Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №620/2237/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2237/26 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Собківа Я.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 09 квітня 2026 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 - 3328 гривень. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.01.2026 провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 - 3328 гривень. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

23.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зі зверненням, в якому просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026 з розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Листом від 26.02.2026 №3693-4217/Д-02/8-2500/26 відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку, Пенсійний фонд України не інформував Головне управління про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Спір у цій справі стосується питання наявності підстав для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на збільшення з 1 січня 2026 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3328,00 гривень.

Частиною першою статті 8 Конституції України гарантовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону №1402-VIII унормовано, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VІІI суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативними актами.

Так, згідно із частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною третьою статті 4 Закону України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

За змістом статті 7 Закону № 3460-IX, у редакції станом на час виникнення спірних відносин, з 1 січня 2026 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 гривень.

Водночас вказана норма передбачала й те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2026 року становить 2102 гривні (абзац п`ятий).

У питанні застосування наведених норм права в правовідносинах, побідних до тих, що склалися у цій справі, Верховний Суд послідовно підтримує висновки, висловлені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, згідно з якими для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тому в разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (постанови Верховного Суду від 11, 16, 25 березня, 8, 30 квітня 2026 року у справах №440/559/25, 380/19912/24, 340/519/25, 340/1792/25, 440/12533/24, відповідно та інші).

Підстав для відступу від такої усталеної правової позиції під час розгляду цієї справи колегія суддів не знаходить.

Крім того, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив про нерелевантність спірних відносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону № 3460-IX. Так, у справі №240/9028/24 спірні відносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість у справі №200/2309/25, як і у справі 200/8314/24, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, а саме наявності підстав для здійснення такого перерахунку з огляду на зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року.

Відмінність спірних відносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 від обставин справи, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, під час вирішення цього спору.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Собків

А.Ю. Коротких