Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №522/18186/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1168/26

Номер справи місцевого суду: 522/18186/25

Головуючий у першій інстанції Переверзева Л. І.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постановуПриморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 19.07.2025 о 23:11 год у м. Одеса по вул. Колонтаївська, 12, керував транспортним засобом електросамокат JET без номерного знаку, потужністю НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, в медичному закладі, відмовився, що підтверджується висновком № 001652 та зафіксовано на ПВР 471990, 471136, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- неналежний суб`єкт відповідальності, оскільки не керував електросамокатом, а перебував на ньому як пасажир (позаду водія), що підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка зазначила, що саме вона перебувала попереду, тримала кермо і здійснювала фізичне керування електросамокатом JET;

- закон не покладає на пасажира жодного обов`язку проходити на вимогу поліцейського медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (аналогічна позиція викладена у постанові Львівського апеляційного суду від 06.11.2024 у справі № 444/133/24);

- згідно з правовою позицією КАС ВС у постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а, саме перебування особи поруч із транспортним засобом або на ньому не є доказом факту керування в розумінні ПДР та КУпАП;

- судом порушено принцип правової визначеності, так як по справі № 522/1490/23 у постанові від 13.04.2023 суддя Переверзева Л.І. за аналогічних обставин дійшла висновку про закриття провадження, прямо зазначивши, що відповідальність за ст. 130 КУпАП «не настає у разі, коли не встановлено, що особа керувала транспортним засобом»;

- недоведеність належності електросамоката до категорії механічних транспортних засобів;

- відсутній факт відмови від огляду та штучне створення перешкод поліцією, ОСОБА_1 у кабінеті лікаря-нарколога сумлінно здійснював спроби пройти тестування за допомогою приладу Драгер, проте результат не було зафіксовано через технічні несправності приладу, надалі погодився здати біологічний зразок, проте у зв`язку з природним фізіологічним станом (зневоднення організму в нічний час), неодноразово просив надати йому склянку води (тайм-код 29:40), щоб отримати фізичну можливість здати аналіз, та лікар і працівники поліції у грубій формі відмовили, заявивши, що «води немає», неможливість здати матеріал не є відмовою від проходження огляду;

- порушено стандарт доказування та вимог ст. 280 КУпАП;

- в матеріалах справи відсутній безперервний відеозапис, а долучений відеозапис є переривчастим, що є порушенням Наказу МВС № 1026;

- суд проігнорував суперечності у матеріалах справи та явні ознаки упередженості інспектора поліції Карпенка В.О.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

До судового засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлений: поштові відправлення направлялися за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; вул. Пестеля 6в, м. Одеса, повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»(а.с. 87-92).

29.07.2026 ОСОБА_1 та захисник Стаханова М.Д. подали безпосередньо до суду клопотання про закриття провадження по справі.

Вказане відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведене та зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, перевіривши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Оскаржувана постанова винесена 07.05.2026, останній день для подачі апеляційної скарги - 17.05.2026 (неділя).

Оскільки останній день подачі апеляційної скарги припадає на вихідний день, то крайній день, з урахуванням положень ст. 294 КУпАП, - 18.05.2026.

Апеляційна скарга подана до суду 18.05.2026, тобто в передбачений законом строк, тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не потребує процесуального вирішення.

Щодо клопотання захисника Стаханової М.Д. про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що строки накладення адміністративного стягнення, встановлені ст. 38 КУпАП, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися, апеляційний суд вказує таке.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з абц. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Отже, визначальним для вирішення питання про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є сплив строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ст. 38 КУпАП.

Оскільки постановою суду першої інстанції адміністративне стягнення було накладено в межах строку, передбаченого законом, - 07.05.2026, підстави для закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків, визначених ст. 38 КУпАП, відсутні.

У зв`язку з наведеним, клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, задоволенню не підлягає.

Щодо суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 6 Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я). (п. 7 Інструкції № 1452/735).

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 396814, яким зафіксовано, що 19.07.2025 о 23:11 год у м. Одеса по вул. Колонтаївська, 12, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокат JET без номерного знаку, потужністю НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, в медичному закладі, відмовився, що підтверджується висновком № 001652 та зафіксовано на ПВР № 471990, № 471136, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху (а.с. 1);

- висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР від 20.07.2025 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з якого від медичного огляду ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків (а.с. 5);

- поясненнями ОСОБА_1 , в яких останній, зокрема, зазначив, що відмовився проходити експертизу, тому що драгер не працював, на здачі сечі - воду не пропонували (а.с. 6);

- відеозаписом, який оглянуто в ході розгляду справи, яким підтверджено наступне.

Працівники поліції зупинили ОСОБА_1 , який їхав на самокаті разом з дівчиною. На питання поліцейського чому керуєте вдвох без захисних елементів, ОСОБА_1 відповів, що так вирішив та запитав причину зупинки (23:07:41). Поліцейський повідомив: «ч. 5 ст. 121 КУпАП». Надалі поліцейським проводився розгляд справи за порушення правил перевезення пасажирів та користування захисними елементами (мотошолому) (23:10:02). Після чого поліцейський повідомив, що вбачає у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах з порожнини рота та запропонував пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора драгер (23:10:46), на що ОСОБА_1 відмовився та виявив бажання проїхати в медичний заклад (23:11:10). Прибувши до медичного закладу, ОСОБА_1 неодноразово намагався продути в Драгер, однак через недотримання тривалості видиху, на що йому неодноразово вказували медичні працівники та особисто демонстрували продуття аж до звукового сигналу, вказане дослідження не було проведено, після чого для належного результату запропонували здати біологічне середовище. (23:31:17). На таку пропозицію ОСОБА_1 запитав, чи є вода, на що лікар відповів, що немає (23:37:38). Надалі ОСОБА_1 повідомив: «Я понимаю, что не хочу в туалет, хочу пить воду…я сейчас пишу отказ, я не понимаю как это сдавать, воды у вас нет, трубочка не работает, я пишу отказ…будем разбираться через суд» (23:36:54), лікарка перепитала: «Как трубочка не работает?», на що ОСОБА_1 запитав: «Я могу писать отказ, что я не хочу сейчас сдавать?», та продовжив писати пояснення (23:37:11). Згодом ОСОБА_1 зазначив: «Я думав вы дадите воды, я сдам сечу, я не против сдать сечу, только дайте воды», на що лікарка відповіла: «У нас нет магазина» (23:47:05), ОСОБА_1 запропонував пройти з поліцейським до магазину та вказав, що не хоче зараз в туалет, запропонував зачекати приблизно хвилин 15-20 (23:47:10). Лікарка, з`ясовуючи позицію ОСОБА_1 щодо проходження огляду, зазначила: «Так вы уже определитесь, вы сказали сначала, что вы в трубочку не можете продуть, хотите сдать мочу, потом вы говорите «а нет, я не хочу сдать мочу, я оказываюсь», прошло еще 10 минут, вы просто «не хочу в туалет» (23:47:21). Потім лікарка, перевіривши координацію ОСОБА_1 , повторно запитала останнього чи визначився він: буде писати чи буде здавати (23:50:21), на що ОСОБА_1 відповів: «Хотел бы сдать, но просто мы можем подождать 15 минут, может захочу в туалет (23:50:24). Надалі ОСОБА_1 продовжив писати пояснення щодо відмови від проходження огляду, прийшли 2 понятих, яким лікарка повідомила, що ОСОБА_1 відмовляється здавати біосередовище, не може, не виходить, не розуміє як продути в трубочку, та перепитала ОСОБА_1 чи правильно, на що останній відповів, що так (23:54:29). На питання чи хоче розписуватися про відмову, відмовився та вийшов з приміщення (23:59:23).

Доводи скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним суб`єктом відповідальності, оскільки нібито не керував електросамокатом, а перебував на ньому як пасажир, є безпідставними.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відеозапис, який міститься на диску, підтверджує факт перебування свідка ОСОБА_2 на електросамокаті. Водночас її перебування попереду на самокаті саме по собі не свідчить про те, що вона здійснювала керування цим транспортним засобом.

Долучений до протоколу про адміністративне правопорушення диск із відеозаписами, здійсненими нагрудними відеореєстраторами працівників патрульної поліції, відображає факт керування електросамокатом саме ОСОБА_1 .

Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких він зазначив причини відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому серед наведених ним підстав не зазначалося, що він не керував електросамокатом.

Також працівниками поліції було безпосередньо зафіксовано факт керування електросамокатом ОСОБА_1 , у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення було складено саме щодо нього, а не щодо свідка ОСОБА_2 .

За таких обставин суд першої інстанції належним чином оцінив наявні у справі докази в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту керування електросамокатом саме ОСОБА_1 . Показання свідка ОСОБА_2 були оцінені судом критично, оскільки вони не узгоджуються з іншими матеріалами справи та не спростовують встановлених обставин. Саме по собі твердження свідка про перебування попереду на електросамокаті та здійснення керування ним не є достатнім доказом відсутності у ОСОБА_1 статусу особи, яка керувала транспортним засобом.

Посилання скаржника на те, що закон не покладає на пасажира транспортного засобу обов`язку проходити на вимогу працівника поліції огляд на стан сп`яніння, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Як встановлено судом та підтверджується сукупністю досліджених доказів, ОСОБА_1 керував електросамокатом, а не перебував на ньому як пасажир. Відтак наведені скаржником доводи та посилання на постанову Львівського апеляційного суду від 06.11.2024 у справі № 444/133/24 ґрунтуються на помилковому припущенні щодо його процесуального статусу та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Апеляційний суд відхиляє посилання заявника на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а, відповідно до якої саме по собі перебування особи поруч із транспортним засобом або на ньому не є доказом факту керування у розумінні Правил дорожнього руху та Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки наведена правова позиція сформульована за інших фактичних обставин справи та не підлягає застосуванню у цьому випадку.

На відміну від обставин зазначеної справи, у даному провадженні факт керування ОСОБА_1 електросамокатом підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, зокрема відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Доводи скарги про порушення судом принципу правової визначеності є безпідставними, оскільки обставини справи № 522/1490/23 не є тотожними обставинам даної справи.

Сам факт ухвалення іншого судового рішення в іншій справі не свідчить про порушення принципу правової визначеності, оскільки судове рішення оцінюється з урахуванням конкретних фактичних обставин, наявних доказів та встановлених у справі обставин. У цій справі суд першої інстанції встановив факт наявності передбачених законом підстав для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку з урахуванням матеріалів справи.

Щодо доводів скарги про недоведеність належності електросамоката до категорії механічних транспортних засобів, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, зі змінами, при розгляді адміністративних справ, зокрема, за ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 13-06.

За положеннями ст. 121 КУпАП під транспортними засобами у ст. 121-126, 127-1 - 128-1, ч. 1, 2 ст. 129, ст. 132-1, 133-1, 133-2, 139, 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Пункт 1.10 ПДР України передбачає, що транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Вказаний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. В свою чергу, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Аналіз наведених термінів свідчить про те, що поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати так: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і в вузькому механічний транспортний засіб.

Слід зазначити, що 23.03.2023 набрав чинності Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», яким визначено, що легкий персональний електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Вказаним законом внесені зміни до Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, визначено, що:

-електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

- легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Отже, фактично електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнані транспортними засобами.

В цьому контексті апеляційний суд також приймає до уваги правовий висновок, викладений у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за яким використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано керування ОСОБА_1 електросамокатом марки Jet, тобто з урахуванням наведеного аналізу правових норм ОСОБА_1 керував легким персональним електричним транспортним засобом, який відноситься до категорії транспортних засобів.

Слід звернути увагу, що частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою в стані сп`яніння. Отже, суб`єктом вказаного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.

З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов`язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп`яніння, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов`язок закріплений в розділі ІІ ПДР України, який регулює права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів.

За таких обставин, доводи заявника, що електросамокат не є транспортним засобом не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Доводи скарги про відсутність факту відмови від проходження огляду та штучне створення працівниками поліції перешкод для його проведення є безпідставними з огляду на таке.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_1 під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння свідчить про його фактичну відмову від проходження такого огляду.

З відеозапису вбачається, що після виявлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу «Drаger», від чого він відмовився, однак виявив бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Разом із тим, прибувши до медичного закладу, ОСОБА_1 неодноразово намагався пройти огляд за допомогою газоаналізатора, проте отримати належний результат не вдалося саме через непродуття ОСОБА_1 трубки газоаналізатора протягом необхідного часу, а переривання видиху, що свідчить про обрану модель поведінки як ухилення від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Будь-які об`єктивні перешкоди для такого огляду (з огляду на певні вади здоров`я, тощо) по справі не встановлено. Після чого йому було запропоновано пройти огляд шляхом надання біологічного середовища. При цьому з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заявляв про повну відмову від проходження огляду одразу, однак його подальша поведінка свідчила про ухилення від виконання запропонованої процедури.

Зокрема, ОСОБА_1 неодноразово змінював свою позицію щодо способу проходження огляду: спочатку повідомляв про бажання здати біологічне середовище, надалі зазначав про намір відмовитися від його здачі, посилаючись на відсутність води та неможливість скористатися туалетом, а в подальшому знову вказував на бажання пройти огляд за умови очікування певного часу.

При цьому відсутність води у медичному закладі сама по собі не свідчить про неможливість проходження огляду та не була об`єктивною перешкодою для виконання вимоги лікаря щодо надання біологічного середовища. ОСОБА_1 не був позбавлений можливості пройти запропонований огляд, однак фактично відмовився від його завершення.

Істотним є також те, що після прибуття понятих лікар повідомила про відмову ОСОБА_1 від надання біологічного середовища та неможливість завершення огляду, із чим останній погодився. Надалі він відмовився підписувати документи щодо відмови від проходження огляду та залишив приміщення медичного закладу.

За таких обставин посилання ОСОБА_1 на те, що він мав намір пройти огляд, але не зміг цього зробити через відсутність води або неможливість продути прилад, є неспроможними, оскільки матеріали справи підтверджують, що йому було забезпечено можливість пройти огляд у встановленому порядку, однак він не скористався такою можливістю.

Отже, дії ОСОБА_1 правильно розцінені як відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи скарги про порушення стандарту доказування та вимог ст. 280 КУпАП є безпідставними, оскільки суд першої інстанції забезпечив повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, дослідив наявні докази у їх сукупності та надав їм належну правову оцінку.

Щодо доводів скарги, що в матеріалах справи відсутній безперервний відеозапис, а долучений відеозапис є переривчастим, що є порушенням Наказу МВС № 1026, апеляційний суд вказує наступне.

У виконання ч. 2 ст. 266 КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .

Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають події, по факту яких 20.07.2025 складено адмінматеріали відносно ОСОБА_1 , зокрема, відеозаписами зафіксовано повідомлення поліцейським про наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння, відмову від проходження огляду.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені поліцейськими як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018.

Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин на предмет відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, апеляційним судом враховано, що досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення та має безсторонній характер.

Оскільки оглянутий відеозапис узгоджується з іншими даними, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо упередженості інспектора поліції Карпенка В.О., оскільки складання ним протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших процесуальних дій у межах наданих законом повноважень не свідчить про його особисту заінтересованість у результатах розгляду справи чи упереджене ставлення до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б об`єктивно підтверджували наявність упередженості інспектора поліції або ставили під сумнів достовірність зібраних ним доказів, матеріали справи не містять.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника Стаханової Марії Дмитрівни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , про закриття провадження по справі відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова