Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №522/879/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/849/26

Номер справи місцевого суду: 522/879/26

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Ровенко А.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши його апеляційну скаргу з доповненнями на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 10.03.2026 стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, працюючого головним спеціалістом з режимно-секретної роботи Приморського районного суду м. Одеси, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., а також стягнено з останнього судовий збір на користь держави в розмірі 665, 60 грн.

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 наказом керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2015 №2840С-А призначений на посаду головного спеціаліста з режимно-секретної роботи суду. Розпорядженням УСБУ в Одеській обл. №78д від 07.04.2025 йому наданий допуск до державної таємниці за формою 2 та до інформації, яка має ступінь секретності «Цілком таємно» та «Таємно».

Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Приморського районного суду м. Одеси, затвердженої наказом голови суду, на ОСОБА_1 покладені обов`язки із забезпечення режиму секретності та контролю за наданням доступу до матеріальних носіїв секретної інформації суду.

Під час проведення перевірки у Приморському районному суді м. Одеси комісією Управління СБУ в Одеській обл. були виявлені недоліки та порушення ОСОБА_1 режиму секретності.

Так, відповідно до акту перевірки, ОСОБА_1 в порушення Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою КМУ №939 від 18.12.2013 (надалі – Порядок №939):

1) не склав перелік режимних приміщень (зон, територій) за формою згідно з додатком 30 Порядку у порушення вимог п. 211 Порядку;

2) не склав та не розробив поіменний список на право доступу у режимне приміщення №234 суду у порушення п. 98 Порядку;

3) з 02.10.2025 по 05.01.2026 не здавав під охорону режимне приміщення №234 після завершення робочого дня, про що свідчить відсутність записів про здачу під охорону режимного приміщення №234 у «Журналі здавання (приймання) під охорону, зняття (приймання) з-під охорони режимних приміщень, сховищ МНСІ та ключів від них» (№ 37 за ЖОЖ) в порушення п. 219 Порядку;

4) не розробив проекти описів секретних документів та справ, що підлягають вивезенню до місць евакуації; описи секретних документів та справ, що підлягають здачі на архівне зберігання, у порушення вимог п. 349 Порядку;

5) не склав номенклатуру секретних справ Приморського районного суду м. Одеси у порушення вимог п. 255 Порядку;

6) не зробив підсумкові записи у журналах обліку після закінчення 2022, 2023 та 2024 років про кількість використаних у журналі аркушів, а також про кількість взятих на облік документів у порушення вимог п. 438 Порядку;

7) не провів щоквартальні перевірки дотримання виконавцями секретних документів порядку їх зберігання та роботи з ними на робочих місцях (столах, шафах, сейфах) у 2023, 2024 та 2025 роках, про що свідчить відсутність в установі спеціального робочого зошита РСО та записів в ньому про проведені перевірки.

Отже, ОСОБА_1 своїми діями та бездіяльністю, всупереч своїх функціональних обов`язків, протягом періоду часу з січня 2023 року по січень 2026 року не вжив заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та не забезпечив контроль за охороною державної таємниці у Приморському районному суді м. Одеси.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість з огляду на те, що висновки суду щодо невжиття ним заходів стосовно забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема:

- більшість виявлених порушень носять характер незначних, формулярних, не системних, є суто технічними помилками оформлення документів, які за своєю сутністю не є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та не могли призвести до втрат носіїв секретної інформації;

- перелік режимних приміщень (зон, територій) був у наявності, надавався комісіям, які проводили аналогічні спеціальні експертизи в минулому, до уваги прийнятий не був;

- стосовно виявленого порушення щодо не складення поіменного списку на право доступу у режимне приміщення №234 слід зазначити, що таке приміщення є судовою залою для слухання судових справ з обмеженим доступом, яке не функціонує, оскільки ще не завершені роботи щодо приведення судової зали №234 у відповідність з вимогами нормативних документів технічного захисту інформації, тобто приміщення не введено в експлуатацію, при цьому, суд не є самостійним розпорядником бюджетних коштів, внаслідок чого строки приведення приміщення у відповідність до встановлених вимог не залежать від волі керівництва суду або особи, відповідальної за забезпечення охорони державної таємниці в суді; жодних можливих наслідків загроз охоронюваним законом інтересам держави не може бути заподіяно, оскільки в залі №234 матеріальні носії інформації не зберігаються, приміщення не функціонує, двері замикаються на ключ та опечатуються за допомогою фіксатора;

- при визнанні його винним у нерозробленні проектів описів на вивезення до місць евакуації, судом не було враховано офіційну інформацію ДСА України та Одеської ОДА, згідно з якими Приморський райсуд м. Одеси не залучається до заходів мобілізаційної підготовки та не має визначених місць евакуації; проекти описів секретних документів і справ, що підлягають вивезенню до місць евакуації та описи секретних документів і справ, що підлягають здачі на архівне зберігання для зручності та оперативності маються в електронному вигляді;

- всупереч твердженням про порушення ним п. 239 Порядку №939, оновлений проект номенклатури секретних справ було направлено на погодження до Державного обласного архіву;

- поза увагою суду залишилось те, що строки накладення адміністративного стягнення за нездійснення записів в облікових формах про кількість взятих на облік документів та використаних аркушів у журналі в 2022, 2023, 2024 роках спливли ще до складання протоколу, оскільки такі правопорушення є разовими, а не триваючими, натомість, облікові форми прошиті, пронумеровані, скріплені печаткою, нумерація за кожен рік починається з самого початку; щоквартально складаються акти наявності матеріальних носіїв інформації, в яких зазначається кількість, наявність, гриф обмеження доступу, рух; щоквартальні позначки проставляються в облікових формах (журналах); після закінчення року складаються річні звіти, які надсилаються до контролюючих органів; журнал обліку пакетів за формою 42 в суді не ведеться, оскільки отримувати секретну кореспонденцію має право лише головний спеціаліст з режимно-секретної роботи, а також відсутня потреба в веденні журналу за формою 43 (журнал обліку документів, надрукованих у друкарському бюро), оскільки в суді відсутнє друкарське бюро; не є зрозумілим, яким саме чином відсутність підсумкового запису про кількість аркушів у журналі (при фактичній наявності всіх аркушів) могла призвести до втрати носіїв секретної інформації;

- стосовно порушення п. 438 Порядку №939 необхідно зазначити, що в Приморському райсуді м. Одеси ознайомлення виконавців з матеріалами з обмеженим доступом відбувається виключно в приміщенні РСО суду №204 протягом робочого дня, документи поза межі РСО не виносяться; на кожного виконавця заведені зброшуровані описи за формою №18 – внутрішній опис матеріальних носіїв секретної інформації, що перебуває у виконавця; у нього відсутні відповідні повноваження стосовно проведення перевірок та оглядів робочих місць суддів;

- окремої уваги вартий той факт, що Порядок №939 не завжди містить чітку визначеність, не враховує специфіку діяльності судової влади;

- не зважаючи на наявність постанови про підсудність, фактичне місцезнаходження Приморського райсуду м. Одеси та РСО не збігається з юрисдикцією Пересипського райсуду м. Одеси, що ставить під сумнів об`єктивність розгляду.

Посилаючись на викладені обставини та зауважуючи на тому, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, визначено, що суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо наявності підстав для закриття провадження стосовно нього у зв`язку із відсутністю в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.

Так, диспозиція інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме за невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Основними організаційно-правовими заходами щодо охорони державної таємниці, відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про державну таємницю» №3855-XII від 21.01.1994 (надалі – Закон України), є: єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації; дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов`язаної з державною таємницею; обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації; обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і переміщення об`єктів і технічних засобів, що їм належать; особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов`язана з державною таємницею; режим секретності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею; спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці; технічний та криптографічний захисти секретної інформації.

Вимогами ст. 20 Закону України встановлено, що державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації мають право провадити діяльність, пов`язану з державною таємницею, після надання їм Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Надання дозволу здійснюється на підставі заявок державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та результатів спеціальної експертизи щодо наявності умов для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею. З метою визначення наявності умов для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, Служба безпеки України може створювати спеціальні експертні комісії, до складу яких включати фахівців державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій за погодженням з їх керівниками. Результати спеціальної експертизи щодо наявності умов для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, оформляються відповідним актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України, посадові особи та громадяни, винні, серед іншого, у порушенні встановленого законодавством режиму секретності, а також у невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці, несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

В цьому контексті апеляційний суд наголошує на тому, що уніфіковані вимоги стосовно забезпечення режиму секретності в державних органах затверджені «Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженому постановою КМУ №939 від 18.12.2013 (надалі – Порядок №939), проте норми зазначеного нормативно-правового акту відсутні в загальному доступі, оскільки зазначений Порядок №939 має гриф обмеження доступу.

Натомість, в матеріалах справи міститься Витяг із зазначеного Порядку №939, який містить всі пункти, порушення яких інкриміновані ОСОБА_1 співробітниками УСБУ в Одеській обл. (а.с. 6-11).

Так, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні триваючого адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: невжиття заходів щодо забезпечення охорони та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці, повністю доведена та підтверджується наступними доказами:

1) актом спеціальної експертизи умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею в Приморському райсуді м. Одеси №65/11/278дск від 09.01.2026 (а.с. 12-22), відповідно до якого в ході проведення спеціальної експертизи спеціальною експертною комісією УСБУ було встановлено, що, серед іншого:

- в Приморському районному суді м. Одеси визначені 2 режимних приміщення, а саме - №204 (кабінет режимно-секретного органу) та №234 (зала судових засідань), при цьому, режимне приміщення №234 (зала судових засідань), яке, відповідно до акту №41дск від 20.04.2016 придатне для проведення секретних робіт, призначене для зберігання та роботи з матеріальними носіями секретної інформації (надалі – МНСІ) в робочий час, проте, в порушення вимог п. 211 Порядку №939, начальником РСО не складено переліку режимних приміщень, який повинен складатись за відповідною формою; всупереч вимог п. 98 Порядку №939 начальником РСО Приморського райсуду м. Одеси не складено та не розроблено поіменного списку на право доступу в режимне приміщення №234; в період часу з 02.10.2025 по 05.01.2026 режимне приміщення №234, всупереч вимог п. 219 Порядку №939, не здавалось під охорону, що підтверджується відомостями «Журналу здавання (приймання) під охорону, зняття (приймання) з-під охорони режимних приміщень, сховищ МНСІ та ключів від них» та створило загрозу (передумову) до витоку секретної інформації;

- начальником РСО Приморського районного суду м. Одеси, в порушення вимог п. 740 Порядку №939, не було розроблено проектів описів секретних документів та справ, що підлягають вивезенню до місць евакуації, описів секретних документів та справ, що підлягають здачі на архівне зберігання, що, в свою чергу, створило загрозу (передумову) до витоку секретної інформації; всупереч вимогам п. 349 Порядку №939, не було складено номенклатури секретних справ Приморського райсуду м. Одеси;

- начальником РСО Приморського районного суду м. Одеси, всупереч вимог п. 255 Порядку №939, після закінчення 2022, 2023 та 2024 років в журналах обліку не зроблені підсумкові записи про кількість використаних у журналі аркушів, а також про кількість взятих на облік документів;

- начальником РСО Приморського районного суду м. Одеси, в порушення вимог п. 438 Порядку №939, не здійснюються щоквартальні перевірки дотримання виконавцями секретних документів порядку їх зберігання та роботи з ними на робочих місцях (столах, шафах, сейфах), що підтверджується відсутністю в суді спеціального робочого зошита РСО та записів у ньому про проведені перевірки, а також створює загрозу (передумову) до витоку секретної інформації;

2) наказом про затвердження посадової інструкції головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Приморського районного суду м. Одеси №8/с від 13.05.2011 та, відповідно, посадовою інструкцією головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Приморського райсуду м. Одеси, затвердженої наказом Голови Приморського районного суду м. Одеси №8/с від 13.05.2011, відповідно до п. 1.6 якої головний спеціаліст з режимно-секретної роботи повинен знати Конституцію України, законодавство України про державну таємницю, нормативні акти з питань охорони державної таємниці, порядок роботи з МНСІ, їх приймання, відправлення, попередній та інвентарний облік, розмноження, знищення, експертизи цінності, передавання на архівне зберігання, порядок та методику проведення службового розслідування за фактами порушення законодавства про державну таємницю, виховної і профілактичної роботи; відповідно до особистої розписки ОСОБА_1 , наявної на останньому аркуші посадової інструкції, останній ознайомився з її змістом 13.05.2011 (а.с. 24-28);

3) письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 у зв`язку із допуском до державної таємниці від 27.04.2016, в якому він, у зв`язку із оформленням допуску до державної таємниці, взяв на себе зобов`язання, серед іншого, виконувати вимоги режиму секретності та додержуватись інших вимог законодавства про державну таємницю, а також був поінформований про відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці (а.с. 23);

4) допуском ОСОБА_1 до інформації з грифом секретності за формою 2 (а.с. 33-34).

Зазначені вище докази в своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: порушення законодавства про державну таємницю у формі невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

З урахуванням викладених обставин, апеляційний суд констатує, що в даному випадку ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, відповідальною за розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням в Приморському районному суді м. Одеси (головним спеціалістом з режимно-секретної роботи), в період часу з січня 2023 року по січень 2026 року, не вжив заходів стосовно забезпечення охорони державної таємниці та не забезпечив контролю за охороною державної таємниці в Приморському районному суді м. Одеси, що створило загрозу до витоку секретної інформації.

В даному контексті, надаючи оцінку посиланням ОСОБА_1 на те, що більшість допущених ним порушень носять характер суть технічних помилок та не могли призвести до втрат носіїв секретної інформації, апеляційний суд зауважує на наступному.

Так, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП у формі невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці відноситься до правопорушень із формальним складом.

Правопорушення з формальним складом – це діяння, яке вважається закінченим з моменту вчинення самої дії або бездіяльності, незалежно від того, настали суспільно небезпечні наслідки чи ні. Відповідальність за них настає за сам факт порушення заборони закону.

Відтак, з урахуванням того факту, що на ОСОБА_1 як на головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Приморського районного суду м. Одеси були покладені обов`язки знати та виконувати нормативно-правові акти України у сфері забезпечення охорони державної таємниці, в тому числі й вимоги вищевикладеного Порядку №939, який містить уніфіковані вимоги стосовно забезпечення режиму секретності в державних органах, самі по собі допущення останнім порушень законодавства про державну таємницю, навіть з урахуванням того, що такі порушення не призвели до втрат МНСІ або витоку секретної інформації, містять в собі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Що стосується посилань апелянта на те, що режимне приміщення №234 є судовою залою для слухання судових справ з обмеженим доступом, яке не функціонує та не введено в експлуатацію, апеляційний суд наголошує на тому, що такі доводи є голослівними, жодних доказів того, що режимне приміщення №234 не використовується, не введено в експлуатацію та не приведено у відповідність до вимог закону стосовно технічного захисту інформації матеріали провадження не містять, натомість, відповідно до наданого самим ОСОБА_1 переліку режимних приміщень Приморського райсуду м. Одеси від 22.01.2021, таке приміщення, яке є залою судових засідань, призначено для слухання справ з грифом «цілком таємно» (а.с. 72).

Відтак, жодних доказів того факту, що режимне приміщення №234 наразі не функціонує та в ньому не зберігаються МНСІ, в розпорядженні суду апеляційної інстанції немає, натомість, в ході проведення спеціальної експертизи було встановлено, що дане приміщення використовується для зберігання та роботи МНСІ в робочий час.

Окрім того, зазначені ОСОБА_1 обставини навіть у разі їх підтвердження (факт невикористання приміщення) вочевидь не звільняли його від обов`язку виконання положень п.п. 98, 219 Порядку №939 в частині розроблення поіменного списку на право доступу в таке режимне приміщення №234, а також здачі його під охорону після завершення робочого дня, з урахуванням того, що таке приміщення визначено режимним, тобто придатним для проведення відповідної секретної роботи, що вимагає особливих умов його охорони та експлуатації.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання ОСОБА_1 на те, що перелік режимних приміщень (зон, територій) був у наявності, надавався комісіям, які проводили аналогічні спеціальні експертизи в минулому, проте прийнятий до уваги не був, оскільки, в наявному у розпорядженні апеляційного суду акті спеціальної експертизи №65/11/278 дск від 09.01.2026 зауважено на тому, що такий перелік не було складено, а не «не було надано» (а.с. 15), що свідчить про відсутність такого акту в цілому.

В контексті надання оцінки твердженням ОСОБА_1 про неврахування судом при визнанні його винуватим у нерозробленні проектів описів секретних документів та справ, що підлягають вивезенню до місць евакуації офіційної інформації ДСА України та ОДА про те, що Приморський районний суд м. Одеси не має визначених місць евакуації, суд апеляційної інстанції наголошує на наступному.

Так, дійсно, відповідно до долученої ОСОБА_1 копії листа т.в.о. голови ДСА України Гізатуліної Л. №35н/т від 16.02.2021, на сьогодні в місцевих та апеляційних судах, ДСА України та її територіальних управліннях відсутні місця евакуації у разі настання особливого періоду, введення правового режиму надзвичайного стану або у разі виникнення загрози захоплення МНСІ, внаслідок чого, відповідно до п. 747 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ №939 від 18.12.2013, у разі виникнення реальної загрози захоплення МНСІ та відсутності можливості їх вивезення до місць евакуації в результаті безпосереднього нападу, приймається рішення про їх негайне знищення (а.с. 63).

Разом із тим, факт відсутності в Приморському райсуді м. Одеси місця для евакуації МНСІ та розпорядження ДСА стосовно їх знищення не свідчить про звільнення ОСОБА_1 як головного спеціаліста РСО суду від обов`язку розроблення проектів описів секретних документів та справ, встановленого п. 740 Порядку №939.

Водночас, зауважуючи на тому, що проекти описів секретних документів і справ, що підлягають вивезенню до місць евакуації та описи секретних документів і справ, що підлягають здачі на архівне зберігання для зручності та оперативності зберігаються в електронному вигляді, ОСОБА_1 не було надано жодних доказів зазначеним обставинам стосовно наявності таких проектів в електронному вигляді, а також доказів того, що такі проекти в електронному вигляді були надані представникам експертної комісії під час проведення спеціальної експертизи в Приморському райсуді м. Одеси.

Так само є голослівними та безпідставними посилання апелянта як на спростування допущення порушення ним п. 349 Порядку №939 на те, що оновлений проект номенклатури секретних справ Приморського райсуду м. Одеси було направлено для погодження до Державного обласного архіву, зокрема, жодного супровідного листа на підтвердження зазначеної обставини ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції надано не було.

В обґрунтування відсутності в його діях порушень п. 438 Порядку №939 стосовно нездійснення квартальних перевірок дотримання виконавцями секретних документів порядку їх зберігання та роботи з ними на робочих місцях, ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі посилається на те, що ознайомлення виконавців з матеріалами з обмеженим доступом відбувається виключно в приміщенні РСО суду №204 протягом робочого дня, документи поза межі РСО не виносяться та на кожного виконавця заведені внутрішні описи МНСІ, що перебуває у виконавця.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що положеннями вищевказаного п. 438 Порядку №939 встановлений обов`язок саме стосовно перевірки дотримання виконавцями секретних документів порядку їх зберігання та роботи з ними на робочих місцях, результати якої повинні вноситись у спеціальний робочий зошит РСО, заведений для цього, натомість, факт роботи з МНСІ виключно в режимному приміщенні та заборона виносити носії поза межі такого приміщення не може безумовно свідчити про дотримання ОСОБА_1 вимог вищевказаного Порядку №939 в частині проведення квартальних перевірок, з урахуванням відсутності такого зошиту в Приморському райсуді м. Одеси взагалі.

Водночас, заслуговують на увалу доводи апелянта з приводу того, що за деякими допущеними порушеннями на теперішній час дійсно спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності з огляду на наступні обставини.

Так, апеляційний суд констатує, що за загальним правилом, адміністративне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП у формі невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці відноситься до триваючих правопорушень.

В даному випадку, використовуючи аналогію право з урахуванням прогалини в нормативному врегулюванні зазначеного питання КУпАП, апеляційний суд приймає до уваги правовий висновок, викладений в постанові Об`єднаної палати ККС у складі ВС від 09.09.2024 у справі №353/999/23 (провадження №5-523кмо24), згідно із яким, триваюче кримінальне правопорушення – це кримінальне правопорушення, яке може безперервно вчинятися на стадії закінченого його складу протягом певного (достатньо великого) проміжку часу. Враховуючи зазначене, днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння.

Відтак, вирішального значення в даному випадку набуває момент саме завершення триваючого правопорушення. У цьому контексті таке правопорушення вважається закінченим в момент припинення злочинного посягання або злочинного стану завдяки суб`єктивним або об`єктивним моментам.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.ч. 3-8 цієї статті.

При цьому, як на цьому обґрунтовано зауважує ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі, за епізодом допущення порушення ним п. 255 Порядку №939 стосовно нездійснення підсумкових записів у журналах обліку після закінчення 2022, 2023 та 2024 років про кількість використаних у журналах аркушів, а також про кількість взятих на облік документів, наразі спливли строки накладення адміністративного стягнення, визначені ст. 38 КУпАП, оскільки таке порушення є разовим, а не триваючим.

При цьому, зазначені зафіксовані порушення пов`язані із недоліками діловодства, не є за своєю природою значними та такими, що створили загрозу для витоку секретної інформації.

Поряд із цим, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що ОСОБА_1 були допущені інші, досить грубі порушення вимог Порядку №939, зокрема, п.п. 219 (не здача під охорону режимного приміщення), 740 (не розроблення проектів описів секретних документів та справ, що підлягають вивезенню до місць евакуації та описів секретних документів і справ, що підлягають здачі на архівне зберігання), 438 (нездійснення щоквартальних перевірок дотримання виконавцями секретних документів порядку їх зберігання та роботи з ними на робочих місцях), які створили відповідну загрозу (передумову) для витоку секретної інформації, внаслідок чого такі порушення, всупереч твердженням апелянта, не можуть бути визнані лише формальними недоліками діловодства та суто технічними помилками, оскільки могли спричинити істотну шкоду інтересам держави у сфері охорони державної таємниці.

Відтак, факт спливу передбачених приписами ст. 38 КУпАП строків накладення стягнення за допущення ОСОБА_1 порушення вищевказаного п. 255 Порядку №939 не може виступати єдиною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, з огляду на характер інших допущеним ним порушень порядку організації та забезпечення режиму секретності в Приморському райсуді м. Одеси.

Є суто декларативними та загальними посилання ОСОБА_1 на те, що положення Порядку №939 не завжди містять чітку визначеність та не враховують специфіку діяльності судової влади, натомість, в силу покладених на ОСОБА_1 обов`язків як посадової особи, відповідальної за забезпечення режиму секретності в Приморському районному суді м. Одеси, останній зобов`язаний був знати та беззаперечно виконувати приписи вищезгаданого Порядку №939, вимоги якого розповсюджуються також і на Приморський районний суд м. Одеси.

Водночас, окремої уваги вартий той факт, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 поставив під сумнів об`єктивність проведеного судового розгляду з огляду на те, що фактичне місцезнаходження Приморського райсуду м. Одеси та РСО не збігається з юрисдикцією Пересипського райсуду м. Одеси.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

На виконання вищевказаних вимог закону, справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 23.01.2026 була спрямована до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду (а.с. 36), проте до початку судового розгляду, з огляду на те, що ОСОБА_1 є працівником Приморського районного суду м. Одеси, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2026 дану справу було спрямовано до Одеського апеляційного суду для визначення підсудності.

Стаття 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», наголошує на тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом із тим, в даному контексті апеляційний суд зауважує на тому, що чинний КУпАП не містить нормативного врегулювання порядку вирішення питання про зміну підсудності по справам про адміністративні правопорушення, разом з тим в практичній діяльності трапляються випадки неможливості розгляду конкретним судом такої справи, у зв`язку з чим в даному випадку необхідно застосовувати аналогію закону, зокрема, норми найближчої галузі права – кримінального процесуального, а саме ст.ст. 32, 34 КПК України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження.

Повертаючись до обставин даної справи, апеляційний суд наголошує на тому, що, з урахуванням того, що ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Приморського районного суду м. Одеси, з метою запобігання сумнівів в об`єктивності та недопущення упередженості при здійсненні судового розгляду, постановою Одеського апеляційного суду від 02.02.2026 матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП були направлені для розгляду до Пересипського районного суду м. Одеси (а.с. 43).

Відтак, з урахуванням того факту, що підсудність в даній справи про адміністративне правопорушення була визначена апеляційним судом саме за Пересипським райсудом м. Одеси для недопущення сумнів в неупередженості суддів Приморського районного суду м. Одеси при розгляді справи стосовно працівника даного суду, суд апеляційної інстанції вважає повністю спростованими посилання ОСОБА_1 на наявність сумнівів в об`єктивності судового розгляду.

Окремо апеляційний суд звертає увагу апелянта на положення ч. 5 ст. 34 КПК України, згідно з якими спори про підсудність між судами не допускаються.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП була повністю доведена та встановлена поза розумним сумнівом під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції як законну, обґрунтовану та вмотивовану – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 10.03.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца