Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №280/1066/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1066/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року (суддя Стрельнікова Наталя Вікторівна) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо відмови у звільненні з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 з підстав, передбачених абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з наявністю інвалідності ІІІ групи; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 для постановки на військовий облік.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не розгляду рапорта військовослужбовця про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 07.10.2025 відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та неприйняття рішення за результатами розгляду у встановлений законом строк; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 07.10.2025 відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України звільнити з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 з підстав, передбачених абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із наявністю інвалідності ІІІ групи; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 для постановки на військовий облік.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів розгляду рапорту позивача від 07.10.2025 уповноваженою на прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби особою. Крім цього позивачу не вказано причин, умов та обставин, які б унеможливлювали розгляд рапорту та звільнення позивача з військової служби за вказаних ним підстав. Стаття 24 Закону № 2232-ХІІ не містить заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби згідно з абз.2 пп. «б» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ у разі звільнення його з займаної посади та призупинення йому військової служби. Апелянт вважає, що вказані відповідачем обмеження щодо можливості звільнення з військової служби лише після завершення розслідування кримінального провадження відносно Позивача суперечить п. 229 Положення № 1153/2008, яким передбачено, що військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Насамперед суд апеляційної інстанції зазначає, що в апеляційній скарзі позивач просить задовольнити у інший спосіб, аніж заявлений у позовній заяві.

Разом з цим згідно з приписами ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У свою чергу за приписами частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не подавалась відповідна заява про зміну позовних вимог до суду першої інстанції, натомість така зміна на стадії апеляційного перегляду справи на допускається, а відтак апеляційний перегляд справи здійснюється не інакше як за уточненою позовною заявою, яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Надаючи оцінку правильності рішення суду першої інстанції по суті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 09.05.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.07.2025 № 2145 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини молодшим сержантом ОСОБА_2 », призначено службове розслідування стосовно випадку самовільного залишення військової частини (неповернення з лікування) ОСОБА_1 . Підстава: рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_3 № 22074 від 17.07.2025.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.08.2025 № 2537 «Про результати проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини молодшим сержантом ОСОБА_1 », факт самовільного залишення частини молодшим сержантом ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 з утриманням в списках особового складу НОМЕР_2 механізованого батальйону, з 16 липня 2025 року по теперішній час, знайшов своє підтвердження.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2025 № 211, молодшого сержанта ОСОБА_1 було знято з усіх видів забезпечення, у тому числі з грошового забезпечення з 16 липня 2025 року, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини.

Тимчасово виконуючим обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 було складено та направлено на ім`я ТУ ДБР у м. Краматорськ повідомлення про вчинення ОСОБА_1 можливого кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.

Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем, на підставі зазначеного повідомлення посадовими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Краматорську, було внесено відомостей до ЄРДР за № 62025050010027725 від 04.08.2025 за ч. 5 ст. 407 КК України.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22.08.2025 № 258/25/2665/Р ОСОБА_1 з 31.07.2025 встановлена третя (III) група інвалідності - основний діагноз: 167.4 - Гіпертонічна енцефалопатія, супутні діагнози: F43.2. Ускладнення основного діагнозу, 167.4 Гіпертонічна енцефалопатія, терміном на 1 (один рік), тобто до 31.07.2026.

Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 07.10.2025, яким просив звільнити його з військової служби відповідно до пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю інвалідності.

Командиром Військової частини НОМЕР_1 на рапорт позивача від 07.10.2025, який було прийнято та зареєстровано за № 9254 від 16.10.2025, була направлена письмова відповідь від 02.11.2025 за вихідним № 1848/7/ НОМЕР_3 , у якій зазначено, що відповідно до пп. 4 п. 35 розділу II «Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженої наказом Міністерства оборони України № 280 від 15.0.2022, військовослужбовці, які самовільно залишили частину, не виключаються з військової частини. Керуючись зазначеною Інструкцією, для виключення зі списків частини Позивачу необхідно повернутись до військової частини для здачі справ та посади, проведення повного розрахунку з військовою частиною.

На адвокатський запит представника позивача від 22.11.2025 відповідач листом від 18.01.2026 № 1848/11/1852 повідомив про обов`язкову присутність військовослужбовця на службі, в розташуванні військової частині та особистій участі в процедурі звільнення з військової служби. Також повідомлено, що ОСОБА_1 обліковується як такий, що самовільно залишив військову частину.

Не погодившись з тим, що рапорт від 07.10.2025 залишився без задоволення, позивач звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану за станом здоров`я.

У даному випадку спір виник у зв`язку з тим, що позивач не з`явився в розташування військової частині для оформлення звільнення з військової служби, про що позивача було повідомлено відповідним листом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 260 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Згідно з п.п. 233, 234 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

Розрахунок вислуги років військовослужбовців, які звільняються з військової служби через службову невідповідність, у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де вони перебувають на військовому обліку, який надсилає розрахунок вислуги років для затвердження в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання, а особи, звільнені з військової служби у розвідувальному органі Міністерства оборони України, - до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи відповідного підрозділу розвідувального органу Міністерства оборони України. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк з дня їх виключення зі списків особового складу прибути до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки / відповідного підрозділу розвідувального органу Міністерства оборони України для взяття на військовий облік.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що військовослужбовець може бути звільнений з військової служби на підставі поданого рапорту, за наявності підтверджених правових підстав, на підставі наказу посадової особи, яка має право на звільнення такої особи з військової служби. При цьому закон визначає процедуру звільнення військовослужбовця за його особистою участю.

Відтак, підтвердження судом обставин щодо неявки позивача до військової частини з метою вирішення питання щодо звільнення з військової служби свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах цієї справи не підлягають дослідженню заперечення позивача щодо самовільного залишення військової частини з огляду на наявність медичних документів, адже відповідні накази військової частини не є предметом оскарження в цій справі.

Також позивачем не надано доказів оскарження таких наказів до суду в загальному порядку, так само як і доказів закриття кримінального провадження у зв`язку з самовільним залишенням військової частини.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року в адміністративній справі № 280/1066/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 06 серпня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 06 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров