Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №160/6706/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6706/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року (суддя Прудник С.В.) в справі № 160/6706/26 за позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – кваліфікаційна комісія), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр) про:

визнання протиправним рішення кваліфікаційної комісії Держгеокадастру у формі протоколу №2 від 26 лютого 2026 року в частині внесення подання щодо припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 від 21 червня 2013 року №011109;

визнання протиправним та скасування наказу Держгеокадастру № 79-АА від 13 березня 2026 року «Про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_2 »;

зобов`язання Держгеокадастру внести до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників відомості про поновлення дії кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника №011109 від 21 червня 2013 року сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_2 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №160/20531/21, які полягають у тому, що в силу положень частини шостої статті 7 КАС України за аналогією підлягають застосуванню норми КЗпП України, відповідальність, передбачена частиною другою статті 68 Закону №858-IV, належить до дисциплінарної відповідальності, а спірні рішення Кваліфікаційної комісії та наказ Держгеокадастру прийняті без дотримання встановлених законом вимог щодо строку притягнення особи до відповідальності не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.

Оскільки законодавство, яке врегульовує спірні у цій справі правовідносини, не містить норм про дисциплінарну відповідальність сертифікованих інженерів - землевпорядників, а відповідного спеціального закону, дисциплінарного положення чи статуту, або іншого нормативного акту про таку відповідальність не існує, то позивач не може вважатися й суб`єктом спеціальної дисциплінарної відповідальності. Відповідно держава в особі її органів, які виступають відповідачами у справі, що розглядається, не наділена повноваженнями щодо притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Правової підстави для цього, визначеної законом, не існує.

Оскаржувані рішення Кваліфікаційної комісії від 26.02.2026 № 2 та наказ Держгеокадастру від 13.03.2026 №79-АА прийняті у строк понад/через 4 роки з моменту вчинення дій позивачем, за які його було притягнуто до відповідальності.

Також звертає увагу, що після здійснення 20.12.2021 Державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Краснопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:02:007:0044 кваліфікаційна комісія Держгеокадастру за зваренням прокурора 26.02.2026 провела вже свою (власну) перевірку поданих позивачем документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, чим фактично здійснила дублювання контрольних функцій державного кадастрового реєстратора у сфері управлінської діяльності, що вказує на реалізацію відповідачем як суб`єктом владних повноважень функцій (повноважень), не передбачених діючим законодавством України.

Документація із землеустрою була перевірена у грудні 2021 року уповноваженою на те особою - державним кадастровим реєстратор на предмет її відповідності вимогам законодавства України, після чого саме державний кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру у Краснопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, діючи в межах повноважень визначених ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державний земельний кадастр», сформував земельну ділянку та присвоїв їй кадастровий номер 1223756800:02:007:0044, тому здійснення 20.12.2021 державним кадастровим реєстратором державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі свідчить про вчинення юридично значущої дії індивідуального характеру, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про адміністративну процедуру», що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

В силу положень ч. 5 ст. 88 Закону України «Про адміністративну процедуру» відповідачі Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру та Держгеокадастр не мають права (повноважень) ставити під сумнів (законність/правомірність) виконаного адміністративного акту 20.12.2021 державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Краснопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в результаті внесення інформації до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з присвоєнням їй кадастрового номеру 1223756800:02:007:0044, також відповідачі не мали права 26.02.2026 перевіряти та надавати іншу оцінку технічній документації для вирішення іншої справи, ніж та, в якій 20.122021 вже було прийнято адміністративний акт адміністративним органом державним кадастровим реєстратором за умови, що раніше прийнятий адміністративний акт не був відкликаний, визнаний недійсним або скасований, а також визнаний протиправним у порядку, встановленого законом.

Суд першої інстанції неправильно розтлумачив положення статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку присвоєння адрес, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 690, стверджуючи що адреса об`єкта визначається уповноваженим органом, а не розробником документації із землеустрою, в той час коли чинне законодавство України на час виготовлення 20.12.2021 позивачем технічної документації із землеустрою взагалі не містить норми щодо визначення (присвоєння) та зміни адресу земельної ділянки будь-яким органом. Не існує органу, який мав би повноваження визначати адресу земельної ділянки, або змінювати її, у тому числі таких повноважень не мають органи місцевого самоврядування. Тому доводи суду першої інстанції, що будь-яка фактична зміна адресної прив`язки земельної ділянки без належного рішення компетентного органу є неправомірною, не ґрунтуються на нормах закону, суперечать статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку присвоєння адрес, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 690.

Зауважує, що кваліфікаційна комісія в протоколі не вказала, до порушення яких саме прав чи інтересів та яких саме суб`єктів відносин у сфері землеустрою призвели дії позивача, натомість відповідач та суду першої інстанції вдались до припущень щодо можливого (ймовірного) порушення інтересів добросовісного набувача та органу місцевого самоврядування, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин та самого факту порушення інтересів таких осіб. Висновки Кваліфікаційної комісії щодо встановлення порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, не можуть ґрунтуватись на припущеннях та мають бути доведені поза розумним сумнівом.

Матеріали справи не містять доказів звернення фізичних чи юридичних осіб до Держгеокадастру чи його територіальних органів, зі скаргами про порушення позивачем їхніх прав чи інтересів

Водночас, у поданні кваліфікаційної комісії наведено лише обставини, зазначені у листі прокурора, проте жодної оцінки цим обставинам не надано, не зазначено й які негативні наслідки виникли в результаті дій позивача, не доведено поза розумним сумнівом порушення прав та законних інтересів будь-якої особи.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не надав вказаним обставинам належної оцінки, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, неправильно розтлумачив статтю 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», як наслідок дійшов хибного висновку про допущене порушення Позивачем вимог законодавства у сфері землеустрою, тому постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №160/6706/26 з цих підстав підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції відповідно до п.4 ч.2 ст.317 КАС України.

Апелянт вважає що відповідачами порушено процедуру припинення кваліфікованого сертифіката інженера-землевпорядника, пропущено строк притягнення такого до відповідальності, а також не доведено факт порушення позивачем законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, а тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності шляхом анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працює за основним місцем роботи у складі розробника документації із землеустрою юридичної особи - ТОВ “АВАЛОН-БІЗНЕС КОНСАЛТИНГ” код ЄДРПОУ 39598990 та відповідно до ст. ст. 25, 26 Закону України “Про землеустрій” є сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

05.10.2021 до розробника документації із землеустрою ТОВ “АВАЛОН-БІЗНЕС КОНСАЛТИНГ звернувся гр. ОСОБА_4 з метою розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для присвоєння кадастрового номера його земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 .

05.10.2021 між розробником документації із землеустрою - Товариством в особі директора Демури Л.Д. та замовником – ОСОБА_4 укладено договір на виконання робіт №КМН-197-ТДМ/2021 (далі – договір №КМН-197-ТДМ/2021), згідно до умов якого сторонами погоджено його істотні умови, зокрема, предмет, ціна та строки виконання робіт.

В підтвердження права на відповідну земельну ділянку ОСОБА_4 надав архівний витяг з рішення Курилівської селищної ради народних депутатів №58 від 15 червня 1994 року “Про виділення земельних ділянок під будівництво житлових будинків”, та документи які посвідчують його особу.

Відповідно до архівного витягу з рішення Курилівської селищної ради народних депутатів №58 від 15 червня 1994 року “Про виділення земельних ділянок під будівництво житлових будинків” надано земельну ділянку під індивідуальну забудову та дозволено будівництво житлових будинків (п.13) ОСОБА_4 за рахунок фонду селищної Ради по вул. Берегова в розмірі 0,10 га.

Рішення Курилівської селищної ради народних депутатів №58 від 15 червня 1994 року прийняте під час дії Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 “Про приватизацію земельних ділянок”.

Листом від 23.01.2026 року за вих. №31/1-158 Вих.-26 Дніпропетровська обласна прокуратура на адресу Кваліфікаційної комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , повідомивши, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025040000000429 від 22.10.2025 встановлено, що рішенням № 58 виконавчого комітету Курилівської селищної Ради народних депутатів від 15.06.1994 ОСОБА_4 під індивідуальну забудову надано земельну ділянку У розмірі 0,1 га по АДРЕСА_1 (без зазначення номеру будинка). У жовтні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до ТОВ “Авалон-Бізнес Консалтинг” (39598990) із заявою про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, працівник ТОВ “Авалон-Бізнес Консалтинг” (39598990) сертифікований інженер-землевпорядник Зленко Дар`я Олександрівна (сертифікат №011109 від 21.06.2013) використовуючи рішення №58 виконавчого комітету Курилівської селищної Ради народних депутатів від 15.06.1994 розробила технічну документацію на земельну ділянку, яка фактично розташована не по АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іншій частині населеного пункту. На підставі означеної розробленої технічної документації у Державному земельному кадастрі незаконно зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1223756800:02:007:0044 площею 0,1 га, яка фактично розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання №2 від 26.02.2026 року Кваліфікаційної комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника комісія дійшла висновку, що сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 технічна документація із землеустрою розроблена з порушенням вимог статті 118 Земельного кодексу України, статті 28 Закону України “Про землеустрій”, що призвело до порушення прав та законних інтересів органу місцевого самоврядування, на землі якого було переміщено земельну ділянку, вирішено звернутись з поданням до Держгеокадастру щодо припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат від 21.06.2013 №011109).

Кваліфікаційною комісією 05.03.2026 року за вих. № 21-28-0.232-206/61-26-КФК на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру складено подання про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.03.2026 № 79-АА “Про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 ” позбавлено (припинено дію) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат від 21.06.2013 № 011109).

Суд першої інстанції вважав, що встановлені порушення з боку позивача мали не формальний, а істотний характер, безпосередньо вплинули на права та законні інтереси фізичних осіб, зокрема, добросовісного набувача та територіальної громади, що є достатньою правовою підставою для прийняття Кваліфікаційною комісією відповідного подання та видання Держгеокадастром оскаржуваного наказу.

Суд першої інстанції, врахувавши, що спірне рішення Кваліфікаційної комісії було реалізовано шляхом видання, на його підставі, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 79-АА від 13.03.2026 року “Про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , вважав, що оскільки спірне рішення Кваліфікаційної комісії як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування такого рішення не може призвести до відновлення порушеного права позивача.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування протоколу Кваліфікаційної комісії є необґрунтованою, оскільки оскаржуваний протокол, в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, є лише доказом по справі.

Суд першої інстанції також вважав, що спірні адміністративні акти не є результатом реалізації відповідачами компетенції щодо застосування дисциплінарних стягнень, оскільки закон не передбачає дисциплінарної відповідальності для сертифікованих інженерів - землевпорядників і не наділяє Держгеокадастр і його органи такими повноваженнями, а застосування норм статті 142 Кодексу законів про працю України за аналогією не відповідає нормам статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про пропуск строків притягнення до відповідальності, оскільки відповідно до частини другої статті 68 Закону Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших уповноважених суб`єктів уповноважена встановлювати факти порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру і вносити подання про позбавлення кваліфікаційного сертифіката.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є сертифікованим інженером-землевпорядником, кваліфікаційний сертифікат від 21 червня 2013 року №011109, перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Авалон-Бізнес Консалтинг».

Дніпропетровська обласна прокуратура листом від 23 січня 2026 року №31/1-158 Вих.-26 повідомила кваліфікаційну комісію Держгеокадастру, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025040000000429 від 22.10.2025 встановлено, що рішенням № 58 виконавчого комітету Курилівської селищної Ради народних депутатів від 15.06.1994 ОСОБА_4 під індивідуальну забудову надано земельну ділянку у розмірі 0,1 га по АДРЕСА_1 (без зазначення номеру будинка). У жовтні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до ТОВ «Авалон-Бізнес Консалтинг» (39598990) із заявою про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Працівник ТОВ «Авалон-Бізнес Консалтинг» (39598990) сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_2 (сертифікат №011109 від 21.06.2013), використовуючи рішення №58 виконавчого комітету Курилівської селищної Ради народних депутатів від 15.06.1994, розробила технічну документацію на земельну ділянку, яка фактично розташована не по АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іншій частині населеного пункту. На підставі означеної розробленої технічної документації у Державному земельному кадастрі незаконно зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1223756800:02:007:0044 площею 0,1 га, яка фактично розташована по

АДРЕСА_1 за результатами розгляду листа прокуратури дійшла висновку, що сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 технічна документація із землеустрою розроблена з порушенням вимог статті 118 Земельного кодексу України, статті 28 Закону України «Про землеустрій», що призвело до порушення прав та законних інтересів органу місцевого самоврядування, на землі якого було переміщено земельну ділянку, та вирішила звернутись з поданням до Держгеокадастру щодо припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат від 21.06.2013 №011109), що відображено у протоколі засідання №2 від 26 лютого 2026 року.

Кваліфікаційною комісією Держгеокадастру 05 березня 2026 року на адресу Держгеокадастру направлено подання № 21-28-0.232-206/61-26-КФК про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 .

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13 березня 2026 року № 79-АА «Про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 » позбавлено (припинено дію) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат від 21.06.2013 № 011109).

Спірним в цій справі є питання правомірності наказу Держгеокадастру про позбавлення позивача сертифіката інженера-землевпорядника.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За положеннями статті 184 Земельного кодексу України (далі — ЗК України) землеустрій передбачає:

а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань;

б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;

в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

д) складання проектів відведення земельних ділянок;

е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов`язаної з використанням та охороною земель;

і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель;

ї) визначення самозалісених ділянок.

Відповідно до статті 185 ЗК України землеустрій здійснюється суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Статтею 186 ЗК України врегульовано питання погодження і затвердження документації із землеустрою, частиною першою якої передбачено, що схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою визначає Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV), який спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Пунктом «г» частини першої статті 14 Закону № 858-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у сфері землеустрою, належать здійснення сертифікації інженерів-землевпорядників, утворення Кваліфікаційної комісії та ведення Державних реєстрів сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону № 858-IV (тут і далі - в редакції, чинній на момент виготовлення позивачем документації із землеустрою) документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 858-IV відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-правових актів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується сертифікованим інженером-землевпорядником, який відповідає за якість робіт із землеустрою:

у паперовій формі - підписом та особистою печаткою;

в електронній формі - накладанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

За положеннями статті 60 Закону № 858-IV (тут і далі - в редакції чинній на момент прийняття відповідачем спірного рішення) державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, при розробленні документації із землеустрою здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.

Частиною третьою статті 66 Закону № 858-IV встановлено, що відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.

Відповідно до частин дев`ятнадцятої - двадцять другої статті 66 Закону № 858-IV дія кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника припиняється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин:

а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника;

б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою;

в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону;

г) на підставі свідоцтва про смерть.

Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника може бути скасований за рішенням суду.

Рішення про зупинення дії чи припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено до суду.

Порядок роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 68 Закону № 858-IV передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом.

Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його припинення дії) з таких підстав:

встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;

наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення;

з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.

Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.

Рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката інженеру-землевпоряднику, який був позбавлений його на підставі цього Закону, приймається Кваліфікаційною комісією в порядку, передбаченому для видачі кваліфікаційного сертифіката.

Рішення про зупинення дії кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у разі:

невиконання вимог частини шостої статті 32, частини тринадцятої статті 66 цього Закону;

зазначення завідомо неправдивих даних, що призвело до викривлення інформації в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Дія кваліфікаційного сертифіката поновлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у тижневий строк після усунення особою наявних зауважень.

Складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства.

Основні засади роботи Кваліфікаційної комісії, процедуру видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника визначає Порядок роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 27 жовтня 2021 року № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2021 року за №1582/37204 (далі - Порядок №317).

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку №317 до повноважень Комісії належать, зокрема, розгляд письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою стосовно професійної діяльності сертифікованих інженерів-землевпорядників, а також актів, складених за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) Держгеокадастром; прийняття рішень про внесення подання до Держгеокадастру стосовно припинення дії сертифіката інженера-землевпорядника у випадках, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 317 організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться в міру надходження документів або виникнення питань, розгляд яких потребує прийняття рішення, але не рідше, ніж один раз на місяць. Засідання Комісії підлягають відеофіксації.

Пунктами 4 та 5 розділу ІІ Порядку №317 установлено, що рішення Комісії приймаються шляхом відкритого голосування присутніх на засіданні членів Комісії та оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії та секретарем Комісії.

Член Комісії, який не погоджується з прийнятим Комісією рішенням, може висловити окрему думку в письмовому вигляді, що додається до протоколу.

Підрахунок голосів проводить секретар Комісії (інший уповноважений головою Комісії член цієї комісії).

У разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії є вирішальним.

Рішення Комісії може бути оскаржено в суді.

Згідно з пунктами 16-17 розділу ІІІ Порядку №316 рішення про зупинення дії, припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника приймаються Держгеокадастром відповідно до статей 61-1, 66 Закону України «Про землеустрій».

Рішення про зупинення дії чи припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено в суді.

Отже, законодавець наділив Держгеокадастр повноваженнями здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката на підставі відповідного подання Кваліфікаційної комісії.

Суд зауважує, що Закон № 858-IV на час прийняття Держгеокадастром наказу та на час складання позивачем землевпорядної документації передбачав такі підстави для внесення кваліфікаційною комісією подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, (Держгеокадастру) про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання):

встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;

наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення;

з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.

Оцінюючи доводи апелянта стосовно застосування строків давності притягнення до відповідальності у вигляді позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання), передбаченої частиною другою статті 68 Закону №858-IV, суд виходить з такого.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

За положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що факт засвідчення позивачем своїм підписом документації із землеустрою мав місце 16 грудня 2021 року.

Оскаржувані позивачем рішення кваліфікаційної комісії Держгеокадастру у формі протоколу №2 від 26 лютого 2026 року та наказ Держгеокадастру № 79-АА від 13 березня 2026 року прийняті у строк понад чотири роки з моменту вчинення нею дій, за які її притягнуто до відповідальності.

Перевіряючи спірні рішення на відповідність критеріям, визначеним в статті 2 КАС України, суд вважає за необхідне встановити, до якого виду відповідальності належать заходи впливу, встановлені частиною другою статті 68 Закону №858-IV.

Верховним Судом у постанові від 07 травня 2024 року у справі №160/20531/21, вирішуючи подібні правовідносини, сформульовано наступний висновок:

«У теорії права виділяють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність. Критерієм видової класифікації заходів відповідальності має бути юридична природа відповідного правопорушення та характер шкоди, що ним спричинена.

Дисциплінарна відповідальність - це різновид юридичної відповідальності, що передбачає застосування спеціальних заходів або покарань (дисциплінарних стягнень) до особи, за вчинення нею дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні цією особою своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором або нормативно-правовими актами, що регулюють професійну діяльність такої особи.

Враховуючи наведене вище, дисциплінарну відповідальність (залежно від джерела правового регулювання) можна умовно поділити на два види: 1) загальну, яка врегульована нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та правилами внутрішнього трудового розпорядку і яка застосовується до всіх працівників, окрім тих, для кого дисциплінарна відповідальність визначена спеціальними актами законодавства; 2) спеціальну, яка передбачає застосування певних заходів впливу до осіб залежно від їхньої посади, специфіки роботи або характеру порушень і яка визначена спеціальними нормативно-правовими актами.

Закон №858-IV не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені частиною другою статті 68 цього Закону.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

1) мету відповідальності - покарання особи за дії, вчиненні нею під час виконання своїх професійних обов`язків;

2) вид стягнення - анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника;

3) наслідок для винної особи - позбавлення можливості виконувати роботи, пов`язані з виготовленням документації із землеустрою;

4) джерело регулювання - спеціальний закон.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення норм закону, яке повинно у найбільшій мірі відповідати інтересам людини, Суд дійшов висновку, що відповідальність, передбачена частиною другою статті 68 Закону №858-IV, належить до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів враховує той факт, що нормами Закону №858-IV не визначено строк протягом якого на сертифікованого інженера-землевпорядника може бути накладено стягнення у вигляді анулювання відповідного кваліфікаційного сертифіката, разом з тим, в силу положень частини шостої статті 7 КАС України, суд вважає, що в цьому випадку за аналогією підлягають застосуванню норми КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При цьому, до відповідальності у вигляді анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника позивачку було притягнуто у строк понад два роки з моменту вчинення нею відповідних дій (засвідчення підписом виготовленої документації із землеустрою).

Колегія суддів враховує, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб`єктом владних повноважень.

Мета застосування державою юридичної відповідальності до правопорушника зумовлена цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей слід віднести такі:

охоронна - зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан);

правозабезпечувальна - досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної;

правовідновлювальна (компенсаційна)- відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням;

попереджувальна (превентивна) - попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція);

процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння;

виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права;

каральна (штрафна) - покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, й шляхом анулювання кваліфікаційного сертифікату.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 803/1122/17, від 05.03.2019 у справі № 814/1049/18.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що спірні рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру та наказ Держгеокадастру прийняті без дотримання встановлених законом вимог щодо строку притягнення особи до відповідальності, отже, не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для скасування рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру від 04.10.2021 № 21/88 та наказу Держгеокадастру від 06.10.2021 №486.

Натомість суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, однак неправильно визначив мотиви, якими обґрунтував своє рішення, у зв`язку з чим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції має бути змінена і викладена в редакції цієї постанови.».

Застосовуючи наведений висновок Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України до спірних в цій справі правовідносин, суд зазначає, що оскільки нормами Закону №858-IV не визначено строк, протягом якого на сертифікованого інженера-землевпорядника може бути накладено стягнення у вигляді анулювання відповідного кваліфікаційного сертифіката, відповідно до частини шостої статті 7 КАС України до спірних правовідносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми КЗпП України, частиною другою статті 148 якого установлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності у вигляді анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника у строк понад чотири роки з моменту вчинення нею відповідних дій (засвідчення підписом виготовленої документації із землеустрою).

Отже, спірні рішення кваліфікаційної комісії Держгеокадастру та наказ Держгеокадастру прийняті без дотримання встановлених законом вимог щодо строку притягнення особи до відповідальності, отже, не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для скасування рішення кваліфікаційної комісії Держгеокадастру у формі протоколу №2 від 26 лютого 2026 року та наказу Держгеокадастру № 79-АА від 13 березня 2026 року.

Судом не надається оцінка доводам сторін щодо порушення позивачем вимог законодавства, які стали підставою для позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , адже, як вказано вище, спірні рішення кваліфікаційної комісії Держгеокадастру та наказ Держгеокадастру прийняті без дотримання встановлених законом вимог щодо строку притягнення особи до відповідальності, отже, не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, та є протиправними. Прі цьому дослідження змісту встановлених порушень у такому випадку не вимагається.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Держгеокадастр внести до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників відомості про поновлення дії кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника №011109 від 21 червня 2013 року суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 66-1 Закону №858-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, веде Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників, які отримали кваліфікаційний сертифікат.

У Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників зазначається така інформація про інженера-землевпорядника:

1) прізвище, ім`я та по батькові;

1-1) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

2) дата видачі та номер кваліфікаційного сертифіката;

3) назва навчального закладу, на базі якого складався кваліфікаційний іспит та який здійснював підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника;

4) дата та номер протоколу рішення Кваліфікаційної комісії про видачу кваліфікаційного сертифіката;

5) види робіт із землеустрою, зазначені в кваліфікаційному свідоцтві;

6) інформація про підвищення кваліфікації;

7) інформація щодо анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката;

8) місце роботи інженера-землевпорядника;

9) відомості про членство у саморегулівній організації у сфері землеустрою.

Відомості про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників у строк не пізніше ніж через три робочі дні після прийняття відповідного рішення про анулювання (позбавлення) чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката.

Інформація з Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників надається за письмовою заявою фізичним і юридичним особам у формі витягу на безоплатній основі.

Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серії та номера паспорта громадянина України. Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення відомостей Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість безоплатного анонімного перегляду, копіювання та роздрукування реєстру на основі поширених веб-оглядачів та редакторів без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень.

Інженери-землевпорядники несуть відповідальність за достовірність інформації, яка подається до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, саме до повноважень Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить питання внесення відомостей до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, тому суд зобов`язує Держгеокадастр внести до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників відомості про поновлення дії кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника №011109 від 21.06.2013 року позивача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини шостої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 987,20 грн, з яких 3 194,88 грн – судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, 4 792,32 грн – судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Позивачем заявлено вимоги про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 26 грудня 2025 року, додаток №1 до договору, додаткову угоду №1 від 26 лютого 2026 року №1, рахунок-фактуру, прибутковий касовий ордер.

Так, договором про надання правової (правничої) допомоги від 26 грудня 2025 року, укладеним між адвокатом Похвалітій А.А. та ОСОБА_2 , передбачено надання адвокатом позивачу правничої допомоги.

Додатковою угодою №1 від 26 лютого 2026 року погоджена вартість правничої допомоги у розмірі 20 000 грн, а також вартість окремих видів правничої допомоги.

Відповідно до прибуткового касового ордеру №4 від 03 березня 2026 року ОСОБА_2 оплачено правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частин третьої – п`ятої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/73 9/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, а саме, що фактично правнича допомога полягала у підготовки позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, та доходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (20000,00 грн) не є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу (20 000 грн) не може бути визнаний розумним і необхідним, такий розмір є явно неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

Верховним Судом в постанові від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В розглядуваному випадку, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності розміру таких послуг, фінансового стану позивача та відповідача - суб`єкта владних повноважень, який є бюджетною установою, суд доходить до висновку, що співмірною зі складністю справи, обсягом наданих позивачу адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для позивача, є сума правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в справі №160/6706/26 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в справі №160/6706/26 за позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити у справі №160/6706/26 нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у формі протоколу №2 від 26 лютого 2026 року в частині внесення подання щодо припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника від 21 червня 2013 року №011109 ОСОБА_5 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 79-АА від 13 березня 2026 року «Про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_2 ».

Зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) внести до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників відомості про поновлення дії кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника №011109 від 21 червня 2013 року сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) на користь ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7987,20 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) на користь ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 серпня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко