Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №456/3967/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/3967/25 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л.

Провадження № 33/811/1222/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Доарме Валерія Семеновича, потерпілого ОСОБА_2 , предстаника потерпілого – адвоката Мундяка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Доарме Валерія Семеновича на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2026 року,

встановив:

цією постановою, відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Доарме Валерія Семеновича, поданого в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за ст.124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В задоволенні клопотання адвоката Доарме Валерія Семеновича, поданого в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у справі відмовлено.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 38 КУпАП.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 16.07.2025 о 11.00 год. по вул. Коссака,1 в м. Стрий Львівської області керував транспортним засобом марки Шкода Октавія, д.н.з НОМЕР_1 , був не уважний, перед початком руху не переконався в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Audi A4 д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку ліворуч, при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.10.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисник Доарме Валерій Семенович подали заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.06.2026, мотивуючи такі тим, що при оголошенні повного тексту даної постанови 22.06.2026 року ні ОСОБА_1 , ні захисник Доарме В.С. присутні не були, копію постанови захисник отримав 25.06.2026, вважають наведене поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведеність його винуватості у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, не навівши належних мотивів, з яких визнав більш достовірними та переконливими пояснення водія ОСОБА_2 , а його пояснення відхилив.

Апелянт покликається на те, що в оскаржуваній постанові суд не зазначив, у чому саме полягає неспроможність наданих ним пояснень, не навів обґрунтування, яким чином досліджені докази підтверджують саме його вину у виникненні дорожньо-транспортної пригоди, а не вину іншого її учасника — водія ОСОБА_2 .

На думку апелянта, досліджені судом докази, навпаки, спростовують пояснення ОСОБА_2 . Так, допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_3 пояснив, що на момент початку руху автомобіля «Skoda Octavia» автомобіль «Audi A4» перебував позаду нього. Зазначена обставина, на переконання апелянта, не узгоджується з твердженнями ОСОБА_2 про те, що він не бачив моменту початку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Водночас суд першої інстанції не навів обставин, які б свідчили про технічну неспроможність або недостовірність пояснень ОСОБА_1 про те, що перед відновленням руху він подивився у дзеркала заднього виду, переконався у безпечності маневру, не бачив транспортних засобів на зустрічній смузі руху позаду свого автомобіля та не створював небезпеки транспортним засобам, які перебували позаду нього у попутній смузі.

Крім того, апелянт посилається на висновок судової автотехнічної експертизи № 4638-Е від 18 березня 2026 року, відповідно до якого, за умови розвитку дорожньої ситуації згідно з поясненнями ОСОБА_1 , причиною настання дорожньо-транспортної пригоди була невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху України.

За таких обставин апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення ґрунтується на неповній та неналежній оцінці доказів, а тому постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, захисник Доарме В.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції не виконав вимог процесуального закону щодо належної оцінки доказів, оскільки, навівши їх перелік, фактично не мотивував, з яких підстав визнав більш достовірними пояснення водія ОСОБА_2 та відхилив пояснення ОСОБА_1 , не навівши жодних аргументів щодо їх неспроможності чи недостовірності.

Апелянт покликається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначаючи, що показання допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_3 , на які послався суд, фактично спростовують пояснення ОСОБА_2 , оскільки експерт підтвердив, що на момент початку руху автомобіля «Skoda Octavia» автомобіль «Audi A4» перебував позаду нього. На думку захисника, за таких обставин твердження ОСОБА_2 про те, що він не бачив початку руху автомобіля ОСОБА_1 , є неправдивими, тоді як будь-яких доказів, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Крім того, захисник звертає увагу на висновок судової автотехнічної експертизи № 4638-Е від 18 березня 2026 року, згідно з яким у разі розвитку дорожньої ситуації відповідно до пояснень ОСОБА_1 причиною дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху України.

Окремо апелянт стверджує про неправильне застосування судом норм Правил дорожнього руху. На його думку, суд безпідставно визнав, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, оскільки у даному випадку він не здійснював початок руху, а відновлював його після ввімкнення дозволяючого сигналу світлофора. Захисник вважає, що такі дії підлягали оцінці з урахуванням вимог п. 16.5 ПДР України, а не п. 10.1 ПДР України.

На підтвердження цієї позиції захисник також посилається на висновок судової автотехнічної експертизи № 4639-Е, відповідно до якого водій автомобіля «Skoda Octavia» перед відновленням руху повинен був оцінювати дорожню обстановку попереду та з обох боків транспортного засобу, а можливість виявити автомобіль «Audi A4» залежала від його фактичного розташування. З огляду на показання експерта ОСОБА_3 про те, що автомобіль «Audi A4» перебував позаду автомобіля ОСОБА_1 , захисник вважає, що останній об`єктивно не мав можливості побачити цей транспортний засіб перед відновленням руху.

Також захисник зазначає, що водій ОСОБА_2 , перебуваючи позаду автомобіля ОСОБА_1 , здійснив його обгін, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки та виконуючи маневр у межах пішохідного переходу, однак зазначені обставини, на його думку, залишилися поза увагою суду першої інстанції.

З огляду на викладене захисник вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши виступ особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Доарме Валерія Семеновича на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ потерпілого ОСОБА_2 , предстаника потерпілого – адвоката Мундяка М.М., які заперечили проти апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що такі не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Доводи апелянтів щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтами з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Крім того, відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Всупереч тверджень апеляційних скарг ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №393216 від 16.07.2025 /а.с.2/; схемі місця ДТП, яка сталась 16.07.2025 о 11.00 год. по вул. Коссака,1 в м. Стрий Львівської області за участю транспортних засобів Шкода Октавія, д.н.з НОМЕР_1 та Audi A4 д.н.з. НОМЕР_2 /а.с.3/; письмових поясненнях ОСОБА_2 від 16.07.2026, /а.с.4/; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 16.07.2026 /а.с.5/; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5236631 від 16.07.2025, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425, 00 грн. /а.с.6/; фотозображеннями місця дорожньо-транспортної пригоди /а.с.25-29; 43-48/; показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 – інспектора відділу реагування Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області; показаннями в судовому засіданні експерта ОСОБА_5 ; показаннями в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 ; висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №4638-Е від 18.03.2026; висновком експерта за результатами проведення комісійної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №4639-Е від 18.03.2026.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №393216 від 16.07.2025 у вину ОСОБА_1 поставлено те, що він 16.07.2025 о 11.00 год. по вул. Коссака,1 в м. Стрий Львівської області керував транспортним засобом марки Шкода Октавія, д.н.з НОМЕР_1 , був не уважний, перед початком руху не переконався в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Audi A4 д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку ліворуч, при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.10.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №393216 від 16.07.2025 обставини стверджуються також долученою до протоколу схемою місця ДТП від 16.07.2025.

На переконання апеляційного суду схема місця ДТП складена у відповідності до вимог «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, на такій зображено усі необхідні позначки, що дали можливість суду встановити обставини, які підлягають з`ясуванню.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Сукупність досліджених доказів, розташування транспортних засобів та характер отриманих ними пошкоджень, на думку апеляційного суду свідчать про те, що саме водій автомобіля Шкода Октавія, д.н.з НОМЕР_1 – ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху, яке привело до пошкодження транспортних засобів.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставини вчиненого адміністративного правопорушення, належним чином не проаналізував наявні у справі докази, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суддя першої інстанції врахував та вказав у постанові усі зазначені в матеріалах справи докази, порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 , складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

З аналізу норми КУпАП вбачається, що порушення Правил дорожнього руху, яке мало наслідком пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Співставивши усі наявні у справі докази з фактично дослідженими по справі обставинами, та зі змістом обставин, що ставляться у вину ОСОБА_1 , згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що матеріалами провадження доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, чим спростовуються доводи апеляційної скарги.

При цьому, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав більш переконливими пояснення потерпілого ОСОБА_2 та не навів мотивів відхилення пояснень ОСОБА_1 .

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідив пояснення обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, показання свідка, допитав експертів, дослідив письмові докази, фотоматеріали, а також висновки судових експертиз, після чого здійснив їх оцінку в сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. Сам по собі факт незгоди апелянтів із такою оцінкою не свідчить про її неправильність.

Посилання апелянтів на те, що експерт ОСОБА_3 нібито спростував показання потерпілого ОСОБА_2 , є вибірковим тлумаченням його показань.

Дійсно, експерт зазначив, що в момент початку руху автомобіля «Skoda Octavia» автомобіль «Audi A4» знаходився позаду задньої частини автомобіля ОСОБА_1 . Разом з тим така обставина сама по собі не спростовує пояснення потерпілого про те, що він розпочав маневр об`їзду ще тоді, коли автомобіль ОСОБА_1 перебував у нерухомому стані з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, а зіткнення відбулося вже під час завершення цього маневру після початку руху автомобіля «Skoda Octavia».

Більше того, саме такий механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди відповідає першому варіанту, наведеному у висновку судової автотехнічної експертизи №4638-Е, відповідно до якого у разі, якщо водій автомобіля «Audi A4» розпочав об`їзд транспортного засобу, який стояв, а водій автомобіля «Skoda Octavia» під час цього маневру розпочав рух, останній повинен був перед початком руху переконатися у безпечності такого маневру та діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Саме невиконання цих вимог експертом визначено як технічну причину настання дорожньо-транспортної пригоди за такого розвитку подій.

Твердження апелянтів про те, що суд не врахував висновок експерта №4638-Е, відповідно до якого за поясненнями ОСОБА_1 причиною ДТП могли бути дії водія ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу.

Із змісту зазначеного висновку вбачається, що експертом були змодельовані два можливі варіанти розвитку дорожньої ситуації залежно виключно від того, чиї пояснення брати за основу. При цьому експерт прямо зазначив, що через відсутність об`єктивної слідової інформації експертиза не може встановити, який із цих варіантів відповідає реальним обставинам події. Отже, експертний висновок не підтверджує правильності саме версії ОСОБА_1 , а лише визначає можливі технічні наслідки кожної із запропонованих сторонами версій.

За таких обставин саме суд, а не експерт, був зобов`язаний оцінити всі докази у їх сукупності та встановити, який із варіантів дорожньої ситуації підтверджується матеріалами справи.

Доводи захисника про неправильне застосування судом п. 10.1 Правил дорожнього руху України також є безпідставними.

Положення п. 10.1 ПДР покладають на водія обов`язок перед початком руху переконатися, що такий рух буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Незалежно від того, чи кваліфікувати дії ОСОБА_1 як початок руху після зупинки чи його відновлення після очікування дозволяючого сигналу світлофора, він був зобов`язаний переконатися у безпечності своїх подальших дій та не створити небезпеки транспортному засобу, який у цей час вже здійснював маневр об`їзду.

Посилання захисника на п. 16.5 ПДР України не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки зазначена норма регулює обов`язок надати дорогу транспортним засобам, які завершують проїзд перехрестя, однак не звільняє водія від виконання загального обов`язку, встановленого п. 10.1 ПДР України, переконатися у безпечності початку руху.

Не впливають на правильність висновків суду й доводи апелянтів про порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху під час виконання об`їзду.

Як убачається із матеріалів справи, щодо водія ОСОБА_2 також було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Отже, оцінка його дій є предметом окремого провадження та сама по собі не виключає наявності порушень Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 . Наявність можливих порушень у діях іншого учасника дорожнього руху не звільняє водія від обов`язку виконувати вимоги Правил дорожнього руху та не спростовує встановленого судом порушення п. 10.1 ПДР України.

У рішенні "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати наголосив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, наведеними доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи, що мали значення для правильного вирішення справи.

Твердження апелянтів про інші порушення, зазначені в апеляційних скаргах, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційних скарг не було наведено, а обставини на які покликаються апелянти, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції не встановлено, тому, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Викладені в обґрунтування поданих апеляційних скарг доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності таких висновків судді та не спростовують встановлені судом обставини ДТП, а тому підстави для скасування постанови судді першої інстанції відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Водночас, встановивши, що на час розгляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, визначені ст. 38 КУпАП, суд обґрунтовано закрив провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд-,

постановив:

Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захиснику Доарме Валерію Семеновичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2026 року.

Апеляційні скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Доарме Валерія Семеновича залишити без задоволення, а постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук