Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №742/4297/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/4297/25

Головуючий у першій інстанції – ДАВИДЧУК Д. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1609/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Луговця О. А., Любчика О. В.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування посилалось, що 28.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3745510, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти в сумі 20 000,00грн на умовах визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і проценти за користування кредитом на умовах та у терміни, визначені Договором.

Позивач зазначав, що Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а відповідач належним чином умови Договору не виконувала.

Також вказував, що кредитний договір укладений з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За доводами позову, 21.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №ККАУ-21092021, за умовами якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3745510 від 28.02.2021.

Як стверджував позивач, станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 65 050,00грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 20 000,00грн, заборгованість за процентами – 45 050,00грн.

Крім того, позивач зазначав, що відповідачу було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.

У позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3745510 від 28.02.2021 у загальному розмірі 65 050,00грн, судовий збір у розмірі 2 662,40грн та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00грн.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.05.2026 позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 3745510 від 28.02.2021 у розмірі 31 400,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 1 285,14грн судового збору та 2 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначав, що відповідач взятих на себе за договором обов`язків не виконав, має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, а позивач довів існування між ним та відповідачем кредитних зобов`язань, невиконання цих зобов`язань відповідачем та розмір заборгованості, що утворився внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до відповідача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в межах строку договору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М. І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.05.2026 і прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вирішити питання судових витрат.

За доводами апеляційної скарги рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається, що підписавши кредитний договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор ОСОБА_1 підтвердив отримання та був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування, тому вважає, що відповідач був ознайомлений з умовами щодо укладення договору та, зокрема, нарахування відсотків.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц, від 11.09.2024 у справі № 204/7787/21та зазначає, що умови нарахування процентів є істотною умовою договору, яка прийнята та погоджена сторонами.

Вказує, що датою укладення кредиту є 28.02.2021, строк кредиту складає 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 Договору, а саме датою повернення кредиту є 30.03.2021, проте станом на цю дату відповідачем кредит було не погашено, а відтак, згідно пункту 4.1. Строк кредиту може бути продовжено на підставі п. 4.2, 4.3 Договору.

Як стверджує заявник, 06.04.2021 відповідачем було здійснено оплату у сумі 755,00грн, чим підтверджено факт ознайомлення з умовами та нарахуваннями за кредитним договором і після спливу строку договору (30 днів) відповідачем не було здійснено повного погашення заборгованості, в результаті чого відбулась автопролонгація кредиту згідно п. 4.3 Договору та відповідачем продовжено строк користування кредитними коштами.

За доводами скарги, нарахування відсотків за стандартною ставкою припинилось 28.06.2021, нарахування цих відсотків відбулось у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а згідно розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №2865206 від 01.09.2020, після спливу строку більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, нарахування процентів за договором не здійснювалось до дати відступлення права вимоги - 21.09.2021.

Заявник наголошує на тому, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювалось жодних нарахувань після відступлення права вимоги за кредитним договором №3745510 від 28.02.2021.

Заявник вважає, що відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором (ТОВ «Авентус Україна»), ні перед новим кредитором (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене було звернутись із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судом встановлено, що 28.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3745510 про надання споживчого кредиту від 28.02.2021, за умовами якого сума кредиту складає 20 000,00грн; строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Відповідно до п.1.5 Договору стандартна процента ставка становить 1,90% в межах строку кредиту. Згідно п.2.1 кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідно до п.2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладання цього Договору. Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М462926 28.02.2021(а.с.13-15).

ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписано додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3745510, яким між ним та ТОВ «Авентус Україна» затверджено графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00грн, шляхом перерахування на платіжну картку позичальника, що підтверджується копією інформаційної довідки від 18.07.2025 ТОВ ФК «Контрактовий дім» (а.с.16).

Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» 28.02.2021 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти у розмірі 20 000,00грн (а.с. 80-81).

Також судом встановлено, що 21.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №3745510 про надання споживчого кредиту від 28.02.2021 (а.с. 19-21).

Згідно з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 21.09.2021 до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» передано від ТОВ «Авентус Україна» Реєстр Боржників відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21.09.2021 (а.с. 21 зворот).

Із Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21.09.2021 убачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 65050,00грн (а.с. 21).

За матеріалами справи, 12.08.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на поштову адресу відповідача досудову вимогу про погашення заборгованості за договором №3745510 про надання споживчого кредиту від 28.02.2021, в якій також повідомило про відступлення йому прав вимоги за вказаним кредитним договором первісним кредитором (а.с. 22).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе за договором обов`язків не виконав, має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, а позивач довів існування між ним та відповідачем кредитних зобов`язань, невиконання цих зобов`язань відповідачем та розмір заборгованості, що утворився внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до відповідача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в межах строку договору.

За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості зі тілом кредиту та частково відсотками у сумі 31 400,00грн учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині відмовлених вимог про стягнення заборгованості за відсотками.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з такими висновками першої інстанції в оскаржуваній частині у повному обсязі, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції не у повному обсязі дослідив наявні у справі докази, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у повному розмірі, заявленому позивачем.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 укладений Договір № 3745510 про надання споживчого кредиту від 28.02.2021, який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Так, згідно реквізитів Договору № 3745510 про надання фінансового кредиту від 28.02.2021 він підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - М462926 (а.с. 15 зворот).

У вказаному договорі сторонами погоджено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався відповідачем. ОСОБА_1 не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору № 3745510 про надання фінансового кредиту від 28.02.2021.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджено укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» Договору № 3745510 про надання споживчого кредиту від 28.02.2021 із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до положень ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало належні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором про надання кредиту до ОСОБА_1 , а саме:

- договір відступлення права вимоги № ККАУ-21092021 від 21.09.2021, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 19-21);

- витяг з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № ККАУ-21092021 від 21.09.2021 (а.с. 21);

- акт приймання-передачі Реєстру боржників від 21.09.2021 до Договору відступлення права вимоги № ККАУ-21092021 від 21.09.2021 (а.с. 21 зворот);

- платіжну інструкцію (безготівковий переказ в національній валюті) № 41683 від 21.09.2021, за якою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Авентус Україна» плату за відступлення права вимоги згідно з Договором відступлення права вимоги № ККАУ-21092021 від 21.09.2021 (а.с. 21 зворот).

Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 не звертався із письмовою заявою про припинення дії договору ні до первісного кредитора, ні до його правонаступника.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги про не стягнення частини заборгованості за відсотками за договором № 3745510 про надання фінансового кредиту від 28.02.2021, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Перевіряючи аргументи скарги апеляційним судом встановлено, що у кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту сторонами погоджено строк кредитування терміном 30 днів, зі спливом якого відповідач зобов`язався повернути кредит у розмірі 20 000,00грн (тіло кредиту) та проценти за зниженою або за стандартною ставкою з можливістю пролонгації та автопролонгації

Звертаючись до суду з позовом, позивач надав розрахунок заборгованості, згідно якого нараховано заборгованість за процентами в період 120 днів, тобто поза межами тридцятиденного строку кредитування.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 3745510 від 28.02.2021 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 64 845,00грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 20 000,00грн та заборгованості за процентами – 45 600,00грн (а.с. 16 зворот – 18 зворот). Разом з тим, звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 65 050,00грн.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено 755,00грн 06.04.2021, які зараховані на оплату відсотків.

У пункті 1.5.1 вказаного договору сторони погодили знижену процентну ставку 0,19% в день та застосовується якщо споживач у межах строку, визначеного у п. 1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації (не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

У пункті 1.5 договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п. 4.2 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація відповідно до п. 4.3 цього договору.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

Згідно п. 4.1 строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену у п 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2 (п. 4.2.1-4.2.4)Договору; в порядку автопролонгації на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (п. 4.3.1-4.3.2) договору.

Пунктом 4.3 договору передбачений порядок та умови автопролонгації строку кредиту, зокрема:

п.п. 4.3.1 встановлено, що якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або авто пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації новою датою повернення кредиту;

п.п. 4.3.2 встановлено, що споживач дає згоду на авто пролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду авто пролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулось продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку, передбаченому п. 4.2 договору.

Отже, сторонами погоджено автопролонгацію договору на строк, визначений у п.1.4 договору.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 було проведено оплату коштів у сумі 755,00грн 06.04.2021, тобто поза межами 30-денного строку кредитування, які зараховані на оплату відсотків, тому до кредитних правовідносин застосовується стандартна відсоткова ставка в розмірі 1,90% в день, оскільки відповідачем не виконано умови п.1.5.1 договору.

Враховуючи, що станом на день закінчення строку кредитного договору (29.03.2021) та по день звернення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до суду з цим позовом у ОСОБА_1 наявна непогашена заборгованість, строк дії договору продовжено на 90 днів зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 1,90% в день на підставі п. 4.3 договору, тобто загальний строк дії договору складає 120 днів (30 днів згідно п. 1.4 договору та 90 днів автопролонгації).

Таким чином, відсотки за користування кредитом в межах автопролонгованого періоду, а саме з 28.02.2021 по 28.06.2021 становлять 45 600,00грн (із розрахунку 20 000,00грн х 120 днів х 1,90%).

Разом з тим, на погашення відсотків ОСОБА_1 сплачено 755,00грн, у зв`язку з чим заборгованість за відсотками складає 44 845,00грн (45 600,00грн – 755,00грн), яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Таким чином є помилковим висновок суду про необгрунтованість нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування.

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, до якої входить тіло кредиту у розмірі 20 000,00грн, проценти, нараховані в межах строку кредитування та з урахуванням автопролонгації у розмірі 44 845,00грн з урахуванням грошових коштів, які були сплачені відповідачем на погашення заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3745510 від 28.02.2021, проте дійшов помилкового висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення процентів в межах строку дії договору - 30 днів, без урахування автопролонгації строку кредиту, передбаченого п.п. 4.3.1-4.3.2 договору.

Таким чином, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.05.2026 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом збільшення суми заборгованості за кредитним договором № 3745510 від 28.02.201 з 31 400,00грн до 64 845,00грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на суму 64 845,00грн (64 845,00грн від 65 050,00грн становить 99,7 %), слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судового збору, збільшивши суму з 1 285,14грн до 2 415,13грн (2 422,40грн х 99,7 % :100%).

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню на суму 33 445грн, тобто 99,4% від оскаржуваної суми – 33 650,00грн, то відповідно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір у сумі 3 611,80грн (3 663,60грн х 99,4%) за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 367-369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 травня 2026 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3745510 від 28 лютого 2021 року з 31 400,00грн до 64 845,00грн, судового збору з 1 285,14грн до 2 415,13грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 3 611,80грн за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06.08.2026.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді О. В. Любчик

О. А. Луговець