Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №711/2059/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1594/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 711/2059/26 Категорія: 301030300 Петренко О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,

секретар: Івануса А.Д.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ,

відповідач – Приватне акціонерне товариство «Черкаський шовковий комбінат»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради,

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Осадчий Олег Васильович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Осадчого Олега Васильовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2026 року (у складі судді Петренка О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зазначено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З батьком ОСОБА_3 позивач не спілкується вже на протязі довгого часу, місце його знаходження останній невідоме.

Крім того, згідно даних поквартирної картки на кв. АДРЕСА_2 та відповіді ПрАТ «ЧШК» від 23.02.2026 № 168, ОСОБА_3 знятий з реєстрації з вказаної квартири, починаючи з 03.06.2009. На даний час у кв. АДРЕСА_2 зареєстровані 2 особи, а саме: позивачі у справі ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 .

Також позивач зазначала про те, що відповідачем у справі було видано ордер № 334 від 23.02.1998, згідно якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_5 мали право на заняття кімнати АДРЕСА_3 . З 17.09.2004 ОСОБА_5 зареєстрована за вказаною адресою та постійно там проживає.

Позивач, маючи намір приватизувати квартиру АДРЕСА_2 , зверталася до відповідача з письмовою заявою від 04.07.2011 про надання дозволу на приватизацію. Крім того, заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 (справа № 711/1651/13-ц) позов ОСОБА_5 , яка також діяла в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , до АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат», відділу приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку про визнання недійсною відмови в приватизації житла та зобов`язання надати згоду щодо безоплатної передачі у приватну власність квартири та зобов`язання оформити відповідні документи щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру задоволено.

Зобов`язано АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» надати ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , згоду на безоплатну передачу в її приватну власність квартиру АДРЕСА_2 .

Зобов`язано відділ приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку оформити відповідні документи та видати ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Також у позові зазначено про те, що на адвокатський запит ПрАТ «ЧШК» було надано відповідь від 17.11.2025 № 776 про те, що останнє не заперечує проти передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_2 , а також надано копію відповідного дозволу № 439 від 05.07.2021.

Згідно відповіді Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради №24368/34778-01-21 від 27.11.2025, виконати рішення по справі № 711/165/13-ц та здійснити приватизацію вказаної квартири органом приватизації Черкаської міської ради немає законних підстав, оскільки, станом на 27.11.2025, ані будинок АДРЕСА_4 , ані квартира АДРЕСА_2 у зазначеному будинку не передані до комунальної власності м. Черкаси.

У відповіді від 17.12.2025 № 838 на адвокатський запит ПрАТ ЧШК повідомило, що договір купівлі-продажу від 29.11.1993 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.1999 був визнаний недійсним в частині продажу і придбання житлового будинку АДРЕСА_4 . Ухвалою колегії суддів Черкаського обласного суду від 14.04.1999 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.11.1993 залишене без змін. Вказує, що ініціатива щодо передачі спірного майна у комунальну власність має виходити від органу приватизації.

Однак, згідно довідки КП ЧООБТІ від 29.12.2025 № 2098А, право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 , станом на 01.01.2013, зареєстровано за Черкаським шовковим комбінатом на підставі рішення міськвиконкому № 4 від 10.01.1973.

Оскільки оформити право власності на житло, яке на даний час займає позивач, шляхом його приватизації за допомогою органу приватизації державного житлового фонду Черкаської міської ради неможливо, позивач звернулася до суду з позовом про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не є суб`єктом, який згідно положень як Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (№ 2482), так і Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009, уповноважений на виконання дій щодо приватизації квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках. У конкретному випадку таким уповноваженим органом є Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, який не залучений позивачами до розгляду справи як відповідач, а має лише процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Також суд першої інстанції зазначив, що до вирішення спірних відносин не застосовуються ч .1 ст. 321 та ст. 392 ЦК України, оскільки предметом позову є саме визнання за позивачами права власності на спірний об`єкт нерухомості не з призми оспорювання або не визнання іншою особою права власності позивачів чи в разі втрати позивачами документів, які засвідчують їх право власності на таке майно, а з призми визнання права власності на зазначене нерухоме майно в порядку приватизації.

Оскільки, станом на час розгляду даної цивільної справи позивачі не є власниками спірного об`єкту нерухомості, тому підстави для застосування до вирішення спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 321 та ст. 392 ЦК України відсутні.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником позивача – адвокатом Осадчим О.В. через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.05.2026 та ухвалити нове, яким задоволити позов в повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради не чинить ніяких перешкод позивачам у приватизації квартири АДРЕСА_3 , оскільки не має на своєму балансі вказаного будинку.

Звертає увагу на те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 у справі № 711/1651/13-ц вже було встановлено право позивачів на приватизацію спірної квартири та покладено на АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» обов`язок надати згоду на передачу квартири у власність позивачів.

На виконання зазначеного рішення ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» видало дозвіл від 05.07.2021 № 43 на приватизацію квартири, чим фактично підтвердило свій правовий зв`язок із спірним житловим будинком та неможливість реалізації позивачами своїх житлових прав без участі відповідача.

За таких обставин висновок суду про те, що ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не є належним відповідачем у справі, суперечить встановленим обставинам та наявним у справі доказам.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що саме внаслідок багаторічного невиконання відповідачем рішення суду від 22.02.1999 та ухвали від 14.04.1999 позивачі позбавлені можливості оформити право власності на квартиру у позасудовому порядку. Тому саме визнання права власності є єдиним ефективним способом захисту права позивачів внаслідок тривалого невиконання рішень судів 1999 та 2013 років.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача – адвоката Осадчого О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 883544-2021 від 20.10.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 17.09.2004 (а.с. 8).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 10).

Відповідно до ордера № 334, що виданий 23.02.1998 Черкаським шовковим комбінатом, ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 (дружина) та ОСОБА_7 (дочка), було надано право на зайняття кімнати АДРЕСА_3 (а.с. 28).

Із форми щодо зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_2 вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_2 зареєстровані в зазначеному об`єкті нерухомості, починаючи відповідно з 17.09.2004 та 11.08.2010. Також встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (батьки позивачки ОСОБА_1 ) були зняті з місця реєстрації в зазначеному об`єкті нерухомості (а.с. 29).

Із рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.1999 встановлено, що договір купівлі-продажу від 29.11.1993, який укладений між організацією орендарів «Черкаського шовкового комбінату» і Фондом державного майна України, про купівлю «Черкаського шовкового комбінату», посвідченого Черкаською державною нотаріальною конторою 29.11.1993, в частині продажу та купівлі житлового будинку АДРЕСА_5 , визнано недійсним. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.1999 вступило в законну силу 05.03.1999 (а.с. 17-18).

Ухвалою Черкаського обласного суду від 14.04.1999 касаційну скаргу ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат» залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.1999 – без змін. Доповнено резолютивну частину рішення реченням: «Зобов`язати ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат» передати будинок АДРЕСА_5 ». Ухвала Черкаського обласного суду вступила в законну силу 14.04.1999 (а.с. 18- 19).

Відповідно до заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 по цивільній справі № 711/1651/13-ц, позов ОСОБА_7 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , до АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат», відділу приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку про визнання недійсною відмови в приватизації житла та зобов`язання надати згоду щодо безоплатної передачі у приватну власність квартири та зобов`язання оформити відповідні документи щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру задоволено.

Зобов`язано АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» надати ОСОБА_7 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , згоду на безоплатну передачу в її приватну власність квартири АДРЕСА_2 .

Зобов`язано відділ приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку оформити відповідні документи та видати ОСОБА_7 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Судове рішення набрало законної сили 03.06.2013 (а.с. 20-21).

Із копії дозволу ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» про передачу у приватну власність квартири № 439 від 05.07.2021 вбачається, що згідно рішення правління ПрАТ «ЧШК» (протокол № 7 від 05.07.2021) та в межах, передбачених Загальними зборами акціонерів ПрАТ «ЧШК» повноважень, вирішено надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_7 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 .

Також в матеріалах справи міститься відповідь Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради № 8166-2 від 26.08.2020, з якої вбачається, що за даними управління власністю департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , не перебуває у власності територіальної громади м. Черкаси. Станом на 25.08.2020, вказаний будинок перебуває у власності ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», тому отримати у власність займане заявником житло можливо лише через органи нотаріату шляхом його купівлі-продажу або дарування, а не через органи приватизації державного житлового фонду. У зв`язку з цим, здійснити приватизацію кв. АДРЕСА_2 органом приватизації державного житлового фонду Черкаської міської ради немає законних підстав (а.с. 23).

З інформації про зареєстроване право власності № 2098А від 29.12.2025, що підготовлена КП «ЧООБТІ» судом встановлено, що станом на 01.01.2013 право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 зареєстровано у комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за Черкаським шовковим комбінатом на підставі рішення міськвиконкому № 4 від 10.01.1973 (а.с. 32).

Із відповіді Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради № 24368/34778-01-21 від 27.11.2025, що надана адвокату Осадчому О.В. за результатами розгляду адвокатського запиту, вбачається, що станом на 27.11.2025, ані будинок АДРЕСА_5 , ані квартира АДРЕСА_2 в зазначеному будинку, не передані до комунальної власності м. Черкаси. У зв`язку з цим, виконати рішення у справі № 711/165/13-ц та здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_2 орган приватизації Черкаської міської ради немає законних підстав (а.с. 38).

Із повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.12.2025, що підготовлене головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Горбатюк В.П., вбачається, що виконавчий лист № 711/1651/13-ц був повернутий стягувачу без виконання з підстав того, що згідно витягу з ЄДР про юридичну особу, що визначена виконавчим документом боржником, відомості відсутні (а.с. 25).

Також позивачем було направлено заяву ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» щодо врегулювання спору від 23.01.2026, зі змісту якої вбачається, що представник позивача запропонував відповідачу в позасудовому порядку вчинити дії щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 будь?яким незабороненим законом шляхом (укладення договору купівлі-продажу, дарування тощо) (а.с. 11).

ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» на вказану вище заяву надано відповідь № 98 від 26.01.2026, де зазначено, що оскільки довідка КП «ЧООБТІ» № 2098А від 29.12.2025 не містить даних про реєстрацію за ПрАТ «ЧШК» права власності на квартиру АДРЕСА_2 , прохання про вчинення дій щодо реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 будь-яким не забороненим законом шляхом (укладення договору купівлі?продажу, дарування тощо) виходить за межі повноважень ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» (а.с. 13).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», яким передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України

Державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Частинами 1, 2, 3, 10, 11 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

За змістом Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.07.2022 у справі № 686/24506/20 (провадження № 61-17180св21).

У постанові Верховного Суду від 18.04.2019 в справі № 676/5226/14-ц (провадження № 61-5101св18) зазначено, що ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист. Суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Вирішуючи спори щодо приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у випадку, якщо орган місцевого самоврядування та орган приватизації зволікають із винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача. Висновок щодо ефективності способу захисту права на приватизацію було викладено Верховним Судом у постановах від 08.07.2020 у справі № 201/6092/17 (провадження № 61-21545св19), від 12.05.2021 у справі № 750/2176/17 (провадження № 61-645св20), від 26.04.2023 у справі № 344/1350/21 (провадження № 61-12730св22), від 17.04.2024 у справі № 211/5952/21 (провадження № 61-14827св23).

У постанові Верховного Суду від 14.06.2019 в справі 910/6642/18 викладено правові висновки, згідно яких, вирішуючи спір, суд з`ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 по цивільній справі № 711/1651/13-ц зобов`язано АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» надати ОСОБА_7 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , згоду на безоплатну передачу в її приватну власність спірної квартири; зобов`язано відділ приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку оформити відповідні документи та видати ОСОБА_7 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на вказану квартиру відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Також заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 по цивільній справі № 711/1651/13-ц встановлено, що у 1993 році шовковий комбінат був приватизований колективом, як цілісний майновий комплекс і на його базі створено Закрите Акціонерне Товариство. При приватизації житловий будинок АДРЕСА_4 був включений в цілісний майновий комплекс і ввійшов в статутний фонд підприємства, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23.12.1993.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Із системного аналізу зазначеної норми закону вбачається, що повноваженнями на прийняття рішення про проведення приватизації наділені органи місцевої державної адміністрації, державні підприємства, організації, установи – щодо об`єктів житлового фонду, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ, органи місцевого самоврядування – щодо об`єктів житлового фонду комунальної власності.

Будинок за адресою: АДРЕСА_5 , був об`єктом державного житлового фонду, що перебував у господарському віданні державного підприємства, в якому відбулася зміна форми власності в процесі приватизації цього підприємства. До теперішнього часу будинок не переданий у власність Черкаської міської ради, а тому орган місцевого самоврядування не уповноважений приймати рішення про приватизацію такого житла. При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що і ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» також не наділений законом повноваженнями щодо здійснення приватизації державного житлового фонду.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що позивачами не надано доказів на підтвердження факту звернення із будь-якими самостійними позовами щодо оскарження дій або бездіяльності ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» по передачі будинку, в якому знаходиться спірна квартира, до комунальної власності міста, як і не зверталася із будь?якими вимогами, направленими на спонукання до реального виконання заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 по цивільній справі № 711/1651/13-ц, яким зобов`язано відділ приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку оформити відповідні документи та видати ОСОБА_7 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на вказану квартиру відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.1999, змінене ухвалою Черкаського обласного суду від 14.04.1999, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.11.1993, в частині продажу та купівлі житлового будинку АДРЕСА_5 , та зобов`язання ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат» передати будинок АДРЕСА_5 .

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Осадчого Олега Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2026 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова