Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №444/1578/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/1578/26 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 33/811/1211/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Діденка Володимира Євгеновича,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Діденка Володимира Євгеновича на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 29 червня 2026 року,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України та на підставі ст. 22 КпАП України звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності та справу закрити за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Відповідно до постанови, інспектором СЮП ВП № 2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області в ході перевірки умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 03.04.2026 року було встановлено, що ОСОБА_1 , ухиляється від виконання передбачених законодавством обов"язків щодо створення належних умов для проживання малолітньої доньки - ОСОБА_2 , 2022 року народження, а саме: в будинку не прибрано, постіль брудна, присутній неприємний запах, в тому числі запах сигаретного диму.

Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник Діденко В.Є., діючи в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову Жовківського районного суду Львівської області від 29 червня 2026 року, якою останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що працівники поліції під час перевірки повідомлення про домашнє насильство безпідставно проникли до житла ОСОБА_1 без її згоди та без передбачених законом підстав, чим порушили гарантії недоторканності житла. На думку захисника, усі отримані внаслідок таких дій докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, пояснення та акт обстеження житлово-побутових умов, є недопустимими.

Також апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог закону, оскільки його фабула не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП. Зокрема, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 ухилялася від створення належних умов для життя дитини, тоді як диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення від виконання встановлених законом обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Крім того, у матеріалах справи не конкретизовано, від виконання яких саме обов`язків, визначених законом, вона ухилялася.

Захисник зазначає, що матеріали справи ґрунтуються переважно на припущеннях та суб`єктивних висновках працівника поліції, а наведені у рапорті відомості про неналежні умови проживання та зловживання алкоголем не підтверджені належними та допустимими доказами. На його думку, акт обстеження житлових умов також містить суперечності щодо фактичного стану житла.

Крім цього, апелянт посилається на порушення права на захист, оскільки суд першої інстанції не розглянув подане ним клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чим, на його переконання, обмежив можливість сторони захисту брати участь у розгляді справи та висловити свою позицію.

Також захисник звертає увагу на незрозумілість резолютивної частини постанови в частині оголошення ОСОБА_1 усного зауваження, оскільки вона не була присутня у судовому засіданні, а тому, на його думку, така постанова є внутрішньо суперечливою та не може бути виконана.

У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце проведення апеляційного розгляду не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не подала. Натомість захисник адвокат Діденко В.Є. не заперечив проти розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, захисника – адвоката Діденка В.Є. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст. 184 КУпАП відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на сукупності належних доказів, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті працівника поліції, акті обстеження житлово-побутових умов, письмових поясненнях, а також письмових поясненнях самої ОСОБА_1 , наданих під час складення протоколу, в яких вона визнала свою вину. При цьому будь-яких зауважень щодо змісту протоколу чи порядку його складення остання не висловлювала.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що фабула протоколу не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки у ньому зазначено про ухилення від створення належних умов для проживання дитини, тоді як законом передбачено відповідальність за ухилення від забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення чітко вбачається, які саме фактичні обставини інкримінуються ОСОБА_1 , а саме неналежне виконання обов`язків щодо забезпечення дитині належних санітарно-побутових умов проживання, що проявилось у неприбраному житлі, брудній постелі та наявності неприємного запаху, в тому числі запаху тютюнового диму. Отже, наведений у протоколі опис події адміністративного правопорушення дозволяв особі зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та реалізувати право на захист.

Вживання у фабулі протоколу словосполучення «створення належних умов» замість термінології, використаної у диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, за наведених обставин не змінило суті інкримінованого правопорушення, не вплинуло на правильність його юридичної кваліфікації та не призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Доводи захисника про те, що матеріали справи ґрунтуються виключно на припущеннях працівника поліції, також спростовуються матеріалами справи, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується не одним доказом, а їх сукупністю, які узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного та були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції. При цьому апеляційна скарга фактично зводиться до переоцінки досліджених судом доказів, не містячи будь-яких об`єктивних даних, які б спростовували встановлені судом обставини.

Безпідставними є й посилання захисника на порушення права на захист у зв`язку з нерозглядом судом першої інстанції клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Норми КУпАП не передбачають обов`язку суду проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення в режимі відеоконференції. Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що письмові пояснення ОСОБА_1 та її захисника були долучені до матеріалів справи, досліджені судом першої інстанції та враховані під час ухвалення рішення. Отже, сторона захисту була забезпечена можливістю викласти свою правову позицію, а захисником не наведено жодних переконливих доводів щодо того, яким чином відсутність відеоконференції вплинула на повноту судового розгляду чи призвела до неправильного вирішення справи.

Не можуть бути підставою для скасування постанови й доводи апеляційної скарги щодо оголошення ОСОБА_1 усного зауваження за її відсутності у судовому засіданні. Застосування положень ст. 22 КУпАП є способом реалізації судом своїх дискреційних повноважень щодо звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення. Відсутність особи у судовому засіданні сама по собі не свідчить про незаконність постанови та не впливає на її чинність чи можливість виконання.

Посилання захисника на обставини проникнення працівників поліції до житла ОСОБА_1 також не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

У межах цього провадження апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Надана захисником оцінка окремих дій працівників поліції сама по собі не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин справи та не впливає на правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 .

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушницю ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника адвоката Діденка Володимира Євгеновича залишити без задоволення, а постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 29 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук