Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №740/5021/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Номер провадження 1-кп/741/69/26

Єдиний унікальний номер 740/5021/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

захисника - ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100140001101 від 22 листопада 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, українця, освіта - середня-спеціальна, неодруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти, у військовому званні «сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 02 грудня 2021 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 125 КК України до громадських робіт на строк 150 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу № 31 від 22.03.2023 командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_11 призначено на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та останній приступив до виконання службових обов?язків за посадою.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України воєнний стан в Україні продовжено та діє до теперішнього. Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, сержант ОСОБА_11 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, сержант ОСОБА_11 , достовірно знаючи свої обов?язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов?язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби з наступних обставин.

Так, ОСОБА_11 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 10 вересня 2023 року, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , після чого свої службові обов?язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав. Надав суду показання, що з 2023 року він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . У вересні 2023 року йому прийшло повідомлення на мобільний телефон, що захворіла його матір. З дозволу командира військової частини, він на автомобілі залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , оскільки йому було необхідно провідати матір. Приїхавши до м. Запоріжжя автомобіль зламався, у нього не було коштів на його ремонт, щоб повернутися до військової частини. Неофіційно працював, щоб заробити кошти, відремонтувати автомобіль та повернутися до військової частини, оскільки автомобіль йому надав особисто командир військової частини. Не повернувся до військової частини, оскільки не мав коштів. Мав бажання повернутися саме до військової частини, де проходив службу, але до будь-яких державних органів щодо повернення на військову службу не звертався.

Вина обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується відомостями, які містяться в досліджених судом письмових доказах та процесуальних документах, а саме у:

- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №62024100140001101 від 22.11.2024, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (уродженець м. Запоріжжя, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , призваний 21.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи військовослужбовцем, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на посаді робітника підсобного 1 інженерного відділення 5 інженерного взводу 5 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», в умовах воєнного стану, 10.09.2023 самовільно залишив місце служби;

- копії постанови про перекваліфікацію злочинного діяння від 25.08.2025 відповідно до якої перекваліфіковано кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №62024100140001101 від 22 листопада 2024 року з ч. 5 ст. 407 КК України на ч. 4 ст. 408 КК України.

- копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №62024100140001101 від 22.11.2024, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (уродженець м. Запоріжжя, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , призваний 21.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи військовослужбовцем, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на посаді робітника підсобного 1 інженерного відділення 5 інженерного взводу 5 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», в умовах воєнного стану, 10.09.2023 самовільно залишив місце служби;

- копії службового розслідування Міністерства оборони України по факту відсутності на військовій службі робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу 3 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_11 , яке розпочато 11.09.2023 та закінчено 06.11.2023. Службове розслідування складається, зокрема, з:

1) копії рапорта командира 5 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_12 від 11.09.2023, відповідно до якого повідомлено, що під час перевірки наявності особового складу 5 інженерної роти, 10.09.2023 о 22 год. 00 хв. було виявлено відсутність робітника підсобного 1 інженерного відділення 5 інженерного взводу 5 інженерної роти сержанта ОСОБА_11 , на телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження не відоме;

2) копії довідки – доповіді військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про самовільне залишення частини сержантом ОСОБА_11 № 2622 від 11.09.2023, відповідно змісту якої 10.09.2023 близько 22 год. 00 хв. під час перевірки наявності особового складу була виявлена відсутність робітника підсобного 5 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_11 ( АДРЕСА_3 ). На телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження його не відоме;

3) копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) Міністерства оборони України № 368 від 11.09.2023 про призначення службового розслідування, відповідно до якого прийнято рішення провести службове розслідування стосовно відсутності на військовій службі робітника підсобного 1 інженерного відділення інженерного взводу 5 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_11 .

4) копії акту проведення службового розслідування затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_13 від 08.11.2023, відповідно до якого встановлено, що сержант ОСОБА_11 безвідповідально поставився до виконання військового обов?язку і дотримання порядку проходження військової служби в умовах воєнного часу протизаконно припинив виконання свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, порушуючи вимоги ст. 17 та 65 Конституції України в частині обов?язку громадянина по захисту Вітчизни та її незалежності і територіальної цілісності. Втратив військову честь, гідність свою та наніс шкоду честі, гідності іншим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 порушивши статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, щодо обов?язку військовослужбовця бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, щодо неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України та наказів командирів, був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та не виконує обов?язки військовослужбовця з 22 години 10.09.2023;

5) копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України № 31 від 22.03.2023, з якого вбачається, що військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_11 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 10 березня 2023 року № 126-РС на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби, з 22 березня 2023 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Зараховано солдата ОСОБА_14 на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення з 22 березня 2023 року;

6) копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України № 204 від 11.09.2023, з якого вбачається, що вважати таким, що вибув у СЗЧ сержант ОСОБА_11 , робітник підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти вважати таким, що 10.09.2023 самовільно залишив військову частину (був відсутнім о 22 год. 00 хв. під час перевірки особового складу у постійному пункті дислокації військової частини НОМЕР_1 ). Зняти з продовольчого забезпечення з 12.09.2023.

7) копії пояснень робітника підсобного 2 взводу 3 відділення 5 інженерної роти ОСОБА_15 від 15.09.2023, відповідно до яких, 10.09.2023 близько 09 год. 00 хв. при перевірці особового складу 5-ї інженерної роти в/ч НОМЕР_1 , було виявлено відсутність сержанта ОСОБА_11 ;

8) копії пояснень робітника підсобника 5 роти 5 взводу 3 відділення ОСОБА_16 від 15.09.2023, відповідно до яких, 10.09.2023 близько 09 год. 00 хв. при перевірці особового складу 5-ї інженерної роти в/ч НОМЕР_1 , було виявлено відсутність ОСОБА_11 ;

- копії паспорта громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_4 виданого Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 01.03.2000;

- копії військового квитка щодо ОСОБА_11 , серія НОМЕР_5 від 27.11.2001.

Свідки у даному кримінальному провадженні не допитувались, явку останніх у судове засідання прокурорами, у кримінальному провадженні забезпечено не було. Розгляд кримінального провадження неодноразово відкладався з причин клопотання прокурора та надання можливості останньому забезпечити явку свідків у судове засідання. Свідки перебувають поза межами Чернігівської області. Територіальне знаходження прокурорів у кримінальному провадженні - м. Запоріжжя. Після неодноразових відкладень розгляду кримінального провадження для забезпечення явки свідків у судове засідання, протокольною ухвалою суду від 11.06.2026 було визначено прокурору останню дату для забезпечення явки свідків зі сторони обвинувачення у судове засідання - 08.07.2026, проте явку свідків у судове засідання забезпечено не було.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

У процесі дослідження і оцінки вказаних доказів, суд не встановив істотних процесуальних порушень при їх збиранні, які б ставили під сумнів обґрунтованість доводів сторони обвинувачення про доведеність вини ОСОБА_11 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв?язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною 1 статті 408 КК України встановлено кримінальну відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Частиною 2 статті 408 КК України встановлено кримінальну відповідальність за дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно ч. 4 ст. 408 КК України, відповідальність передбачена за діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалась та діє на даний час.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 10 вересня 2023 року, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце несення служби, після чого свої службові обов?язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв.

ОСОБА_11 з 10.09.2023 по серпень 2025 року будучи військовослужбовцем, який самовільно залишив місце несення служби, жодних заходів для повернення на службу не вчиняв.

Суд не бере до уваги показання ОСОБА_11 , що він вибув з військової частини з дозволу командира, який надав йому транспортний засіб, оскільки дані обставини не підтверджуються доказами дослідженими у судовому засіданні.

Таким чином, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що фактичні обставини у кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість останнього у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, є доведеною та кваліфікує його дії як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_11 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відносяться, відповідно до вимог ст. 12 КК України, до особливо тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який не працює, основного доходу немає, за місцем служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває, має постійне місце проживання, раніше судимий, його ставлення до вчиненого, який вину не визнав, поведінку обвинуваченого, яка спрямована на завдання шкоди ЗСУ, з огляду на військову загрозу державі Україна з боку російської федерації.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Санкція ч. 4 ст. 408 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п?яти до дванадцяти років позбавлення волі.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення статті 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, зважаючи на те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_11 покарання за ч. 4 ст. 408 КК України в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі на певний строк.

На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_11 та попередження вчинення ним нових проступків та злочинів.

Разом з тим, вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.12.2021, ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у вигляді 150 годин громадських робіт.

З копії відповіді на запит Запорізького районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області Міністерства юстиції України № 1506/22/6/2-25 від 21.08.2025, вбачається, що ОСОБА_11 не відбув громадські роботи у повному обсязі у зв?язку з призовом на військову службу під час мобілізації та був направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . Станом на 21.08.2025 залишилось не відбутих 74 години громадських робіт.

Вищевказане свідчить про те, що обвинувачений, після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 408 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають: вісім годин громадських робіт.

Статтею 73 КК України визначено, що при заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув?язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу ОСОБА_11 , ставлення останнього до вчиненого, суд приходить до висновку про призначення останньому остаточного покарання за сукупністю вироків за правилами статей 71, 72, 73 КК України, перевівши менш суворий вид покарання за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.12.2021 (громадські роботи) в більш суворий (позбавлення волі) відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 72 КК України, та до покарання, призначеного за цим вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком (Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.12.2021, справа № 314/5334/21, провадження № 1-кп/314/500/2021).

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по провадженню відсутній.

Обраний ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.08.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст.71-73 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років.

На підставі ст. 71, 72, 73 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.12.2021 та остаточно призначити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років 9 (дев?ять) днів.

Строк відбування покарання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з 26 серпня 2025 року.

Обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення направляється прокурору, захиснику та обвинуваченому, оскільки останні приймали участь у кримінальному провадженні в режимі відеоконференції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1