Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №681/719/18 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 681/719/18

Провадження № 22-ц/820/1903/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С.,Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року про повернення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення без розгляду (суддя Горгулько Н.А.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

18.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

В обґрунтування скарги зазначав, що рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2018 року у справі № 681/719/18, яке набрало законної сили 18.09.2018, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 75626,80 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Вказував, що виконавчий лист за даною справою перебуває на виконанні Державної казначейської служби України.

Заявник неодноразово звертався до Державної казначейської служби України з листами щодо виконання судового рішення, на що, йому було повідомлено про відмову у виплаті у зв`язку з відсутністю коштів.

Враховуючи викладене та те, що рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2018 року у справі № 681/719/18 тривалий час не виконується Державною казначейською службою України, просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2018 року у справі № 681/719/18.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року заяву повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається на порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що суд безпідставно вимагає від заявника відомості про відкриття виконавчого провадження щодо виконання цього рішення, зазначення в якості заінтересованої особи відповідного відділу виконавчої служби або приватного виконавця, ідентифікатору доступу до виконавчого провадження та зазначення в який спосіб має бути виконано судовий контроль за виконанням судового рішення.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що виконавче провадження по цій справі не відкривалося, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», судові рішення про стягнення з Державного бюджету України шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним виконуються Державною казначейською службою України.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Проте, ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Повертаючи заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення суду № 681/719/18, за яким просить вжити заходи судового контролю; заявник, не визначає в якості заінтересованої особи відповідного відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця, не вказує ідентифікатора доступу до виконавчого провадження та не зазначає в який спосіб має бути визначено судовий контроль за виконанням вищезазначеного рішення суду.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи із наступного.

Встановлено, що рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2018 року у справі № 681/719/18, яке набрало законної сили 18.09.2018, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 75626,80 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Виконавчий лист у справі № 681/719/18 перебуває на виконанні Державної казначейської служби України.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду (пункт 15 Порядку).

За змістом пункту 47 Порядку, безспірне списання коштів,передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів,здійснюється Казначейством,у тому числі,на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником.

В силу пункту 48 Порядку, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно зі статтею 453-1 ЦПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру. Стягувач може звернутися до суду із заявою,передбаченою частиною першою цієї статті,в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Із положень статті 453-4 ЦПК України слідує, що за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 453-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексуабо завласною ініціативоюрозглянути питанняпро змінуспособу іпорядку виконаннясудового рішення. Судзастосовує доборжника західпроцесуального примусуу видіштрафу заправилами статті148цього Кодексу. Якщо боржником є юридична особа та суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що виконання рішення суду про стягнення з державного бюджету на користь стягувача грошових коштів здійснюється органами Державної казначейської служби України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з відповідного рахунку, передбаченого для забезпечення виконання такого рішення суду.

Дії органів Державної казначейської служби України з виконання такого рішення можуть бути оскаржені до суду.

Судовий контроль за виконанням судових рішень - це сукупність процесуальних дій, які вчиняються судом першої інстанції відповідно до закону з метою належного та своєчасного виконання цих рішень.

Процесуальний закон встановлює форму контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах, відповідно до якої суд може витребувати звіт про виконання судового рішення від боржника, у тому числі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, суб`єкту господарювання державного або комунального сектору економіки, який має виконати це рішення, а також накласти штраф у разі невиконання судового рішення. Така форма судового контролю може бути застосована судом за наступних умов: боржник не виконав судове рішення, стягувач подав суду заяву про встановлення контролю за виконанням судового рішення, державний чи приватний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання цього рішення.

Із матеріалів справи слідує, що виконання рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2018 року у справі № 681/719/18 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 75626,80 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним здійснюється Державною казначейською службою України згідно з Порядком.

У справі відсутні дані щодо виконання державою цього рішення та відкриття виконавцем виконавчого провадження з його примусового виконання.

Отже, передбачена статтями 453-1 453-4 ЦПК України форма судового контролю не може бути застосована до вказаного рішення, оскільки його виконання здійснюється шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету, а не в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки суд не має повноважень на розгляд заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то ця заява підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Суд першої інстанції не застосував норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, та статей 453-1, 453-4 ЦПК України, хоча зробив правильний висновок про повернення цієї заяви заявнику.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай