перераховувалася, щомісячна доплата не виплачується. Виняток становлять випадки, коли внаслідок такого перегляду чи перерахунку збільшення пенсії становило менше ніж 2000 гривень. За таких обставин особі виплачується доплата у розмірі різниці між фактичним збільшенням пенсії та сумою 2000 гривень.

Крім того, Постановою № 713 визначено, що зазначена щомісячна доплата призначається у межах максимального розміру пенсії, встановленого законом, починаючи з 01 липня 2021 року.

Отже, системний аналіз наведених положень свідчить про те, що Постановою № 713 для осіб, яким пенсію призначено до 01 березня 2018 року, запроваджено щомісячну доплату у сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розміру пенсійного забезпечення.

Водночас абзац третій пункту 1 Постанови № 713 встановлює обмеження щодо виплати такої доплати у разі, якщо після 01 березня 2018 року пенсія особи була переглянута або перерахована. Разом із тим із цього правила передбачено виняток: якщо внаслідок проведеного перегляду чи перерахунку розмір пенсії збільшився менш ніж на 2000 гривень, особі встановлюється щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Таким чином, для правильного вирішення питання щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень необхідно встановити, чи поширюються приписи абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 на випадки перерахунку пенсії, здійсненого виключно на виконання судового рішення.

Як убачається зі змісту пункту 1 Постанови № 713, запроваджуючи з 01 липня 2021 року щомісячну доплату у сумі 2000 гривень для осіб, яким пенсія була призначена до 01 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України одночасно визначив, що така доплата має враховуватися під час подальшого підвищення розмірів пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 та 36 зазначеного Закону.

При цьому положення Закону № 2262-ХІІ та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до цього Закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45, пов`язують проведення перерахунку пенсії із підвищенням розміру хоча б одного зі складових грошового забезпечення відповідної категорії осіб та/або із запровадженням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються під час обчислення пенсії.

Отже, колегія суддів зазначає, що зміст абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 свідчить про те, що під переглядом (перерахунком) пенсії у розумінні цієї норми слід розуміти саме той перерахунок, який здійснюється органами Пенсійного фонду України на виконання вимог Закону № 2262-ХІІ, тобто у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного із видів грошового забезпечення та/або запровадженням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Натомість перерахунок пенсії, проведений виключно на виконання судового рішення, не може бути ототожнений із таким перерахунком у розумінні зазначених положень Постанови № 713.

Як встановлено судом, на виконання судового рішення відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача починаючи з 01 квітня 2019 року. При цьому, з огляду на те, що розмір основної пенсії позивача за період із березня 2018 року по липень 2021 року перевищив 2000 гривень, пенсійним органом було припинено виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень.

Надаючи правову оцінку таким діям відповідача, колегія суддів виходить із того, що у спірних правовідносинах мало місце не проведення перерахунку пенсії у розумінні абзацу третього пункту 1 Постанови № 713, а відновлення порушеного права позивача на отримання належного розміру пенсійного забезпечення, призначеного до 01 березня 2018 року. Такий перерахунок був здійснений виключно з метою виконання судового рішення та не був пов`язаний зі зміною складових грошового забезпечення або інших показників, які впливають на визначення основного розміру пенсії.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що перерахунок пенсії позивача, проведений після 01 березня 2018 року на виконання судового рішення з метою усунення порушення його права на належне пенсійне забезпечення, не є тією обставиною, яка відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 виключає право особи на отримання щомісячної доплати. Відтак припинення відповідачем виплати зазначеної доплати є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу, що перерахунок пенсії, який відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 виключає можливість нарахування та виплати щомісячної доплати у сумі 2000 гривень до пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону № 2262-ХІІ, повинен бути наслідком підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, здійсненого на підставі нормативно-правового акта компетентного органу. Саме такий підхід відповідає меті прийняття Постанови № 713, яка полягає у поетапному зменшенні диспропорцій між розмірами пенсій, призначених на законних підставах. Водночас перерахунок пенсії, проведений виключно на виконання судового рішення з метою відновлення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на яку виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком, пов`язаним зі зміною складових грошового забезпечення або інших показників основного розміру пенсії, а тому не може бути підставою для припинення виплати зазначеної доплати.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Враховуючи необхідність повного та ефективного поновлення порушених прав позивача, належним способом судового захисту у цій справі є покладення на відповідача обов`язку здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року.

Стосовно позовних вимог щодо виплати пенсії без застосування обмеження її максимальним розміром колегія суддів зазначає таке.

Обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, уперше було запроваджено Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат із Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням усіх надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших передбачених законодавством доплат, за винятком доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, призначених або перерахованих відповідно до визначеного цією нормою переліку законодавчих актів, зокрема Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Одночасно Законом № 3668-VІ були внесені зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якими передбачалося, що максимальний розмір пенсії, обчислений із урахуванням усіх передбачених законодавством надбавок, підвищень, доплат, індексації та інших складових пенсійного забезпечення, також не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом із тим Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлювалося таке обмеження максимального розміру пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які були визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення зазначеного Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.

У Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що гарантії соціального захисту осіб, визначені частиною п`ятою статті 17 Конституції України, мають пріоритетний та безумовний характер. Конституційний Суд України зазначив, що держава зобов`язана забезпечувати належний соціальний захист громадян України, які проходять службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відтак заходи соціального забезпечення цієї категорії осіб не можуть бути скасовані або звужені з мотивів економічної доцільності чи з огляду на соціально-економічну ситуацію. При цьому Конституційний Суд України дійшов висновку, що встановлення обмеження максимального розміру пенсії для осіб, право яких на пенсійне забезпечення визначено Законом № 2262-ХІІ, суперечить суті конституційних гарантій, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, оскільки порушує гарантований державою рівень соціального захисту осіб, які виконують обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.

Обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, було запроваджено Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ. Одночасно цим Законом були внесені зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ шляхом викладення її у новій редакції, якою також передбачалося встановлення відповідного обмеження.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ в частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ були прийняті одночасно, регулювали одні й ті самі правовідносини щодо встановлення граничного розміру пенсій військовослужбовців та фактично містили однакове за змістом правове регулювання.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надав оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців та визнав положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ такими, що не відповідають статті 17 Конституції України.

Разом із тим положення статті 2 Закону № 3668-VІ у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ, які фактично дублювали зміст визнаної неконституційною частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та були однопредметними нормами, що регулювали ті самі правовідносини, після ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України залишилися формально чинними та продовжували передбачати обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин існувала правова колізія між положеннями Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та положеннями Закону № 3668-VІ в частині встановлення максимального розміру пенсії військовослужбовцям.

При цьому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, під час вирішення спірних правовідносин застосував положення статті 2 Закону № 3668-VІ, фактично надавши перевагу менш сприятливому для позивача правовому регулюванню.

Оскільки наведені норми законодавства по-різному визначають порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині застосування обмеження максимального розміру пенсії, колегія суддів доходить висновку про наявність між ними очевидної правової колізії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого у випадку неоднозначного або множинного тлумачення норм законодавства їх застосування має здійснюватися на користь особи.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме положення Закону № 2262-ХІІ з урахуванням правових наслідків Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не положення Закону № 3668-VІ.

Аналогічний правовий підхід неодноразово висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 04 липня 2023 року у справі № 420/10528/21, від 23 січня 2024 року у справі № 160/17347/22 та від 27 березня 2024 року у справі № 620/4764/21.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону України № 2040-IX від 15 лютого 2022 року, яка застосовується з 01 березня 2022 року), якщо пенсії військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону, та членів їхніх сімей у попередньому календарному році та до дати проведення індексації включно у році, в якому здійснюється індексація, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, з метою забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, встановленого відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому сума проведеної індексації враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших установлених законодавством доплат, підлягають підвищенню на відповідний коефіцієнт збільшення. Таке підвищення здійснюється військовослужбовцям, іншим особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, крім військовослужбовців строкової служби, а також членам їхніх сімей, якщо пенсію їм призначено до 31 грудня 2021 року включно, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації, доплат, адресної допомоги та інших складових пенсійної виплати, підлягають підвищенню на встановлений цією постановою коефіцієнт збільшення.

При цьому під час визначення розміру такого підвищення враховується сума збільшення пенсії, встановлена відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118. Зазначене підвищення застосовується до пенсій військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім військовослужбовців строкової служби, а також членів їхніх сімей, якщо пенсію призначено до 31 грудня 2022 року включно, з урахуванням положень пункту 10 Постанови № 168 та в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01 березня 2024 року пенсії, призначені відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації, щомісячних доплат, адресної допомоги та інших установлених законодавством доплат, підлягають підвищенню на коефіцієнт збільшення, визначений абзацом другим пункту 1 цієї постанови.

Таке підвищення встановлюється військовослужбовцям, іншим особам, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, за винятком військовослужбовців строкової служби, а також членам їхніх сімей, якщо пенсію призначено до 31 грудня 2023 року включно, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Абзацом другим пункту 1 Постанови № 118 передбачено, що починаючи з 01 березня 2022 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», здійснюється із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Пунктом 1 Постанови № 168 встановлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Пунктом 1 Постанови № 185 визначено, що з 01 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, здійснюється із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка береться до уваги під час обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Водночас абзацом другим пункту 2 Постанови № 118, абзацом другим пункту 2 Постанови № 168 та абзацом другим підпункту 1 пункту 2 Постанови № 185 прямо передбачено, що встановлене цими нормативно-правовими актами підвищення пенсії нараховується додатково до щомісячної доплати, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Таким чином, індексація пенсії, проведена відповідно до Постанов № 118, № 168 та № 185, не замінює щомісячну доплату, встановлену Постановою № 713, та не поглинає її розмір, а підлягає нарахуванню і виплаті окремо, додатково до зазначеної доплати.

Крім того, абзацом четвертим пункту 2 Постанови № 118, абзацом четвертим пункту 2 Постанови № 168 та абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Постанови № 185 визначено, що суми підвищення пенсії, нараховані внаслідок проведення індексації, враховуються під час наступних перерахунків пенсії, які здійснюються відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Щодо передбачених пунктом 2 Постанови № 118, пунктом 2 Постанови № 168 та підпунктом 1 пункту 2 Постанови № 185 застережень про проведення підвищення пенсії на відповідний коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до загального правила вирішення колізій між нормативно-правовими актами, закріпленого у частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативно-правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або відповідні положення міжнародного договору України.

Отже, положення підзаконних нормативно-правових актів, якими передбачено проведення індексації пенсії у межах максимального розміру, визначеного законом, не можуть застосовуватися у спосіб, що призводить до фактичного відновлення обмеження, яке було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. Такі приписи підлягають застосуванню лише з урахуванням положень Закону № 2262-ХІІ, Конституції України та правових наслідків зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, відповідно до якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи у національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосовувати той підхід, який є найбільш сприятливим для такої особи.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що положення постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185 у частині проведення індексації пенсії у межах максимального розміру, визначеного законом, не можуть застосовуватися всупереч положенням Закону № 2262-ХІІ з урахуванням правових наслідків Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.

Закон № 2262-ХІІ є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Тому саме його положення, з урахуванням зазначеного Рішення Конституційного Суду України, підлягають застосуванню відповідачем під час визначення належного позивачу розміру пенсійного забезпечення.

При цьому приписи підзаконних нормативно-правових актів не можуть звужувати зміст та обсяг прав, установлених законом, а також фактично відновлювати дію обмеження максимального розміру пенсії, положення щодо якого були визнані неконституційними.

З огляду на відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суми індексації, нараховані з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року, підлягають виплаті у повному обсязі, без застосування обмеження пенсії максимальним розміром.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії під час проведення її перерахунку та індексації з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року.

Відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату його пенсії:

з 01 березня 2022 року - з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;

з 01 березня 2023 року - з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;

з 01 березня 2024 року - з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»,

без обмеження пенсійної виплати максимальним розміром та з урахуванням сум, раніше виплачених позивачу.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та не дають правових підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко