Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №336/3556/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/3556/26 Головуючий в 1 інст. Звєздова Н.С.

Провадження №33/807/964/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю. захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Дядіна Д.Р., його захисника – адвоката Мельнікової А.А., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 12 квітня 2026 року о 22.29 годині в м. Запоріжжя по вул. Чарівній 157, водій ОСОБА_1 , керував ТЗ Daewoo Lanos, д/н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціально-технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат позитивний – 0,96 ‰, тест 4203. Із результатом водій не згоден. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Від керування відсторонений. Про повторність попереджений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх доводів зазначив про порушення судом вимог 271 КУпАП, оскільки судом проігноровано клопотання його захисника про відкладення розгляду справи, внаслідок чого розгляд справи відбувся без участі сторін.

Вважає, що суддя суду першої інстанції прийшов до висновків, які не підкріплені жодним доказом, а послався лише на матеріали, направлені працівниками поліції та на їх припущення, що відповідно до вимог діючого законодавства не може бути доказом.

Наголошує, що до суду не з`явились поліцейські, які складали протокол про адміністративне правопорушення. Проте, допит вказаних осіб є важливим, оскільки тільки вони могли підтвердити або спростувати факти щодо порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення та фіксації факту відмови від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Стверджує про відсутність законних підстав у поліцейських для зупинки транспортного засобу під його керуванням, про складання протоколу із порушеннями, оскільки він містить недостовірні відомості.

Наполягає, що враховуючи безпідставну зупинку транспортного засобу під його керуванням були всі законні підстави не надавати документи поліцейському, а також проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу йому, як водію спочатку надходить пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння, а вже після, з метою безпомилкового формування матеріалів адміністративного правопорушення оголошуються ознаки. Разом із цим, до матеріалів справи не додано жодного акту огляду та направлення до закладу охорони здоров`я. Матеріали відеозапису не містять фіксації роз`яснення водію вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; права на захист; наслідки зміни водієм позиції не проходити огляд на стан сп`яніння та через таку зміну позиції наслідки складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Отже, вказані дії поліцейського свідчать про упередженість та порушення процедури його огляду на установлення стану сп`яніння та як наслідок, складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього за будь-яких обставин.

Звертає увагу, що з висновком тесту спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820» від 12 квітня 2026 року результат якого склав 0,97%о, тест № 4203, він категорично не погоджується. Пройти огляд на протязі двох годин він був позбавлений можливості поліцейськими, адже його відвезли до ТЦК.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Мельнікова А.А. підтримала апеляційну скаргу та наголосила, що працівниками поліції істотно порушено вимоги відомчої інструкції. Працівник поліції повинен був виписати направлення на огляд в присутності ОСОБА_1 , але цього не зробив.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявний на оптичному носії інформації відеозапис події та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, водночас не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За приписами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами та щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають огляду.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди водія з результатом такого огляду - в закладі охорони здоров`я.

Аналогічний порядок закріплено в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, і в Порядку направлення водіїв для проведення огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Доводи апеляційної скарги про незаконність зупинки транспортного засобу є безпідставними та спростовуються сукупністю матеріалів справи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» прямо передбачено право поліцейського зупинити транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 11.13 Правил дорожнього руху України рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках забороняється, крім визначених цим пунктом виняткових випадків.

Жодних даних про наявність у ситуації, що розглядається, таких винятків матеріали справи не містять, і сам апелянт на них не посилається.

У матеріалах справи міститься постанова серії ЕНА № 7014213, винесена поліцейським 12 квітня 2026 року о 23 годині 30 хвилин за частиною першою статті 122 КУпАП.

У постанові зазначено, що 12 квітня 2026 року о 22 годині 29 хвилин у м. Запоріжжі по вул. Чарівній, 157 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух по тротуару, чим порушив п. 11.13 Правил дорожнього руху України.

Цією постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вказане порушення. Відомостей про скасування цієї постанови матеріали справи не містять.

Отже, постанова серії ЕНА № 7014213 є окремим процесуальним документом, який підтверджує факт виявлення працівником поліції порушення п. 11.13 Правил дорожнього руху України та, відповідно, наявність передбаченої законом підстави для зупинки транспортного засобу.

Водночас правомірність зупинки підтверджується не лише цією постановою, а й безпосередньо відеозаписом із місця події.

Під час дослідження відеозапису, який міститься на оптичному носії інформації у вигляді CD-диска, встановлено, що на ньому зафіксовано рух автомобіля ОСОБА_1 по тротуару (пішохідній частині), подальшу зупинку транспортного засобу та спілкування працівників поліції з водієм.

Із розмови чітко вбачається, що причиною зупинки був саме рух транспортного засобу тротуаром.

Таким чином, працівник поліції не лише мав законну підставу для зупинки, а й повідомив водієві її конкретну причину.

Посилання апелянта на судові рішення, у яких надавалася оцінка наслідкам безпідставної зупинки транспортного засобу, не змінюють цього висновку.

Обставини кожної справи оцінюються на підставі її власних доказів.

У цій справі факт порушення п. 11.13 Правил дорожнього руху підтверджений як постановою про накладення адміністративного стягнення, так і відеозаписом, а тому правові висновки, сформульовані за інших фактичних обставин, не можуть бути механічно перенесені на правовідносини, що розглядаються.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 639086 від 12 квітня 2026 року; рапортом працівника патрульної поліції; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу; роздруківкою результату тесту Драгер 6820 № 4203; направленням на огляд до закладу охорони здоров`я; постановою серії ЕНА № 7014213 та відеозаписом події.

Кожен із цих доказів містить відомості про окрему частину події, а в сукупності вони послідовно відтворюють її перебіг.

Протокол серії ЕПР1 № 639086 містить дані про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем із явними ознаками алкогольного сп`яніння; за його згодою пройшов огляд на місці зупинки, результат якого становив 0,97 проміле; не погодився з результатом і відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

У протоколі також зазначено використані засоби відеофіксації та міститься відмітка про роз`яснення прав, передбачених ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП.

Рапорт працівника поліції узгоджується з протоколом та додатково фіксує, що транспортний засіб було зупинено за порушення п. 11.13 Правил дорожнього руху України, у водія виявлено запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови й координації рухів, огляд проведено за згодою водія, а після отримання результату 0,97 проміле та висловлення незгоди ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння містить зазначення виявлених ознак сп`яніння, найменування застосованого технічного засобу Драгер 6820, кількісний результат 0,97 проміле та відомості про незгоду водія з результатом.

Роздруківка приладу підтверджує, що тест № 4203 проведено 12 квітня 2026 року о 22 годині 44 хвилини та отримано результат 0,97 проміле.

У справі також наявне направлення до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, складене 12 квітня 2026 року о 22 годині 33 хвилини.

У ньому зазначено анкетні дані ОСОБА_1 , виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, використання приладу Драгер 6820, результат 0,97 проміле та те, що особу до закладу охорони здоров`я не доставлено у зв`язку з її категоричною відмовою від запропонованого огляду.

Тому твердження апеляційної скарги про відсутність акта огляду й направлення прямо суперечить фактичному змісту матеріалів справи.

Найбільш повно перебіг події відображено на відеозаписі.

Після повідомлення водієві причини зупинки працівник поліції запитав, чи вживав він алкогольні напої. ОСОБА_1 відповів, що алкогольні напої вживав з рану.

Після цього працівник поліції повідомив про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 на проведення такого огляду погодився.

На відеозаписі зафіксовано проведення тесту, оголошення результату 0,97 проміле та незгоду ОСОБА_1 із цим результатом.

Після висловлення незгоди працівник поліції запропонував йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога. ОСОБА_1 від такої пропозиції відмовився.

Відмова була висловлена зрозуміло й однозначно, без будь-яких застережень, які могли б свідчити про бажання пройти медичний огляд пізніше або за інших умов.

Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у зв`язку з відмовою від огляду в закладі охорони здоров`я стосовно нього буде складено протокол за статтею 130 КУпАП, та роз`яснив порядок оформлення адміністративних матеріалів.

Отже, водій усвідомлював як зміст запропонованої процесуальної дії, так і правові наслідки своєї відмови.

Відеозапис не містить жодних висловлювань працівників поліції про застосування до ОСОБА_1 тиску, про обумовлення його поведінки направленням до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи про примусове доставлення до такого органу замість медичного закладу.

Не зафіксовано також погроз, обману, психологічного примусу або інших дій, які могли б поставити під сумнів добровільність його рішення.

Навпаки, спілкування відбувалося спокійно, а відмова від медичного огляду була висловлена самим водієм після того, як він не погодився з результатом Драгер.

Таким чином, твердження апелянта про те, що працівники поліції позбавили його можливості пройти медичний огляд, не підтверджене жодним належним доказом та спростовується відеозаписом, актом огляду, направленням і рапортом.

Матеріали справи доводять протилежне: огляд у закладі охорони здоров`я був запропонований, але ОСОБА_1 добровільно від нього відмовився.

Суддя апеляційного суду звертає увагу, що в окремому фрагменті описової частини постанови суду першої інстанції кількісний результат тесту зазначено як 0,96 проміле, тоді як протокол, рапорт, акт огляду, направлення та роздруківка тесту № 4203 містять показник 0,97 проміле.

Наведена неточність має характер очевидної описки, не змінює суті встановлених обставин і не впливає на правильність юридичної кваліфікації. ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду на місці незалежно від цієї різниці та після цього відмовився від передбаченого законом огляду в закладі охорони здоров`я.

Для наявності складу правопорушення у формі відмови від проходження огляду не вимагається встановлення медичним висновком факту перебування водія у стані сп`яніння.

Об`єктивна сторона такого правопорушення є завершеною з моменту, коли особа, що керувала транспортним засобом і мала бути оглянута у встановленому порядку, після законної та зрозумілої пропозиції поліцейського відмовилася від огляду.

Саме така відмова зафіксована у цій справі.

Твердження про те, що поліцейський спочатку запропонував огляд, а лише потім назвав ознаки сп`яніння, не спростовує законності процедури.

Відеозапис у його повній послідовності підтверджує, що водієві було повідомлено про виявлені ознаки, він добровільно погодився на огляд спеціальним технічним засобом, а після незгоди з результатом отримав пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Важливі для кваліфікації процесуальні дії є послідовними, зрозумілими та зафіксованими технічним засобом.

Не заслуговують на увагу й доводи щодо неповноти відеозапису.

Наданий суду запис охоплює всі обставини, які мають доказове значення для цієї справи. Зокрема, факт керування та причину зупинки, спілкування водія з поліцейськими, повідомлення про ознаки сп`яніння, згоду на огляд на місці, проведення тесту, оголошення результату, незгоду з ним, пропозицію пройти огляд у медичному закладі, відмову водія та повідомлення про складання протоколу.

Ознак монтажу чи іншого втручання, яке змінювало б зміст зафіксованої події, під час дослідження запису не встановлено.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення справді не може безумовно доводити винуватість особи без оцінки інших доказів.

Однак у цій справі висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не лише на протоколі.

Його зміст підтверджений незалежними за формою джерелами - відеозаписом, технічною роздруківкою Драгер, актом огляду, направленням, рапортом і постановою про порушення п. 11.13 Правил дорожнього руху України.

Між цими доказами відсутні істотні суперечності, а їх сукупність є взаємопов`язаною та достатньою.

Відсутність у судовому засіданні суду першої інстанції працівників поліції, які складали матеріали, не є самостійною підставою для визнання цих матеріалів недопустимими.

КУпАП не встановлює обов`язкової участі поліцейського в судовому розгляді кожної справи за статтею 130 КУпАП.

У цій справі зміст складених документів перевіряється об`єктивним відеозаписом, тому потреби замінювати технічну фіксацію усними поясненнями поліцейських не було.

Щодо доводів про порушення права на захист установлено, що 25 травня 2026 року адвокат Мельнікова А.А. звернулася з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, а 10 червня 2026 року фактично з ними ознайомилася.

У день розгляду справи, 16 червня 2026 року безпосередньо до канцелярії суду захисник подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, однак жодних документів на підтвердження хвороби, неможливості участі в судовому засіданні до клопотання не додала.

Суд першої інстанції навів мотиви відмови в задоволенні клопотання, врахував попереднє ознайомлення захисника з матеріалами та те, що участь особи у справах цієї категорії не є обов`язковою за статтею 268 КУпАП.

За таких обставин розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника не свідчить про свавільне позбавлення права на правову допомогу.

Сторона захисту була обізнана про провадження, мала доступ до матеріалів і можливість подати письмові пояснення, докази та клопотання. Крім того, під час апеляційного перегляду захисник брала участь у судовому засіданні, висловила позицію щодо всіх доводів скарги та не була обмежена в реалізації процесуальних прав.

Посилання апелянта на презумпцію невинуватості є правильним у загальному значенні, однак не дає підстав для закриття провадження за наявності належної, допустимої, достовірної та взаємно узгодженої сукупності доказів.

Усі сумніви мають тлумачитися на користь особи лише тоді, коли після повного дослідження доказів вони залишаються розумними та непереборними. У цій справі таких сумнівів не встановлено.

Оцінивши кожен доказ окремо та їх сукупність, суддя апеляційного суду вважає доведеним поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був правомірно зупинений у зв`язку з порушенням п.11.13 Правил дорожнього руху України, мав ознаки алкогольного сп`яніння, погодився пройти огляд спеціальним технічним засобом, отримав результат 0,97 проміле, не погодився з ним, після чого йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від якого він добровільно та однозначно відмовився.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстав, передбачених статтею 247 КУпАП, для закриття провадження не встановлено.

Адміністративне стягнення призначено в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП, яка передбачає безальтернативне накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Істотних порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду не встановлено.

Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін,

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 336/3556/26