Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №466/905/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/905/26 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 33/811/1045/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Петрика Ігоря Ярославовича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2026 року,

встановив:

цієї постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення:

за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито в зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 28.01.2026 о 14 год 00 хв, на вул. Золотій, 42 у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки «Peugeot rifter» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, був неуважним, не звернувся за допомогою до інших осіб та здійснив зіткнення із транспортним засобом марки «Іnfin» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який стояв позаду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, порушивши вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху.

Також, ОСОБА_1 28.01.2026 о 14 год 00 хв, на вул. Золотій, 42 у м. Львові, керував транспортним засобом марки «Peugeot rifter» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя та нестійка хода, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку огляду на місці за допомогою приладу «Драгер » та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку розгляду на стан алкогольного сп`яніння.

На вказану постанову захисник адвокат Петрик І.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування вказує про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а судовий розгляд був неповним, і такі порушення мали наслідком необґрунтоване та безпідставне притягнення до відповідальності водія ОСОБА_1 .

Вказує, що ОСОБА_1 не було вручено письмове направлення в медичний заклад для огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, і також не було озвучено зміст такого направлення, в матеріалах справи таке направлення відсутнє.

Зазначає, що на відеозаписі не зафіксовані усі дії та спілкування ОСОБА_1 , що є порушенням вимог Інструкції.

Вказує, що в матеріалах справи наявне письмове пояснення свідка та потерпілого ОСОБА_2 , у якому він не зазначає того, що саме ОСОБА_1 пошкодив його транспортний засіб, що свідчить про неналежність цього доказу.

Зауважує, що рапорт працівника поліції є неналежним, недостовірним та недопустимим доказом, оскільки працівник поліції є зацікавленою особою, а сам рапорт за своїм змістом не містить відомостей, які б відображали фактичні обставини справи.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисник адвокат Петрик І.Я., захисник адвокат Гординський М.В., захисник адвокат Буловчак В.І., потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення апеляційного розгляду не з`явилися.

Захисник адвокат Гординський М.В. вчергове клопотав про відкладення розгляду справи.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, жодних документів на підтвердження поважності причини, захисником Гординським М.В. долучено не було.

Відкладаючи справу, суд сприяв у реалізації права на участь у судовому засіданні, однак таким правом учасники справи не скористались. Тому згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП суд вважає за необхідне провести розгляд справи у їх відсутності.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі»№ 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ст. 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з п. 1.5. ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

У відповідності до п. 10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Апеляційний суд погоджується із висновком судді про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, яким надано належну правову оцінку.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 577715 від 28.01.2026(а.с.1); протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 577696 від 28.01.2026(а.с.17); рапортами працівника поліції від 28.01.2026 (а.с.3)схемою місця ДТП від 28.01.2026(18); письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 (а.с.5); відеозаписом (а.с.2), та іншими матеріалами адміністративної справи у їх сукупності.

Підстав сумніватися у достовірності вищевказаних даних у суду немає.

Так, згідно письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що він 28.01.2026 року о 14.00 год керував автомобілем «Іnfin» д.н.з. НОМЕР_2 заїхав на парковку за адресою вул. Золота,42, перед яким стояв автомобіль «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 . Зупинився, щоб дочекатися маневру автомобіля, оскільки такий був заведений, але раптово включилася задній хід і автомобіль в`їхав в його автомобіль.

Як слідує з відеозапису події, під час спілкування водія ОСОБА_1 з поліцейським, останній пояснив, що виїжджав задом та зачепив автомобіль та отримав бланк пояснень і розпочав писати, однак в подальшому відмовився.

Крім того, з відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, вбачається, що при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 577715 від 28.01.2026 інспектором було роз`яснено ОСОБА_1 право на проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі. На відеозаписі чітко відображено, що на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 пояснив, що він не був за кермом та відмовляється проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд приходить до переконання, що докази вчинення правопорушень ОСОБА_1 , які покладені суддею в основу постанови, були отримані з дотриманням вимог законодавства і суддя прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наявні у справі протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв щодо дій працівників поліції, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта.

Щодо доводів апелянта про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, які містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Наведеними доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

На думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про відсутність складу в діях ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги та належним чином мотивував своє рішення, при цьому об`єктивно оцінив пояснення учасників справи.

Твердження апелянта про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчинених адміністративних правопорушень знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Оскільки правопорушення було вчинено 28 січня 2026 року, а отже на день розгляду справи суддею першої інстанції минуло більш ніж три місяці, відтак суддя обґрунтовано закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь його вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно правил ст. 36 КУпАП.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Петрика Ігоря Ярославовича залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук