Додаткове рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №333/4737/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 05.08.2026 Справа № 333/4737/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/4737/25 Головуючий у І інстанції: Ходько В.М.

Провадження № 22-з/807/72/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гончарова Василя Івановича – про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

У С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Заочним рішенням від 28 серпня 2025 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики № 5474790924 від 20 вересня 2024 року в розмірі 33060 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн, а всього: 35482,40 грн.

Ухвалою від 12 грудня 2025 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із вищезазначеним заочним рішенням суду в частині розміру стягнутих відсотків, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гончарова В.І. – подала апеляційну скаргу.

Постановою від 01 травня 2026 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду частково задовольнила апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гончарова В.І., скасувала заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та ухвалила в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за договором позики № 5474790924 від 20 вересня 2024 року в розмірі 9500 грн; у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 330,95 грн.

11 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гончарова В.І. – про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить ухвалити додаткову постанову про стягнення з ТОВ «Іннова Фінанс»на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

15 травня 2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання ТОВ «Іннова Фінанс», яке змінило свою назву ТОВ «Іннова Нова», про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому товариство просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гончарова В.І. – про стягнення витрат на правничу допомогу. ТОВ «Іннова Фінанс» акцентує увагу на тому, що послуга, зазначена першим пунктом розрахунку витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн, не підлягає задоволенню, є завищеною і безпідставною, оскільки відбувалась за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, що вкотре засвідчує необґрунтовано високий розмір вартості такої послуги, враховуючи, що подання повідомлення до суду і подальше отримання доступу до справи за допомогою підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС відбувається за лічені хвилини і не потребує додаткових заходів його забезпечення (наприклад, поїздка безпосередньо за місця розташування суду для ознайомлення з матеріалами справи). Послуга адвоката зі складання заяви про перегляд заочного рішення та подання її до суду, взагалі є абсурдною, оскільки, по-перше, така заява лише після редагування і повторного подання була прийнята судом до розгляду, про що свідчить ухвала Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 26 листопада 2025 року, а, по-друге, навіть після прийняття заяви до розгляду, суд залишив її без задоволення ухвалою від 12 грудня 2025 року. Крім того, вимога сторони відповідача про стягнення з позивача судових витрат на сплату правничої допомоги не підлягає задоволенню, оскільки представник відповідача належним чином не підтвердив своїх повноважень у справі. Оскільки відсоток інформації, що стосується конкретної справи і яка потребує аналітичної роботи для коректного і доступного її викладення у тексті відзиву, значно менший, ніж правові позиції чинного законодавства, які є загальнодоступними, не потребують багато часу та інтелектуальної праці для викладення їх на додачу до суті справи, а іноді суті справи і специфіки доданих до позову доказів не стосуються взагалі, позивач заперечує і ставить під сумнів фактичну співмірність і змістовність виконаної роботи до об`єктивності її вартості.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).

В обґрунтування витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, понесених на правову допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, представник ОСОБА_1 – адвокат Гончаров В.І. надав: копію Договору № _8-К_ про надання правничої допомоги від 20.11.2025, укладеного адвокатом Гончароим В.І. та ОСОБА_1 , предметом якого є надання правничої допомоги з приводу представництва та захисту інтересів клієнта в Комунарському Районному суді м. Запоріжжя та Запорізькому апеляційному суді у справі № 333/4737/25. (п. 2). Обсяг і вартість наданої правничої допомоги за цим Договром визначається у відповідному розрахунку, який є невід`ємним додатком до цього Договору і свідчить про виконання сторонами своїх зобов`язань. Також матеріали справи містять ордер про надання правничої допомоги серії АР № 1268071.

Також суду надано розрахунок по Договору № _8-К_ про надання правничої допомоги від 20.11.2025 (перелік виконаних робіт та вартість наданих послуг), відповідно до якого адвокат надав такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи – 2 го – 2000 грн, складання заяви про перегляд заочного рішення та подання її до суду – 2 год – 2000 грн, складання апеляційної скарги та подання її до суду – 4 год – 4000 грн.

Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера № 20/15 та № 21/15, 20.11.2025 та 21.01.2026 адвокат Гончаров В.І. прийняв від ОСОБА_1 4000 грн на підставі договору № _8-К_ від 20.11.2025.

Отже, витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 в розмірі 8000 грн підтверджені належними доказами.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що заявлені представником відповідача суми є співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів також враховує часткове задоволення як позову, так і апеляційної скарги (50%), спираючись на засади розумності та справедливості, доходить висновку про необхідність зменшення суми, визначеної адвокатом з 8000 грн до 4000 грн.

Колегія суддів вважає, що стягнення витрат на правову допомогу під час розгляду справи в судах обох інстанцій в розмірі 4000 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

З огляду на вищезазначені обставини, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву представника відповідача в цій справі та ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат, яких відповідач зазнав на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, в розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И ЛА :

Заяву представника ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гончарова Василя Івановича – про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Ухвалити в цій справі додаткову постанову про стягнення судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, яких він зазнав під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, в розмірі 4000 (чотри тисячі) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді