Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №456/2352/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/2352/26 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л.

Провадження № 33/811/1250/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді – Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Копитчака Євгена Івановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою захисника адвоката Копитчака Євгена Івановича на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 липня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 липня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , водія ТОВ «ТРАК ЛАМБЕР», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, й обрано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665/шістсот шістдесят п`ять/ грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 05.03.2026 о 18 год 36 хв на вул. Болехівська, 29 в м. Стрий Львівської області керував автомобілем марки “MAN TGH 18.440” НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка не відповідає обстановці, зміна забарвлення кольору обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, водія попереджено про подальшу заборону керування транспортним засобом на підставі ст. 266 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На постанову судді захисник адвокат Копитчак Є.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що вказана постанова є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Звертає увагу на те, що постановою Дрогобицького районного суду Львівської області від 07.05.2026 провадження за протоколом серії ЕПР1 № 607244 закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На думку апелянта, висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 однозначної відмови від проходження огляду не підтверджується доказами поза розумним сумнівом і ґрунтується на вибірковій оцінці поведінки водія.

Зауважує, що наявний у матеріалах справи фрагмент відеозапису обривається і не містить кадру, який фіксував би сам момент початку руху транспортного засобу, поліцією не надано фрагмент відео, що безпосередньо документує перехід від розмови до від`їзду.

Вказує, що оскаржувана постанова містить суперечності щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за ст.130 КУпАП несуть як особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і особи, які, керуючи транспортним засобом, відмовилися від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого транспортного засобу.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення узгоджуються з вимогами п.2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з того, що 05.03.2026 о 18 год. 36 хв. у м. Стрий Львівської області останній керував автомобілем MAN TGH 18.440, державний номерний знак НОМЕР_2 , маючи явні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка не відповідала обстановці, зміна забарвлення кольору обличчя та тремтіння пальців рук, після чого відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, зокрема: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №607186 від 05.03.2026; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.03.2026 (18 год. 44 хв.); довідці заступника начальника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Р.Захарчина, відповідно до якої згідно з ІКС ІПНП власником транспортного засобу MAN TGH 18.440 НОМЕР_2 є ТОВ «ТРАК ЛАМБЕР», яке зареєстровано за адресою: Львівська обл., Самбірський р-н, м. Старий Самбір, вул. Вітовського, 3а/1; постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6774280 від 05.03.2026; протоколі про адміністративне затримання №177466 від 05.03.2026, згідно з яким ОСОБА_1 було доставлено до Дрогобицького ВП з метою припинення правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП; рапорті поліцейського ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 05.03.2026;долучених до матеріалів справи відеозаписах із нагрудних камер поліцейських та інших технічних засобів відеофіксації; показаннях допитаних судом свідків, а також інших матеріалах справи, яким судом першої інстанції надано належну оцінку відповідно до вимог ст.252 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що зазначені докази є належними, допустимими, взаємоузгодженими між собою та в сукупності є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст.245 та ст.280 КУпАП, повно, всебічно й об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив доводи сторони захисту, надав оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у їх сукупності, а висновки постанови належним чином мотивував.

Разом із тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також не знаходить підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість постанови суду першої інстанції, з огляду на таке.

На переконання апеляційного суду, посилання апелянта на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2026 року також не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Як убачається зі змісту зазначеної постанови, судом було надано оцінку лише тим доказам, які були предметом дослідження у відповідному судовому провадженні, та зроблено висновок про недоведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Разом з тим наведене судове рішення саме по собі не звільняло суд першої інстанції у цій справі від обов`язку самостійно дослідити надані сторонами докази, перевірити доводи учасників провадження та надати їм власну оцінку відповідно до вимог ст.252 КУпАП.

Як убачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд перевірив доводи сторони захисту щодо зазначеного судового рішення, дослідив наявні у справі докази, у тому числі відеозаписи, письмові матеріали, після чого навів мотиви, з яких не погодився із доводами захисту та дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому, сам по собі факт існування постанови іншого суду не позбавляє суд обов`язку самостійно перевірити докази, досліджені у цьому провадженні, та надати їм оцінку відповідно до вимог ст.252 КУпАП.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 під час доставлення до медичного закладу висловлював бажання пройти огляд, не спростовують висновків суду першої інстанції. Посилання сторони захисту на окремі висловлювання ОСОБА_1 про готовність пройти огляд не можуть оцінюватися відокремлено від усієї його поведінки, яка досліджена судом першої інстанції. Саме сукупність його дій після законної вимоги поліцейського була покладена судом в основу висновку про відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Не можуть бути прийняті до уваги й доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, а після оформлення адміністративних матеріалів продовжив керування автомобілем. Вказані обставини самі по собі не спростовують факту відмови від проходження медичного огляду та не впливають на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Не свідчать про незаконність постанови суду першої інстанції й доводи захисника щодо окремих недоліків оформлення адміністративних матеріалів, часу складення направлення на огляд, відсутності акта огляду чи інших процесуальних документів. Такі доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку, що вони не спростовують встановленого сукупністю належних і допустимих доказів факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння апеляційний суд також вважає безпідставними.

Як установлено судом першої інстанції за результатами дослідження відеозаписів, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 не надав чіткої згоди на його проходження, уникав прямої відповіді, висловлював заперечення щодо необхідності такого огляду, зокрема зазначив: «А чому я маю проходити», після чого залишив місце події, не дочекавшись завершення оформлення адміністративних матеріалів. Саме така поведінка у сукупності була обґрунтовано розцінена працівниками поліції та судом першої інстанції як відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.

При цьому для встановлення факту відмови вирішальне значення має не вживання особою певного формального словесного вислову, а зміст її поведінки після законної вимоги поліцейського пройти відповідний огляд. Ухилення від надання чіткої відповіді, заперечення необхідності проходження огляду та подальше самовільне залишення місця події об`єктивно свідчать про небажання водія виконати встановлений законом обов`язок.

Посилання апелянта на те, що пізніше, під час доставлення до закладу охорони здоров`я, ОСОБА_1 висловлював готовність пройти огляд, не спростовують установленого раніше факту відмови. Подальша зміна позиції особи після того, як її первинна поведінка вже була сприйнята як відмова та розпочато оформлення відповідних матеріалів, сама собою не усуває складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що до медичного закладу ОСОБА_1 доставляли не з метою проведення огляду на стан сп`яніння за його подальшою ініціативою, а у зв`язку з необхідністю його медичного огляду після застосування до нього заходів примусу. За таких обставин сам факт перебування ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я не свідчить про те, що він у передбаченому законом порядку виконав первинну вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Не спростовують висновків суду й доводи про те, що відеозапис не містить безперервної фіксації всіх подій та обривається до моменту початку руху транспортного засобу. Встановлюючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції оцінив не окремий ізольований фрагмент, а всю сукупність відеозаписів, протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції, направлення на огляд, пояснення учасників події та показання допитаного свідка.

Оглянуті судом відеозаписи визнано інформативними, послідовними та такими, що в хронологічному порядку відображають істотні обставини події, зокрема спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , пропозицію пройти огляд, його заперечення щодо проходження огляду, залишення місця події, подальший рух автомобіля та переслідування його працівниками поліції.

Отже, відсутність окремого кадру, який безпосередньо фіксує момент переходу автомобіля зі стану спокою до руху, не спростовує факту керування транспортним засобом, оскільки такий факт не заперечував і сам ОСОБА_1 , який пояснив, що після спілкування з працівником поліції прийняв рішення залишити місце події та поїхав у напрямку м. Дрогобича.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про відсутність об`єктивних підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд. У протоколі зазначено конкретні ознаки наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідала обстановці, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та тремтіння пальців рук. Такі ознаки відповідають переліку, передбаченому Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Визначення наявності таких ознак на початковому етапі належить до повноважень поліцейського та є підставою саме для направлення водія на медичний огляд, а не доказом установленого стану сп`яніння. У цій справі ОСОБА_1 не інкримінується керування транспортним засобом у доведеному стані наркотичного сп`яніння, а ставиться у вину відмова особи, яка керувала транспортним засобом та мала виявлені ознаки сп`яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Доводи про те, що після завершення оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не було фактично позбавлено можливості продовжити рух, також не впливають на кваліфікацію його дій. Належне чи неналежне виконання працівниками поліції обов`язку щодо фактичного відсторонення водія від керування є наступною процесуальною дією та не усуває вже вчиненої відмови від проходження огляду.

Водночас із постанови суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 було попереджено про подальшу заборону керування транспортним засобом на підставі ст.266 КУпАП. Тому твердження апелянта про повну відсутність будь-якого відсторонення не відповідає встановленим судом обставинам.

Не має вирішального значення і висновок медичного закладу від 06.03.2026, відповідно до якого наступного дня у ОСОБА_1 не виявлено ознак сп`яніння. Предметом доказування у цій справі є не фактичне перебування особи у стані наркотичного сп`яніння наступного дня, а її відмова 05.03.2026 від проходження огляду на вимогу поліцейського у передбаченому законом порядку.

Проведення огляду через значний проміжок часу, в іншому медичному закладі та за власною ініціативою особи не може замінити огляд, який водій був зобов`язаний пройти безпосередньо після висунення відповідної законної вимоги працівником поліції.

За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, за наявності виявлених працівником поліції ознак наркотичного сп`яніння відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони є належними, допустимими, достатніми та взаємоузгодженими між собою, а тому дають підстави для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Під час розгляду справи суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, перевірив доводи сторони захисту, надав оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у їх сукупності, належним чином мотивував прийняте рішення та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на іншу оцінку досліджених судом доказів, однак не містять об`єктивних даних, які б ставили під сумнів правильність установлених місцевим судом фактичних обставин справи чи свідчили про неправильне застосування ним норм матеріального або процесуального права.

Покликання апелянта на окремі процесуальні порушення під час оформлення матеріалів справи, недоліки окремих документів, відсутність безперервної відеофіксації чи іншу оцінку досліджених доказів самі по собі не спростовують установленого судом першої інстанції факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та не ставлять під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Істотних порушень вимог КУпАП, які могли б вплинути на правильність вирішення справи або бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду не встановлено.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 липня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а тому підстав для її скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив :

апеляційну скаргу захисника адвоката Копитчака Євгена Івановича залишити без задоволення.

Постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 липня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук