Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №308/1585/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/1585/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Володченков Євгеній Юрійович, на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 березня 2026 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

Відповідно до постанови, - 24.01.2026 року о 22 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, яке полягало в триманні за руки, ображанні нецензурною лайкою, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю гр. ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив відеозапис події правопорушення, а відтак не з`ясував усіх обставин справи. Фізичне насильство було відсутнє, жодних доказів цього в матеріалах справи не має. Вина обґрунтована неналежними доказами, має місце процесуальна маніпуляція з документами Ужгородського міського центру соціальних служб. Першопричини конфлікту проігноровані, суб`єктивна сторона правопорушення відсутня, при цьому знехтувано розмежуванням сімейного конфлікту від домашнього насильства. З боку заявниці має місце зловживання правом та штучне створення доказів для використання їх у майбутніх спорах.

У судове засідання в апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його захисник Володченков Є. Ю. не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Потерпіла ОСОБА_2 та її захисник Турецька Є. А. у судовому засіданні в апеляційній інстанції проти апеляційної скарги заперечили та просили її залишити без задоволення.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Цих вимог суд першої інстанції при розгляді цієї справи не дотримав. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення місцевий суд не з`ясував чи було вчинено дане адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчинені.

Частина 1 статті 173-2 передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення домашнього насильства фізичного та психологічного характеру.

Однак, належних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення домашнього насильства, матеріали справи не містять.

Вищевикладене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, терміновий заборонний припис, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та рапорт працівника поліції не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, адже такі протоколи є способом фіксації, а не підтвердження даних.

Наявні у справі пояснення протирічать один одному, доказів підтвердження їх правдивості, матеріали справи не містять.

З відеозапису події правопорушення слідує сімейний конфлікт, який був спровокований потерпілою ОСОБА_2 , яка повернулася додому пізно. Реакція батька, який залишився разом з дитиною на одинці, була абсолютно правомірною.

Справедливе обурення батька фактом тривалої відсутності матері є закономірним, спрямованим на захист інтересів, безпеки та здоров`я дитини, а не актом домашнього насильства.

Фізичне насильство було відсутнє, жодних медичних доказів з цього приводу в матеріалах справи не має.

Поведінка батька мала характер обурення та непорозуміння, а не проявом психологічного насильства.

Додані до справи потерпілою стороною документи Ужгородського міського центру соціальних служб від 26.02.2026 року № 264/01-17 та акти оцінки потреб сімї від 28.01.2026 року і від 18.02.2026 року, не є належними та допустимими доказами, оскільки ці документи були складені на підставі заяви потерпілої особи, з її слів, відповідно до складеного протоколу, який є предметом дослідження в даній справі, та без врахування думки батька дитини.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.04.2020 року (у справі № 753/10840/19) та від 20.02.2020 року (у справі № 454/2839/19) чітко розмежовує домашнє насильство і звичайний побутовий сімейний конфлікт. Емоційна перепалка, спровокована неправомірною чи аморальною поведінкою самої «потерпілої», не утворює складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП,

За цих обставин апеляційний суд вважає, що постанова судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки подія і склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними у справі, і таких не було здобуто в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, то провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Володченков Євгеній Юрійович, – задовольнити.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 березня 2026 року – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя: Фазикош Г. В.