Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №697/1470/24 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1183/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №697/1470/24 Категорія: 301030000 Колісник Л. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Костенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Клименка В`ячеслава Миколайовича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа — приватний нотаріус Лагутінська Є. П., про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Канівської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та визнання права власності на 1/2 квартири,-

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування поданого позову зазначав, що ним подавалася позовна заява до ОСОБА_2 , Канівської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння у вигляді 1/2 квартири АДРЕСА_1 , цивільна справа № 697/840/21.

Після подання вказаного позову стали відомі нові обставини, що мали вплинути на підставу та предмет позову, зміна яких одночасно не допускається. У зв`язку з чим за клопотанням позивача попередній позов був залишений судом без розгляду.

Позивач вказує, що 21.12.2023 йому стало відомо, що ОСОБА_2 у липні 2005 року одноосібно приватизувала та оформила на своє ім`я право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в якій на той час проживали та були зареєстровані: наймач ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_1 , син ОСОБА_6 .

Приватизація цього житла відбулася після смерті батька позивача - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про приватизацію житла його, позивача, не було повідомлено.

Приватизація квартири здійснювалася за заявою ОСОБА_2 та довідки про склад сім`ї наймача квартири, яка містила недостовірні відомості про фактичних мешканців зазначеного житла, без врахування того, що ОСОБА_1 був зареєстований у вказаній квартирі.

Крім того, після отримання свідоцтва про право власності на квартиру відповідач ОСОБА_2 продала спірну квартиру ОСОБА_7 у 2007 році, а ОСОБА_7 продала у 2018 році спірну квартиру ОСОБА_4 .

На підставі викладеного позивач просив суд:

- поновити пропущений процесуальний строк на подання позовної заяви до суду;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Канівської міської ради від 20.07.2005 № 260 «Про приватизацію державного житлового фонду» в частині передачі державного житла, квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , видане виконавчим комітетом Канівської міської ради 02.10.2005 ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20.10.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Лагутінською Є.П., зареєстрований в реєстрі за № 1-2705;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 26.11.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Лагутінською Є.П., зареєстрований в реєстрі за № 824;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що під час приватизації ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 до заяви про приватизацію спірної квартири, подавалась довідка про склад сім`ї від 18.07.2005 № 906, за якою у вказаній квартирі була зареєстрована лише ОСОБА_2 .

Водночас суду надані докази щодо зареєстрованих осіб на час приватизації, які містять розбіжності щодо складу сім`ї наймача житла.

Копія поквартирної картки та картки особи ОСОБА_1 містить відомості про те, що з 16.06.1993 у спірній квартирі був зареєстрований також позивач. Також містяться відомості про його реєстрацію у цій квартирі з 05.11.2002 по 15.07.2005 та із 17.11.2005 по 06.11.2007.

Водночас у довідках Канівської міської ради Черкаської області від 20.08.2019 № 11-15/5507 та від 17.02.2022 № 01-01-28/354 зазначено, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 16.06.1993 по 06.11.2007.

Оцінюючи наявні докази у справі, доводи учасників, суд дійшов висновку, що приватизація квартири за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 проведена із порушеннями чинного законодавства.

Однак, у зв`язку із заявленням клопотання про застосування строків позовної даності, суд дійшов висновку про його пропуск позивачем, оскільки ОСОБА_1 було відомо про відчуження квартири в 2007 році, тому він довідався чи міг довідатися про порушення своїх прав на квартиру не пізніше його зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 - 06.11.2007.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Канівської міської ради від 20.07.2005 № 260 «Про приватизацію державного житлового фонду» лише 09.07.2024, тобто з пропуском строків позовної давності.

Дата отримання позивачем листа з БТІ із копіями приватизаційної справи спірної квартири в 2021 році не є днем, за яким починається відлік строку позовної давності, а лише свідчить про реалізацію ОСОБА_1 своїх процесуальних прав щодо витребування доказів у вказаний період.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення з позовом до виконавчого комітету Канівської міської ради без поважних причин, тому такий строк поновленню не підлягає.

Щодо вимог позивача, заявлених до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 , то суд зазначив, що належним способом захисту у даному випадку є вимога позивача, який вважає себе власником указаної квартири, про її витребування у останнього набувача. Водночас, позивач обрав способом захисту вимоги про визнання недійсними та скасування рішення органу приватизації, першого договору відчуження квартири АДРЕСА_1 , укладений 20.10.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та наступного за ним договору відчуження вказаної квартири, укладений 26.11.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнання за ним права власності на 1/2 квартиру.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Клименко В.М. оскаржив його в апеляційному порядку, вказуючи, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та з істотним порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, навіть якщо позивач у 2007 році знав, що мати відчужила квартиру, це ще не означає, що він знав або об`єктивно міг знати, що квартира була приватизована одноосібно саме у 2005 році, що при приватизації не було враховано його право на участь, що в матеріалах приватизаційної справи відсутня його письмова згода, що для приватизації була використана довідка про склад сім`ї із неповними або недостовірними відомостями.

Суд не врахував, що саме після отримання документів БТІ позивач дізнався про справжню природу порушення.

Вказує, що судом було застосовано норми матеріального права, які набрали чинності значно пізніше проведеної приватизації.

Крім того, зазначає, що за наявності сумнівів щодо належного способу захисту суд не мав права підміняти вирішення спору формальним посиланням на неналежний спосіб після того, як фактично визнав незаконність приватизації.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 – адвокат Шишка В.І. вказує на законність судового рішення, та зокрема, звертає увагу суду, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, а позбавлення його права власності на таке майно буде свідчити про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки на нього буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 16.11.1984, ОСОБА_1 , народився в м. Канів ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

Як встановлено зі свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , від 13.05.2015 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Канівської міської ради від 20.04.2005 № 261 «Про зміну особових рахунків по квартирі» директору КП «ЖЕК» дозволено перевести особовий рахунок по квартирі і комунальних послугах по АДРЕСА_2 на ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_9 .

Згідно із заявою від 18.07.2005 № 906 ОСОБА_2 звернулася до органу приватизації Канівського міськвиконкому як наймач квартири АДРЕСА_1 , до якої додала довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири від 18.07.2005 № 906.

Довідкою КП «ЖЕК» виконавчого комітету Канівської міської ради від 18.07.2005 № 906 підтверджено, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 мешкає і має право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Канівської міської ради від 20.07.2005 № 260 «Про приватизацію державного фонду» передано державне житло у власність громадян, в якому вони мають оформити свідоцтва про власність, а саме: ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

02.10.2005 ОСОБА_2 виконавчим комітетом Канівської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно як власнику квартири по АДРЕСА_2 .

Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.10.2005 право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 з 02.10.2005.

Згідно з договором купівлі-продажу від 20.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Лагутінською Є.П. та зареєстрованого в реєстрі за №2705, ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 квартиру по АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Лагутінською Є.П. та зареєстрованого в реєстрі за №824, ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_2 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.07.2024 право власності квартиру по АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_4 .

Відповідно до копії довідок Канівської міської ради Черкаської області від 20.08.2019 № 11-15/5507 та від 17.02.2022 № 01-01-28/354 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 16.06.1993 по 06.11.2007.

У поквартирній картці та картці особи ОСОБА_1 наявні відмітки про реєстрацію місця його проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 05.11.2002 по 15.07.2005 та із 17.11.2005 по 06.11.2007. Також відповідно до поквартирної картки ОСОБА_5 , який зареєстрований у вказаній квартирі із 16.06.1993, внесені записи про осіб, зареєстрованих у житлі: дружина ОСОБА_2 , дата реєстрації -16.06.1993, син ОСОБА_1 , син ОСОБА_10 .

Позивач зазначає, що про приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , не знав, хоча має право на 1/2 частину цього майна, оскільки на час приватизації спірної квартири був зареєстрованим у цій квартирі.

На підтвердження цих доводів позивач посилається на довідки Канівської міської ради Черкаської області від 20.08.2019 № 11-15/5507, від 17.02.2022 № 01-01-28/354 та записи військового квитка, досліджені судом у судовому засіданні, в яких відмітки про взяття чи зняття його з військового обліку за період після 02.09.2003 по 02.06.2023 відсутні.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

В період проведеної приватизації спірні правовідносини були врегульовані Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 N 56, на що вірно звернуто увагу у поданій апеляційній скарзі.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється, в тому числі, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до пунктів 5, 6 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 N 56 передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло. ( Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держжитлокомунгоспу N 72 ( z0201-94 ) від 05.08.94 ) Передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно, виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю).

Пунтом 20 вказаного Положення передбачено, що, при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку), громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5).

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (пункт 21 Положення).

Під час приватизації ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 до заяви про приватизацію спірної квартири, подавалась довідка про склад сім`ї від 18.07.2005 № 906, за якою у вказаній квартирі була зареєстрована лише ОСОБА_2 .

У картці поквартирного обліку та картці особи ОСОБА_1 містяться відмітки про зняття його реєстрації в місці постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 15.07.2005 та із 17.11.2005.

У паспорті громадянина України ОСОБА_1 міститься відмітка про реєстрацію його місця проживання у спірній квартирі з 03.12.2005 року.

У довідках Канівської міської ради Черкаської області від 20.08.2019 № 11-15/5507 та від 17.02.2022 № 01-01-28/354 зазначено, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 16.06.1993 по 06.11.2007.

Отже, надані докази про місце реєстрації позивача є суперечливими, оскільки одні вказують, що на час приватизації він був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , інші ж докази спростовують вказані обставини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повина бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд має вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Колегія суддів, надаючи оцінку вказаним доказам на предмет їх більшої вірогідності доходить висновку, що позивач дійсно мав право брати участь у процесі приватизації зазначеної квартири. З доказів наданих суду не вбачається, що у період проведення приватизації майна, позивач мав інше зареєстроване місце проживання. Таким чином, слід констатувати наявність порушеного права позивача під час проведення приватизації спірної квартири.

Що стосується строку позовної давності

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта стаття 267 ЦК України).

Позивач зазначає, що початок перебігу строку позовної давності слід відраховувати від часу, коли він отримав приватизаційні документи від КП «ЧООБТІ», а саме 23.12.2021 року. Лише після ознайомлення з даною інформацією він став обізнаний про порушення своїх майнових прав.

Проте відповідних та переконливих доказів того, що ОСОБА_1 , знаючи про відчуження у 2007 році квартири та зняття ним з реєстрації за вказаною адресою, не знав та не міг знати про використання його матір`ю права на безоплатну приватизацію, позивачем не надано, а матеріали справи таких не містять.

Оскільки на час приватизації (20.07.2005) та на час відчуження квартири (20.10.2007) позивач був повнолітнім, та усвідомлював, що відчуження можливе лише того майна, що перебуває у власності, не міг не володіти інформацією про набуття даної квартири у власність ОСОБА_2 шляхом приватизації. Тому його доводи про те, що тільки у 2021 році йому стало відомо про порушення своїх прав, колегія суддів вважає непереконливими.

Щодо вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу заявлених позивачем до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то колегія суддів враховує, що, оскільки заявлені вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Канівської міської ради від 20 липня 2005 року №260 «Про приватизацію державного житлового фонду» в частині передачі державного житлоа квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволенню не підлягають, тому і підстави для задоволення вимог до зазначених вище відповідачів відсутні.

До того ж сам по собі спосіб захисту до даних відповідачів обраний позивачем неправильно, про що вірно акцентовано увагу сторін у рішенні суду першої інстанції.

Отже, апеляційний суд вважає, що висновки суду за результатами розгляду справи, є правильними, судове рішення є мотивованим, відповідає вимогам законності, обгрунтованості та справедливості. Судом в повній мірі дослідженні докази у справі та надано їм правову оцінку, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишенню без змін.

З огляду на те, що судове рішення підлягає залишенню без змін, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Клименка В`ячеслава Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2026 року.

Судді: