Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №463/4971/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/4971/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/811/2570/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 липня 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №0651-5285 від 18.03.2021 року в розмірі 34000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18.03.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0651-5285, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 20000 грн., строком на 70 днів, з фіксованою процентною ставкою, що становить 1% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на 23.05.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 34000 грн., з яких: 20000 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 14000 грн. – заборгованість за процентами.

26.12.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки, встановлені цим договором.

Згідно реєстру боржників №1 від 26.12.2024 року до договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права вимоги до боржника за кредитним договором №0651-5285 від 18.03.2021 року, а отже, позивач є єдиним і належним кредитором за цим кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 липня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором №0651-5285 від 18.03.2021 року у розмірі 34000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що жодних кредитних договорів не підписував, коштів не отримував ні від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ні від ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», тому у нього не могло виникнути жодних зобов`язань перед позивачем.

Вважає, що суд помилково послався на постанову Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договору небанківських фінансових установ про надання коштів у позику» від 03.11.2021 року №113, оскільки така була прийнята пізніше, ніж укладено кредитний договір та, відповідно, така не може мати зворотної дії до правовідносин, що могли виникнути у березні 2021 року.

Окрім того, вказує, що необґрунтованість вимог позивача полягає в тому, що НБУ застосував до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ТОВ «МІЛОАН» заходи впливу за порушення законодавства, що регулює діяльність учасників ринків фінансових послуг, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та законодавства про рекламу на ринках фінансових послуг.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.07.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 05.08.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.03.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавцем) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір №0651-5285, шляхом підписання договору, правил надання споживчих кредитів та паспорту споживчого кредиту. Договір, правила та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер його мобільного телефону (номер пароля А371).

Відповідно до п.п.1.2, 1.4, 1.6 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 20000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності терміном на 70 днів (10 тижнів) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,0% на день

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахувало відповідачу кошти в сумі 20000 грн. за допомогою системи LIQPAY, що підтверджується копією довідки від 18.03.2021 року, згідно якої 18.03.2021 року здійснено переказ коштів на суму 20000 грн., номер картки 4441*38, номер платежу 1594512785.

26.12.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату в порядку та строки, встановлені цим договором (п.2.1).

Право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру боржників у формі наведеної в додатку №1 до цього договору. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.3.1.3).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 26.12.2024 року до договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, за номером 45718 боржників зазначено: ОСОБА_1 , договір кредиту №0651-5285 від 18.03.2021 року на суму 34000 грн., з яких: 20000 грн. – тіло кредиту, 14000 грн. – проценти.

Відповідно до довідки про розмір заборгованості та розрахунку заборгованості за кредитним договором №0651-5285 від 18.03.2021 року, станом на 23.05.2025 року загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 34000 грн., з яких: 20000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 14000 грн. – заборгованість за процентами.

Згідно із ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано підписаний ОСОБА_1 в електронному вигляді кредитний договір, докази отримання на виконання договору кредитних коштів у безготівковій формі, розрахунок заборгованості.

Слід зауважити, що ОСОБА_1 не оспорює в судовому порядку факту укладення кредитного договору із посиланням на те, що його персональні дані були використані третіми особами. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій ОСОБА_1 не звертався.

Таким чином, кредитний договір №0651-5285 від 18.03.2021 року, укладений в електронній формі між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на їх укладання.

Перерахування кредитних коштів у розмірі 20000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується відповідною довідкою. Про факт ненадходження на банківську картку ОСОБА_1 кредитних коштів або неналежність йому такої картки, відповідачем не вказано.

Отже, факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 20000 грн. є доведеним повністю.

За вимогами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

В порушення вказаних норм процесуального закону стороною відповідача не надано жодних доказів на підтвердження погашення кредитної заборгованості у будь-якому розмірі за кредитним договором №0651-5285 від 18.03.2021 року, а тому доводи апеляційної скарги про те, що у позивача не виникло права вимоги є необґрунтованими.

Окрім того, доведеним є факт переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача.

Відтак, встановивши, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №0651-5285 від 18.03.2021 року, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 34000 грн., з яких: 20000 грн. – сума боргу за тілом кредиту, 14000 грн. – сума боргу за процентами.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується і з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №752/17604/15-ц (провадження №61-14780св23).

При цьому, суд першої інстанції помилково послався на пункт 10 постанови Національного банку України від 03.11.2021 року №113 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договору небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)», яка не має зворотної сили і не поширюється на кредитні договори, укладені до 03.11.2021 року. Умови, прописані в цій постанові, не можуть бути застосовані до вже існуючих угод, якщо інше не передбачено законом або не погоджено сторонами.

Проте, це не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного спору, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що НБУ застосував до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «МІЛОАН» заходи впливу за порушення законодавства, що регулює діяльність учасників ринків фінансових послуг, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та законодавства про рекламу на ринках фінансових послуг, оскільки такі доводи не стосуються предмету спору в даній справі, і це не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість, яка виникла за кредитним договором №0651-5285 від 18.03.2021 року в розмірі 34000 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування судового рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич