Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №444/55/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/55/26 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 33/811/1165/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – адвоката Швеця Дмитра Юрійовича, розглянувши апеляційну скаргу адвоката Швець Д.Ю. на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року,

встановив:

постановою Жовківського районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн судового збору в дохід держави.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 26.12.2025 року о 00:06 год. у с. Зашків, вул. Коновальця, 133А, Львівський район, Львівська область, керував транспортним засобом марки Мазда 6, днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, з явними ознаками: запах алкоголю з рота, тремтіння рук, зміна кольору шкіри тощо, від проходження огляду відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, адвокат Швець Д.Ю. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Жовківського районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що огляд на стан сп?яніння відбувався з грубим порушення огляду, визначеного Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженої Наказом MBC та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція).

Стверджує, що, ОСОБА_1 не було запропоновано проходження огляду допомогою газоаналізатора Драгер, у ході спілкування з працівниками поліції, вони не повідомляли за допомогою якого спеціального технічного засобу буде проведений огляд.

Зазначає, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння про що неодноразово повідомляв працівників поліції. Більше того, більшість спілкування працівників поліції ведеться з особами, які не мають жодного відношення до подій які мали місце в ході складання адміністративних матеріалів. Натомість, саме наявність цих осіб на місці складання адміністративних матеріалів сприймалися працівниками поліції як дії ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння.

Звертає увагу на те, що працівники поліції, які складали адміністративні матеріали не було залучено свідків для фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння за наявності такої відмови. Разом з тим, з наявних матеріалів справи не вбачається, що була відмова від проходження огляду на стан сп?яніння зі сторони ОСОБА_1 .

Відеозапис не є безперервним, відтак його не можна вважати належним та допустимим доказом.

Заслухавши пояснення адвоката Швеця Д.Ю. на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та інші.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що докази, на які послався суддя місцевого суду в оскаржуваній ухвалі, не можна вважати належними, допустимими та такими, що доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Так, положеннями статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

З відеозапису, який міститься в матеріалах справи (а.с.4) вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки Мазда 6, днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 біля його будинку, з метою перевірки документів. У процесі спілкування з ОСОБА_3 працівники поліції одразу у категоричній формі висловили припущення про перебування його у стані алкогольного сп`яніння. При цьому працівниками поліції не з`ясовано ознак алкогольного сп`яніння, не озвучено такі ознаки ОСОБА_3 , не повідомлено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду, а лише раптово запропоновано «ану дихайте, ….або дуєте або не дуєте».

Так, відповідно до вимог п.3 Розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

При апеляційному розгляді встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 550765 від 26.12.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Мазда 6, днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, з явними ознаками: запах алкоголю з рота, тремтіння рук, зміна кольору шкіри тощо, від проходження огляду відмовився.

Апеляційний суд ставить під обґрунтований сумнів наведені ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки стан алкогольного сп`яніння повністю заперечується у ОСОБА_1 за обставин, наведених у протоколі апелянтом, та із оглянутого апеляційним судом відеозаписом події вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими, поводив себе адекватно, толерантно та чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення. Зокрема із оглянутого відеозапису не вбачається тремтіння рук, мова ОСОБА_1 є чітка і зрозуміла, а його поведінка повністю відповідає обстановці.

Крім цього суд першої інстанції встановив винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що згідно наведеного протоколу, за обставин які судом встановлено, ОСОБА_1 ставиться у провину два правопорушення, передбачені п.2.5 і п.2.9 ПДР, що у сукупності з іншими обставинам цієї справи є істотним порушенням норм КУпАП, оскільки відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння .

Також, згідно вимог КУпАП працівники поліції зобов`язані були роз`яснити ОСОБА_1 порядок та спосіб здійснення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому числі подальший порядок дій після проходження огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних приладів (висловити згоду, в разі висловлення незгоди прослідувати до медичного закладу для повторного проведення огляду).

При цьому із оглянутого апеляційним судом відеозапису події встановлено, що ОСОБА_3 не відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, більше того він висловив бажання їхати до медичного закладу, попросив щоб дружина поїхала разом з ним, оскільки вже була нічна пора доби, а у ОСОБА_3 наявні проблеми зі здоров`ям і йому було б спокійніше поїхати разом з дружиною. Проте працівники поліції повідомили, що такі дії ОСОБА_3 розцінюють як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Також у порушення вимог Інструкції, працівники поліції не роз`яснили водію ОСОБА_3 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, наслідки відмови від проходження такого огляду, а також не забезпечили можливість проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у разі незгоди водія із результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу згідно із вимогами п.7 Розділу I Інструкції, відповідно до яких: у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

При апеляційному розгляді також встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, роз`яснення при складенні протоколу ОСОБА_1 його прав і обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП,.

Враховуючи зазначені порушення, які суд першої інстанції не взяв до уваги в своєму рішенні, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.

За таких обставин, провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Швеця Дмитра Юрійовича – задоволити.

Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП – скасувати та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА