Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №580/7989/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7989/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Вівдиченко Т.Р. та Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 щодо здійснення відповідних управлінських дій на рахунок нарахування позивачу додаткової грошової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ОУС «Таврія» з 01.12.2023 до 14.12.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_3 здійснити відповідні управлінські дії щодо нарахування позивачу додаткової грошової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ОУС «Таврія» з 01.12.2023 до 14.12.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , на фінансовому забезпечені якої знаходиться Військова частина НОМЕР_1 , виплатити позивачу додаткову грошову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ОУС «Таврія» з 01.12.2023 до 14.12.2023, у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень на місяць пропорційно часу виконання завдань, всього 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити позивачу середній заробіток за час від 04.06.2024 по час фактичного повного розрахування відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 30000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» пропорційно часу виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі оперативно-стратегічного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за період з 01.12.2023 по 14.12.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 30000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» пропорційно часу виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі оперативно-стратегічного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за період з 01.12.2023 по 14.12.2023.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду, або відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем не дотримано встановлені процесуальним законодавством строки звернення до суду з даним позовом.

Додатково зазначила про те, що згідно Акту №3 про прийняття та здавання військового та фінансового господарства командиром Військової частини НОМЕР_1 від Військової частини НОМЕР_3 , у період з 21 по 30 листопада 2023 року позивач передав, а майор ОСОБА_2 прийняв справи та посаду командира Військової частини НОМЕР_1 . Тобто, фактично з 27.11.2023 обов`язки командира військової частини та виконання бойових (спеціальних) завдань виконував новоприбулий командир, а саме майор ОСОБА_2 , що в свою чергу виключає твердження позивача щодо виконання ним бойових (спеціальних) завдань за які передбачено нарахування та виплату додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ним не пропущений строк звернення до суду.

Також, наголосив, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно не здійснила нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі ОУС Таврія за період з 01.12.2023 до 14.12.2023, у розмірі 30000 грн на місяць пропорційно часу виконання завдань.

Крім того, позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі №1-7/2024 (337/24) визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 26.06.2016 був призваний на військову службу у лави Збройних Сил України.

У період з 07.05.2023 по 14.12.2023 позивач проходив військову службу з виконання службових (бойових) завдань у складі оперативно-стратегічного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (накази від 05.05.2023 №124 та від 07.05.2023 №136).

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2023 №366 полковник військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , командир Військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом від 06.11.2023 №221 на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерів складу роти резерву офіцерського складу Військової частини НОМЕР_4 , вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця проходження служби. З 14.12.2023 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

У зв`язку з невиплатою позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.12.2023 до 14.12.2023 у розмірі 30000 грн на місяць пропорційно часу виконання завдань, позивач звернувся із рапортами від 30.04.2024 та від 03.05.2024 до Військової частини НОМЕР_4 , та із заявою від 06.06.2024 до Військової частини НОМЕР_3 .

Військова частина НОМЕР_1 листом від 16.06.2024 №146 повідомила позивача про те, що згідно Акту №3 про прийняття та здавання військового та фінансового господарства командиром Військової частини НОМЕР_1 від Військової частини НОМЕР_3 , у період з 21 по 30 листопада 2023 року позивач передав, а майор ОСОБА_2 прийняв справи та посаду командира Військової частини НОМЕР_1 . Вищезазначені обставини унеможливлюють включення позивача до наказу про нарахування додаткової грошової винагороди, передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за вищезазначений період.

Позивач вважаючи дії та бездіяльність відповідачів протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивач має право на додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі ОУС «Таврія» за період з 01.12.2023 до 14.12.2023, у розмірі до 30 000 грн на місяць пропорційно часу виконання завдань.

Крім того, що саме Військова частина НОМЕР_1 зобов`язана включити позивача до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 30000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 пропорційно часу виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі ОУС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за період з 01.12.2023 по 14.12.2023, тому позов у цій частині позовних вимог підлягає до часткового задоволення.

Проте, позовна вимога позивача про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 , на фінансовому забезпечені якої знаходиться Військова частина НОМЕР_1 , виплатити позивачу додаткову грошову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ОУС «Таврія» з 01.12.2023 до 14.12.2023, у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень на місяць пропорційно часу виконання завдань, всього 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень не підлягає до задоволення, оскільки такий обов`язок з виплати додаткового винагороди позивачу виникне у Військової частини НОМЕР_2 у майбутньому.

Також, позов в частині позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виплатити позивачу середній заробіток за час від 04.06.2024 по час фактичного повного розрахування відповідно до ст. 117 КЗпП України є необґрунтованим та передчасним, тому задоволенню не підлягає.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

Згідно з п.2 вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168; тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту першого Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 (в редакції постанови КМУ від 20.01.2023 № 43, яка діяла на час спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 21 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 (в редакції постанови КМУ від 20.01.2023 № 43, яка діяла на час спірних правовідносин) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Відповідно до пункту другого розділу XXXІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (Порядок доповнено новим розділом згідно з Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року, який діяв на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Відповідно до пунктів третього-п`ятого розділу XXXVI Порядку від 07 червня 2018 року №260 райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29.

Абзацами 3, 4 пункту третього Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 07.05.2023 по 14.12.2023 дійсно проходив військову службу з виконання службових (бойових) завдань у складі оперативно-стратегічного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (накази від 05.05.2023 №124 та від 07.05.2023 №136) та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2023 №366 полковник військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , командир військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом від 06.11.2023 №221 на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерів складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_4 , саме з 14.12.2023 вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця проходження служби, а також саме з 14.12.2023 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Таким чином, правомірними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач має право на додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі ОУС «Таврія» за період з 01.12.2023 до 14.12.2023, у розмірі до 30 000 грн на місяць пропорційно часу виконання завдань.

Щодо посилання військової частини НОМЕР_1 в апеляційній скарзі на те, що оскільки з 27.11.2023 обов`язки командира військової частини та виконання бойових (спеціальних) завдань виконував новоприбулий командир, а саме майор ОСОБА_2 , тому відсутні правові підстави для нарахування та виплату додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, колегія суддів звертає увагу, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2023 №366, позивач саме з 14.12.2023 вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця проходження служби, а також саме з 14.12.2023 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

У зв`язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме військова частина НОМЕР_1 зобов`язана включити позивача до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 30000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 пропорційно часу виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі ОУС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за період з 01.12.2023 по 14.12.2023, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 19.12.2024 у справі №580/3483/24, від 14.01.2025 у справі №240/31245/23, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо доводів відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з позовом, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5).

В обґрунтування пропуску позивачем строку звернення до суду відповідач зазначив про те, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2023 року №366 по стройовій частині, ОСОБА_1 був виключений зі списків військової частини НОМЕР_5 у зв`язку з переведенням до іншого місця служби на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 06.11.2023 року № 221. Отже, Позивач фактично знав та був ознайомлений з вищезазначеними наказами, що в свою чергу вже становить факт фіксування дати щодо початку строку на оскарження та дати виникнення спірного питання, неправомірного (на переконання позивача) не нарахування та не виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Колегія суддів звертає увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи розпочинає свій перебіг лише за умови, що остання була реально обізнаною з фактом їх порушення оспорюваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1992 у справі «Хаджіанастасіу проти Греції», пункти 32-37).

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, після звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (04.06.2024) Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_3 з рапортом, в якому просив виплатити додаткову грошову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 га грудень місяць 2023 року.

11 липня 2024 року позивач отримав лист від Військової частини НОМЕР_1 , в якому йому було відмовлено в задоволенні його вимоги здійснити необхідні дії щодо виплати додаткової грошової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань за грудень місяць 2023 року пропорційно дням виконання бойових (спеціальних) завдань.

Таким чином, про порушене право позивач дізнався саме 11 липня 2024 року, позовну заяву подано 08 серпня 2024 року, тобто в межах місячного строку, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В той же час, апеляційна скарга не містить доводів та обґрунтувань в частині незадоволених позовних вимог та у вказаній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому, в силу вимог ст.308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді Т.Р.Вівдиченко

А.Ю.Коротких