Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №583/522/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/522/26

Номер провадження 22-ц/816/2519/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

у присутності:

представника позивача Демарчук Н.О. (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Лисенком Андрієм Олександровичем, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Плотникової Н.Б. у м. Охтирка Сумської області,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

03 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернулося до Охтирського міськрайонного суд Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 150 676,15 грн.: за договором № 3720806942-132524 від 12.10.2021, за договором № 3956137 від 21.09.2021, за договором № 101571584 від 26.09.2021, за договором № 77572365 від 05.09.2021 та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 12 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс») та ОСОБА_1 було укладено договір № 3720806942-132524, 21 вересня 2021 року та 26 вересня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договори № 3956137 та №101571584, 05 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено договір № 77572365, право грошової вимоги за якими на підставі договорів факторингу перейшло до ТОВ «Коллект Центр».

Однак всупереч вимогам кредитних договорів позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 150 676,15 грн, яку останній просить стягнути, а також судові витрати.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 77572365 від 05.09.2021 в розмірі 41 754,15 грн, за кредитним договором № 3956137 від 21.09.2021 в розмірі 39 875,00 грн., за кредитним договором № 101571584 від 26.09.2021 в розмірі 63 120,00 грн, за кредитним договором № 3720806942-132524 від 12.10.2021 в розмірі 5 927,00 грн та судові витрати в розмірі 7 662,40 грн, а всього 158 338,55 грн.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами в електронному вигляді укладено договори позики та кредитні договори, які підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, факт отримання відповідачем кредитних коштів за договорами підтверджується матеріалами справи, право грошової вимоги за договорами на підставі договорів факторингу перейшло до ТОВ «Коллект Центр», відповідач, не сплативши у вказаний в договорах строк кошти, порушив вимоги ст. 530 ЦК України, а тому підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу за кожним із договорів.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

24.06.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Лисенко А.О. подав до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2026 у цивільній справі № 583/522/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції обмежився констатацією факту підписання кредитних договорів одноразовим паролем-ідентифікатором і на цій підставі визнав доведеним факт їх укладення, не проаналізувавши заперечення відповідача.

Апелянт зазначає, що позивач не надав оригіналів кредитних договорів для перевірки їх дійсності та ідентифікації підписанта. Водночас відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожен примірник електронного документа з накладеним електронним підписом є його оригіналом, однак саме таких доказів позивач не надав.

Також апелянт зазначає, що заборгованість була нарахована поза межами строку кредитування, а тому нараховані відсотки є незаконними. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про те, що за кредитним договором № 3720806942-132524 від 12.10.2021 відповідачу була зроблена пропозиція щодо продовження строку дії договору. Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазначено строк кредитування – 24 місяці, однак відповідач його не підписав, а отже, не висловив згоди із завуальованою умовою кредитного договору. На думку апелянта, строк кредитування за цим договором становить 14 днів, за який сума відсотків складає 280 грн, а не 4 999 грн, оскільки решта відсотків нарахована поза межами строку дії договору.

Щодо кредитного договору № 3956137 від 21.09.2021 та кредитного договору № 101571584 від 26.09.2021 апелянт зазначає, що відповідач не підписував зазначені договори, а матеріали справи не містять доказів протилежного. Крім того, відсотки за цими договорами, на його думку, також нараховані поза межами встановленого строку кредитування. Строк користування кредитними коштами за цими договорами становить 15 та 10 днів відповідно, а сума відсотків за цей період складає 1 125 грн та 2 000 грн відповідно.

Стосовно кредитного договору № 77572365 від 05.09.2021 апелянт зазначає, що відповідач не погоджував умов цього договору та не підписував його. Також звертає увагу, що строк кредитування за договором становить 20 днів, за який сума відсотків складає 2 124,05 грн, тоді як позивачем відсотки нараховані поза межами зазначеного строку.

У підсумку апелянт вважає, що загальна сума відсотків за користування всіма кредитами становить 5 529,05 грн, що на 128 699,91 грн менше суми, заявленої позивачем.

Щодо нарахування комісій за кредитними договорами № 101571584 від 26.09.2021 та № 3956137 від 21.09.2021 апелянт вважає такі нарахування незаконними та нікчемними. На підтвердження своєї позиції він посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, відповідно до якого: враховуючи, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Крім того, апелянт звертає увагу суду, що матеріали справи не містять виписок за рахунками відповідача, які б підтверджували незмінний розмір заборгованості, у зв`язку з чим ставить під сумнів розрахунок заборгованості, поданий позивачем.

Щодо відступлення права вимоги апелянт зазначає, що позивач не підтвердив свого статусу належного кредитора за кредитним договором № 3720806942-132524 від 12.10.2021, оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості відступлення права вимоги за договором № 15-02/22 від 15.02.2022.

Також апелянт зазначає, що після відступлення права вимоги були нараховані відсотки за користування кредитом, хоча фактор не мав права здійснювати такі нарахування.

Крім того, апелянт звертає увагу суду, що позов було подано передчасно, оскільки відповідач не отримував досудової вимоги, а матеріали справи не містять доказів її направлення відповідачу за місцем проживання.

Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу

20.07.2026 представник позивача ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2026 у справі № 583/522/26, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що відповідач був ознайомлений з умовами та правилами спірних договорів і підписав їх. Крім того, частковою сплатою заборгованості відповідач визнав факт укладення договорів, а поданням апеляційної скарги намагається уникнути виконання обов`язку щодо повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Представник позивача також зазначає, що позивач не є банківською установою, а тому позбавлений можливості надавати виписки за картковими рахунками відповідача.

Щодо умов кредитного договору № 3720806942-132524 представник позивача вказує, що відповідно до п. 9.6 договору сторони погодили, що після закінчення строку його дії проценти за користування кредитом можуть нараховуватися товариством відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на всю суму боргу та встановлюються у розмірі 1404 % річних.

Стосовно умов кредитного договору № 77572365 представник позивача зазначає, що можливість продовження строку кредитування та автоматичної пролонгації договору передбачена розділом 7 Правил. Із розрахунку заборгованості вбачається, що строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку з наявністю заборгованості. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування.

Щодо умов кредитних договорів № 3956137 та № 101571584 представник позивача зазначає, що сторонами були погоджені всі істотні умови договорів, у тому числі умови щодо автоматичної пролонгації. Підписавши договори, відповідач надав згоду на їх автоматичне продовження у разі наявності заборгованості. Відтак заборгованість була нарахована відповідно до умов укладених договорів.

Крім того, представник позивача звертає увагу суду, що відповідно до п. 2.4.1 договору, який є єдиним для обох кредитних договорів, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного п. 1.4 договору, а у разі пролонгації – не пізніше дати закінчення періоду, на який було продовжено строк кредитування.

Щодо відступлення права вимоги представник позивача зазначає, що матеріали справи містять усі необхідні докази, які підтверджують правомірність відповідного правочину.

Стосовно повідомлення про заміну кредитора представник позивача вказує, що таке повідомлення було здійснене первісним кредитором, а під час укладення договорів відступлення права вимоги його направлення не є обов`язковим/

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Щодо договору позики № 77572365 від 05.09.2021 (договір-1)

05.09.2021 в електронному вигляді між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір-1. Згідно умов цього договору, товариство надає позичальнику кредит в розмірі 13 342,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором. Кредит надається на строк 20 днів до 25 вересня 2021 року. За користування кредитом позичальник сплачує товариству фіксовані 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки вказаної позичальником. Даний договір разом із додатком до нього було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Wr4UJC8tTw(а.с. 12-13).

ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» умови договору виконано та перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13 342,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , номер якої був зазначений нею в договорі, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000052917/ТНПП від 19.09.2025, інформацією ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 22.09.2025 р. (а.с. 14, 16).

Відповідно до розрахунків, проведених ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 станом на 22.02.2022 має заборгованість за договором-1 в загальному розмірі 41 751,96 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 13342,00 грн, заборгованість за відсотками 28 409,96 грн (а.с. 19-21).

Згідно з договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором-1 (а.с. 22-33).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором-1 в розмірі 41 751,96 грн, яка складається із: суми заборгованості за кредитом – 13 342,00 грн; суми заборгованості по процентам за користування – 28 409,96 грн (а.с. 32).

ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило оплату ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» згідно договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 на суму 6 382 999,39 грн, що підтверджено копією платіжного доручення № 333740001 від 23.02.2022 (а.с. 31).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 має заборгованість за договором позики № 77572365 в загальному розмірі 41 754,15 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 13 342,00 грн, заборгованість за відсотками 28 409,96 грн, нараховані 3 % річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦПК України – 2,19 грн (а.с. 33).

Щодо договору про споживчий кредит від №3956137 від 21.09.2021 (договір-2)

21.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір-2, відповідно до умов якого:

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. у валюті: українські гривні.

1.3. Кредит надається строком на 15 днів з 21.09.2021 (строк кредитування).

1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.10.2021.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1000.00 грн, яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

1.5.2. Проценти за користування кредитом: 1 125.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

2.3. Пролонгація строку кредитування:

2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах:

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість тозичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) nовариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua (далі сайт товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у договорі.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах:

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Договір про споживчий кредит підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора S79601(а.с. 34-38).

ТОВ «Мілоан» умови договору виконано та перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією квитанції № 1769902137 від 21.09.2021 (а.с. 45).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3956137 ОСОБА_1 станом на 05.12.2021 має заборгованість в сумі 22 125,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 000,00 грн, заборгованість по процентам – 16125,00 грн, заборгованість по комісії – 1000,00 грн (а.с. 46).

Згідно договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором-2 (а.с. 47-53).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021, до ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором-2 в розмірі 22 125,00 грн, з яких: 5 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 16 125,00 грн сума заборгованості по процентам, 1000,00 грн заборгованість по комісії (а.с. 57).

ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило оплату ТОВ «Мілоан» згідно договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 на суму 4014759,20 грн, що підтверджено копією платіжного доручення №313550011 від 20.12.2021 (а.с. 56).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 р. має заборгованість за кредитним договором № 3956137 в загальному розмірі 39875,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн., заборгованість по процентам – 16125,00 грн., заборгованість по комісії – 1000,00 грн., донараховані відсотки за період з 15.12.2021 р. по 23.02.2022 р. – 17750,00 грн. (а.с. 58).

Щодо договору про споживчий кредит №101571584 від 26.09.2021 (договір-3)

26.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір-3, відповідно до умов якого:

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000.00 грн у валюті: українські гривні.

1.3. Кредит надається строком на 10 днів з 26.09.2021 (строк кредитування).

1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.10.2021.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1520.00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

1.5.2. Проценти за користування кредитом: 2000.00 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

2.3. Пролонгація строку кредитування:

2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах:

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua (далі сайт товариства) за посиланням https://tengo.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у договорі.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах:

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах

Договір про споживчий кредит підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора U44592 (а.с. 59-63).

ТОВ «Мілоан» умови договору виконано та перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією квитанції № 1775231266 від 26.09.2021 (а.с. 69).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101571584 ОСОБА_1 станом на 05.12.2021 має заборгованість в сумі 35 520,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8 000,00 грн., заборгованість по процентам – 26 000,00 грн, заборгованість по комісії – 15 20,00 грн (а.с. 70-71).

Згідно договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором-3 (а.с. 72-83).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, до ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором-3 в розмірі 35 520,00 грн, з яких: 8 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 26 000,00 грн сума заборгованості по процентам, 1 520,00 грн заборгованість по комісії (а.с. 82).

ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило оплату ТОВ «Мілоан» згідно договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021 на суму 2503264,98 грн, що підтверджено копією платіжного доручення №313550009 від 20.12.2021 (а.с. 81).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 має заборгованість за кредитним договором № 101571584 в загальному розмірі 63 120,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 8000,00 грн, заборгованість по процентам – 26 000,00 грн, заборгованість по комісії – 1 520,00 грн, донараховані відсотки за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 – 27 600,00 грн (а.с. 83).

Щодо договору позики №3720806942-132524 від 12.10.2021 (договір-4)

12 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір-4, який підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора G2D7FTEM, відповідно до умов якого:

2.2. Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту) : 1000.00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок.).

2.3. Строк період користування кредитними коштами складає 14 (днів) та починається з 12.10.2021 та закінчується 26.10.2021 (включно).

9.13. За користування, наданими за цим Договором, грошовими коштами у строк передбачений п.п. 2.3. цього договору встановлюється процентна ставка у розмірі 702% річних (або 1,95 % за 1 (один) день користування грошовими коштами) (а.с. 84-96).

ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» умови договору виконано та перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1000,00 грн на картку № НОМЕР_3 , номер якої був зазначений нею в договорі, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03.12.2025 (а.с. 96- 97).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», ОСОБА_1 станом на 15.02.2022 має заборгованість за кредитним договором № 3720806942-132524 в загальному розмірі 1 280,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 1 000,00 грн., заборгованість за відсотками 280,00 грн. (а.с. 98-101).

Згідно договору про відступлення прав вимоги № 15-02/22 від 15.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір, відповідно до якого ТОВ «Інкасо Фінанс» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором-4 (а.с. 102-108).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15-02/22 від 15.02.2022, до ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором-4 в розмірі 1 280 грн, з яких: 1 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 280 грн сума заборгованості по відсотках (а.с. 111).

Згідно з платіжною інструкцією №368370001 від 10.05.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило за договором відступлення прав вимоги №23-06/20 від 23.06.2020 ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» 270 000,00 грн (а.с. 109).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 має заборгованість за кредитним договором-4 в загальному розмірі 5 927,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 1 000,00 грн, заборгованість по процентам – 280,00 грн, донараховані відсотки за період з 26.10.2021 по 14.02.2022 – 4 368,00 грн., донараховані відсотки за період з 15.02.2022 по 23.02.2022 – 351,00 грн (а.с. 112).

Щодо надходження грошових коштів на карткові рахунки

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 24.04.2026 встановлено, що на карткові рахунки ( НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ); НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 )) ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ; серія та номер паспорта НОМЕР_9 ; контактні дані НОМЕР_10 ) у 2021 році здійснювалися зарахування грошових коштів, а саме:

12.10.2021 – зарахування коштів у сумі 1 000 грн;

05.09.2021 – зарахування коштів у сумі 13 342 грн;

21.09.2021 – зарахування коштів у сумі 5 000 грн;

26.09.2021 – зарахування коштів у сумі 8 000 грн. (а.с. 231-235).

Щодо договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023

Згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги заборгованості за спірними договорами кредиту (а.с. 113-123).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором-1 в розмірі 41 754,15 грн, з яких: 13 342,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 28 409,96 грн сума заборгованості за нарахованими процентами, 2,19 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (а.с. 124).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором-2 в розмірі 39 875,00 грн, з яких: 5 000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 33 875,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами, 1 000,00 грн сума заборгованості за нарахованими комісіями (а.с. 127).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором-3 в розмірі 63 120,00 грн, з яких: 8 000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 53 600,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами 1 520,00 грн сума заборгованості за нарахованими комісіями (а.с. 126).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором-4 в розмірі 5 927,00 грн, з яких: 1000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 4 927,0 грн сума заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 125).

Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року:

1.ТОВ «Коллект Центр» має перед ТОВ «Вердикт Капітал» непогашені грошові зобов`язання у сумі 15 214 406,31 грн, які виникли, зокрема, на підставі: договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023. (зобов`язання в сумі – 5 312 491,59 грн.);

2.ТОВ «Вердикт Капітал» має перед ТОВ «Коллект Центр» непогашене грошове зобов`язання у сумі 16 367 512,20 грн, що виникло на підставі: договору №11-01/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 11.01.2023.

4. сторони дійшли згоди, що:

4.1. зобов`язання ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал» припиняються в повному обсязі в сумі 15 214 406,31 грн.

4.2. зобов`язання ТОВ «Вердикт Капітал» перед ТОВ «Коллект Центр» припиняються частково в сумі 15 214 406,31 грн.

Залишок заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» перед ТОВ «Коллект Центр» за договором № 11-01/23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.01.2023 становить 1 153 105,89 грн.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитними договорами

Відповідно до розрахунків заборгованості станом на 19.01.2026 ТОВ «Коллект Центр» не нараховувались відсотки за користування кредитом, а загальний розмір заборгованості від дати відступлення права вимоги є не змінним в загальному розмірі 150676,15 грн:

1.заборгованість за договором-1 у розмірі 41 754,15 грн, що складається з заборгованість за тілом кредиту – 13 342,00 грн, заборгованість за відсотками – 28 409,96 грн, 3 % річних – 2,19 грн (а.с. 128);

2.заборгованість за договором-2 у розмірі 39 845,00 грн, що складається з заборгованість за тілом кредиту – 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками – 33 875,00 грн, заборгованість за комісією – 1 000,00 грн (а.с. 131);

3.заборгованість за договором-3 у розмірі 63 120,00 грн, що складається з заборгованість за тілом кредиту – 8 000,00 грн, заборгованість за відсотками – 53 600,00 грн, заборгованість за комісією – 1 520,00 грн (а.с. 130);

4.заборгованість за договором-4 у розмірі 5 927,00 грн, що складається з заборгованість за тілом кредиту – 1 000,00 грн, заборгованість за відсотками – 4927,00 грн (а.с. 129).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що, на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вказав на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у ній, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заперечення, викладені у відзиві на неї, а також надавши оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам і правильності застосування ним норм матеріального та процесуального права, дійшла таких висновків.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність факту укладення договорів в електронній формі

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між відповідачем та кредитодавцями було укладено 4 договори в електронній формі, а саме:

- 05.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77572365, який разом із додатком до нього підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Wr4UJC8tTw (а.с. 12-13);

- 21.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3956137, який підписано одноразовим ідентифікатором S79601. До матеріалів справи також долучено довідку про ідентифікацію позичальника (а.с. 34-44);

- 26.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101571584, підписаний одноразовим ідентифікатором U44592. До матеріалів справи долучено довідку про ідентифікацію (а.с. 59-68);

- 12.10.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3720806942-132524, який підписано одноразовим ідентифікатором G2D7FTEM (а.с. 84-89).

З матеріалів справи вбачається, що всі зазначені договори були підписані електронним підписом, створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який автоматично формувався інформаційною системою кредитодавця та надсилався на номер мобільного телефону, зазначений позичальником під час оформлення кредиту/позики, а саме НОМЕР_10 . Зазначений номер телефону також міститься у довідці АТ КБ «ПриватБанк» від 24.04.2026 (а.с. 231-235). При цьому матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що вказаний номер телефону не належав відповідачу або був використаний іншою особою без її відома чи згоди.

Крім того, спірні договори містять персональні дані позичальника, зокрема відомості про зареєстроване місце проживання, реквізити паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків та адресу електронної пошти. Наявність у договорах таких відомостей свідчить про проходження відповідачем процедури ідентифікації під час укладення правочинів, оскільки зазначені дані є інформацією з обмеженим доступом та використовуються для встановлення особи позичальника.

Водночас відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що спірні договори були укладені іншими особами від його імені, що його персональні дані були використані без його відома чи згоди або що він звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього шахрайських дій.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні договори були підписані саме відповідачем шляхом використання одноразових ідентифікаторів, а тому є належними та допустимими доказами укладення між сторонами відповідних договорів. Самі по собі доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів укладення договорів в електронній формі зазначених висновків не спростовують.

Щодо договору позики № 77572365 від 05.09.2021 (договір-1)

Згідно договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 342,00 грн строком на 20 днів, тобто до 25.09.2021. Умовами договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у фіксованому розмірі 1,99 % на день, які нараховуються виключно у межах строку кредитування (а.с. 12).

Згідно з додатком № 1 до договору загальна вартість кредиту за період кредитування з 06.09.2021 по 25.09.2021 становить 15 466,05 грн, що складається із суми кредиту – 13 342,00 грн та процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку – 2 124,05 грн (а.с. 13).

Разом із тим, відповідно до розрахунку, здійсненого первинним кредитором, проценти були нараховані за період з 05.09.2021 по 08.01.2022, а станом на 22.02.2022 заборгованість визначена у сумі 41 751,96 грн, з яких: 13 342,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 28 409,96 грн – заборгованість за процентами (а.с. 19-21).

Згідно з розрахунком, складеним ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 розмір заборгованості становить 41 754,15 грн, у тому числі: 13 342,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 28 409,96 грн – заборгованість за процентами та 2,19 грн – 3% річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України (а.с. 33).

Задовольняючи позов у цій частині, суд першої інстанції виходив із доведеності заявленого позивачем розміру заборгованості.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до умов договору позики № 77572365 від 05.09.2021 сторони погодили строк користування кредитом – до 25.09.2021 та визначили, що проценти у розмірі 1,99 % на день підлягають сплаті саме у межах цього строку. Будь-яких умов щодо автоматичної чи іншої пролонгації договору, а також щодо нарахування договірних процентів після спливу строку кредитування договір не містить.

Посилання позивача на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (редакція від 12.08.2021), пункти яких передбачають право кредитодавця нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою, є необґрунтованим.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що зазначені Правила були доведені до відома відповідача та що останній погодився з їх умовами. Відсутній підпис позичальника про ознайомлення з Правилами або інші докази їх включення до змісту укладеного сторонами договору. За таких обставин Правила не можуть вважатися складовою договору позики та не породжують для сторін взаємних прав і обов`язків. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Отже, первинний кредитор був вправі нараховувати договірні проценти лише до закінчення погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 25.09.2021. Згідно з розрахунком, здійсненим первинним кредитором, за період з 05.09.2021 по 25.09.2021 проценти нараховано у розмірі 2 124,00 грн, що відповідає умовам договору, а тому колегія суддів дійшла висновку, що за договором позики № 77572365 від 05.09.2021 підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 15 466,00 грн, яка складається із 13 342,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 124,00 грн заборгованості за процентами, нарахованими у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Колегія суддів також відхиляє вимоги про стягнення 2,19 грн 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Так, позивач не зазначив періоду, за який здійснено нарахування 3% річних, та не навів відповідного розрахунку, що унеможливлює перевірку правильності визначеної до стягнення суми.

Крім того, як убачається з розрахунку заборгованості, складеного первинним кредитором станом на 22.02.2022 (а.с. 19-21), вимоги про стягнення 3% річних первісно не заявлялися, а такі проценти взагалі не нараховувалися.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки після 24.02.2022 нарахування 3% річних за статтею 625 ЦК України законодавством прямо заборонено, а до цієї дати такі проценти первинним кредитором не нараховувалися, правові підстави для їх стягнення у цій справі відсутні.

Отже, за договором № 77572365 від 05.09.2021 підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 15 466,00 грн, з яких: 13 342,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2 124,00 грн – заборгованість за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо договору про споживчий кредит від №3956137 від 21.09.2021 (договір-2)

Судом установлено, що відповідно до договору № 3956137 від 21.09.2021 ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 15 днів – з 21.09.2021 по 06.10.2021.

Умовами договору передбачено сплату одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1 000,00 грн (20 % від суми кредиту), а також процентів за користування кредитом у розмірі 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, що за погоджений сторонами строк кредитування становить 1 125,00 грн. Стандартна (базова) процентна ставка встановлена у розмірі 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. Договором також передбачено можливість продовження строку кредитування шляхом пролонгації відповідно до розділу 2.3 договору.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором № 3956137 ОСОБА_1 проценти нараховувалися з 22.09.2021 по 05.12.2021, тобто протягом 75 днів, з яких 15 днів – у межах первісного строку кредитування та 60 днів – у порядку пролонгації на стандартних (базових) умовах, передбаченої пунктом 2.3.1.2 договору. Станом на 05.12.2021 заборгованість становила 22 125,00 грн, у тому числі: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 16 125,00 грн – заборгованість за процентами та 1 000,00 грн – заборгованість зі сплати комісії (а.с. 46).

Водночас відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 загальний розмір заборгованості за кредитним договором визначено у сумі 39 875,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 16 125,00 грн – заборгованість за процентами, 1 000,00 грн – заборгованість зі сплати комісії та 17 750,00 грн – проценти, донараховані за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 (а.с. 58).

Суд першої інстанції, пославшись на наведений розрахунок, стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 39 875,00 грн.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками.

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що після закінчення первісного строку кредитування позичальник може продовжити строк користування кредитом шляхом пролонгації на стандартних (базових) умовах. При цьому таке продовження здійснюється щоденно, але загальний строк пролонгації не може перевищувати 60 календарних днів. Протягом цього періоду проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору.

Матеріали справи підтверджують, що первісний кредитор (ТОВ «Мілоан») здійснив нарахування процентів саме в межах передбаченого договором строку кредитування, який включав 15 днів первісного строку та максимально допустимі 60 днів пролонгації, тобто до 05.12.2021.

Разом із тим розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Вердикт Капітал», містить додатково нараховані проценти за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 у сумі 17 750,00 грн, тобто після закінчення встановленого договором максимального строку кредитування з урахуванням пролонгації. Договір № 3956137 не передбачає можливості подальшого продовження строку кредитування понад 60 днів пролонгації на стандартних (базових) умовах, а тому підстав для нарахування договірних процентів після спливу цього строку його умови не містять.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені проценти були правомірно нараховані кредитодавцем як проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Так, суд першої інстанції виходив із положень пункту 4.2 договору, вважаючи, що після закінчення строку кредитування кредитодавець мав право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору, як проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Однак такий висновок не підтверджується матеріалами справи. Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 (а.с. 58), проценти, передбачені ч. 2 статті 625 ЦК України, взагалі не нараховувалися. Натомість у цьому розрахунку зазначено, що сума 17 750,00 грн є «нарахованими відсотками згідно кредитного договору», тобто кредитор сам визначив їх як договірні проценти, а не як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, матеріали справи спростовують висновок суду першої інстанції про те, що спірна сума була нарахована відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України. Навпаки, сам розрахунок заборгованості свідчить, що кредитор не здійснював нарахування процентів за статтею 625 ЦК України, а відніс 17 750,00 грн до категорії процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.

За таких обставин посилання суду на пункт 4.2 договору як на підставу для стягнення процентів за статтею 625 ЦК України є необґрунтованим, оскільки не відповідає змісту поданого позивачем розрахунку заборгованості. Висновок суду про правомірність стягнення зазначеної суми процентів ґрунтується на неправильному тлумаченні доказів та не підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1 000,00 грн.

Умовами пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 3956137 від 21.09.2021 передбачено комісію за надання кредиту в сумі 1 000,00 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 20,00 % від суми кредиту.

Разом із тим аналіз змісту договору свідчить, що ним не визначено переліку додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, за надання яких встановлено відповідну комісію. Матеріали справи також не містять доказів того, що кредитодавцем фактично надавалися будь-які додаткові послуги, за які стягувалася зазначена комісія, а також доказів погодження таких послуг позичальником під час укладення договору.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що положення пункту 1.5.1 договору № 3956137 від 21.09.2021 щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту є нікчемним відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, у якій надано правову оцінку аналогічним умовам договору про споживчий кредит, стороною якого також було ТОВ «Мілоан».

Колегія суддів також враховує, що положення договору, які передбачають сплату будь-яких платежів за дії кредитодавця, що становлять виконання його власного обов`язку за кредитним договором, а не надання окремої послуги споживачу, суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а тому не може бути самостійною платною послугою, за яку справляється окрема комісія.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 216 ЦК України у разі недійсності нікчемного правочину суд має право застосувати наслідки його недійсності з власної ініціативи.

Оскільки умова пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемною, колегія суддів вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності такого правочину. Відтак підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1 000,00 грн відсутні.

Суд першої інстанції не врахував нікчемність зазначеної умови договору, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

Отже, з урахуванням наведених висновків колегія суддів дійшла висновку, що за кредитним договором № 3956137 від 21.09.2021 підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 21 125,00 грн, яка складається із 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 16 125,00 грн заборгованості за процентами. Підстави для стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 000,00 грн, а також процентів, нарахованих після спливу передбаченого договором строку кредитування, відсутні.

Щодо договору про споживчий кредит №101571584 від 26.09.2021 (договір-3)

Судом установлено, що відповідно до договору № 101571584 від 26.09.2021 ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 10 днів – з 26.09.2021 по 06.10.2021.

Умовами договору передбачено сплату одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1 520,00 грн (19 % від суми кредиту), а також процентів за користування кредитом у розмірі 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, що за погоджений сторонами строк кредитування становить 2 000,00 грн. Стандартна (базова) процентна ставка встановлена у розмірі 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. Договором також передбачено можливість продовження строку кредитування шляхом пролонгації відповідно до пункту 2.3 договору.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101571584 ОСОБА_1 проценти нараховувалися з 27.09.2021 по 05.12.2021, тобто протягом 70 днів, з яких 10 днів – у межах первісного строку кредитування та 60 днів – у порядку пролонгації на стандартних (базових) умовах, передбаченої пунктом 2.3.1.2 договору. Станом на 05.12.2021 заборгованість становила 35 520,00 грн, у тому числі: 8 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 26 000,00 грн – заборгованість за процентами та 1 520,00 грн – заборгованість зі сплати комісії (а.с. 70-71).

Водночас відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 загальний розмір заборгованості за кредитним договором визначено у сумі 63 120,00 грн, з яких: 8 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 26 000,00 грн – заборгованість за процентами, 1 520,00 грн – заборгованість зі сплати комісії та 27 600,00 грн – проценти, донараховані за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 (а.с. 83).

Суд першої інстанції, пославшись на наведений розрахунок, стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 63 120,00 грн.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками.

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що після закінчення первісного строку кредитування позичальник може продовжити строк користування кредитом шляхом пролонгації на стандартних (базових) умовах. При цьому таке продовження здійснюється щоденно, але загальний строк пролонгації не може перевищувати 60 календарних днів. Протягом цього періоду проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору.

Матеріали справи підтверджують, що первісний кредитор (ТОВ «Мілоан») здійснив нарахування процентів саме в межах передбаченого договором строку кредитування, який включав 10 днів первісного строку та максимально допустимі 60 днів пролонгації, тобто до 05.12.2021.

Разом із тим розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Вердикт Капітал», містить додатково нараховані проценти за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 у сумі 27 600,00 грн, тобто після закінчення встановленого договором максимального строку кредитування з урахуванням пролонгації. Договір № 101571584 не передбачає можливості подальшого продовження строку кредитування понад 60 днів пролонгації на стандартних (базових) умовах, а тому підстав для нарахування договірних процентів після спливу цього строку його умови не містять.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені проценти були правомірно нараховані кредитодавцем як проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Так, суд першої інстанції виходив із положень пункту 4.2 договору, вважаючи, що після закінчення строку кредитування кредитодавець мав право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору, як проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Однак такий висновок не підтверджується матеріалами справи. Зокрема, згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 (а.с. 83), проценти, передбачені ч. 2 статті 625 ЦК України, не нараховувалися. Натомість у зазначеному розрахунку прямо вказано, що сума 27 600,00 грн є «нарахованими відсотками згідно кредитного договору», тобто кредитор визначив їх як договірні проценти, а не як проценти, що підлягають стягненню відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України.

Отже, матеріали справи спростовують висновок суду першої інстанції про те, що спірна сума була нарахована як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України. Навпаки, розрахунок заборгованості підтверджує, що кредитор заявив до стягнення саме договірні проценти за період з 17.12.2021 по 23.02.2022.

Водночас після спливу встановленого договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а його права та інтереси в охоронних правовідносинах забезпечуються положеннями статті 625 ЦК України.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про правомірність стягнення зазначеної суми процентів є необґрунтованим, оскільки суперечить матеріалам справи, ґрунтується на неправильному визначенні правової природи спірних нарахувань та не відповідає вимогам статей 77-80, 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1 520,00 грн.

Умовами пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 101571584 від 26.09.2021 передбачено комісію за надання кредиту в сумі 1 520,00 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 19,00 % від суми кредиту.

Разом із тим аналіз змісту договору свідчить, що ним не визначено переліку додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, за надання яких встановлено відповідну комісію. Матеріали справи також не містять доказів того, що кредитодавцем фактично надавалися будь-які додаткові послуги, за які стягувалася зазначена комісія, а також доказів погодження таких послуг позичальником під час укладення договору.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що положення пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту є нікчемним відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, у якій надано правову оцінку аналогічним умовам договору про споживчий кредит, стороною якого також було ТОВ «Мілоан».

Колегія суддів також враховує, що положення договору, які передбачають сплату будь-яких платежів за дії кредитодавця, що становлять виконання його власного обов`язку за кредитним договором, а не надання окремої послуги споживачу, суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а тому не може бути самостійною платною послугою, за яку справляється окрема комісія.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 216 ЦК України у разі недійсності нікчемного правочину суд має право застосувати наслідки його недійсності з власної ініціативи.

Оскільки умова пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемною, колегія суддів вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності такого правочину. Відтак підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1 520,00 грн відсутні.

Суд першої інстанції не врахував нікчемність зазначеної умови договору, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

Отже, з урахуванням наведених висновків колегія суддів дійшла висновку, що за кредитним договором № 101571584 від 26.09.2021 підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 34 000,00 грн, яка складається із 8 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 26 000,00 грн заборгованості за процентами. Підстави для стягнення 1 520,00 грн комісії за надання кредиту, а також 27 600,00 грн процентів, нарахованих за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 після спливу передбаченого договором максимального строку кредитування, відсутні.

Щодо кредитного договору № 3720806942-132524 від 12.10.2021 (договір-4)

Як убачається з матеріалів справи, 12.10.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3720806942-132524, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 1 000,00 грн строком на 14 днів, а саме з 12.10.2021 по 26.10.2021 (включно). Договором передбачено, що за користування кредитними коштами у межах строку, визначеного пунктом 2.3 договору, встановлюється процентна ставка у розмірі 702 % річних, що становить 1,95 % за кожний день користування кредитом (а.с. 84-96).

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», станом на 15.02.2022 заборгованість ОСОБА_1 становила 1 280,00 грн, з яких: 1 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 280,00 грн – заборгованість за процентами (а.с. 98-101).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 заборгованість за кредитним договором становила 5 927,00 грн, з яких: 1 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 280,00 грн – заборгованість за процентами, 4 368,00 грн – донараховані проценти за період з 26.10.2021 по 14.02.2022 та 351,00 грн – донараховані проценти за період з 15.02.2022 по 23.02.2022 (а.с. 112).

Суд першої інстанції, поклавши в основу рішення зазначений розрахунок, стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 927,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Умовами кредитного договору № 3720806942-132524 не передбачено можливості його пролонгації чи продовження строку кредитування. Сторони погодили, що строк користування кредитом триває до 26.10.2021 (включно).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після настання зазначених обставин права та інтереси кредитора забезпечуються положеннями статті 625 ЦК України, а не умовами кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом. Вказаний правовий висновок у подальшому неодноразово підтверджувався Верховним Судом.

Отже, після спливу 26.10.2021 встановленого договором строку користування кредитом у кредитодавця були відсутні правові підстави для подальшого нарахування договірних процентів, оскільки кредитний договір не містив положень щодо його пролонгації або продовження строку кредитування. Таким чином, нарахування процентів за період після закінчення строку кредитування суперечить як умовам кредитного договору, так і наведеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до п. 9.6 договору позики № 3720806942-132524 від 12.10.2021 сторони домовились, що після закінчення строку дії цього договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані товариством відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на всю суму боргу у розмірі 1404 % річних, а тому нарахування відсотків після закінчення строку дії договору є правомірним.

Такий висновок не підтверджується матеріалами справи. Зокрема, згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 (а. с. 112), проценти, передбачені ч. 2 статті 625 ЦК України, не нараховувалися. Натомість у розрахунку прямо зазначено, що суми 4 368,00 грн та 351,00 грн є «нарахованими відсотками згідно кредитного договору», тобто кредитор визначив їх як договірні проценти, а не як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України.

Отже, матеріали справи спростовують висновок суду першої інстанції про те, що спірні проценти були нараховані на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України. Навпаки, наданий позивачем розрахунок підтверджує, що до складу заборгованості включено саме договірні проценти, право на нарахування яких після спливу встановленого договором строку кредитування припиняється.

За таких обставин розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Вердикт Капітал», у частині нарахованих процентів не відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору, а тому не міг бути покладений судом першої інстанції в основу рішення. Відповідно, висновок суду про стягнення із ОСОБА_1 5 927,00 грн заборгованості за кредитним договором № 3720806942-132524 є необґрунтованим.

Отже, за договором № 3720806942-132524 від 12.10.2021 підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 1 280,00 грн, з яких: 1 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 280,00 грн – заборгованість за процентами.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за такими договорами:

-за договором позики № 77572365 від 05.09.2021 (договір-1) – у загальному розмірі 15 466,00 грн, з яких: 13 342,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 2 124,00 грн – заборгованість за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування;

-за договором про споживчий кредит № 3956137 від 21.09.2021 (договір-2) – у загальному розмірі 21 125,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 16 125,00 грн – заборгованість за процентами;

-за договором про споживчий кредит № 101571584 від 26.09.2021 (договір-3) – у загальному розмірі 34 000,00 грн, з яких: 8 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 26 000,00 грн – заборгованість за процентами;

-за кредитним договором № 3720806942-132524 від 12.10.2021 (договір-4) – у загальному розмірі 1 280,00 грн, з яких: 1 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 280,00 грн – заборгованість за процентами.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 71 871,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини щодо укладення сторонами спірних договорів в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача. Доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення договорів в електронній формі свого підтвердження не знайшли та обґрунтовано відхиляються.

Разом із тим колегія суддів встановила, що при визначенні розміру заборгованості суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував умови укладених сторонами договорів і вимоги законодавства, що регулює порядок нарахування процентів за користування кредитом, застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також правові наслідки встановлення нікчемності окремих умов договорів про споживчий кредит. Унаслідок цього до складу заборгованості були безпідставно включені платежі, правові підстави для стягнення яких відсутні.

Отже, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, тоді як висновки суду щодо факту існування зобов`язань між сторонами є правильними та відповідають установленим обставинам справи.

За таких обставин, керуючись ч. 1 статті 374, пунктами 3, 4 ч. 1 статті 376 та ч. 4 статті 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Крім того, суд першої інстанції встановив, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат позивачем надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги № 2362 від 01.12.2025 та витяг з акта № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025. Відповідно до детального опису виконаних робіт адвокатом надано усну консультацію з вивченням документів, здійснено вивчення документації клієнта та складено позовну заяву про стягнення заборгованості. Водночас відповідно до статей 137, 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд повинен перевірити не лише факт їх понесення, а й їх відповідність критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і значенням справи для сторін. Аналогічний підхід застосовується і Європейським судом з прав людини, який у своїй усталеній практиці зазначає, що компенсації підлягають лише ті витрати, які були фактичними, неминучими та обґрунтованими за своїм розміром.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ця справа не належить до категорії справ підвищеної складності, не потребувала значного обсягу процесуальних дій чи складної правової аргументації, а виконані адвокатом роботи є типовими для підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості. За таких обставин заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн є неспівмірним із характером спору та обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно застосував положення ч. 5 статті 137 ЦПК України та зменшив розмір витрат, що підлягають стягненню, до 5 000,00 грн. Колегія суддів не вбачає підстав для іншої оцінки встановлених обставин або висновку про необґрунтованість такого розміру компенсації.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (47,70 %) з відповідача ( ОСОБА_1 ) на користь позивача (ТОВ «Коллект центр») підлягають стягненню 1 269,96 грн судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви (2 662,40 грн ? 47,70 % = 1 269,96 грн), та 2 385,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції (5 000,00 грн ? 47,70 % = 2 385,00 грн), а всього 3 654,96 грн.

Також, пропорційно до частки позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено (52,30 %), з позивача (ТОВ «Коллект центр») на користь відповідача ( ОСОБА_1 ) підлягає стягненню 2 088,65 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги (3 993,60 грн ? 52,30 % = 2 088,65 грн).

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Лисенком Андрієм Олександровичем, – задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 77572365 від 05.09.2021, кредитним договором № 3956137 від 21.09.2021, кредитним договором № 101571584 від 26.09.2021, кредитним договором № 3720806942-132524 від 12.10.2021 в розмірі 71 871,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1 269,96 грн судового збору та 2 385,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 088,65 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко