Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №353/665/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/665/26

Провадження № 22-ц/4808/1548/26

Головуючий у 1 інстанції ЛУКОВКІНА У. Ю.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Мальцевої Є.Є., Девляшевського В.А.,

за участю секретаря – Гудяк Х.М.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Городенківська міська рада Івано-Франківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року, постановлену в складі суддіЛуковкіної У.Ю.,

за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Городенківська міська рада Івано-Франківської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила суд встановити факт родинних відносин між нею та спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши, що вони є рідними сестрою та братом.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_2 , який за життя залишив на її ім`я заповіт на все своє майно. Звернувшись до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Яшана Р.Р. із заявою про прийняття спадщини, вона отримала відмову у видачі відповідного свідоцтва через недоведеність родинних зв`язків із спадкодавцем.

Зазначила, що через наявність розбіжностей у написанні по батькові та імені батька у її свідоцтві про народження та у свідоцтві про народження ОСОБА_2 , вона не може реалізувати право на спадкування за заповітом майна ОСОБА_2 .

Чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, оскільки брат і батьки померли, а тому внести виправлення в актовий запис про народження брата немає можливості. Встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, оскільки у роз`ясненні нотаріуса зазначено, що причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є недоведеність родинних відносин.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, у якій посилається на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду по суті.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що звертаючись до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем заявниця вказувала на те, що встановлення такого факту необхідне для реалізації спадкових прав, оскільки вона являється єдиним спадкоємцем свого брата, який склав на її користь заповіт.

На спадкове майно ніхто не претендує та в матеріалах справи немає жодного доказу, який би свідчив про наявність спору стосовно спадкового майна.

Необхідність встановлення факту родинних відносин сама по собі не свідчить про наявність спору. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана суто з неможливістю встановлення факту родинних відносин заявника та спадкодавця на підставі поданих правовстановлюючих документів, а не через причини, пов`язані з порушенням, оспорюванням, невизнанням прав спадкоємця чи наявністю інших осіб, які перешкоджають у реалізації такого права.

Висновок суду про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судове засідання представник Городенківської міської ради Івано-Франківської області не з`явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягають розгляду за правилами позовного провадження, оскільки у справі наявний спір про право.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд дійшов поспішно, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

За частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) виснувала, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам виснує, що в цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин між нею та покійним братом ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , для реалізації нею спадкових прав.

Заявниця зазначила про відсутність спору та просила встановити факт родинних відносин між нею та її братом ОСОБА_2 , що не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. В інший спосіб заявниця не може підтвердити вказані обставини, про що свідчить відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд виходив із того, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, зокрема спір щодо спадкового майна, який підлягає виключно у порядку позовного провадження..

Однак, судом залишено поза увагою, що поняття «спір про право» пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Суд першої інстанції поспішно не відкриваючи провадження у справі дійшов висновку, що з позовної заяви вбачається спір про право. Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, судом не враховано, що суд має встановити, між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Отже, висновок суду про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, то Івано-Франківський апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2026 року.

Судді: В.М. Луганська

В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева