Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №947/24359/24 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/24359/24

Номер провадження: 2/511/97/26

06 серпня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Бобровська І.В.,

секретаря судового засідання – Кіндракевич В.Ф.,

за участю:

представника позивача – адвоката Супруненко О.П. (дистанційно),

представника відповідача – адвоката Риженко Д.О. (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області з Київського районного суду міста Одеси надійшла зазначена позовна заява за підсудністю, у якій позивач просив стягнути з відповідача:

-матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 128 848,17 гривень;

-моральну шкоди у розмірі 12 800,00 гривень;

-витрати по сплаті судового збору.

Стислий виклад обґрунтування позиції позивача.

01 червня 2024 року відбулося ДТП за участю позивача та відповідача, внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідач є винуватцем ДТП, що підтверджується постановою Приморського районного суду міста Одеси від 08 липня 2024 року, яка набрала законної сили.

Разом із цим, внаслідок ДТП позивач поніс матеріальних збитків на загальну суму 128 848,17 гривень, з яких:

-123 117,00 гривень вартість відновлювальних робіт;

-1 231,17 гривень банківські послуги;

-4 500,00 гривень вартість проведення оцінки відновлюваних робіт.

Окрім того, внаслідок ДТП позивач зазнав моральний страждань, які оцінив у 12 800,00 гривень.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідач має статус учасника бойових дій, а тому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а за завдану шкоду має відповідати МТСБУ.

Стислий виклад позиції позивача на заперечення відповідача.

Позивач зазначив, що відповідач отримав статус учасника бойових дій лише у 2025 році, а ДТП відбулося у 2024 році, а відтак саме відповідач має нести відповідальність за ДТП, а не МТСБУ, довідки про безпосередню участь не підтверджують статус учасника бойових дій, а лише є підставою для його отримання.

Процесуальні дії у справі.

09 вересня 2024 року Київським районним судом міста Одеси передано за підсудністю цивільну справу до Роздільнянського районного суду Одеської області.

22 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

27 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

21 березня 2025 року ухвалено заочне рішення у справі.

19 червня 2025 року залишено без руху заяву про перегляд заочного рішення.

24 червня 2025 року прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення.

30 липня 2025 року скасовано заочне рішення та призначено підготовче судове засідання.

30 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01 червня 2024 року о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Жуковського та Катерининської у місті Одесі, де рух регулюється сигналами світлофору, рухаючись на червоний сигнал світлофору, не надав перевагу у русі автомобілям, які рухалися на дозволений сигнал світлофора, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_2 , та автомобілем «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив п.8.7.3е Правил дорожнього руху.

У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а ОСОБА_2 було визнано винуватим у ДТП, що підтверджується постановою Приморського районного суду міста Одеси від 08 липня 2024 року у справі № 522/9586/24.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу HYNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та в момент ДТП був за кермом, що підтверджується копією матеріалів справи про адміністративне правопорушення та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Згідно з висновком щодо вартості матеріального збитку:

-вартість відновлювального ремонту автомобіля HYNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 220 197,16 гривень;

-вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ становить 104 682,22 гривень;

-вартість матеріального збитку без урахування ПДВ становить 91 155,19 гривень;

-ринкова вартість автомобіля становить 343 463,25 гривень.

Виконавець оцінки СОД ТОВ «Клевер Експерт», замовник ОСОБА_1 , вартість оцінки 4 500,00 гривень, які останній сплатив, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 42 від 03 червня 2024 року.

Відповідно до акту виконаних робіт, за ремонт транспортного засобу HYNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 сплатив 123 117,00 гривень, а також 1 231,17 гривень за банківскі послуги, що підтверджується відповідними квитанціями.

Відповідач у період з 06 листопада 2023 року по 06 жовтня 2024 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_5 від 02 грудня 2024 року.

Однак, як зазначено у самій довідці, вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, а не документом, який підтверджує набуття такого статусу.

Посвідчення учасника бойових дій відповідачу видано 30 січня 2025 року.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Передусім, відносно визнання відповідача винним у ДТП, внаслідок якого транспортні засоби отримали пошкодження з матеріальними збитками, суд вважає необхідним зауважити, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Водночас, суд відхиляє аргументи представника відповідача ОСОБА_3 про наявність статуса учасника бойових дій відповідача на час вчинення ДТП, оскільки довідка про безпосередню участь, надана на підтвердження зазначеної обставини, є підставою для отримання такого статусу, однак не є документом, що підтверджує набуття такого статусу.

Посвідченям учасника бойових дій відповідача серії НОМЕР_6 видано 30 січня 2025 року, інших документів, які підтверджують набуття такого статусу на час ДТП, у тому числі рішення комісії, суду не надано.

Разом із цим, механізм надання статусу учасника бойових дій визначений Порядком № 413, який затверджено постановою КМ України від 20 серпня 2014 року № 413.

Системний аналіз свідчить, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 із відповідним змістом про участь особи у заходах, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, є необхідною передумовою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій відповідною комісією. Водночас підстави внесення інформації до такої довідки та її зміст підлягають перевірці на відповідність вимогам законодавства, у тому числі в межах здійснення судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень.

Командир військової частини, оформлюючи довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, не здійснює оцінку доцільності чи обґрунтованості надання статусу учасника бойових дій, оскільки такі повноваження належать відповідній комісії.

Водночас, статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, саме відповідач має нести відповідальність за завдану ним шкоду, а не МТСБУ.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

Так, Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2025 року у справі 560/8168/24, зауважив, що документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу (пункт 66).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2025 року у справі № 620/9892/24.

Разом із цим, відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт заподіяння йому внаслідок ДТП майнової шкоди у розмірі 128 848,17 гривень, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом із цим, відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, крім іншого полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивач зазнав емоційної напруги та стресу, врахувавши засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений розмір моральної шкоди є доведеним.

Відносно детальної відповіді на кожен аргумент сторін, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29—30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 128 848,17 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , моральну шкоду у розмірі 12 800,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 418,30 гривень.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: І. В. Бобровська