Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №733/21/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/21/26

Головуючий у першій інстанції - Вовченко А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1017/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки Н.В., Шарапової О.Л.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди (суддя Вовченко А.В.), ухвалене у м.Ічня,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 11 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» було укладено договір банківського вкладу фізичної особи «Мій депозит-пенсійний» № 19867277926, за умовами якого позивач розмістила строковий вклад у розмірі 26 618 грн 10 коп. зі сплатою 12 % річних, датою його повернення 13 листопада 2023 року, та автоматичним продовженням строку вкладу. Позивач зазначала, що заяви про відмову від автоматичного продовження строку дії договору не подавала, однак 14 листопада 2023 року отримала повідомлення банку про повернення депозиту в розмірі 29 313 грн 53 коп. та відсутність коштів на рахунку, а після звернення до відділення банку їй стало відомо, що з використанням мобільного додатку «Ощад 24/7» було змінено умови автоматичного продовження договору та перераховано кошти на банківську картку іншої особи. За її заявою від 15 листопада 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, у якому її визнано потерпілою, проте осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, не встановлено. Оскільки кошти позивачу повернуто не було, вона звернулася до суду з позовом про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення коштів за договором банківського вкладу. Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2025 року у справі № 733/1216/24 у задоволенні позову відмовлено, однак постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року зазначене рішення скасовано та стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 29 313 грн 53 коп., із яких 26 618 грн 10 коп. - сума банківського вкладу, а 2 695 грн 43 коп. - проценти за користування вкладом. На виконання постанови суду апеляційної інстанції 16 жовтня 2025 року відповідач перерахував позивачу присуджені кошти. Посилаючись на обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 733/1216/24, позивач зазначала, що внаслідок списання коштів та їх неповернення банком упродовж майже двох років їй завдано моральної шкоди, яка полягала у тривозі, нервовому напруженні, порушенні сну, пригніченому настрої, відчутті незахищеності та зміні звичного способу життя, а для відновлення порушених прав вона була змушена неодноразово звертатися до банку і правоохоронних органів, подавати заяви та брати участь у тривалому судовому розгляді. Оскільки під час розгляду справи № 733/1216/24 вимога про відшкодування моральної шкоди не заявлялася та судом не вирішувалася, ОСОБА_1 просила стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» 10 000 грн у рахунок її відшкодування.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 7 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави 2 329 грн 60 коп. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 733/1216/24, яка набрала законної сили, встановлено порушення прав ОСОБА_1 як споживача банківських послуг та стягнуто на її користь кошти за договором банківського вкладу. Суд урахував, що кошти були списані з рахунку позивача поза її волею та повернуті лише після тривалого судового розгляду, у зв`язку з чим вона була змушена неодноразово звертатися до банку, правоохоронних органів і суду, витрачати час та докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, що призвело до моральних страждань і зміни звичного способу її життя. Доводи відповідача про заволодіння коштами третіми особами та відсутність вини банку суд відхилив, зазначивши, що банк зобов`язаний забезпечити належний захист коштів клієнтів та їх персональних даних. З огляду на характер і тривалість порушення, глибину моральних страждань позивача, а також засади розумності, виваженості, справедливості та співмірності суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 7 000 грн.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник зазначає, що коштами позивача заволоділи треті особи. Постанова Чернігівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 733/1216/24 не містить висновків про протиправність дій чи вину банку. На думку відповідача, позивач не довела наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між нею і діями банку, тоді як суд першої інстанції не встановив конкретних порушень з боку відповідача та не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22, про те, що у спорах про відшкодування моральної шкоди позивач повинен довести її наявність і причинний зв`язок із поведінкою відповідача, а відповідач - відсутність протиправності та вини. Крім того, банк вважає, що пред`явлення окремого позову про відшкодування моральної шкоди після вирішення основного спору суперечить частині другій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», однак належної оцінки цьому доводу суд не надав. Також заявник вказує, що суд помилково обчислив судовий збір зі ставки 3 328 грн, тоді як за поданий фізичною особою позов майнового характеру ставка становила 1 331 грн 20 коп., а пропорційно до задоволеної частини позовних вимог із відповідача підлягало стягненню 931 грн 84 коп.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що у червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2025 року у справі № 733/1216/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 27-37).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року зазначене рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на її користь 29 313 грн 53 коп., із яких 26 618 грн 10 коп. - сума банківського вкладу за договором «Мій депозит-пенсійний», а 2 695 грн 43 коп. - проценти за користування вкладом (а.с. 37-56).

Цією постановою встановлено, що 10 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу шляхом підписання заяви про приєднання №230104/0510171, відповідно до якого ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Ощадбанк» та має рахунок НОМЕР_1 .

11 листопада 2022 року АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 уклали договір банківського вкладу фізичної особи, відповідно до п. 1.1 якого вкладник, підписанням цього договору (індивідуальна частина) приєднується до договору банківського вкладу фізичної особи, публічна частина якого розміщена на офіційному сайті банку за адресою www.oschadbank.ua, з розміщенням строкового банківського вкладу на умовах та параметрах визначених договором на ОСОБА_1 ..

Згідно з п. 2.1 - 2.11 договору банківського вкладу (індивідуальна частина) назва вкладу «Мій депозит пенсійний», вид вкладу - строковий, валюта - грн, термін - 12 місяців, процентна ставка - 12% річних. Початкова сума вкладу 26618,10 грн. Дата повернення вкладу 13 листопада 2023 року. Рахунок обліку вкладу НОМЕР_2 . Рахунок виплати % НОМЕР_2 . Рахунок повернення вкладу НОМЕР_1 . Виплата нарахованих процентів щомісячно на рахунок, зазначений в п. 2.5, в порядку згідно розділу 7 договору (публічна частина). Поповнення вкладу передбачено, в порядку згідно розділу 8 договору (публічна частина). Автоматичне продовження передбачено, в порядку згідно розділу 9 договору (публічна частина). Повернення вкладу в порядку та на умовах згідно розділу 10 договору (публічна частина). Дострокове повернення вкладу не передбачено.

Сторони домовилися, що на виконання вимог пункту 15 Положення про інформаційне забезпечення банками клієнтів щодо банківських та інших фінансових послуг, затвердженого постановою правління НБУ № 141 від 28 листопада 2019 року, інформування про баланс рахунку, дату та суму здійснення операцій за рахунком реалізуються на підставі проставленої в колонці «Статус інформування» позначки «Обрано» та зазначених вкладником в колонці «Реквізити каналу для комунікацій» фактичних реквізитів обраного каналу для комунікацій: обрано месенджер: Viber (в разі неможливості успішного відправлення повідомлення на канал комунікації Viber, повідомлення надсилається шляхом відправлення смс-повідомлення за реквізитами зазначеними для каналу комунікацій Viber) - НОМЕР_3 (п. 3 договору банківського вкладу (індивідуальна частина)).

Відповідно до п. 9.1 - 9.3 договору банківського вкладу фізичної особи (публічна частина) у редакції затвердженій протоколом засідання Комітету основного складу продуктового комітету АТ «Ощадбанк» від 14.06.2022 № 28, що діє з 30 червня 2022 року в дату повернення вкладу щоразу строк вкладу автоматично продовжується на термін розміщення вкладу, зазначений у п.2.1. договору (індивідуальна частина). Новий строк вкладу визначається від дати автоматичного продовження строку вкладу до нової дати повернення складу. Початковою датою нового строку вкладу є дата автоматичного продовження строку вкладу. Новою датою повернення вкладу є останній день продовженого строку вкладу. Встановлення нової дати повернення вкладу не потребує укладення додаткового договору до договору. В разі автоматичного продовження строку вкладу відповідно до п.9.1. Договору (публічної частини), вклад розміщується на новий строк вкладу на умовах, які визначені п.2.1. договору (індивідуальна частина), за виключенням розміру процентної ставки. Нова процентна ставка на новий строк вкладу встановлюється відповідно до п.5.2. договору (публічна частина). Автоматичне продовження строку вкладу відповідно до п.9.1. договору (публічної частини) скасовується в разі настання хоча б однієї з наступних подій:

- отримання банком не пізніше дати повернення вкладу від вкладника заяви про відмову від автоматичного продовження строку вкладу або обрання вкладником відмови від автоматичного продовження строку вкладу в «Ощад24/7»;

- розміщення банком публічного письмового оголошення в установі банку та на офіційному вебсайту банку за адресою www.oschadbank.uа про відміну автоматичного продовження строку вкладу для даного виду вкладу. Автоматичне продовження строку вкладу не здійснюватиметься з дати, зазначеної у відповідному оголошенні.

В інструкції користувача системи «Ощад 24/7» у розділі «Відмова від автопролонгації депозиту» зазначено: «При відкритті депозитного вкладу в Ощад 24/7 налаштоване. Щоб не спрацьовувало автоматичне продовження терміну депозиту після його закінчення, ви можете відмінити автопролонгацію. Для цього потрібно в пункті меню «Картки та рахунки» обрати депозит, клікнувши по його назві. Внизу сторінки інформації по депозиту знаходиться вимикач, необхідно натиснути на нього. Далі підтверджується операція одноразовим паролем з СМС. Після успішного підтвердження, з`явиться повідомлення «Умови депозиту змінено».

24 жовтня 2023 року за допомогою онлайн сервісу «Ощад 24/7» було здійснено відмову від автопролонгації по зазначеному депозитному Договору №19867277926, що підтверджується копією заявки про відмову від автоматичної пролонгації депозиту через Ощад 24/7 та паперовою копією з автоматизованої системи банку відносно відміни автопролонгації та повернення депозиту.

13 листопада 2023 року закінчився строк Депозиту за депозитним Договором №19867277926.

14 листопада 2023 року о 05:32:57 год. АТ «Ощадбанк» перераховано суму вкладу з відсотками в сумі 29313,53 грн на рахунок позивачки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відповідно до умов депозитного договору, що підтверджується паперовою копією з автоматизованої системи банку відносно відміни автопролонгації та повернення депозиту.

З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за період з 01 листопада 2023 року по 16 листопада 2023 року вбачається, що:

- 14.11.2023 о 00:00 відбулося безготівкове зарахування на рахунок 29 313,53 грн, як перерахування коштів згідно договору №19867277926 від 11.11.2022;

- 14.11.2023 о 09:26 перераховано 29 000 грн через UKRKYIVMOBILEBANKING 230642 30010001;

- 15.11.2023 о 09:35 перераховано 55 грн - операції розрахунку в торгово сервісній мережі UKRKYIVMBK-PORTMONE230643 30010001;

- 15.11.2023 о 09:35 перераховано 55 грн - операції розрахунку в торгово сервісній мережі UKRKYIVMBK-PORTMONE230644 30010001;

- 15.11.2023 о 09:35 перераховано 55 грн - операції розрахунку в торгово сервісній мережі UKRKYIVMBK-PORTMONE230645 30010001.

ОСОБА_1 отримувала транзакційні CMC сповіщення на свій фінансовий номер +380962373419 по вищевказаним операціям в період з 10 листопада 2023 року по 15 листопада 2025 року, про що свідчать копії таких повідомлень АТ «Ощадбанк», паперова копія даних автоматизованої системи АТ «Ощадбанк» щодо повідомлень, які надсилались на телефон позивачки та Інформація ПрАТ «Київстар» щодо отримання вхідних та здійснення вихідних телефонних дзвінків та СМС повідомлень по номеру телефону НОМЕР_3 за період з 00 год. 00 хв. 10 листопада 2023 року по 23 год. 59 хв. 15 листопада 2023 року.

15 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, номер кримінального провадження 12023270330001517, а саме у зв`язку із тим, що в період з 14.11.2023 по 15.11.2023 невідомі особи в умовах воєнного стану здійснили крадіжку грошових коштів з банківської картки останньої № НОМЕР_4 в сумі 29174 грн.

16 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ТВБВ №10024/0235 з повідомленням про факт вчинення шахрайських дій, де зазначала, що вона мала розміщений депозит в АТ «Ощадбанк», який мав закінчитися 14.11.2023, але повідомила працівників банку, що не збирається розривати договір, а продовжує його дію на тих самих умовах. 14 листопада 2023 року на її телефон надійшло СМС про повернення депозиту на рахунок. Після цього звернулася до відділення банку 15 листопада 2023 року. Операціоніст повідомив, що на рахунку коштів не має, доступна сума 57,53 грн, також виявилося, що 14 листопада 2023 року було вчинено шахрайські дії щодо коштів, які розміщувалися на депозиті і були на карті. Дану операцію з переказу коштів вона не проводила, не робила відмову від автопролонгації депозиту, нікому не доручала проведення даних операцій. Ніхто не мав доступу до її картки та телефону. Одержувач іншого банку їй не відомий, з банку не було повідомлення, СМС не надходило, коду підтвердження з банку не було. Просила розібратися і дати їй відповідь куди зникли її гроші та повернути їх власнику (том 1 а.с. 51).

16 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Ощадбанк» із заявою клієнта, в якій просила надати пояснення стосовно трансакцій, суми яких були дебітовані з рахунку: 14 листопада 2023 року о 09:26 переказ коштів з рахунку через UKRKYIVMOBILEBANKING 230642 30010001 - 29 000 грн, 55 грн, 55 грн, 55 грн.

У відповіді АТ «Ощадбанку» від 30 січня 2024 року №145 зазначено, що операції з використанням інтернет ресурсу «Ощад 24/7» проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку з правильним введенням паролів, які відомі лише клієнту та направлені на номер мобільного телефону. Банк уважає, що реквізити платіжних карток, СVC2 пароль та паролі (ПІН-коди для одноразової операції в межі інтернет) стали відомі третій особі. Повідомлено про відсутність підстав для повернення грошових коштів та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів для прийняття рішення відповідно до чинного законодавства з урахуванням наданої інформації за результатами проведеної у банку перевірки.

З повідомлення АТ «Райффайзен Банк» від 17 вересня 2024 року №81-15-9/8998-БТ слідує, що банківська картка № НОМЕР_5 емітована на ім`я ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 та відповідно до виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_6 (банківська картка № НОМЕР_5 ), 14 листопада 2023 року на рахунок останнього було здійснено переказ в сумі 29 000 грн.

З паперової копії інформації з автоматизованої системи банку щодо реєстрації/перереєстрації в системі «Ощад 24/7» слідує, що 17 травня 2023 року о 12:37:46 відбулася реєстрація у новому додатку FLUMO, дата закриття реєстрації - 15 листопада 2023 року 15:11:42, пристрій 2201117TG, Device_IDca9f10ee271a94bf - обліковий запис, через який здійснювалися оскаржувані операції.

Згідно з інформацією ПрАТ «Київстар» від 16 вересня 2024 року №12084/3/1ст в період часу з 23 жовтня 2023 року по 24 листопада 2023 року на номер телефону НОМЕР_3 не надходили СМС повідомлення від Oschadbank.

Згідно з інформацією ПрАТ «Київстар» від 16 вересня 2024 року № 12085/3/1ст на номер телефону НОМЕР_3 17.05.2023 о 12:29:19 та 12:33:51 надходили СМС повідомлення від Oschadbank.

Відповідно до листа Прилуцької окружної прокуратури від 04 жовтня 2024 року №54-77-6563ВИХ-2454-11006-23 у провадженні слідчих СВ ВП №2 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження №12023270330001517 від 15 листопада 2023 року, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в якому ОСОБА_1 являється потерпілою. Письмове повідомлення про підозру у даному кримінальному провадженні нікому не вручалося, запобіжні заходи не обиралися, оскільки, осіб причетних до вчинення даного кримінального правопорушення не встановлено. В ході досудового розслідування фактів того, що ОСОБА_1 як споживач фінансових послуг АТ «Ощадбанк» 14-15 листопада 2023 року своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції не встановлено. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, рішення про закриття даного кримінального провадження слідчим не приймалося.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, Чернігівський апеляційний суд у постанові від 08 жовтня 2025 року виходив із того, що саме банк мав довести сприяння ОСОБА_1 втраті чи незаконному використанню інформації, яка дала змогу скасувати автоматичне продовження строку вкладу та ініціювати спірні платіжні операції. Однак таких доказів відповідач не надав. Сам по собі факт коректного введення необхідних даних не підтверджує вчинення операцій позивачем або її необережність. Суд також урахував, що СМС-повідомлення з одноразовим паролем для підтвердження відмови від автопролонгації ОСОБА_1 не надходило, а належність їй пристрою, з якого здійснювалися спірні операції, не доведена.

Наведене свідчить про відсутність волевиявлення позивача на відмову від автопролонгації вкладу та подальше перерахування коштів, у зв`язку з чим списання коштів відбулося не за її розпорядженням.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас за приписами частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, у цій справі не підлягають повторному доказуванню встановлені постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року обставини відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на скасування автоматичного продовження строку вкладу та здійснення спірних платіжних операцій, недоведеності сприяння позивача втраті чи незаконному використанню її ідентифікаційних даних, повідомлення нею банку про несанкціоновані операції та відмови банку добровільно повернути кошти.

Разом із тим наявність моральної шкоди, причинний зв`язок між нею та порушенням прав позивача, а також розмір її відшкодування підлягають самостійному встановленню під час розгляду цієї справи.

Із заяви ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» убачається, що позивач просила забезпечити виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року та здійснити виплату присуджених їй коштів у розмірі 29 313 грн 53 коп. (а.с. 59-60).

Відповідно до виписки по картковому рахунку з АТ КБ «Приватбанк» 16 жовтня 2025 року на виконання постанови апеляційного суду ОСОБА_1 виплачено 26 618 грн 10 коп. суми банківського вкладу та 2 075 грн 48 коп. процентів після утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 485 грн 18 коп. і військового збору в розмірі 134 грн 77 коп. (а.с. 61-62).

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Державний ощадний банк України» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року відмовлено (а.с. 57-58).

Згідно з довідкою про доходи від 20 листопада 2025 року ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком. За період із 01 січня 2023 року по 30 листопада 2025 року їй нараховано пенсію в загальному розмірі 172 268 грн 77 коп., середньомісячний розмір якої становив 4 921 грн 96 коп., а у листопаді 2023 року - 4 597 грн 91 коп. (а.с. 63-64).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою та пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або особистого немайнового права та інтересу, а одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної шкоди.

За змістом частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, а також у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої особи або позбавлення її можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, якщо вина є підставою відповідальності, та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При його визначенні враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 611 ЦК України одним із правових наслідків порушення зобов`язання є відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, виконувати його розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум із рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За приписами частини першої статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до статті 1073 ЦК України в разі безпідставного списання банком грошових коштів із рахунка клієнта банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

У пунктах 49, 51, 92-94 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, а право на її відшкодування виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням споживчого договору, зокрема порушенням банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають ураховувати, що така шкода може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або договором, та підлягає стягненню на підставі статей 16, 23 ЦК України і статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», у тому числі коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 зазначила, що зобов`язання з компенсації моральної шкоди виникає за наявності моральної шкоди, протиправності поведінки особи, яка її завдала, причинного зв`язку між такою поведінкою та моральною шкодою, а також вини заподіювача шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач - відсутність протиправності своєї поведінки та вини.

У пункті 86 постанови від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має враховувати характер та обсяг страждань, характер немайнових втрат, їх тривалість і можливість відновлення, а також керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 пов`язувала моральну шкоду не лише з безпосереднім заволодінням коштами третіми особами, а й із невідновленням банком її порушеного права після повідомлення про операції, здійснені без її волевиявлення, відмовою добровільно повернути кошти та необхідністю впродовж майже двох років звертатися до банку, правоохоронних органів і суду.

Матеріалами справи встановлено, що після виявлення списання коштів позивач невідкладно повідомила про це банк та правоохоронні органи, однак банк відмовив у поверненні коштів, посилаючись лише на коректність технічного проведення операцій. Для відновлення свого права ОСОБА_1 була змушена звернутися з позовом до суду, а після відмови суду першої інстанції - оскаржувати судове рішення в апеляційному порядку.

Належні позивачу кошти були повернуті лише 16 жовтня 2025 року на виконання постанови апеляційного суду, тобто майже через два роки після їх списання.

Позивачка є пенсіонеркою, інших доходів не має, а списана з її рахунка сума в шість разів перевищувала розмір її щомісячної пенсії. Тривала відсутність доступу до заощаджень і невизначеність щодо можливості їх повернення об`єктивно спричинили їй тривогу, нервове напруження, порушення сну, пригнічений настрій, відчуття несправедливості та незахищеності, призвели до зміни звичного способу життя й необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права.

Наявність моральної шкоди та глибина душевних страждань не можуть підтверджуватися виключно медичними документами або висновком експерта. Вони встановлюються судом на підставі сукупності доказів, з урахуванням характеру порушеного права, тривалості порушення, майнового становища потерпілої особи, вимушених змін у її житті та часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Наведені позивачем обставини узгоджуються з установленою хронологією подій, характером і тривалістю порушення, розміром коштів, які тривалий час не були їй повернуті, та необхідністю неодноразово звертатися до банку, правоохоронних органів і суду.

Отже, ОСОБА_1 довела наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між нею і порушенням відповідачем її прав як споживача банківських послуг.

Натомість банк не довів відсутності протиправності своєї поведінки та вини у невиконанні зобов`язань перед позивачем після отримання повідомлення про здійснення операцій без її волевиявлення.

Посилання заявника на те, що безпосереднє заволодіння коштами здійснено третіми особами, не спростовує висновків суду першої інстанції.

Відповідальність банку перед ОСОБА_1 у цій справі пов`язана не з покладенням на нього відповідальності за кримінально протиправні дії невстановлених осіб, а з власним неналежним виконанням договірних та законодавчих обов`язків щодо проведення операцій за рахунком лише за розпорядженням клієнта і негайного відновлення коштів у разі їх безпідставного списання.

Встановлені в іншій справі обставини свідчать, що спірні операції здійснені без волевиявлення ОСОБА_1 , а банк не довів здійснення цих операцій самою позивачкою або сприяння нею втраті чи незаконному використанню інформації, яка дала змогу їх ініціювати.

Добровільне виконання банком постанови апеляційного суду 16 жовтня 2025 року не усуває факту попереднього тривалого порушення прав позивача та не спростовує завдання їй моральної шкоди до моменту фактичного повернення коштів.

Посилання заявника на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22, висновків суду першої інстанції не спростовує.

Застосовуючи визначений у цій постанові розподіл обов`язку доказування та враховуючи обставини, встановлені постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року, колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_1 довела наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між нею і тривалим порушенням її прав. Натомість відповідач не довів відсутності протиправності своєї поведінки та вини, оскільки після повідомлення про списання коштів без розпорядження позивачки не відновив їх на її рахунку.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у 7 000 грн, суд першої інстанції врахував характер і тривалість порушення, розмір списаних коштів, майнове становище позивача, необхідність неодноразового звернення до банку, правоохоронних органів та суду й виходив із засад розумності, виваженості, справедливості та співмірності.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстації розміром відшкодування, який є достатнім для компенсації завданих позивачці немайнових втрат, відповідає характеру і тривалості її душевних страждань та не призводить до безпідставного збагачення.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неможливість пред`явлення окремого позову про відшкодування моральної шкоди після вирішення спору щодо повернення коштів за договором банківського вкладу.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог.

При розгляді справи № 733/1216/24 ОСОБА_1 вимогу про відшкодування моральної шкоди не заявляла, а тому суд не мав процесуальних підстав вирішувати це питання з власної ініціативи.

Положення частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не містять заборони на пред`явлення самостійного позову про відшкодування моральної шкоди та не передбачають втрати споживачем права на таке відшкодування в разі незаявлення відповідної вимоги одночасно з вимогами про повернення коштів.

Ця норма покладає на суд обов`язок вирішити питання про моральну шкоду одночасно з іншими заявленими вимогами споживача, однак не надає суду права виходити за межі позовних вимог.

Предметом позову у справі № 733/1216/24 було стягнення суми банківського вкладу та процентів, тоді як предметом цього спору є відшкодування моральної шкоди. Тому позови не є тотожними, а вирішення попередньої справи не позбавляє ОСОБА_1 права на застосування іншого передбаченого законом способу захисту.

Доводи апеляційної скарги про неналежне мотивування рішення суду першої інстанції також не є підставою для його скасування по суті спору.

Суд першої інстації установив характер порушення прав позивачки, тривалість неповернення коштів, необхідність її звернення до банку, правоохоронних органів і суду, надав оцінку доводам відповідача щодо дій третіх осіб та визначив мотиви, з яких визнав доведеною моральну шкоду.

Те, що суд першої інстанції не надав докладної відповіді на кожне формулювання заперечень відповідача, не свідчить про відсутність мотивів судового рішення, оскільки оцінку отримали основні доводи, які мали значення для вирішення спору. Крім того, під час апеляційного перегляду кожному істотному доводу заявника надано відповідну правову оцінку.

Разом із тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

У постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, визначеної позивачем у грошовому вимірі, є вимогою майнового характеру, а тому судовий збір за її подання справляється як за позовну заяву майнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше п`яти таких розмірів.

Ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, застосовується при поданні позовної заяви про захист честі, гідності та ділової репутації, зокрема вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявленої в межах такого спору.

Цей спір виник у зв`язку з порушенням прав споживача банківських послуг і не стосується захисту честі, гідності чи ділової репутації, тому судовий збір підлягав визначенню за загальною ставкою, встановленою для позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 328 грн, тому мінімальна ставка судового збору за подання позову складала 1 331 грн 20 коп.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 70 %, відповідно до частин першої та шостої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягало стягненню 931 грн 84 коп судового збору.

Натомість суд першої інстанції помилково виходив зі ставки судового збору в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 328 грн та пропорційно до задоволеної частини позову стягнув із відповідача 2 329 грн 60 коп.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат зі зменшенням суми судового збору, стягнутої з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави, з 2 329 грн 60 коп до 931 грн 84 коп.

Витрати АТ «Державний ощадний банк України» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за заявником, оскільки вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові відхилені, а рішення змінюється лише в частині судового збору, стягнутого на користь держави.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційна скарга АТ «Ощадбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2026 року - зміні в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись статтями 258, 367, 374, 375, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2026 року змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши суму судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави, з 2 329 грн 60 коп. до 931 грн 84 коп.

В іншій частині рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: