Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №466/4542/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/4542/26 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 33/811/1228/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю потерпілого ОСОБА_1 , представника адвоката Когут Любові Іванівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвоката Манукян Марти Андріївни на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2026 року,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 340 (триста сорок гривень) в доход держави.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідно до постанови, ОСОБА_2 , 06.05.2026 близько 07:25 год, перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , а саме: конфліктувала, виражалася нецензурними словами та пошкодила окуляри, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На вказану постанову захисник адвокат Манукян М.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, яка шкода була чи могла бути завдана, хоча це прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП, є обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом”, а наявний рапорт працівника поліції не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський є зацікавленою особою.

Вказує, що доказів вчинення ОСОБА_3 06.05.2026 протиправних дій та зокрема заподіяння шкоди ОСОБА_4 немає в матеріалах справи.

Щодо долученого відеозапису зазначає, що з такого не вбачається з боку ОСОБА_5 вжиття нецензурної лексики чи вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_6 . Твердження ОСОБА_1 про нібито пошкодження його окулярів не знайшло свого підтвердження і не надано доказів такого. На відеозаписі не вбачається що ОСОБА_7 заподіює йому чи його майну будь яку фізичну шкоду.

Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає нормам матеріального та процесуального права, прийнята всупереч фактичним обставинам справи.

Представник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Когут Л.І. подала заперечення на апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвоката Манукян М.А.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , захисник адвокат Манукян М.А., не з`явились, хоча були належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від останніх не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка вказаних осіб в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши потерпілого ОСОБА_1 та його представника - адвоката Когут Л.І., які заперечили подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серія ВБА №214270 від 18.05.2026 року, протоколі прийняття заяви про вчинене правопорушення, поясненнями та інших матеріалах адміністративної справи у їх сукупності.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, взаємоузгоджуються між собою, у зв`язку з чим твердження захисника адвоката Манукян М.А. про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є необґрунтованими.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Складений протокол про адміністративне правопорушення з додержанням вимог КУпАП містить у собі суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин із зазначенням порушення ОСОБА_2 , за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Достовірність даних, викладених в протоколі та правдивість показань, перевірені в судовому засіданні, а тому суддя місцевого суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив та з`ясував усі обставини справи, та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, і відповідає особі правопорушника.

Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та їх власного тлумачення стороною захисту, тоді як об`єктивних даних, які б свідчили про неповноту судового розгляду, неправильне встановлення фактичних обставин справи чи істотне порушення норм КУпАП, апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвоката Манукян Марти Андріївни – залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – залишити без змін.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук