Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №709/33/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1171/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №709/33/26 Категорія: 302090000 Чубай В. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Черкаси :

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О.М., Сіренко Ю. В.

секретар Івануса А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.03.2026 (повний текст складено 12.03.2026, суддя в суді першої інстанції Чубай В.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богодухівка» про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у січні 2026 року звернулася до суду з позовом до ТОВ «Богодухівка» про розірвання договору оренди землі, обґрунтовуючи вимоги тим, що між нею та відповідачем 10.10.2019 укладено договір оренди землі, згідно з яким позивач передала в оренду відповідачу належну їй на праві власності земельну ділянку на строк 10 років. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований у встановленому законом порядку. Водночас пункт 9 цього договору оренди землі містить положення про можливість його дострокового розірвання за ініціативою орендодавця. Керуючись зазначеним пунктом договору оренди землі, позивач ініціювала його розірвання, однак відповідач ігнорує такі намагання позивача, у зв`язку з чим остання вимушена звернутися до суду.

На підставі викладеного просила суд розірвати договір оренди землі, кадастровий номер 7125180400:04:000:1474, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,8615 га, укладений 10.10.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богодухівка».

З огляду на те, що позивачем доведено наявність підстав для розірвання договору оренди землірішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.03.2026 позовні вимоги у справі задоволено. Розірвано договір оренди землі № б/н від 10 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богодухівка» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125180400:04:000:1474.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.

Суд виходив з того, що сторони в договорі оренди землі можуть передбачити як умову про можливість його одностороннього розірвання, так і порядок її реалізації, і саме таку можливість розірвання договору оренди землі сторонами було обумовлено в п. 9 договору оренди землі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 13.04.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог у справі.

Скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції розглянув справу по суті за відсутності представника відповідача, незважаючи на подане клопотання про відкладення розгляду.

Також доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд дійшов помилкового висновку, що п. 9 договору оренди землі, який передбачає право орендодавця ініціювати дострокове розірвання договору оренди шляхом укладання додаткової угоди до договору, встановлює його безумовне право на розірвання договору за рішенням суду в односторонньому порядку. Зміст пункту 9 прямо вказує на процедуру - «шляхом укладання додаткової угоди», що є реалізацією права на зміну умов договору за згодою сторін у порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України. Сама по собі відсутність згоди однієї зі сторін на укладення додаткової угоди не є самостійною підставою для розірвання договору в судовому порядку, за відсутності доведеного факту істотного порушення умов договору орендарем.

Зазначає, що відповідно до п. 9 договору оренди орендодавець повинен письмово попередити орендаря не пізніше ніж за три місяці до запланованої дати розірвання, при цьому позивач просила повернути земельну ділянку 10.10.2025. Між датою складання заяви (30.07.2025) та вимогою про повернення (10.10.2025) минуло менше двох з половиною місяців. Таким чином, позивачем було порушено встановлений договором порядок та строки ініціювання дострокового розірвання, у зв`язку з чим у відповідача не виникло обов`язку щодо підписання додаткової угоди.

Крім того вказує на відсутність доказів направлення проекту додаткової угоди. Так, позивач у своїй заяві від 30.07.2025 лише висловила намір самостійно обробляти пай. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач надсилала відповідачу підписаний зі свого боку проект додаткової угоди про розірвання договору, як того вимагає ч. 2 ст. 188 ГК України та загальні засади цивільного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 10.10.2019 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди землі № б/н (а. с. 7-10).

Відповідно до п. 1 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7125180400:04:000:1474 сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Богодухівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

У п. 2 договору оренди землі зазначено, що в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 7125180400:04:000:1474 загальною площею 2,8615 га, якісні характеристики якої дозволяють використовувати її для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. 8 договору оренди землі його укладено терміном на 10 років.

Зі змісту п. 9 договору оренди землі вбачається, що після завершення збирання орендарем врожаю 2022 року на земельній ділянці, вказаній у п. 2 договору, орендодавець має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди шляхом укладання додаткової угоди до договору, а орендар зі свого боку зобов`язується укласти таку угоду при отриманні письмового попередження від орендодавця. Орендодавець повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяця до запланованої дати, але не раніше кінцевого строку збирання орендарем врожаю 2022 року.

Пунктом 10 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою або у безготівковий спосіб (за вибором орендодавця), в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 (один) рік користування земельною ділянкою, що становить 14603,00 грн. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній та відробітковій формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Право оренди земельної ділянки відповідача зареєстровано 03.06.2020, про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.06.2020 № 211985068 (а.с. 11-12).

30.07.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою (вх. № 27) про те, що не продовжує оренду земельного паю, планує обробляти його самостійно, у зв`язку з чим просить не проводити робіт з поліпшення його стану та посів зернових чи інших культур і повернути земельну ділянку у її власність 10.10.2025 (а.с. 13)

Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

У ч.1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч.1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті «б» ч.1 ст. 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч.1 ст.3 ЦК України).

Тлумачення п. 3 ч.1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Аналізуючи зміст вищезазначених норм матеріального права можна зробити висновок, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядок його розірвання, він відповідно є розірваним у погодженому порядку.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 в справі №355/385/17 міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Частинами 3,4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Тлумачення указаного положення свідчить, що за загальним правилом не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Проте сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації.

Пунктом 9 Договору про оренду землі від 10.10.2019 визначено, що після завершення збирання врожаю 2022 року на земельній ділянці, вказаній в п. 2 Договору, Орендодавець має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору, а Орендар зі свого боку зобов`язується укласти таку угоду при отриманні письмового попередження від орендодавця. Орендодавець повинен письмово попередити про це Орендаря не пізніше ніж за три місяці до запланованої дати, але не раніше кінцевого строку збирання Орендарем врожаю 2022 року.

Аналіз вказаної умови договору вказує на те, що даний пункт угоди стосується випадку розірвання договору оренди землі за згодою сторін, оскільки він розривається шляхом укладення додаткової угоди до договору, що поза всяким розумним сумнівом не є розірванням договору в односторонньому порядку.

При цьому, виходячи з таких засад (принципів) цивільного права, як розумність та диспозитивність, що мають фундаментальний характер, сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації, а тому якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядку його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.

Приймаючи оспорюване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вищевказаним договором оренди взагалі не передбачено можливості розірвання договору в односторонньому порядку, а лише за згодою сторін – шляхом укладення додаткової угоди.

На вимогу однієї сторони договору про оренду землі він може бути розірваний достроково за рішенням суду в порядку встановленому законом, але для цього потрібні підстави, без яких даний договір в судовому порядку не буде розірвано, а саме: - невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України “Про оренду землі”; - невиконання сторонами обов`язків передбачених умовами договору;- випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; -виникнення підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, до яких в даному випадку можна віднести: -використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; -використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;-систематична несплата земельного податку або орендної плати;- порушення обов`язку щодо охорони землі при здійсненні господарської діяльності встановлені розділом VI ЗУ «Про охорону земель».

Однак позивач звернулася з даним позовом до суду про розірвання договору оренди землі і не зазначала жодної із вищевказаних підстав для розірвання договору, за наявності яких суд міг прийти до висновку про можливість його розірвання за своїм рішенням.

Як вбачається із заяви позивача від 30.07.2025, вона просила повернути земельну ділянку 10.10.2025. Між датою складання заяви та вимогою про повернення минуло менше двох з половиною місяців. Таким чином, позивачем було порушено і встановлений Договором порядок та строки ініціювання дострокового розірвання, у зв`язку з чим у відповідача не виникло обов`язку щодо підписання додаткової угоди.

Більше того, у своїй заяві від 30.07.2025 позивач-орендодавець лише висловила намір самостійно обробляти земельну ділянку, при цьому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач надсилала орендарю підписаний нею проект додаткової угоди про розірвання договору, як це передбачено п. 9 Договору. Згідно до чинного законодавства, в подальшому саме така додаткова угода повинна бути зареєстрована Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що і мало стати підставою для припинення права оренди за орендарем.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення відповідачем умов договору щодо недотримання зобов`язань по його розірванню, оскільки орендодавець не дотримався погодженого порядку припинення зобов`язань за правочином за загодою сторін у спосіб укладення додаткової угоди про розірвання договору та завчасного, за три місяці до бажаної дати, повідомлення про відповідні наміри.

Понад те, колегія суддів звертає свою увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) зроблено висновок, що суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Отже, обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Колегія суддів вже наголошувала на тому, що конструкція "розірвання договору" охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

Тобто законодавцем виокремлено три самостійні підстави для розірвання договору. У випадку застосування одного із правових засобів розірвання правочину, очевидним є відсутність необхідності додаткового застосовування ще одного зі способів.

Суд першої інстанції задовольняючи позов з тих підстав, що позивачем дотримано процедуру його розірвання в односторонньому порядку, тобто він відповідно вже є розірваним у порядку, визначеному договором, а тому і не потребує додаткового визнання розірваним у судовому порядку, фактично прийняв рішення про розірвання вже розірваного, на думку суду з якою колегія суддів не погодилася, в односторонньому порядку договору оренди землі, не звернувши уваги на те, що відсутнє суб`єктивне цивільне право, яке б підлягало захисту в судовому порядку шляхом визнання розірваним цього договору, відповідно заявлений позивачем спосіб не є ефективним способом і не призведе до відновлення порушених прав, оскільки в такому випадку позивач може звернутися негаторним позовом про усунення перешкод або про визнання права оренди припиненим тощо.

Вказану позицію також висловив ВС у своїй постанові від 11.01.2023 у справі № 559/2850/20.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.03.2026 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, задовольнивши вимоги апеляційної скарги, та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у справі.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог з позивача на користь відповідача слід стягнути 1597,44 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.03.2026 у даній справі – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Богодухівка» про розірвання договору оренди землі – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВ «Богодухівка» 1597,44 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 05.08.2026.

Суддя-доповідач

Судді