Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №686/34808/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/34808/25

Провадження № 22-ц/820/1272/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року (суддя Палінчак О.М.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

01 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої йому порушенням його права на справедливий суд внаслідок невиконання постанови Верховного Суду в справі №686/28905/23, в порядку ч. 1 ст. 23, ст. 1167 та ст. 1173 ЦК України, ст.ст. 55, 56, ч.9 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України.

Зазначав, що судове рішення у справі №686/28905/20 не виконано до дня звернення до суду з даним позовом. Моральна шкода, завдана позивачу, полягає у порушенні права на справедливий суд, з огляду на те, що ухвалені рішення не можуть бути не виконані, адже невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Вказував, що факт, за яким закон пов`язує наявність підстави для відшкодування моральної шкоди, є порушення права на справедливий суд внаслідок невиконання рішення суду. Позивач прагне грошової компенсації за порушене право на справедливий суд в конкретний вимір часу.

Вважає, що застосування ефективного способу захисту спричиняє реальне поновлення порушеного права, а в разі неможливості вказаного – забезпечує отримання відповідного відшкодування.

Розрахунок моральної шкоди здійснено позивачем за його вільним волевиявленням, з врахуванням рішень ЄСПЛ, та оцінено в розмірі 20000000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на незаконність судового рішення.

Вказує, що судом порушено принцип українського правосуддя, в тому числі принцип правової визначеності, верховенства права, офіційного з`ясування обставин та суд спотворив та деформував право, за власною ініціативою переклав обов`язок доказування з відповідача, який несе відповідальність за бездіяльність правопорушника, на позивача.

Зауважує, що посилання суду та відповідача на загальні листи казначейства, адресовані Міністерству фінансів України, не є належними доказами своєчасного, протягом 10-денного терміну з дня надходження виконавчого документа на ім`я позивача, надання казначейством пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України».

Зазначає, що відповідач не надав жодного доказу на спростування своєї вини та презумпції завдавача шкоди, в тому числі і не робив заперечень та не надав доказів на зменшення суми заявленої моральної шкоди. Обставина, яка слугує підставою для завдання моральної шкоди позивачу, є порушення права на справедливий суд внаслідок тривалого невиконання судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року у справі 686/28905/23, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року, частково задоволено позов. Стягнуто з Державного підприємства Радгосп «Лісовогринівецький» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 128443,05 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 34940,88 грн.

06 червня 2024 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист у справі № 686/28905/23.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про від 30.06.2025 ВП №75276990 виконавчий документ у справі № 686/28905/23, виданий 06.06.2024, повернутий стягувачу ОСОБА_1 без виконання, оскільки у боржника відсутнє майно на яке можливо було б звернути стягнення (а.с.61).

04.07.2025 до Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області надійшла заява ОСОБА_2 з пакетом документів (а.с.59-60).

11.07.2025 Головне управління Казначейства листом № 04-17-10/4737 повернуло без виконання виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.06.2024 по справі № 686/28905/23 ОСОБА_1 , на виконання п.п. 3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 845 від 03.08.2011 (а.с.57-58).

07.08.2025 до Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області надійшла повторна заява ОСОБА_1 з пакетом документів для негайного виконання виконавчого листа у справі № 686/28905/23 (а.с.67-68).

22.08.2025 Головне управління Казначейства листом № 04-17-10/5858 роз`яснено ОСОБА_1 , що для виконання виконавчого листа по справі № 686/28905/23 стягувачу необхідно звернутись до органів державної виконавчої служби відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Органи державної виконавчої служби у разі неможливості виконання виконавчого документа зобов`язані направити його до Державної казначейської служби України для його виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (а.с.64-66).

З відзиву на позовну заяву слідує, що органами ДВС вже передано на виконання до Казначейства виконавчий лист від 06.06.2024 у справі № 686/28905/23 та з 08.09.2025 виконачий лист облікується в Казначействі за бюджетною програмою за КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» за другою чергою погашення заборгованості.

Листами №5-05-05/20345 від 16.09.2025, №5-05-1-05/21236 від 26.09.2025, № 5-05-1-05/22047 від 06.10.2025, № 5-05-1-05/22882 від 16.10.2025, № 5-05-1-05/23621 від 27.10.2025, № 5-05-1-05/24353 від 05.11.2025, № 5-05-1-05/25512 від 18.11.2025, №5-05-1-05/27048 від 08.12.2025, №5-05-1-05/28115 від 18.12.2025, №5-05-1-05/29353 від 29.12.2025 підтверджується звернення Казначейства до Міністерства фінансів України про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 (а.с.74-83).

Дані обставити підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності протиправності дій Державної казначейської служби України у Хмельницькій області у невиконанні рішення суду, причинного зв`язку між такими діями і завданою шкодою виключається відповідальність держави за моральну шкоду, завдану невиконанням судового рішення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із даним висновком суду першої інстанції.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 (провадження №12-208гс18) зазначено, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №750/1591/18-ц (провадження №14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Згідно зі статтею 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем у цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно зі статтею 58 ЦПК України, держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника.

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №761/35803/16-ц (провадження №14-316цс19).

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 не довів у встановленому законом порядку факту заподіяння йому з боку держави в особі Державної казначейської служби України моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі №686/28905/23, а саме, наявності протиправних дій чи бездіяльності її посадових осіб і причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та моральною шкодою.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_1 не довів складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдану шкоду, тому позов є необґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай