Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №686/8515/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8515/25

Провадження № 2/686/2832/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі

головуючої судді Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації в рахунок частки спільного майна подружжя та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації в рахунок частки спільного майна подружжя та стягнення моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачкою, в період якого подружжя набуло спільне майно, а саме, квартиру, меблі, побутову техніку, інші речі. Після розірвання шлюбу та розподілу квартири в судовому порядку, відповідачка систематичного чинить перешкоди у реалізації права власності позивача, незаконно винесла з квартири спільне рухоме майно, яке підлягає розподілу, у зв`Язку з чим просить відшкодувати шкоду у розмірі 175000 грн.

22.04.2025 представник відповідачки подав відзив на позов, де вказав, що позов не визнає, просить в позові відмовити.

05.06.2025 представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, де вказав, що до складу рухомого майна, яке є спільною власністю сторін та яке відповідачка незаконно привласнила (одноосібно розпорядилася), входило майно на суму 246 781,00 грн., на придбання якого позивачам надані квитанції на суму 246 781,00 грн.

Крім того, сторонами спільно в шлюбі було набуте й інше майно, квитанції (чеки) про придбання якого не збереглися, і на даний час у позивача відсутні документи, які б встановлювали вартість цього спільного рухомого майна, а тому вважає за можливе встановити його дійсну вартість за ринковою вартістю подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи, а саме:

1) побутова техніка:

- кондиціонер – 18899,00 грн.;

- посудомийна машина Bosch – 15152,00 грн.;

- WI-FI роутер TP-Link - 2300,00 грн.;

- блендер (новий) – 2399,00 грн.;

2) меблі та побутові предмети:

- диван – 24550,00 грн.;

- набір індукційного посуду (сковорідки, каструлі) – 4858,00 грн.;

- сервіз на 96 предметів – 18000,00 грн.;

- набір столових приладів (ложки, виделки, ножі) – 2864,00 грн.;

- турецькі тюлі – 2800,00 грн.

На підтвердження зазначеної середньої ринкової вартості зазначеного вище рухомого майна надаємо суду скріншоти сторінок веб-сайтів із вартістю аналогічних товарів. Таким чином загальна ринкова вартість вказаного рухомого майна становить 91822,00 грн.

Отже, загальна вартість усього вказаного позивачем спільного майна колишнього подружжя, яке знаходилося у квартирі та підлягало поділу між сторонами, становить 338603,00 грн. (246 781,00 грн.+ 91822,00 грн.).

Виходячи з цього, вартість належної позивачу 1/2 частки спільного рухомого майна колишнього подружжя становить 169301,50 грн. (338603,00 грн./2).

Враховуючи, що одним із колишнього подружжя - відповідачем було відчужено спільне майно проти волі іншого з колишнього подружжя – позивача, то єдиним можливим способом захисту позивача у даному випаду є стягнення грошової компенсації його частки у цьому майні з відповідача.

Більше того, протиправні дії відповідачки призвели до заподіяння позивачу також і моральної шкоди, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідачки грошову компенсацію в рахунок 1/2 частки спільного рухомого майна подружжя в розмірі 169301,50 грн. та відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 100000 грн., а також понесені судові витрати.

23.06.2025 представник відповідача подав відзив на позов, де зазначив, що з перелічених у позовній заяві речей у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на даний час знаходиться вмонтована посудомийна машина Bosch та диван, які були придбані за кошти батька відповідачки, інших зазначених у позові речей не було та немає, а ті речі які й були за час спільного проживання позивач забрав. Відповідачка вважає, що справжньою ціллю даного позову є не поділ рухомого майна, а дії позивача спрямовані на психологічне насильство щодо відповідачки, оскільки з моменту розпаду сім`ї та розірвання шлюбу такі дії були та є систематичними. В свою ж чергу ОСОБА_3 з метою уникнення конфліктних ситуацій з позивачем на даний час відмовилась від стягнень аліментів з позивача на утримання їх спільної дитини.

Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2024 року по справі № 686/10360/24 позивачу та відповідачці належить по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно вмонтована посудомийна машина Bosch та диван, які наявні в квартирі, є предметами якими мають право користуватися обидві сторони.

Поряд з цим зазначає, що позивач за яким визнано право власності на частину зазначеної квартири до цього часу не реєстрував своє право власності, а позивачка змушена самостійно сплачувати податок на нерухоме майно як і самостійно нести витрати по оплаті комунальних послуг.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача грошової компенсації, з розміром якої сторона відповідача не погоджується, за спільне рухоме майно, то сторона відповідача заперечує, оскільки вважає її несправедливою та незаконною.

Єдиним джерелом доходу відповідачки є її заробітна плата, розмір якої є невеликим, яка використовується відповідачкою на утримання спільної малолітньої дитини сторін та своє прожиття, однак її розмір не дозволяє сплачувати грошову компенсацію, а присудження виплати відповідачкою грошової компенсації поставить її в скрутне матеріальне становище.

Якщо ж позивач бажає бути одноособовим власником вмонтованої посудомийної машина Bosch та дивану, то сторона відповідача розгляне питання щодо отримання за них грошової компенсації від позивача, якщо у нього є така можливість її сплатити. Щодо відшкодування моральної шкоди сторона відповідача зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо позивачів, членів їх сім`ї чи близьких родичів.

В даному випадку відсутні протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди та причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача, відсутні докази заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не зазначено яким чином позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів придбання та наявності у спільній власності сторін перелічених у позовній заяві речей, крім вмонтованої посудомийної машина Bosch та дивану, про наявність яких сторона відповідача повідомила суду. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна дійти до безперечного висновку про те, що зазначені у позові речі були наявні у сторін та є спільним майном подружжя, просить в позові відмовити.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідачка та представник відповідачки позовні вимоги не визнали, просили в позові відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.03.2024 у справі № 686/3120/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 29 вересня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №1890, розірвано.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.04.2024 у справі № 686/8506/24 заяву ОСОБА_3 задоволено частково та виданий обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав позивача на строк три місяці, а саме: заборонив позивачу перебувати в місці проживання відповідача, за адресою місця реєстрації проживання відповідача, за місцем роботи відповідача, заборонив вести листування, телефонні переговори з відповідачем , або контактувати із нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб; заборонив позивачу особисто і через третіх осіб розшукувати відповідача, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2024 справа № 686/10360/24 в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 визнано право власності на частину квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та на частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 3,3 кв.м.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2025 у справі № 686/7317/25 усунуто перешкоди ОСОБА_1 у володінні та користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_3 . ОСОБА_1 ключів від квартири та забезпечення безперешкодного доступу до житла.

Постановою державного виконавця від 04.08.2025 ВП № 78767221 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 01.08.2025 справа № 686/7317/25.

Постановою державного виконавця від 13.10.2025 ВП № 78767221 за невиконання рішення суду до ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 3400 грн.

09.10.2025 до ЄДРДР внесено відомості за № 12025243000003070 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (невиконання рішення суду).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказав, що за час перебування у шлюбі подружжя набуло нерухоме та рухоме майно, щодо частини майна проведено поділ, проте рухомим майном відповідачка розпорядилась на власний розсуд, чим порушила права позивача та завдала йому моральної шкоди.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення, за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього зареєстровано лише за одним з подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Згідно частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Так Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.06.2022 справа № 544/856/20 сформував наступну правову позицію : «Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Позивачем в підтвердження придбання та вартості майна надані акти приймання-передачі, квитанції на загальну суму 246 781,00 грн., зокрема,

1) стіл та чотири стільці вартістю 28400,00 грн. придбані за договором купівлі-продажу №299 від 03.06.2023 р., укладеним між відповідачкою та ДТ «Оріт» (салон меблів «INTRO») та отримані за актом приймання-передачі товару № 299 від 03.06.2023;

2) ліжко «Каміла» вартістю 17350,00 грн., придбане у ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується замовленням-специфікацією № б/н від 14.10.2022 року (аванс в розмірі 5000,00 грн.) та прибутковим касовим ордером № б/н від 30.11.2022 року (доплата в розмірі 12350,00 грн.);

3) матрац та наматрацник загальною вартістю 16700,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № б/н від 31.10.2022 року (завдаток в розмірі 5000,00 грн.) та № б/н від 30.11.2022 року (доплата в розмірі 11700,00 грн.);

4) фен Philips BHD 360/20 вартістю 1297,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000014074 від 25.06.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» (Магазин «Comfy»);

5) робот-пилосос миючий Rowenta RR8577WH вартістю 12888,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000038938 від 25.11.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» (Магазин «Comfy»);

6) праска Tefal FV5697E1 вартістю 3378,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000334984 від 10.09.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

7) холодильник Samsung RL4353RBASL/UA вартістю 28139,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000005733 від 07.05.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

8) комплект книг «Книжковий сет Comfy, 15 книг» вартістю 1500,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000005733 від 07.05.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

9) телевізор Samsung UE50BU8000UXUA вартістю 22279,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000073213 від 02.10.2022 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

10) кріплення для телевізора HOME Design TVB-7 вартістю 269,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000073213 від 02.10.2022 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

11) кріплення для телевізора Eagle TV53 вартістю 1329,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000073215 від 02.10.2022 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

12) телевізор Samsung UE65BU8500UXUA вартістю 40439,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000073211 від 02.10.2022 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

13) ігрова приставка PlayStation 5 + PS5 EA SPORTS FC 24 (код) вартістю 21498,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000109297 від 12.10.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

14) батарея мобільна Xiaomi 20000mAh 22.5W (PB2022ZM) вартістю 999,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000034277 від 12.10.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

15) ігровий диск PS5 PlayStation Hogwarts Legacy вартістю 2999,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000110678 від 20.10.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

16) ігровий диск PS5 PlayStation MARVELS SPIDER-MAN MILES MORALE вартістю 1861,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000110680 від 20.10.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

17) геймпад PlayStation Dual Sense Midnight Black вартістю 2629,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000346704 від 09.11.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

18) прально-сушильна машина Beco HTE 7616 XO вартістю 18509,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000305599 від 11.03.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

19) духова шафа електрична Bosch HBF534EW0Q вартістю 14249,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000305599 від 11.03.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy»;

20) мікрохвильова піч (НВЧ) вбудовувана Bosch BFL623MV3 вартістю 10069,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 000305599 від 11.03.2023 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд» Магазин «Comfy».

Ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А ст. 81 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка визнала придбання спірного рухомого майна в період шлюбу, в заперечення позову вказувала, що саме позивач забрав все майно, крім цього позивачем не доведено вартість майна на час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду в справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020 сформувала правовий висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази щодо придбання подружжям в період шлюбу рухомого майна на суму 246 781,00 грн., та враховуючи обставини справи, а саме, звернення позивача до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою, відсутність доступу до квартири на час вирішення спору, а від так слід стягнути з відповідачки на користь позивача грошової компенсації в рахунок частки спільного майна подружжя в сумі 123 390,50 грн.

Щодо стягнення грошової компенсації в рахунок частки спільного майна подружжя на суму 91822,00 грн., то вартість вказаного майна визначена позивачем на власний розсуд на подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи, що суперечить вимогам ст.ст.69-71 СК України, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

За змістом частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення Цивільного кодексу України можуть субсидіарно застосовуватися для регулювання сімейних відносин.

Згідно пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, визначених Конституцією та законами України.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).

Згідно пункту 6 частини другої статті 18 СК України способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором.

Вказуючи на відшкодування моральної шкоди у частині третій статті 49, частині третій статті 50,частині четвертій статті 157, частині другій статті 158, частині п`ятій статті 159, частині другій статті 162 СК України законодавець передбачив, що певні діяння чи події безпосередньо тягнуть за собою обов`язок правопорушника відшкодувати моральну шкоду (статті 157, 158, 159, 162 СК України), або є підставою для її відшкодування (статті 49, 50 СК України), тобто зазначені шість випадків наведені у тексті Сімейного кодексу України не з метою виключити можливість відшкодування моральної шкоди в інших, а як такі, в яких сам факт завдання моральної шкоди відповідним правопорушенням (ухиленням від виконання договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, рішення суду або органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини, самочинною зміною місця проживання дитини, позбавленням репродуктивної функції) вже констатовано законом.

Отже, вказані у Сімейному кодексі України випадки (статті 49, 50, 157, 158, 159, 162 СК України) можливо розглядати як перелік діянь, що беззаперечно тягнуть за собою виникнення моральної шкоди. Натомість це не виключає можливості відшкодування такої шкоди, у разі її належного доведення, і в інших випадках порушення прав учасників сімейних відносин. Такий висновок висловлений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі № 2-3897/10.

В обґрунтування моральної шкоди позивач вказав, що щодо недопущення позивача до житла та належного йому майна призвели до порушення прав позивача і вимагали додаткових матеріальних затрат, зокрема щодо оренди житла для проживання; протягом тривалого часу позивач не мав можливості користуватися власним житлом, на яке розраховував як його співвласник, чим порушено нормальний ритм життя позивача, обмежилась можливість у задоволенні культурно - побутових потреб, пов`язаних із проживанням у власному житлі; моральні переживання полягають також у тому, що відповідачем до цього часу не здійснено жодних кроків, спрямованих на повне чи часткове врегулювання проблемної ситуації, якою порушено права позивача з вини відповідача; позивач був обмежений у звичній можливості проживати у власній оселі та був змушений вживати заходів для пошуку іншого житла, що призвело до стресу та роздратування; внаслідок позбавлення відповідачем можливості позивача доступу до квартири протягом тривалого періоду часу, в позивача виникла роздратованість, постійні переживання та турботи, які ще більше посилюються при усвідомленні того, що відповідач і до сьогодні не здійснює жодних кроків, спрямованих на виправлення ситуації, що свідчить про цинічні дії відповідача у цілеспрямованому чиненні позивачу перешкод у доступі до житла та належного йому майна, а також відмовою в сплаті вартості його частки цього майна, а також з необхідністю неодноразового звернення до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів до відповідача, а також пов`язані з цим додаткові витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката тощо.

Крім того, дії відповідача стали безпосередньою причиною протиправного позбавлення позивача не лише права користуватися належним йому майном протягом тривалого періоду часу, в тому числі предметами побуту, а й позбавили його права власності на набуте під час шлюбу майно.

Так як позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, то відсутність доступу до свого житла (квартири) та його особистих речей, постійний психологічний тиск з боку відповідачки спричинили суттєве погіршення психоемоційного стану та загального стану здоров`я ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд повинен керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5000грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 30, 48, 76, 78, 81,100, 1001, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 65, 69, 70, 71 СК України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок вартості частки спільного рухомого майна подружжя в розмірі 123 390,50 грн та 5000 грн відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,

Відповідач : ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Дата складення повного тексту рішення 06.08.2026.

Суддя: