Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №160/3296/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3296/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року (суддя Сліпець Н.Є.) в справі №160/3296/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), про:

визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області №046150014517 від 10 лютого 2026 року про відмову у призначенні пенсії з 02 лютого 2026 року;

зобов`язання зарахувати період роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 та період отримання допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та довідки №2908 від 25.09.2025 Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком;

зобов`язання призначити пенсію за віком з 02 лютого 2026 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управляння Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014517 від 10.02.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , періоди роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 та з 26.08.1999 по 21.02.2000.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 02 лютого 2026 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга містить виклад обставин справи та правове обґрунтування питання визначення страхового стажу для цілей призначення пенсії.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2026 року ОСОБА_1 у віці 60 років звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За принципом екстериторіальності, заява була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області та прийнято рішення від 10.02.2026 № 046150014517 про відмову у призначенні пенсії за віком, згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за відсутності необхідного страхового стажу.

Страховий стаж особи становить 25 років 09 місяців 18 днів.

Стаж для визначення права на пенсію згідно п. 3.1. ПП Закону України №1058 становить 31 рік 01 місяць 29 днів

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

– період роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в записі №12 виправлення дати наказу не завірено належним чином та запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи (для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів та довідку про перейменування/реорганізацію установи);

– період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 згідно уточнюючої довідки від 11.01.2024 №121, оскільки відсутня інформація про вид матеріальної допомоги.

Так, на думку відповідача, дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно наданих документів - 25.11.2028.

Відповідно до записів №12-13 трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , у період з 02.06.1992 по 22.01.1993 остання працювала в колективному підприємстві “Світязь” на посаді інженера.

Згідно записів №26-27 вищевказаної трудової книжки та Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованого 12.02.2026 та наявного в матеріалах справи, у період з 26.08.1999 по 21.02.2000 ОСОБА_1 перебувала на обліку у Саксаганському центрі зайнятості м.Кривого Рога та отримувала виплату матеріальної допомоги по безробіттю.

Зазначені записи внесені на підставі відповідних наказів про прийняття та звільнення з роботи та завірені печаткою роботодавця.

У листі, яким відмовлено в призначенні пенсії, відповідач зазначав, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в записі №12 виправлення дати наказу не завірено належним чином та запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 згідно уточнюючої довідки від 11.01.2024 №121, оскільки відсутня інформація про вид матеріальної допомоги.

Оскільки законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, суд першої інстанції вважав, що зазначені відповідачем недоліки (як-то не чіткий відтиск печатки підприємства, виправлено дату звільнення наказу) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивачки до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.

Також судом першої інстанції зауважено, що трудова книжка позивача, окрім відсутності печатки, оформлена у відповідності до вимог законодавства, містить всі необхідні записи, які вчинені в хронологічному порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому вважав дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 02.06.1992 по 22.01.1993 та з 26.08.1999 по 21.02.2000 протиправними.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управляння Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014517 від 10.02.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком підлягає скасуванню, оскільки судом під час розгляду справи встановлена неповнота перевірки відповідачем наявності у позивача страхового стажу.

Врахувавши, що позивач звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком у віці 60 років; страховий стаж особи становить 25 років 09 місяців 18 днів; визнаний стаж для визначення права на пенсію становить 31 рік 01 місяць 29 днів, необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, становить 32 роки, а за рішенням суду підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача стаж 01 рік 01 місяць 18 днів, тобто загальний трудовий стаж позивача становить 32 роки 03 місяці 17 днів (31 рік 01 місяць 29 днів + 01 рік 01 місяць 18 днів) та перевищує визначені статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” необхідні 32 роки, суд першої інстанції вважав, що позивач набула передбачений законом мінімальний страховий стаж (32 роки), необхідний для призначення пенсії за віком у 2025 році.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності встановленого факту досягнення позивачем пенсійного віку та підтвердження необхідного страхового стажу, правові підстави для відмови у призначенні пенсії відсутні.

Щодо вимоги позивача про зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 саме на підставі довідки №2908 від 25.09.2025 Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутній документ з такими реквізитами, натомість, факт отримання позивачем допомоги по безробіттю у зазначений період підтверджено наявною у матеріалах справи копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (записи №26-27) та Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованого 12.02.2026.

З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції вважав за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управляння Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014517 від 10.02.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , періоди роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 та з 26.08.1999 по 21.02.2000; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 02 лютого 2026 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 після досягнення 60-річчя 02 лютого 2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначенні пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 10 лютого 2026 року № 046150014517 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 09 місяців 18 днів, стаж для визначення права на пенсію згідно п. 3.1. ПП Закону України №1058 становить 31 рік 01 місяць 29 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки в записі №12 виправлення дати наказу не завірено належним чином та запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи (для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів та довідку про перейменування/реорганізацію установи);

- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 згідно уточнюючої довідки від 11.01.2024 №121, оскільки відсутня інформація про вид матеріальної допомоги.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про період роботи позивача з 02 червня 1992 року по 22 січня 1993 року в колективному підприємстві «Світязь» на посаді інженера.

Також записами трудової книжки (№№ 26, 27) та витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованим 12 лютого 2026 року, у період з 26.08.1999 по 21.02.2000 ОСОБА_1 перебувала на обліку у Саксаганському центрі зайнятості м. Кривого Рога та отримувала виплату матеріальної допомоги по безробіттю.

Зазначені записи внесені на підставі відповідних наказів про прийняття та звільнення з роботи та завірені печаткою роботодавця.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі – Інструкція №58), встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Суд зауважує, що трудова книжка містить записи про спірний період роботи, в тому числі номери та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення, підписи осіб, відповідальних за внесення записів, печатки підприємства.

Підставою для незарахування спірного періоду роботи до страхового стажу є те, що в записі №12 виправлення дати наказу не завірено належним чином та запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи, а період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 згідно з уточнюючою довідкою від 11.01.2024 №121 не зараховано, оскільки відсутня інформація про вид матеріальної допомоги.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу.

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та, відповідно, про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.

Апелянтом не наведено в апеляційній скарзі доводів у спростування висновків суду першої інстанції, в тому числі стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права - зобов`язання призначити пенсію.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року в справі № 160/3296/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року в справі № 160/3296/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 серпня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов