Окрема думка від 05 серпня 2026 р. у справі №344/14094/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Окрема думка судді

м. Івано-Франківськ

"06" серпня 2026 р.

Вважаю, що апеляційна скарга заявника ОСОБА_1 не підлягала задоволенню і ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 від 28.07.2026 року необхідно було залишити без змін.

Так, вищевказаним рішенням суду було зобов`язано відповідну уповноважену особу Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2026, прийняти відповідне процесуальне рішення, про що повідомити заявника.

Вищевказане судове рішення є обґрунтованим, повністю відповідає вимогам закону та ухвалено судом в межах відповідних повноважень.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до вимог ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Таким чином, рішення слідчого або прокурора щодо необхідності внесення відомиостей про вчинення про правопорушення до ЄРДР або відмови у внесенні таких відомостей за результатами розгляду відповідного повідомлення про вчинення правопорушення є процесуальним рішенням, яке повинно бути оформлено у встановленому законом порядку.

Так, згідно ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

П.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачена можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Так, відповідно до висновку, який зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Таким чином, питання про внесення відомостей до ЄРДР вирішується слідчим чи прокурора після того, як останні розглянуть відповідне повідомлення про вчинення правопорушення та нададуть йому належну правову оцінку.

Повідомлення про злочин повинно мати посилання на реальні події, не містити характер припущення та не порушувати право інших осіб на захист своїх інтересів від безпідставного звинувачення у вчиненні злочину до якого вони явно не причетні.

Згідно ч.1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши, що повідомлення про вчинення правопорушення, яке було подано заявником не було належним чином зареєстровано та розглянуто уповноваженою особою у встановленому законом порядку, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що належним ефективним засобом правового захисту інтересів заявника буде зобов`язання виконати відповідні вимоги закону уповноваженою особою Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду ОСОБА_3