Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №686/6950/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6950/26

Провадження № 2/686/6046/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_2 про визначення частки спадкодавця у праві власності на земельну ділянку та визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивачки ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить 4/6 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_4 належала частка у праві власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Приватний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності померлій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Отже, частка померлої ОСОБА_4 як спадкодавця не визначена, у зв`язку з чим просить визначити, що частки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 складає 1/2 її частину, визнати за позивачкою в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на частку земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засідання позов визнала, суду пояснила, що є спадкоємицею ОСОБА_5 . Земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, їх частки є рівними, проте в натурі розподіл порівну вказаної земельної ділянки не можливий у зв`язку із наявністю будівель та споруд.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить частка у праві власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 , належала померлій на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_5 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №№ 267314, зареєстрованим 02.03.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010974200430.

ОСОБА_4 за життя, 27.06.2023 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новіковою Л.В., зареєстр. в реєстрі за № 5335, за змістом якого все своє рухоме та нерухоме майно заповіла ОСОБА_3

26.05.2025 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Продан Н.В. на підставі заяви ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 86 щодо майна ОСОБА_4 .

Приватний нотаріус Продан Н.В. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності померлій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , без визначення розміру часток у праві власності на вищевказану земельну ділянку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

ОСОБА_3 в обґрунтування позовних вимог про визначення розміру частки померлої ОСОБА_4 у спільній власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вказувала, що відсутність визначення часток спадкодавця у праві спільної власності на земельну ділянку позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у позасудовому порядку.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20).

Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 12постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Аналогічного за змістом правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 61-11210св19 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18).

Вимоги позивача про визначення частки померлої ОСОБА_4 у праві спільної власності на земельну ділянку, не відповідають визначеному статтею 16 ЦК України способу захисту та є неефективними.

Щодо вимог про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування.

Частиною першою статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно з статтею 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки з майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України, виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Статтею 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 89 ЗК України, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Судом встановлено, що земельна ділянка передана спадкодавцеві у спільну сумісну власність. Її поділ або виділення з неї окремих часток за життя ОСОБА_4 не проводився, розмір її частки не визначався.

Таким чином, ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності без визначення часток, і це право перейшло до позивачки.

Оскільки спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, то суд визнає саме право на частку (а не на частину об`єкта) у праві спільної часткової власності на спірний об`єкт.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а за ОСОБА_3 слід визнати в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на частку в розмірі 1/2 у праві спільної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216, 1218, 1225 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право на частку в розмірі 1/2 у праві спільної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:05:001:0081, цільове призначення для будівництва і обслуговування, житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_4 .

Дата складення повного тексту рішення : 06.08.2026.

Суддя: