Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №297/3786/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/3786/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Бровді Івана Андрійовича, що діє від імені ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), на постанову судді Берегівського районного суду від 13 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Берегівського районного суду від 13 листопада 2025 року гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., з конфіскацією знарядь та засобів вчинення правопорушення.

Вилучені речі і документи, згідно переліку особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 12.11.2025 року – повернуто ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Відповідно до постанови, - 12.11.2025 року о 16 год. 45 хв., прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», на напрямку 135 прикордонного знаку, на околиці н.п. Вари (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах прикордонної смуги, на відстані близько 10 метрів від державного кордону, було виявлено та затримано громадянина Угорщини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), який спільно з громадянином Угорщини ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), здійснив незаконне перетинання державного кордону з Угорщини в Україну поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, шляхом подання річки Тиса з використанням човна, в складі групи осіб.

Своїми діями ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) порушив вимоги, передбачені статтями 9, 12 Закону «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Бровді І. А. (діє від імені ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )) подав апеляційну скаргу. Вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Одночасно апелянт порушує питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді. Клопотання про поновлення строку мотивує тим, що він не був присутній у судовому засіданні під час розгляду даної справи, копію постанови отримав тільки 27 листопада 2025 року.

Апелянт зазначає, що рибалив разом з своїм товаришем у човні, намір перетинати кордон не мав, затримання відбулося посередині річки Тиса. Жодних доказів, які б підтверджували факт перетину державного кордону, матеріали справи не містять.

У судове засідання в апеляційній інстанції ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та його захисник Бровді І. А. в черговий раз не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.

Отже, враховуючи повторну неявку до суду, з метою недопущення затягування часу вирішення справи та можливості уникнення адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності апелянта та його захисника, на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений у випадку, якщо він пропущений через поважні причини. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

В даному випадку апелянт у часті в справі не брав. Про час та місце розгляду справи не повідомлявся. Про існування постанови від 13.11.2025 року дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень та одразу звернувся до суду із клопотанням про надання копії судового рішення та доступу до матеріалів справи. З матеріалами справи ознайомився 27.11.2025 року та цього ж дня отримав копію судового рішення. Апеляційна скарга подана 08.12.2025 року, тобто в межах визначеного законом 10-ти денного строку на апеляційне оскарження. За цих обставин клопотання про поновлення строку є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), суд першої інстанції дотримався.

Статтею 204-1 КУпАП встановлена відповідальність за незаконне перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно ст. 9 Закону України Про Державний кордон України перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, - 12.11.2025 року о 16 год. 45 хв., прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», на напрямку 135 прикордонного знаку, на околиці н.п. Вари (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах прикордонної смуги, на відстані близько 10 метрів від державного кордону, було виявлено та затримано громадянина Угорщини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), який спільно з громадянином Угорщини ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), здійснив незаконне перетинання державного кордону з Угорщини в Україну поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, шляхом подання річки Тиса з використанням човна, в складі групи осіб.

Своїми діями ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) порушив вимоги, передбачені статтями 9, 12 Закону «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 355811 від 13.11.2025; протоколом про адміністративне затримання від 12.11.2025; протоколом особистого огляду та огляду речей і документів від 12.11.2025 року, схемою місця затримання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (незаконний перетин державного кордону України, вчинене групою осіб).

Доводи апелянта про те, що він рибалив разом з своїм товаришем у човні та не перетинав державний кордон, а затримання відбулося посередині річки Тиса, не знайшли свого підтвердження. Згідно схеми затримання двох громадян зафіксовано місце затримання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) Це місце знаходиться в районі населеного пункту Вари територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області України.

З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (перетин державного кордону України, вчинене групою осіб).

Адміністративне стягнення накладене в межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відповідає характеру адміністративного правопорушення, особі правопорушника, а також передбаченій меті, є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.

За цих обставин постанова судді місцевого суду є законна та обґрунтована, підстав для ї зміни чи скасування не має.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови.

Апеляційну скаргу адвоката Бровді Івана Андрійовича, що діє від імені ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), – залишити без задоволення.

Постанову судді Берегівського районного суду від 13 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) – залишити без змін.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя: Фазикош Г. В.