Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №439/20/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 439/20/26 Головуючий у 1 інстанції: Рахімова О.В.

Провадження № 33/811/1246/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Галушки Василя Васильовича на постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року,

встановив:

цією постановою, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього відповідно до статті 36 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн. на користь держави.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 24.12.2025 о 21 год 39 хв в селищі Підкамінь на вул. Володимира Великого, керував транспортним засобом марки «КІА АДІС» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестуванням на алкоголь за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6810 (результат 2.53 тест № 3047 від 24.12.2025 року), чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.

Також, ОСОБА_1 24.12.2025 о 22 год 54 хв в селищі Підкамінь на вул. Тарнавського, керував транспортним засобом марки «КІА Соренто» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестуванням на алкоголь за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820 (результат 2.69 тест № 442 від 24.12.2025 року), чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисник адвокат Галушка Василь Васильович, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бродівського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки поклав в основу постанови докази, які не відповідають вимогам належності, допустимості та достатності. На думку захисника, під час розгляду справи не було забезпечено дотримання принципу презумпції невинуватості та стандарту доказування «поза розумним сумнівом», а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні були тлумачитися на її користь.

Стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Захисник звертає увагу, що суд не надав належної оцінки поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що автомобіль перебував у несправному стані та був зупинений на узбіччі дороги, а також не перевірив наведені стороною захисту доводи щодо фактичних обставин події.

Крім того, захисник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав допустимими акти огляду на стан алкогольного сп`яніння, хоча під час їх оформлення, на його переконання, було порушено вимоги Інструкції №1452/735. Апелянт наголошує, що акти огляду не були складені у двох примірниках та не були вручені водію, що, на його думку, є істотним порушенням встановленої процедури проведення огляду і ставить під сумнів допустимість відповідних доказів.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи сторони захисту щодо використання спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810» за температури навколишнього середовища, яка, за твердженням захисника, була нижчою за мінімальну температуру експлуатації, визначену виробником приладу. На думку сторони захисту, за таких умов результати огляду не можуть вважатися достовірними доказами перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Окрім цього, захисник зазначає, що суд не надав належної оцінки доводам про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо проведення належної повірки та калібрування спеціальних технічних засобів, якими проводився огляд, а також не перевірив їх відповідність вимогам законодавства щодо використання під час огляду водіїв на стан сп`яніння.

Апелянт також стверджує, що суд першої інстанції формально відхилив доводи сторони захисту, не надавши їм належної правової оцінки, не дослідивши всебічно всі обставини справи та не усунувши суперечності між наявними доказами. На його переконання, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова не містить достатнього мотивування щодо відхилення аргументів захисту.

Посилаючись на положення статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Конституційного Суду України, Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, захисник зазначає, що винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях чи доказах, отриманих із порушенням установленої законом процедури, а всі неусунуті сумніви повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисник адвокат Галушка В.В., будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання не з`явилися. Натомість, захисник – адвокат Галушка В.В. подав клопотання у якому зазначив, що апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі та просить розглядати таку у їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, перевіривши наявні матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.

Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п.2.9а Правил дорожнього руху України, яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.

Апеляційний суд погоджується із висновком судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, яким надано належну правову оцінку.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи.

Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, зокрема даними наведеними у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 549896 від 24.12.2025; протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 549927 від 24.12.2025; актах огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів від 24.12.2025 року; роздруківці спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6810 № 3047 від 24.12.2025 року, результат тестування 2.53 проміле; роздруківці спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820 № 442 від 24.12.2025 року, результат тестування 2.69 проміле; долучених відеозаписах від 24.12.2025, відповідно до яких ОСОБА_1 був зупинений, внаслідок чого у останнього встановлено ознаки алкогольного сп`яніння та відтворено процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з результатами тестування 2.53 та 2.69 проміле, та інших матеріалах справи у їх сукупності, які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів.

Апеляційний суд приходить до переконання, що докази вчинення правопорушень ОСОБА_1 , які покладені суддею в основу постанови, були отримані з дотриманням вимог законодавства і суддя прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 549896 від 24.12.2025, ОСОБА_1 24.12.2025 о 21 год 39 хв в селищі Підкамінь на вул. Володимира Великого керував транспортним засобом марки «КІА АДІС» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 549896 від 24.12.2025 ОСОБА_1 ознайомився про що свідчить його підпис, проставлений у відповідних графах(а.с.4).

Обставини викладені у протоколі підтверджуються і відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, з якого убачається, що ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду на стан сп`яніння – 2,53 ‰. З даним результатом ОСОБА_1 погодився, від проходження огляду в медичному закладі відмовився.

Окрім цього, згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 549927 від 24.12.2025, ОСОБА_1 24.12.2025 о 22 год 54 хв в селищі Підкамінь на вул. Тарнавського керував транспортним засобом марки «КІА Соренто» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 549927 від 24.12.2025 ОСОБА_1 ознайомився, зазначивши, що згідний, про що свідчить його підпис, проставлений у відповідних графах(а.с.14).

Обставини викладені у протоколі підтверджуються і відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, з якого убачається, що ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду на стан сп`яніння – 2,69 ‰. З даним результатом ОСОБА_1 погодився.

Відповідно до п.6, п.7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Drager» був проведений поліцейськими на місці із застосуванням технічних засобів відеозапису. За результатами огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager» було зроблено роздруківки та складено акти огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з якими ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735(далі Інструкція), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820».

При апеляційному розгляді не встановлено, що ОСОБА_1 наполягав на проведенні освідування у медичному закладі.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України, жодним чином не спростовано.

Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки поклав в основу постанови докази, які не відповідають вимогам належності, допустимості та достатності, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував належні та допустимі докази, які містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.

Доводи захисника про те, що суд першої інстанції не забезпечив дотримання принципу презумпції невинуватості та стандарту доказування «поза розумним сумнівом», апеляційний суд відхиляє, оскільки такі твердження мають загальний характер та не спростовують установлених судом фактичних обставин справи. Саме по собі незгода сторони захисту з оцінкою доказів не свідчить про незаконність судового рішення.

Посилання апелянта на порушення порядку оформлення актів огляду на стан алкогольного сп`яніння також не дають підстав для скасування постанови.

Сам факт невручення другого примірника акта огляду чи інші формальні недоліки його оформлення, навіть за умови їх наявності, не можуть автоматично свідчити про недопустимість доказів, якщо такі недоліки не вплинули на достовірність результатів огляду та не призвели до порушення права особи на захист. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 був ознайомлений із результатами проведеного огляду, не заперечував проти його проведення, а сам факт проходження огляду та його результати зафіксовані як у відповідних процесуальних документах, так і на відеозаписах із нагрудних камер поліцейських.

Наявні у справі протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Наведеними доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь його вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно правил ст. 36 КУпАП.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

апеляційну скаргу захисника адвоката Галушки Василя Васильовича залишити без задоволення, а постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук