Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №640/37376/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/37376/21 Суддя (судді) першої інстанції: Смішлива Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, третя особа - Служба судової охорони, про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано висновок комісії Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області з виплати одноразової грошової допомоги, затверджений 23 червня 2021 року, про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), чи втраті працездатності співробітниками Служби судової охорони, затвердженому наказом Служби судової охорони від 08 вересня 2020 року №478, у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року заяву Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задоволено, змінено спосіб та порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №640/37376/21, стягнуто з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 272520,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначив про те, що станом на дату подачі державним виконавцем заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду на рахунку ТУ ССО у м. Києві та Київській області за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників та установ системи правосуддя" відсутні асигнування, а тому зміна способу виконання рішення не призведе до його виконання.

Додатково зазначив про те, що зміна способу та порядку виконання рішення у даній справі призведе до зміни рішення по суті, шляхом виходу за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційні скарги не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №640/37376/21, яке набрало законної сили 13 травня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано висновок комісії Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області з виплати одноразової грошової допомоги, затверджений 23 червня 2021 року, про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), чи втраті працездатності співробітниками Служби судової охорони, затвердженому наказом Служби судової охорони від 08 вересня 2020 року №478, у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 14 листопада 2025 року відкрито виконавче НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №640/37376/21.

Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області листом від 17 грудня 2025 року №41.07-1514 повідомило державного виконавця про те, що в кошторисі на 2025 рік відповідні бюджетні асигнування на виконання рішенця Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року №640/37376/21 відсутні, для здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу у зв`язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до Порядку виплати одноразової допомоги разі загибелі (смерті), чи втраті працездатності співробітниками Служби судової охорони, затвердженому наказом Служби судової охорони від 08 вересня 2020 року №478, у розмірі 90% розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, здійснений розрахунок потреби в коштах та 09 травня 2025 року №71.07-245/ССО надісланий листом до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду загальній сумі 272520,00 грн.

16 березня 2026 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення суду, якою останній просив змінити спосіб та порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №640/37376/21, а саме стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 нараховану одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності в сумі 272520,00 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року задоволено заяву Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задоволено, змінено спосіб та порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №640/37376/21.

Приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №640/37376/21, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь позивача одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності у розмірі 272520,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України визначать, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У свою чергу, ч. 3 ст. 378 КАС України згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, доповнено абз. 2 наступного змісту: "Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.".

Отже, станом на день постановлення оскаржуваної ухвали від 08 квітня 2026 року законодавцем було прямо передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, надання соціальної виплати з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Згідно з листом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 17 грудня 2025 року №41.071514 на виконання рішення суду у даній справі відповідачем здійснено нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, загальна сума допомоги становить 272520,00 грн, водночас доказів, що вказана сума виплачена позивачу, матеріали справи не містять.

За таких обставин, оскільки станом як на час подання державним виконавцем заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, так і на день апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №640/37376/21 протягом майже року з моменту набрання ним законної сили, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення поданої державним виконавцем заяви шляхом стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 272520,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 14, 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку