Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №346/2622/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/2622/26

Провадження № 22-ц/4808/1596/26

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене головуючим суддею Васильковським В.В. 23 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу в місті Сен-Дені (Франція), де у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Вказала, що з вересня 2025 року сторони фактично припинили сімейні відносини та проживають окремо. Після припинення спільного проживання відповідач матеріально дитину не забезпечує та добровільної допомоги на її утримання не надає. Позивачка разом із малолітнім сином проживає в будинку своїх батьків, самостійно утримує дитину.

ОСОБА_2 зазначила, що відповідач перебуває у Франції, де працює і отримує високий дохід. З огляду на викладене просила позов задовольнити.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів ухвалено розпочати з 22.05.2026. Рішення звернуто до негайного виконання в частині стягнення аліментів за 1 місяць. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що позивакою не доведено обґрунтованість позовних вимог у заявленому обсязі. Суд першої інстанції не з`ясував стан здоров`я, рівень матеріального забезпечення відповідача.

Апелянт зазначає, що не заперечує свого обов`язку щодо матеріального утримання дитини та готовий брати участь у її забезпеченні, однак вважає заявлений позивачкою розмір аліментів у сумі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) завищеним, економічно необґрунтованим і таким, що не відповідає його матеріальному становищу та принципу співмірності.

Представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 проживає за межами України, не має постійної роботи, соціальної допомоги не отримує, проживає за рахунок власних заощаджень та нерегулярних підробітків Крім того, у нього діагностовано психічні розлади внаслідок дисфункції у формі психічного інфантилізму.

На думку скаржника, стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу створює для нього надмірний фінансовий тягар, тоді як визначення їх у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку є справедливим, відповідає його реальним фінансовим можливостям та забезпечує належне виконання аліментного обов`язку. Зауважує, що відповідач проживає за кордоном, не отримував ухвалу про відкриття провадження і був позбавлений можливості подати відповідні докази, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Просить скасувати оскаржене рішення суду в частині визначення розміру аліментів та ухвалити нове рішення, яким стягувати з нього аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не подав, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Колегія суддів зауважує, що адвокат Рокачука А.В. повідомлений про розгляд цієї справи завчасно і у встановлений законом спосіб.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження було надіслано представнику апелянта, а відтак, з урахуванням положень частини п`ятої статті 130 ЦПК України, апелянт вважається належним чином повідомленим про відкриття апеляційного провадження та подальший розгляд справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів. Визначаючи їх розмір, суд виходив із права позивачки обрати спосіб стягнення аліментів та фактичні обставини справи, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів вважає, що цей висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з такого.

Суд встановив, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується перекладом з французької мови на українську Повної копії свідоцтва про народження № 2100.

ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , але фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , зі своїм сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з

копією акту від 12.05.2026, виданого Виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі недостатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідачем ні судом першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів на підтвердження обставин, які відповідно до закону враховуються при визначенні розміру аліментів, зокрема щодо матеріального становища платника аліментів, наявності утриманців, майна, витрат та інших істотних обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував стан здоров`я відповідача, колегія суддів відхиляє.

На підтвердження зазначених обставин апелянт подав апеляційному суду копію акта від 07.10.2009, відповідно до якого у нього діагностовано психічні розлади внаслідок дисфункції у формі психічного інфантилізму (код F06.8). Разом із тим вказаний документ складений понад шістнадцять років тому, а тому не підтверджує актуального стану здоров`я відповідача на час розгляду справи та не може свідчити про наявність у нього на цей час стійких обмежень працездатності чи неможливості отримувати дохід.

Крім того, сам по собі факт наявності такого медичного висновку не свідчить про непрацездатність відповідача, втрату ним можливості здійснювати трудову діяльність або виконувати обов`язок щодо утримання дитини. Будь-яких належних і допустимих доказів того, що стан здоров`я істотно впливає на його працездатність, обмежує можливість отримувати дохід, а також доказів встановлення інвалідності чи інших обставин, які б свідчили про істотне погіршення матеріального становища ОСОБА_1 саме у зв`язку зі станом здоров`я, матеріали справи не містять.

При цьому сам апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що проживає у Франції та здійснює нерегулярні підробітки, що свідчить про наявність у нього можливості здійснювати трудову діяльність та отримувати дохід.

З урахуванням відсутності належних і допустимих доказів, апелянтом не доведено неможливості сплати аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини доходу платника аліментів.

Колегія вважає, що при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції дотримувався вимог статті 182 Сімейного кодексу України та правильно виходив із принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та не містять підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 червня 2026 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, і у випадках, передбачених п.2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.