Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №707/3009/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1447/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/3009/25 Категорія: 304090000 Тептюк Є.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді секретарСіренко Ю.В., Новіков О. М. Івануса А.Д.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2026 (повний текст складено 01.05.2026, суддя в суді першої інстанції Тептюк Є. П.) у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в :

у серпні 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, яким просило у редакції заяви про зменшення позовних вимог від 04.12.2025 стягнути з відповідачів у рівних частках на користь позивача заборгованість за кредитним договором №CSIPGK00000017 від 21.02.2007 у розмірі 13466,29 доларів США (7326,95 доларів США за тілом кредиту, 2950,82 доларів США за процентами; 614,40 доларів США за комісією; 2574,12 доларів США по пені), мотивуючи про те, що 21.02.2007 між ОСОБА_3 (позичальник) та позивачем було укладено вказаний кредитний договір № CSIPGK00000017, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 11 760,00 доларів США.

Також 21.02.2007 у забезпечення виконання зобов`язань за Договором між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцями в іпотеку належне на праві власності майно, а саме: будинок житловий, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час у позичальника перед позивачем наявна кредитна заборгованість у загальному розмірі 13 704,12 доларів США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер.

07.09.2021 банк звернувся із претензією кредитора до Черкаської районної державної нотаріальної контори, яка листом від 13.09.2021 повідомила, що на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» відкрито спадкову справу після смерті позичальника.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28.01.2025 по справі №707/703/25 було: відкрито провадження у справі про визнання спадщини відумерлою; витребувано копію спадкової справи та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 .

З відомостей, витребуваних судом від Мошнівської сільської ради Черкаського району, Банк вперше дізнався, що потенційними спадкоємцями померлого позичальника є: донька ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 (відповідачі у цій справі).

09.04.2025 банком направлено претензію кредитора до спадкоємців, проте заборгованість за кредитним договором не погашена.

До складу спадщини входить іпотечне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 77,2, Житлова площа (кв.м): 31,2.

З цих підстав позивач просив задовольнити його вимоги до спадкоємців про погашення кредитної заборгованості за рахунок отриманого у спадщину майна.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2026 позовні вимоги відхилено з посиланням на те, що обтяжене іпотекою майно могло бути спільним сумісним майном подружжя позичальника за договором кредиту, вартість частки останнього визначено не було, отже суд позбавлений можливості встановити чи достатньо отриманого у спадщину відповідачами майна для погашення кредитної заборгованості перед банком. Відповідач ОСОБА_1 заперечує факт проживання з позичальником ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, отже може бути такою, що її не приймала, зважаючи на розписку ОСОБА_4 , в якій остання зазначає, що її онука ОСОБА_1 проживає з нею з 2017 року за іншою адресою.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач надіслав претензію кредитора до Черкаської районної державної нотаріальної контори на суму 55704,71 грн та 13703, 92 доларів США, а відповідно до листа-претензії від 03.04.2025, направленого ОСОБА_1 , зазначає лише про заборгованість в сумі 13703,92 доларів США, що перешкоджає суду встановити точний розмір наявного боргу.

Обраний позивачем спосіб захисту права є неефективним, так як відповідачі не вчиняють дій щодо оформлення спадщини, не проживають у спадковому майні та не заперечують проти звернення стягнення на вказане майно на користь кредитора як на предмет іпотеки. Водночас у разі стягнення кредитної заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у ході виконання судового рішення, будуть накладені арешти та реалізоване особисте майно відповідачів, яке не входить до складу спадкового майна, що призведе до безпідставних обмежень їх прав.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 18.05.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги банку.

В обґрунтування вказано на те, що ВС у постанові від 16.05.2018 у справі №336/3968/16-ц вказав, що місце реєстрації особи за однією адресою із спадкодавцем дає підстави для висновку про належність спадщини такій особі як спадкоємцеві з часу її відкриття, отже відповідачі є такими, що прийняли у спадщину відповідне нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому у встановленому законом порядку відповідачі, одна з яких є неповнолітньою особою, яка приймає спадщину в силу закону, від її прийняття не відмовлялися.

Відсутність виданого свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємців власності стосовно спадкового майна.

Обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна – правові висновки у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 615/473/20, від 22.06.2022 у справі № 592/8474/20, від 05.10.2022 у справі № 521/10631/20, від 01.02.2023 у справі № 210/1489/14-ц, від 29.08.2023 у справі № 521/10631/20, від 01.11.2023 у справі № 409/479/17, від 16.11.2023 у справі № 487/1342/21.

Позивачем в якості доказу вартості житлового будинку долучено довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 2 179 659,72 грн, яка відповідачами не спростовується.

Вибір способу захисту порушеного права віднесено до волевиявлення кредитора, отже банк самостійно застосував спосіб задоволення своїх вимог через позов до спадкоємців позичальника про погашення кредитної заборгованості, що відповідає приписам цивільного законодавства, чого помилково не врахував суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 21.02.2007 між ОСОБА_3 (позичальник) та позивачем укладено кредитний договір № CSIPGK00000017 за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 11 760,00 доларів США.

21.02.2007 у забезпечення виконання зобов`язань за Договором між Банком іпотекодержатель та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцями в іпотеку належне на праві власності майно, а саме: будинок житловий розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 .

Відповідно до виписки за кредитним договором № CSIPGK00000017 станом на 19.06.2025 наявна заборгованість у загальному розмірі 13 704,12 доларів США, що складається з: 7564,58 доларів США - за тілом кредиту, 2951,02 доларів США - за процентами; 614,40 доларів США - за комісією; 2574,12 доларів США - по пені.

З відомостей про об?єкт нерухомості слідує, що будинок житловий розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 та знаходиться в іпотеці КБ «ПриватБанк»

07.09.2021 Банк звернувся із претензією кредитора до Черкаської районної державної нотаріальної контори, яка листом від 13.09.2021 повідомила, що на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» відкрито спадкову справу після смерті Позичальника.

З наданої Черкаською районною державною нотаріальною конторою копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ніхто не звертався.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади відповідач ОСОБА_1 зареєстрована з 24.05.2005 за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання ухвали Черкаського апеляційного суду від 04.06.2026 про витребування доказів представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Давидюк А. Ю. надано висновок суб`єкта оціночної діяльності про ринкову вартість об`єкта нерухомості ФОП ОСОБА_5 від 26.06.2026 про те, що житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 має ринкову вартість 853 500,00 грн.

Позовні вимоги банку, як кредитодавця, до спадкоємців позичальника про стягнення кредитної заборгованості є предметом розгляду в цій справі. Отже при вирішенні даного спору суд має встановити чи обґрунтованими є твердження позивача про наявність заборгованості у позичальника у визначеному розмірі на час його смерті, чи дотримано кредитором порядку пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника та чи достатньою є вартість успадкованого спадкоємцем боржника майна для задоволення вимог кредитора.

Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи наявні у справі докази, апеляційний суд вважає доведеною наявність у позичальника за кредитним договором заборгованості у розрахованому банком розмірі в сумі 13466,29 доларів США, що сторонами при апеляційному перегляді справи не заперечується.

Далі, статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тобто заборгованість по кредитному договору може входити до складу спадщини позичальника.

Відповідно до положень частин 1, 3, 4 статті 1281 ЦК України після смерті позичальника спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини третьої статті 1269 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

За обставин цієї справи банк-позивач звернувся до державного нотаріуса із претензією до спадкоємців боржника (відповідача) у порядку та строки, передбачені ч. 3 ст. 1281 ЦК України (протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину), а тому відповідачі відповідно до положень статті 1282 ЦК України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора, в разі їх обґрунтованості, в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні правові висновки відображено в постановах ВС від 21.08.2019 у справі №320/6489/16-ц та від 28.08.2019 у справі №500/2593/15-ц.

Такі висновки сторонами справи при судовому розгляді під сумнів не ставляться.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті позичальника ОСОБА_3 увійшов, зокрема, будинок житловий, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який, поміж іншого, являється предметом іпотеки за відповідним договором, укладеним як засіб забезпечення виконання основного кредитного зобов`язання.

Апеляційний суд вважає, що відповідачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є такими, що прийняли спадщину, що відкрилася після смерті позичальника ОСОБА_3 , з таких міркувань.

ОСОБА_2 (дружина спадкодавця) на час відкриття спадщини проживала зі спадкодавцем за однією адресою, АДРЕСА_1 , що вбачається з даних її паспорту.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно приписів ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Таким чином відповідач ОСОБА_2 , як дружина спадкодавця (спадкоємець першої черги), прийняла спадщину в силу того, що на час її відкриття постійно проживала зі спадкодавцем та протягом установлених законодавством строків не заявила про відмову від неї.

Крім того, за приписами ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (право на відмову від прийняття спадщини).

Відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги щодо спадщини позичальника ОСОБА_3 (донька), на час її відкриття була неповнолітньою особою, отже аспекті приписів ч.4 ст.1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину в силу вимог закону.

При цьому доказів відмови від спадщини з боку відповідачів матеріали справи не містять та сторонами відповідні аргументи не наводилися.

Так, посилання суду першої інстанції на те, що відповідач ОСОБА_1 заперечує факт проживання з позичальником ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, отже може бути такою, що її не приймала, зважаючи на розписку ОСОБА_4 , в якій остання зазначає, що її онука ОСОБА_1 проживає з нею з 2017 року за іншою адресою, апеляційний суд вважає помилковим, адже у даному випадку приписи ч.4 ст.1268 ЦК України свідчать про те, що неповнолітня дитина спадкодавця є такою, що прийняла спадщину в силу прямої вказівки закону незалежно від місця свого проживання чи здійснення активних дій щодо відповідного волевиявлення спадкоємця.

Апеляційний суд також приймає до уваги, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину сама собою не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора – правовий висновок ВС у постанові від 21.07.2022 у справі № 537/4780/18.

Далі, за правовим висновком ВС у постанові від 10.01.2024 у справі № 308/10527/21 зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

У даному випадку судом встановлено, що до складу спадщини позичальника ОСОБА_3 увійшло його нерухоме майно а саме житловий будинок з прибудовами за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому припущення суду першої інстанції про те, що обтяжене іпотекою майно могло бути спільним сумісним майном подружжя позичальника за договором кредиту, апеляційний суд оцінює критично, адже зі змісту нотаріально посвідченого договору іпотеки від 21.02.2007 (т.1 а.с.44-46) вбачається, що предметом іпотеки є нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності (п.35.3) згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21.02.2007.

При цьому волевиявлення другого з подружжя позичальника щодо набуття у спільну сумісну власність предмета іпотеки ніде в матеріалах даної справи не фігурує, окремих вимог відповідач ОСОБА_2 щодо визначення своєї частки в спірному майні як такого, що перебуває в спільній сумісній власності не заявляє, рішення суду в цій частині ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого статусу майна як спільного сумісного майна подружжя.

Також апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково вказав про те, що позивач не довів, що вартість одержаного у спадщину відповідачами майна є достатньою для задоволення вимог позивача, з урахуванням такого.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2025 у справі № 522/13655/20 вказав, що оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, обов`язок доведення обсягу спадкового майна та його вартості покладається на спадкоємця, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця.

За обставин цієї справи ринкова вартість майна, яке увійшло до складу спадщини позичальника по кредиту (житловий будинок з прибудовами за адресою АДРЕСА_1 ) підтверджується висновком про оцінку, наданим представником відповідача ОСОБА_1 , та станом на 26.06.2026 становить 853 500,00 грн.

За курсом НБУ станом на час розгляду справи апеляційним судом вказана вартість у грн еквівалентна 19000 доларам США, тобто істотно перевищує заявлену до стягнення у цій справі суму боргу в розмірі 13466,29 доларів США.

Таким чином апеляційний суд констатує обґрунтованість позовних вимог у цій справі.

Посилання суду першої інстанції на те, що з матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач надіслав претензію кредитора до Черкаської районної державної нотаріальної контори на суму 55704,71 грн та 13703, 92 доларів США, а відповідно до листа-претензії від 03.04.2025, направленого ОСОБА_1 , зазначає лише про заборгованість в сумі 13703,92 доларів США, є несуттєвим, адже у даній справі ціну позову визначено чітко та на підставі наданих доказів щодо розміру кредитного боргу позичальника у меншому розмірі, ніж вказана у вимозі до нотаріуса, отже у суду були відсутні перешкоди щодо перевірки обґрунтованості заявлених у справі позовних вимог.

Апеляційний суд не може погодитися з міркуваннями суду першої інстанції і про те, що обраний позивачем спосіб захисту права є неефективним, так як відповідачі не вчиняють дій щодо оформлення спадщини, не проживають у спадковому майні та не заперечують проти звернення стягнення на вказане майно на користь кредитора як на предмет іпотеки, адже позивач в силу вимог ст. 13 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства самостійно вправі визначати спосіб захисту свого порушеного права чи у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, чи шляхом пред`явлення вимог до спадкоємців позичальника про погашення наявного боргу у межах вартості одержаного у спадщину майна.

Місцевий суд також необґрунтовано зазначив про те, що у разі стягнення кредитної заборгованості з відповідачів у ході виконання судового рішення, будуть накладені арешти та реалізоване їх особисте майно, яке не входить до складу спадкового майна, так як приписи ст. 1282 ЦК України однозначно вказують на те, що вимоги кредиторів спадкодавця задовольняють лише у межах вартості одержаного у спадщину майна.

Протилежні висновки свідчили б про покладення на спадкоємців боржника надмірного тягаря щодо задоволення вимог кредиторів спадкодавця за рахунок власного майна, що протиправно призведе до зменшення власного майна спадкоємців у разі прийняття спадщини.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим щодо законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 23.02.2022 у справі №756/7022/18.

Таким чином апеляційний суд констатує, що вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості, про яку вказано вище, є обґрунтованими.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2026 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі на користь позивача з кожного відповідача окремо слід стягнути по 8 557,40 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2026 у даній цивільній справі – скасувати.

Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках з кожної на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором №CSIPGK00000017 від 21.02.2007 у розмірі 13466,29 доларів США (7326,95 доларів США за тілом кредиту, 2950,82 доларів США за процентами; 614,40 доларів США за комісією; 2574,12 доларів США по пені).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 8 557,40 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» 8 557,40 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 05.08.2026.

Суддя-доповідач

Судді