Окрема думка від 04 серпня 2026 р. у справі №750/3785/26 — Чернігівський апеляційний суд

О К Р Е М А Д У М К А

05 серпня 2026 року

Судді судової палати з розгляду цивільних справ Чернігівського апеляційного суду Супруна О.П. на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05.08.2026 у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Чернігівський апеляційний суд постановою від 05.08.2026 задовольнив частково апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». Скасував рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 скасовано. Задовольнив частково позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнувши зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії № 869848079 від 30.11.2021 у розмірі 22 214,40 грн, та відмовив у задоволенні решти позовних вимог. Стягнув зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 929,18 грн та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції, а також судовий збір у розмірі 1 393,77 грн і 2 000,00 грн витрат за професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд справи.

Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний суд виходив із доведеності таких юридичних фактів: 1/ укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 електронного кредитного договору № 869848079 від 30.11.2021 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; 2/ отримання відповідачем за цим кредитним договором кредитних коштів у загальному розмірі 22 000,00 грн; 3/ неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості; 4/ переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а від останнього – до ТОВ «ФК «Ейс», що підтверджено договорами факторингу, додатковими угодами до них, реєстрами (витягами з реєстрів) прав вимоги (боржників), а також доказами виконання сторонами умов цих договорів щодо їх фінансування; 5/ відсутності правових підстав для нарахування та стягнення процентів за користування кредитом після спливу погодженого сторонами строку кредитування.

За приписами статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Із постановою Чернігівського апеляційного суду від 05.08.2026 не погоджуюся, у зв`язку з чим відповідно до статті 35 ЦПК України викладаю свою окрему думку.

Звертаючись до суду з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» зазначало, що 30.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 869848079 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 16 000,00 грн, який у подальшому було збільшено до 22 000,00 грн. Позивач посилався на те, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 63 609,24 грн. Також позивач зазначав, що право вимоги за кредитним договором № 869848079 від 30.11.2021 послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» – на підставі Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, а від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» – на підставі Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, у зв`язку з чим останній набув статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача.

Сосницький районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 16.06.2026 відмовив у позові ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів набуття права вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 869848079 від 30.11.2021, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів виконання ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язання щодо фінансування за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а саме доказів сплати ТОВ «Таліон Плюс» грошових коштів за відступлене право вимоги. Тому місцевий суд дійшов висновку, що ТОВ «Таліон Плюс» не набуло права вимоги до відповідача, а відтак не могло передати таке право спочатку ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а в подальшому – ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на підставі відповідних договорів факторингу.

Не можу погодитися з висновком більшості суддів про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог, оскільки, на моє переконання, висновок місцевого суду про недоведеність позивачем набуття права вимоги ґрунтується на належній оцінці поданих сторонами доказів, відповідає встановленим обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Як убачається з матеріалів справи, 30.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 869848079, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «MNV4Х69M».

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з максимальним кредитним лімітом 22 000,00 грн, а позичальник – повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредитний ліміт є максимальною сумою кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може перебувати у розпорядженні позичальника. Відповідно до пункту 1.3 Договору перший транш кредиту становив 16 000,00 грн. Пунктом 1.4 Договору передбачено право позичальника отримувати наступні транші в межах кредитного ліміту, а після часткового погашення кредиту повторно користуватися коштами в межах відновленого ліміту. Згідно з пунктом 1.5 договору загальна сума кредиту складається із суми всіх траншів, отриманих позичальником протягом строку дії договору.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 договору позичальник мав право користуватися кредитом від дня фактичного отримання відповідного траншу до закінчення строку дії договору або його дострокового припинення. Строк кредитної лінії (дисконтний період) встановлено 21 день з моменту отримання кредитних коштів, а саме до 21.12.2021, а у разі надання першого траншу після укладення договору строк кредитної лінії автоматично продовжувався на кількість днів різниці між датою укладення договору та датою фактичного надання першого траншу.

Пунктом 1.8 договору передбачено право позичальника продовжити строк дисконтного періоду шляхом сплати фактично нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті або через термінали самообслуговування партнерів кредитодавця. Кількість продовжень договором не обмежувалася, а строк кожного продовження визначався за формулою, наведеною у зазначеному пункті договору.

Згідно з підпунктом 1.9.1 договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду проценти нараховувалися за дисконтною процентною ставкою 215,35 % річних, що становить 0,59 % від суми кредиту за кожний день користування. Відповідно до підпункту 1.9.2 Договору у разі продовження дисконтного періоду проценти нараховувалися за індивідуальною процентною ставкою 722,70 % річних, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожний день користування, при цьому кредитодавець мав право надавати позичальнику знижку на розмір такої ставки.

Відповідно до пункту 5.1 договору його невід`ємними частинами є Правила та Паспорт споживчого кредиту, із якими позичальник до укладення договору ознайомився, погодився та зобов`язався їх дотримуватися.

Відповідно до пункту 5.3 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після спливу 90 днів від закінчення дисконтного періоду) або його дострокового розірвання, є процентами за користування чужими грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з пунктом 5.4 договору сторони погодили, що електронний підпис позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, а тому договір, укладений у такій формі, є належним та обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 30.11.2021 подав заявку на отримання кредиту о 21:36 год. на суму 16 000,00 грн строком на 31 день зі сплатою процентів у розмірі 0,06 % на день, зазначивши свою електронну адресу та номер телефону. Цього ж дня договір було направлено позичальнику, а його акцепт (підписання) здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV4Х69М, який було надіслано на вказаний позичальником номер телефону 30.11.2021 о 21:37:54 та введено позичальником о 21:38:56. Після підтвердження акцепту оферти 30.11.2021 о 21:39:07 кредитні кошти були перераховані ОСОБА_1 . Крім того, 11.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про збільшення суми кредиту на 6 000,00 грн (а.с. 35).

Платіжних дорученнями підтверджується, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховувало кошти ОСОБА_1 за Договором № 869848079 від 30.11.2021 та Додатковою угодою до нього (а.с. 38-38 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наданим позивачем, станом на 22.02.2022 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 869848079 від 30.11.2021 становила 62 861,25 грн, із яких: 21 999,80 грн – заборгованість за тілом кредиту та 40 861,45 грн – заборгованість за процентами (а.с. 85-86).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти на умовах, визначених Договором (а.с. 46-49).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 4.1 Договору факторингу право вимоги охоплює всі права кредитодавця за кредитними договорами, у тому числі права вимоги, строк виконання яких настав або виникне в майбутньому, а перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, форма якого визначена додатком № 1 до Договору.

Додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023 сторони, зокрема, продовжували строк дії Договору факторингу, який діяв до 31.12.2024 включно (а.с. 51 зворот, 52-55, 57, 57 зворот, 58).

Як убачається з Реєстру прав вимоги № 1174 від 22.02.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 869848079 від 30.11.2021 на загальну суму 62 861,25 грн, із яких: 21 999,80 грн – заборгованість за тілом кредиту та 40 861,45 грн – заборгованість за процентами (а.с. 59 зворот).

На виконання умов Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами підписано Протокол узгодження предмета факторингу до Реєстру прав вимоги № 174 від 22.02.2022, яким погоджено, зокрема, перелік прав вимоги, що відступаються фактору, дату відступлення прав вимоги (а.с. 61 зворот).

До матеріалів справи також долучено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 щодо сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 174 від 22.02.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який містить відомості про взаємні розрахунки сторін за зазначеним Реєстром прав вимоги (сума фінансування – 7 840 804,18 грн; оплата послуг фактора – 100,00 грн) (а.с. 35).

ТОВ «Таліон Плюс» сформовано розрахунок заборгованості, відповідно до якого за рахунок подальшого нарахування процентів розмір заборгованості ОСОБА_1 збільшився до 63 609,24 грн, із яких 21 999,80 грн – заборгованість за тілом кредиту та 41 609,44 грн – заборгованість за процентами (а.с. 87).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти на умовах, визначених Договором. Відповідно до умов Договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги (а.с. 62-64).

Додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 сторони продовжили строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно (66 зворот, 67).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 31.04.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 869848079 від 30.11.2021 на загальну суму 63 609,24 грн, із яких 21 999,80 грн – заборгованість за тілом кредиту та 41 609,44 грн – заборгованість за процентами (а.с. 68-69).

На виконання умов Договору факторингу сторонами підписано Протокол узгодження предмета факторингу до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, яким погоджено перелік прав вимоги, що відступаються (а.с. 70).

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції в національній валюті № 4097 від 30.50.2023, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги № 9 від 30.05.2023 та Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, що підтверджує здійснення сторонами розрахунків на виконання зазначеного договору факторингу (а.с. 70 зворот).

11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування на умовах, визначених Договором (а.с. 71-74).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 869848079 від 30.11.2021 на загальну суму 63 609,24 грн, із яких 21 999,80 грн – заборгованість за тілом кредиту та 41 609,44 грн – заборгованість за процентами (а.с. 78-79).

Факт передачі Реєстру боржників підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників, підписаним сторонами на виконання Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (а.с. 80).

Матеріали справи містять копії платіжних інструкцій про перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошових коштів із призначенням платежу в кожній: «Часткова Оплата фінансування за відступлення Права Вимоги згідно Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, без ПДВ», що свідчить про здійснення сторонами розрахунків на виконання зазначеного договору (а.с. 81-84).

Таким чином, на підставі Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 та Реєстру боржників до нього до позивача, як стверджує останній, перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 869848079 від 30.11.2021 на загальну суму 63 609,24 грн, у тому числі право вимоги щодо стягнення суми основного боргу та нарахованих процентів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постановах Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17 виснувано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (стаття 1077 ЦК України) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 та ін.).

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Розділом 3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 передбачено, що фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визнається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. Згідно підпункту 3.1.2 фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному реєстрі прав вимоги. Підпунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Пунктами 2, 3 Реєстру прав вимоги № 174 від 22.02.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить 35,00 % від основної суми заборгованості (тіла кредиту) та складає 7 840 804,18 грн. Визначено, що сума фінансування за цим реєстром прав вимоги підлягає сплаті фактором у чотири етапи до 20 числа кожного календарного місяця. Кожний платіж повинен бути не менше 25 % від суми фінансування.

На підтвердження виконання зазначених умов позивачем надано підписаний ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 174 від 22.02.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 61), який не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 (у редакції постанови Правління Національного банку України № 51 від 14.05.2026), документи за платіжними операціями мають статус первинних документів та можуть використовуватися під час урегулювання спірних питань.

Водночас матеріали справи не містять платіжних інструкцій, платіжних доручень, банківських виписок чи інших первинних документів, які б підтверджували сплату ТОВ «Таліон Плюс» суми фінансування на виконання Реєстру прав вимоги № 174 від 22.02.2022.

Варто зауважити, що вищевказані платіжні документи повинні бути в розпорядженні позивача, як нового кредитора, у силу положень частини першої статті 517 ЦК України.

Уважаю, що на підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» мало можливість надати платіжні документи про проведення означеної оплати суми фінансування, або ж ініціювати перед судом клопотання про витребування в попередніх кредиторів чи банківської установи таких платіжних інструментів у разі неможливості самостійного подання, але цим правом усвідомлено не скористалось.

Висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.02.2026 у справі № 202/13389/24, від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, на які апеляційний суд послався як на підтвердження належного переходу прав вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», не можуть бути повністю застосовані до даної справи.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, зробивши висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», проаналізував сутність понять «наявна», «недозріла», «майбутня» вимога та дав оцінку лише наданню позивачем доказів оплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу, укладеними між новими кредиторами: ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Варто звернути увагу на те, що за основу доказів такої оплати були покладені саме платіжні інструкції про перерахування коштів.

Разом із тим, зі змісту зазначеної постанови Верховного Суду не вбачається, щоб касаційний суд аналізував, оцінював і надавав висновок щодо наявності у справі доказів оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», тобто на першому етапі факторингового ланцюга відступлення прав вимоги. Аналогічне стосується й постанови Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 202/13389/24.

Водночас саме ця обставина має вирішальне значення для правильного вирішення спору, оскільки встановлення факту переходу права вимоги від первісного кредитора до першого фактора є необхідною передумовою для визнання правомірності подальших відступлень права вимоги, здійснених на підставі наступних договорів факторингу.

Із огляду на викладене, уважаю правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами набуття права вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 869848079 від 30.11.2021, а відтак не підтвердив наявності у нього права на звернення до суду з вимогою про стягнення заявленої заборгованості.

Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, належним чином дослідив та оцінив зібрані у справі докази, унаслідок чого дійшов правильного висновку про відмову в позові ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», оскільки позивач не довів набуття права вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 869848079 від 30.11.2021.

За таких обставин, на моє переконання, у суду апеляційної інстанції не було підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», скасування рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суддя О.П. Супрун