Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №160/9458/21 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9458/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року (суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсії Позивачки;

визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії Позивачці викладене в листах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13314-8275/М-01/8-0400/21 від 21.04.2021;

визнати протиправними та дискримінаційними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови поновити виплату пенсію позивачці;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії поновити виплату пенсії Позивачці з 07.10.2009, на вказаний нею банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області кошти в сумі 100,000 гривень (сто тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачці.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 в справі №160/9458/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.04.2021 №13314-8275/М-01/8-0400/21 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату відповідної пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

07 вересня 2021 року рішення по справі №160/9458/21 набрало законної сили.

17 грудня 2021 року представником позивачки отримано виконавчий лист №160/9458/21 у двох примірниках.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 в справі №160/9458/21 заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/9458/21 - задоволено та ухвалено:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом трьох місяців з дня отримання вказаної ухвали надати до суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 в справі №160/9458/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

05.01.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшла заява вх.№312/26, в якій представник відповідача надає звіт №0400-010804-7/760 від 02.01.2026 про виконання рішення суду від 06.08.2021 року в справі №160/9458/21.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010804-7/760 від 02.01.2026 про виконання рішення суду від 06.08.2021 в справі №160/9458/21. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом трьох місяців з дня отримання вказаної ухвали надати до суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 по справі №160/9458/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

11 лютого 2026 року представником позивачки подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026 ухвалено:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №160/9458/21 – без змін.

15 квітня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано звіт №0400-010904-8/68393 від 14.04.2026 на виконання ухвали суду від 26.01.2026 в справі №160/9458/21, відповідно до якого представник відповідача зазначає наступне.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 по справі № 160/9458/21 Головним управлінням поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Доплата ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 31.12.2025 становить 97013,61 грн. та нарахована на додаткову відомість січня 2026 року на банківську установу АТ «Ощадбанк» з датою виплати — 24 число. Поточні пенсійні виплати (починаючи з січня 2026 року по теперішній час) у розмірі 498,00 грн. нараховані на банківську відомість, дата виплати — 24 число місяця. Станом на теперішній час від банківської установи АТ «Ощадбанк» не надходила інформація щодо повернення грошових коштів у розмірі 97013,61 грн, що дає підстави стверджувати про отримання позивачкою нарахованої суми доплати за рішенням суду. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 по адміністративній справі № 160/9458/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління набрало законної сили 07.09.2021 та обліковується в «Реєстрі судових рішень» підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) під номером С1963624. Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 виконані Головним управлінням в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010904-8/68393 від 14.04.2026 про виконання рішення суду від 06.08.2021 в справі №160/9458/21.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, відмовити в прийнятті звіту і зобов`язати відповідача подати новий звіт про виконання рішення суду. Також, просить постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв звіт відповідача, оскільки останнім рішення суду не виконано, а саме відповідачем визначено розмір пенсії, який очевидно не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить обов`язковість судового рішення.

У статті 129-1 Конституції України вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України від 02.60.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Подібні за змістом норми щодо обов`язковості судового рішення закріплено у процесуальних кодексах України.

Зокрема, частинами першою - третьою статті 14 КАС України та частинами першою та другою статті 370 КАС України, визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду із цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, в абзаці п`ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

ЄСПЛ у пункті 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

ЄСПЛ у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Таким чином, обов`язковість судового рішення та його виконання є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтею 13 Закону №1402-VIII та статтею 14 КАС України.

Положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.

Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 по справі № 160/9458/21 Головним управлінням поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Доплата ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 31.12.2025 становить 97013,61 грн. та нарахована на додаткову відомість січня 2026 року на банківську установу АТ «Ощадбанк» з датою виплати — 24 число. Поточні пенсійні виплати (починаючи з січня 2026 року по теперішній час) у розмірі 498,00 грн. нараховані на банківську відомість, дата виплати — 24 число місяця. Станом на теперішній час від банківської установи АТ «Ощадбанк» не надходила інформація щодо повернення грошових коштів у розмірі 97013,61 грн, що дає підстави стверджувати про отримання позивачем нарахованої суми доплати за рішенням суду. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 по адміністративній справі № 160/9458/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління набрало законної сили 07.09.2021 та обліковується в «Реєстрі судових рішень» підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) під номером С1963624.

Ознайомившись зі змістом звіту, колегія суддів вважає, що надані відповідачем докази свідчать про здійснення перерахунку пенсії позивачки, поновлення її виплати; виплати на рахунок, зазначений позивачкою. Тобто, надані докази свідчать про виконання рішення суду у спосіб, який таким рішенням встановлено.

Колегія суддів зазначає, що спір, який становив предмет спору у цій справі та який був вирішений судом, не стосувався конкретного розміру пенсії, сподівання на який мала позивачка, рішенням не було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії до конкретно визначеного розміру чи у відповідності до ти чи інших нормативно-правових актів, які б могли вказувати на розмір пенсії, що повинен становити на час поновлення виплати цієї пенсії, тому аргументи позивачки про неправильність, на її думку, визначення розміру пенсії не можуть бути підставою для неприйняття звіту.

Таким чином доводи позивачки про неправильність визначення відповідачем розміру пенсії не можуть бути підставою для неприйняття звіту. Позивачка, а ні в заявленому позову, а ні в цій апеляційній скарзі, не зазначає того, яким ж на її думку має бути розмір пенсії.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку були наявні підстави для прийняття звіту відповідача.

З приводу вимоги позивачки про постановлення окремої ухвали для направлення її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, контроль за виконанням рішення суду, передбачений статтею 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність у діях суб`єкта владних повноважень ознак злісного ухилення від виконання рішення суду у даній справі, підстави для поставлення окремої ухвали відповідно до статті 249 КАС України – відсутні.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров