Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №536/53/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/53/25 Номер провадження 22-ц/814/2129/26Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 9986283 від 19 березня 2023 року в сумі 29330,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову посилалося на невиконання відповідачем умов кредитного договору.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 січня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким частково задовольнити позов в розмірі 22 330,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Звертає увагу суду, що розбіжності у розрахунку заборгованості виникли не внаслідок відсутності платежу з боку відповідача, а виключно через технічну неможливість своєчасної ідентифікації платежу первісним кредитором, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.

Вказує, що з платіжної інструкції, наданої відповідачем, 25 квітня 2023 року вбачається, що ним було сплачено грошові кошти у розмірі 7 000 грн. Разом з тим, кредитний договір № 9986283 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений 19 березня 2023 року, а отже, станом на дату здійснення платежу у відповідача вже існувала значна заборгованість за нарахованими процентами та іншими нарахуваннями, передбаченими кредитним договором №9986283 від 19.03.2023 року.

Не погоджується з твердженням суду першої інстанції про повне припинення зобов`язань відповідача за кредитним договором, оскільки після здійснення платежу 25 квітня 2023 року зобов`язання залишалися непогашеними, а нарахування процентів здійснювалося правомірно та у встановленому договором порядку.

Наголошує, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №9986283 від 19.03.2023 року було передано позивачу від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26 липня 2023 року.

Крім того, зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 було повністю погашено заборгованість на користь ТОВ «Мілоан» (первісному кредитору), також дана інформація відсутня і у ТОВ «Мілоан». Таким чином, вважає, що відповідач не виконав обов`язку з погашення заборгованості за Кредитним договором №9986283 від 19.03.2023 року ні на користь первісного кредитора (ТОВ «Мілоан»), ні на користь нового кредитора (ТОВ «ФК «Кредит-капітал»).

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 9986283 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 7 000 грн. 00 коп. строком на 105 днів зі сплатою за користування кредитом.

Згідно з паспортом споживчого кредиту № 9986283, сума кредиту складає 7 000 грн., строк кредитування 105 днів, пільговий період складає 15 днів, поточний період складає 90 днів, спосіб надання безготівково на рахунок з використанням картки.

Згідно довідки щодо дій позичальника ТОВ «Мілоан» б/н від 14.10.2024 року, ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор R95972, який відправлено на його номер телефону 19.03.2023 року о 17.27, шляхом накладення якого договір було підписано ОСОБА_1 .

Згідно відомостей про процес оформлення та розгляду заяви 9986283, які містяться у анкеті-заяві на кредит, підписання договору відбулось 29.03.2023 року.

Відповідно до платіжного доручення 96106673 від 19.03.2023 року, і даний факт не заперечується відповідачем, ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти в сумі 7 000 грн. на рахунок ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Кредитний договір № 9986283 від 19.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 підписаний сторонами, є оспорюваним правочином, однак під час розгляду справи презумпція його правомірності відповідачем не спростована, відповідач протягом тривалого часу не скористався своїм правом оскаржити вказаний договір.

25 квітня 2023 року, як вбачається із наданої відповідачем копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0161610039, відповідач ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 7 000 грн., вказавши призначення платежу повне погашення основного зобов`язання за договором позики № 9986283.

26 липня 2023 року був укладений договір про відступлення прав вимоги № 101-МЛ між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на обгрунтування позовних вимог у частині розміру нарахованих відсотків та комісії за кредитним договором надано виписку, створену ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яке не є первісним кредитором, окрім того дана виписка є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, зокрема, щодо відсоткової ставки, яка застосована при нарахуванні відсотків, що дозволили б суду перевірити правильність нарахування, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови договору порушені відповідачем.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано суду копію кредитного договору, проте останній не містить підпису відповідача чи його одноразового ідентифікатора.

Однак, позивачем надано суду довідку про ідентифікацію з якої вбачається, що ОСОБА_1 з яким укладено договір № 9986283 від 19.03.2023 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R95972. Дата і час відправки ідентифікатора позичальнику 19.03.2023 17:27. Номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +380681549210.

Отже, вказаний ідентифікатор був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Таким чином, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Укладення кредитного договору онлайн знаходиться в рамках правового поля України.

Пунктом 7.1 кредитного договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За змістом ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з положеннями ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Як вбачається із наданої відповідачем копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0161610039 від 25 квітня 2023 року КБ «Акорд Банк», відповідач ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 7 000 грн., вказавши призначення платежу повне погашення основного зобов`язання за договором позики № 9986283.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 25 квітня 2023 року повністю виконав взяте на себе зобов`язання перед ТОВ «Мілоан» щодо повернення тіла кредиту в сумі 7 000 грн.

При цьому, договір про відступлення права вимоги № 101-МЛ був укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» 26 липня 2023 року, тобто на момент коли права вимоги на пред`явлену у позові суму у первісного кредитора - ТОВ «Мілоан» не існувало і не могло існувати у зв`язку з повним погашенням тіла кредиту.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов