Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №932/20603/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 932/20603/25 (суддя Леміщенко О.О., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Перетятько К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 травня 2026 року у справі №932/20603/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25 грудня 2025 року звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в якому, просить:

- постанову серії ЕНА № 6337397 від 13.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити;

- стягнути з Держави України в особі Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 4000,00, завдану протиправними діями патрульного поліцейського - інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Мунтяном Давидом Анатолійовичем під час виконання ним службових повноважень 13.12.2025 року.

Позов обґрунтовано тим, що 13.12.2025 року працівником поліції було протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно з протоколом серії ЕНА № 6337397 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 лютого 2026 року, суд залишив без розгляду позовні вимоги про стягнення з Держави України в особі Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 4000,00 завдану протиправними діями патрульного поліцейського – інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Мунтяном Давидом Анатолійовичем під час виконання ним службових повноважень 13.12.2025 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 травня 2026 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною постанову серії ЕНА № 6337397 від 13.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

Скасував постанову серії ЕНА № 6337397 від 13.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

Закрив провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення.

Рішення суду мотивовано тим, що з в матеріалах справи та у відзиві на позовну заяву фактично відсутні будь-які документи, що підтверджують утворення блокпосту на Усть-Самарському мосту на підставі указу коменданта міста Дніпра, на якому було зупинено позивача, що викликає у суду сумніви щодо законності розміщення вказаного блокпосту та наявності у працівника поліції права зупиняти та перевіряти особисті документи громадян.

Крім того, суд першої інстанції задовольняючи позов врахував те, що працівник поліції Мунтян Давид Анатолійович здійснив зупинку ОСОБА_1 не маючи на це законних підстав, керуючись повідомлення про правопорушення від невстановленого свідка.

Також працівником поліції не було ознайомлено ОСОБА_1 з наявними доказами на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення та відмовлено у наданні часу для консультації з адвокатом або залученням його для розгляду справи про адміністративне правопорушення, також було відмовлено у перенесенні дати розгляду адміністративного правопорушення - чим фактично було позбавлено позивача права на захист передбачений статтею 268 КУпАП та статтею 59 Конституції України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департамент Патрульної поліції оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що наявними в матеріалах справи відеозаписами зафіксовано, як на неодноразову вимогу поліцейського надати посвідчення водія на право керування транспортним засобом позивач відповів відмовою; позивач не заперечує факт відмови пред`явити на вимогу поліцейського посвідчення водія; на місці події поліцейський роз`яснив позивачу його права.

Позивач заявляв клопотання щоб уникнути відповідальності.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вважає, що апеляційна скарга зводиться до переоцінки доказів. Вона не містить доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Посилається на відсутність документів, що підтверджують утворення відповідного блокпосту.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи наступне.

Так, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідною постановою серії ЕНА № 6337397 із наступним складом правопорушення « 13.12.2025 року о 15:25:26, м. Дніпро, міст Усть-Самарський, водій керуючи ТЗ не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а. ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування ТЗ».

В матеріалах справи наявний відеозапис, наданий суду позивачем разом із позовною заявою, та від представника відповідача, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції на мобільному блокпості після того як він проїхав на заборонний знак “STOP”. Цей факт не відображений у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

При цьому, пункт п. 2.1 ПДР України визначає, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони — технічний талон)…

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доказами є які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Однак як вбачається з копії постанови від 13.12.2025 року серії ЕНА №6337397 наявної в матеріалах справи, в розділі 7 «до постанови додаються» не зазначено будь-які докази, в тому числі і відеозаписи з бодікамер, на підтвердження доводів відповідача щодо витребування працівником поліції у позивача посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії (а.с. 13).

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а.

Враховуючи викладене колегія суддів не може вважати належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП надані суду відеозаписи з бодікамер поліцейських, оскільки вони не зазначені в оскарженій постанові.

Водночас з наданого суду першої інстанції позивачем відеозапису подій притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не вбачається наявність обставин, що підтверджують заявлення працівником поліції вимоги позивачу про пред`явлення посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Зафіксовані цим відеозаписом вислови працівника поліції: «я спитав вас за документи», «мені потрібні документи», «ви будити пред`являти документи?», «так як, документи не пред`являєте» не свідчить про наявність саме безальтернативної вимоги працівника поліції до позивача щодо пред`явлення ним саме посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Зважаючи на те, що позивачем не було пред`явлено працівникам поліції для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України, а саме посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, проте вимога про пред`явлення зазначеного документу позивачу працівником поліції не пред`являлась, відповідач дійшов помилкового висновку, що такі дії позивача містять склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 КУпАП.

Між тим, зазначені обставини суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав їм оцінки.

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження позивача з якими помилково погодився суд першої інстанції, відносно того, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинки його транспортного засобу, та подальшої перевірки його документів, оскільки такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначений вище документ.

Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного суду викладеними у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі №127/19283/17.

Крім того, враховуючи інші доводи позивача, слід зазначити, що притягнення водія до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Наведені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного суду викладеними у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі №127/19283/17.

Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Проте, докази того, що відповідач повідомив позивача про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП та відповідно до статті 268 КУпАП роз`яснив позивачу право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, в матеріалах справи відсутні.

Роз`яснення зазначених прав позивачу відбулось лише в рамках розгляду справи щодо проїзду позивача на заборонений знак “STOP”. Розгляд якої працівником поліції не було закінчено.

Зазначені обставини також судом першої інстанції було залишено поза увагою та їм не надана належна оцінка.

Щодо доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Крім того, відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позиції Верховного Суду, які враховуються судом апеляційної інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи зазначені колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, проте з інших підстав.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи наявність клопотання відповідача про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, яке беззаперечно свідчить про не згоду відповідача із заявленою до відшкодування сумою правничої допомоги у цій справі та враховуючи складність цієї справи, розумність і співмірність цих витрат відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, обсягу наданих адвокатом послуг у суді, затраченого ним час на надання таких послуг, критерія «неминучості» понесення визначеного адвокатом розміру правничої допомоги у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає що, розумна необхідність судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, в суді першої інстанції, становить 5000 грн та в суді апеляційної інстанції 2000 грн.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкових висновків, а тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови та здійснити перерозподіл судових витрат в частині визначення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 травня 2026 року у справі №932/20603/25 змінити виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови та виклавши абзац шостий резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

Стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомоги в суді першої інстанції в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено та підписано суддями 06 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва