Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №381/2028/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 381/2028/26 Суддя (судді) першої інстанції: Анапріюк С.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.

Суддів: Аліменка В.О., Черпака Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Обставини справи

01.04.2026 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати Постанову № 1049 від 07.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн., судовий збір по забезпеченню позову 998,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу 6000,00 грн.

Ухвалою від 06.04.2026 суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху, зокрема, на підставі ч. 1 ст. 169 КАС України, у зв`язку з недодержанням Позивачем вимог ч. 6 ст. 161 КАС України, та надав Позивачу строк для усунення її недоліків протягом десятиденного строку, з дня отримання копії ухвали.

Одночасно Позивачу роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

У вказаній ухвалі суд вказав, що з метою усунення недоліків позовної заяви Позивачу необхідно подати до суду належні та допустимі докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також надати до суду належні та допустимі докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

13.04.2026 на адресу суду від представника Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви і додатки до неї.

Перевіривши подані Позивачем на усунення недоліків позовної заяви документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач недоліки позовної заяви на виконання вимог ухвали від 06.04.2026 не усунув, у зв`язку з чим повернув адміністративний позов на підставі п. 1 ч. 4 ст. 69 КАС України.

Відтак, ухвалою від 15.04.2026 суд першої інстанції постановив:

- відмовити Позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом;

- позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності вважати неподаною та повернути позивачу.

Постановляючи ухвалу від 15.04.2026, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач не підтвердив належними та достатніми доказами неможливість звернення до суду з адміністративним позовом у десятиденний строк після 24.02.2026 - дати відкриття виконавчого провадження щодо стягнення штрафу, накладеного оскаржуваною у цій справі постановою. При цьому суд першої інстанції керувався наступним:

- надана Позивачем довідка голови вуличного комітету щодо місця проживання Позивача як доказ не відповідає критеріям допустимості, належності та достовірності, оскільки голова вуличного комітету не є органом чи офіційною службовою особою, до повноважень якого належить підтвердження інформації та видача таких довідок;

- подана Позивачем копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № 939 свідчить виключно про взяття Позивача на облік 23.08.2022 та не може підтверджувати будь-які інші відомості, зокрема і відомості щодо місця проживання Позивача у період з серпня 2025 по квітень 2026;

- згідно з відповіддю № 2597891 від 13.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації Позивача є АДРЕСА_1 ;

- згідно з відповіддю № 2597897 від 13.04.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, довідки ВПО стосовно Позивача відсутні;

- Позивач не надав докази того, що про оскаржувану постанову Відповідача йому стало відомо після того як банківська установа заблокувала його рахунки і, перевіривши стан рахунків, він виявив у Єдиному реєстрі боржників та Єдиній системі виконавчих проваджень інформацію про відкрите стосовно нього виконавче провадження;

- Позивач не надав докази необізнаності про наявність виконавчого провадження та неможливості ознайомлення з його документами після дати його відкриття 24.02.2026, в тому числі засобами АСВП;

- Позивач не надав докази щодо дати його звернення до органу ДВС та отримання ним інформації про відкриття стосовно нього виконавчого провадження.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 15.04.2026, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить вказану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду з урахуванням висновків апеляційного суду, зокрема щодо: допустимості довідки про фактичне місце проживання; неможливості покладення на позивача наслідків відсутності статусу ВПО; належного відліку строку оскарження.

Апеляційну скаргу обґрунтовано наступними доводами:

- оскаржувана ухвала містить фактичні обставини, що не відповідають матеріалам цієї справи, що є підставою для її скасування відповідно до ст. 317 КАС України. В ухвалі від 15.04.2026 зазначено: «враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що станом на 29 вересня 2025 року (з урахуванням заяви представника позивача про надання додаткового строку для усунення недоліків адміністративного позову від 11 вересня 2025 року) позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки»;

- суд відхилив документ, яким Позивач усунув саме той недолік, що був вказаний в ухвалі про залишення без руху - грубе порушення ст. 169 КАС України;

- ухвала про залишення без руху містила безпідставну вимогу щодо доказів направлення відповідачу копії позовної заяви, а суд не оцінив усіх наданих документів у сукупності відповідно до ст. 90 КАС України;

- безпідставність висновків суду про нездійснення позивачем дій щодо внесення інформації про свою адресу в державні реєстри;

- хибний відлік десятиденного строку з 24.02.2026 та ігнорування фактичних обставин ознайомлення з Постановою;

- неправильне застосування практики ЄСПЛ;

- судом проігноровано доводи Позивача щодо недотримання судом принципів справедливості.

Крім того, в апеляційній скарзі Позивач просив вжити заходи забезпечення позову - зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 80330697 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 381/2028/26. Протокольною ухвалою від 05.08.2026 у задоволенні такого клопотання відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю та недотриманням форми подання такої заяви.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача відкрито ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026, якою також витребувано матеріали справи № 381/2028/26 з Фастівського міськрайонного суду Київської області і встановлено строк, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу.

Після надходження матеріалів справи № 381/2028/26 до Шостого апеляційного адміністративного суду справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні 15.07.2026.

Для витребування додаткових документів у судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.08.2026.

У судове засідання Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не з`явився.

Розгляд справи у режимі відеоконференції за участі Позивача та його представника не відбувся у зв`язку з неможливістю зі сторони Позивача та його представника встановити відеозв`язок із судом.

Згідно з ч. 5 ст. 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не є обов`язковою, колегія суддів на місці ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у квітні 2026 року Позивач звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом.

У позовній заяві Позивач, серед іншого, просив поновити строк звернення до суду з позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 06.04.2026 залишив позовну заяву без руху та надав Позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що надана разом з позовною заявою довідка від 10.03.2026 № 80, згідно з відомостями якої Позивач проживає у м. Фастові по вул. Дорогинська, буд. 9, не містить інформацію про те, з якого часу Позивач проживає за вказаною адресою, тому не є належним та допустимим доказом обставин, на підтвердження яких її надано.

Позивачу запропоновано, з метою усунення недоліків позовної заяви, подати до суду докази направлення Відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також надати до суду належні та допустимі докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

13.04.2026 на адресу суду першої інстанції від представника Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано:

- докази направлення позовної заяви з додатками Відповідачу;

- витяг з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (на підтвердження факту окупації Скадовського району Херсонської області);

- копію військово-облікового документа із застосунку «Резерв+», сформованого 07.04.2026;

- копію довідки № 28 за підписом голови вуличного комітету;

- копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № 939 від 17.06.2020.

Дослідивши подані Позивачем документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач недоліки позовної заяви не усунув, тому ухвалою від 15.04.2026 відмовив Позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом і повернув позовну заяву Позивачу.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують правильність висновків суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Згідно із ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Колегія суддів зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом, перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Необхідно підкреслити, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, Позивач просив суд поновити строк звернення до суду. Як на підставу для поновлення строку звернення до суду Позивач зазначав такі обставини:

- Відповідач був обізнаний про місце фактичного проживання Позивача, що підтверджується записом у протоколі № 1049, проте направив постанову на адресу реєстрації Позивача у Скадовському районі Херсонської області;

- про Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 07.08.2025 Позивач дізнався в результаті з`ясування підстав блокування грошових коштів на його банківському рахунку, внаслідок звернення до органів ДВС у березні 2026 і отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження.

В обґрунтування доводів про безпідставне направлення Відповідачем спірної постанови за місцем реєстрації Позивача замість місця фактичного проживання, Позивач зазначає, що тривалий час проживає у АДРЕСА_2 , натомість Відповідач оскаржувану постанову направив за адресою місця реєстрації Позивача: АДРЕСА_1 . На думку Позивача, наслідком цього стало неотримання Позивачем спірної постанови одразу після її прийняття та неможливість її оскарження у судовому порядку у строк, встановлений Законом.

Оцінюючи доводи Позивача щодо безпідставного направлення Відповідачем оскаржуваної постанови на адресу місця реєстрації Позивача, суд першої інстанції визнав неналежними подані Позивачем докази щодо його проживання не за місцем реєстрації, а саме: довідку Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області № 80 від 10.03.2026. Підставою відхилення судом першої інстанції цього доказу стало те, що довідка не містить періоду фактичного проживання Позивача за адресою у м. Фастові.

Саме така причина відхилення доказу зазначена судом в ухвалі від 06.04.2026 про залишення позову без руху.

Як наслідок, суд першої інстанції залишив адміністративний позов без руху та зобов`язав надати до суду належні та допустимі докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Підстави, вказані Позивачем, а саме - те, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався після блокування у березні 2026 року органом Державної виконавчої служби грошових коштів на його банківському рахунку, суд першої інстанції в ухвалі від 06.04.2026 про залишення адміністративного позову без руху не досліджував та неповажними не визнавав.

Отже, за змістом ухвали від 06.04.2026 позивач для усунення недоліків позовної заяви повинен був надати до суду, зокрема, належні та допустимі докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

На виконання ухвали про залишення адміністративного позову без руху, Позивач надав, зокрема:

- копію військово-облікового документа із застосунку «Резерв+», сформованого 07.04.2026;

- копію довідки № 28 за підписом голови вуличного комітету;

- копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 17.06.2020.

Суд першої інстанції, досліджуючи копію довідки № 28 за підписом голови вуличного комітету, зазначив, що голова вуличного комітету не є органом чи офіційною службовою особою, до повноважень яких належить підтвердження інформації та видача таких довідок, тому надана Позивачем копія довідки № 28 не є доказом, який підтверджує фактичне місце проживання Позивача.

Щодо копії тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 17.06.2020, то суд першої інстанції визнав, що цей документ не є належним доказом фактичного місця проживання Позивача, адже свідчить виключно про обставину взяття Позивача на облік 23.08.2022 та не може підтверджувати будь-які інші відомості, зокрема і відомості щодо місця проживання Позивача у період з серпня 2025 року по квітень 2026 року.

У зв`язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність посилання Позивача на те, що Відповідач надіслав йому копію постанови за адресою реєстрації, а не за місцем його фактичного мешкання, що вплинуло на дотримання Позивачем строку звернення до суду з метою оскарження спірної постанови.

При цьому, копію військово-облікового документа із застосунку «Резерв+», сформованого 07.04.2026, суд першої інстанції не досліджував і оцінку йому не надавав.

Внаслідок неповноти дослідження судом першої інстанції, наданих Позивачем доказів, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку, і як результат, - повернення адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що Відповідач був обізнаний з фактичним місцем проживання Позивача у м. Фастові. Такого висновку колегія суддів дійшла на підставі долученого до матеріалів справи військово-облікового документу із застосунку «Резерв+» (а.с. 49), яким підтверджено, що 28.05.2024 Позивач уточнив дані і зробив це своєчасно. Адресою проживання зазначено: АДРЕСА_2 .

Також місце фактичного проживання АДРЕСА_2 , окрім місця реєстрації проживання, зазначено у Протоколі № 149 від 01.08.2025, на підставі якого прийнята спірна постанова.

З наведеного слідує, що на момент притягнення Позивача до адміністративної відповідальності (07.08.2025) і направлення Позивачу оскаржуваної постанови Відповідач був обізнаний з адресою місця фактичного проживання Позивача.

Вказаний факт мав бути врахований судом першої інстанції при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду, оскільки свідчить про неналежне вручення Позивачу копії оскаржуваної постанови, однак, як зазначалось, суд першої інстанції копію військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» не досліджував.

Наведене свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо поновлення строку звернення до суду.

Приписами статті 285 КУпАП, яка регулює оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення її копії передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 (далі - Інструкція №3) визначено процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 10 Інструкції № 3 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до пункту 15 Інструкції № 3, постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи та вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис, а у разі коли постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у разі її невручення правопорушнику під розписку, така постанова має бути направлена особі поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять доказів вручення оскаржуваної постанови Позивачу.

При цьому, як зазначає Позивач, про оскаржувану постанову він дізнався лише в березні 2026 року після блокування його банківських рахунків.

Судом першої інстанції обставини направлення та вручення оскаржуваної постанови Позивачу не досліджено.

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, повертаючи адміністративний позов, надав оцінку поважності підстав пропуску Позивачем строку звернення до суду, про які Позивач зазначав в адміністративному позові, а саме, що про існування оскаржуваної постанови Позивач дізнався після блокування у березні 2026 року органом Державної виконавчої служби грошових коштів на його банківському рахунку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами обставини, які йому перешкодили, починаючи з 24.02.2026 (часу, коли йому стало відомо про прийняту Відповідачем постанову та про її зміст) у визначений десятиденний строк звернутися до суду з цим позовом. Також, на думку суду першої інстанції, Позивач не надав докази наявності об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливили звернення до суду з адміністративним позовом до квітня 2026 року.

Проте вказані підстави під час залишення адміністративного позову без руху суд першої інстанції не досліджував та неповажними не визнавав. Тобто, суд першої інстанції під час залишення адміністративного позову без руху не повною мірою вирішив питання щодо поважності/неповажності причин пропуску строку.

Отже, суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без руху з одних причин, та надаючи Позивачу можливість надати додаткові докази, у подальшому, проаналізував зовсім інші підстави для поновлення строку звернення до суду, які вже були наведені Позивачем у позові, та у сукупності дійшов висновку про повернення позову, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення адміністративного позову без руху.

Колегія суддів наголошує, що залишення адміністративного позову без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення Позивачем недоліків адміністративного позову та дотримання порядку його подання. При цьому, в ухвалі про залишення адміністративного позову без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такого позову та встановити спосіб і строк їх усунення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.06.2024 у справі № 480/12097/21.

Пункт 3 ч. 1 ст. 248 КАС України зобов`язує суд у мотивувальній частині ухвали наводити мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Така вимога процесуального закону, серед іншого, має на меті продемонструвати і довести сторонам, що суд справді їх почув, а не проігнорував їхні позиції. Більше того, у ситуації із залишенням без руху адміністративного позову викладення у відповідній ухвалі мотивів, з яких виходив суд, дасть можливість особі зрозуміти, в чому полягає неприйнятність попередньо наведених доводів та спрямує до належного виконання вимог суду.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі №620/1038/22.

На переконання колегії суддів, Позивач мав «законні сподівання», що суд першої інстанції розгляне його заяву та прийме законне рішення щодо обставин, викладених ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, дослідивши їх в повній мірі.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, у разі вирішення судом першої інстанції під час залишення позову без руху питання щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, на яких наголошував Позивач (дізнався про спірне рішення після блокування у березні 2026 року банківських рахунків), та застосування положень ч. 1 ст. 123 КАС України, Позивач мав би можливість вказати інші підстави для поновлення строку.

Разом з тим, суд першої інстанції під час залишення позову без руху дослідив лише одну підставу для визнання поважними причин для поновлення строку щодо направлення Відповідачем спірної постанови на адресу Позивача. Натомість, інша підстава для визнання поважною причиною пропуску строку звернення до суду про те, що позивач про оспорювану постанову дізнався лише в березні 2026 року після блокування його банківських рахунків, судом першої інстанції залишилась нерозглянутою.

Тож, нерозгляд судом першої інстанції вказаної вище підстави позбавив Позивача можливості реалізувати своє право на подання до суду першої інстанції клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин для його поновлення.

За таких умов колегія суддів приходить до висновку про формальний і поверхневий підхід суду першої інстанції до вирішення питання про поновлення пропущеного Позивачем строку звернення до суду.

Отже, не можна визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про невиконання Позивачем вимог суду у визначений ним строк через його передчасність з огляду на неналежний розгляд судом першої інстанції клопотання Позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Наведеним критеріям ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов передчасного висновку про повернення адміністративного позову, а тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 381/2028/26 задовольнити.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 381/2028/26 скасувати.

Справу № 381/2028/26 направити до Фастівського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає згідно з положеннями ст. ст. 272, 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Ю.О. Тереза

Судді В.О. Аліменко

Ю.К. Черпак