Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №285/6374/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/6374/25 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Номер провадження №33/4805/497/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Семеньки Василя Михайловича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 16.11.2025 о 00:52 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 316І, номерний знак НОМЕР_1 , по вул.Київській (Пушкіна) в м.Звягелі перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується алкотестом №960 від 16.11.2025, результати огляду становлять 0,28 проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді місцевого суду, адвокат Семенька В.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, неповне з`ясування судом обставин справи, а також неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що працівниками поліції під час проведення огляду не дотримано вимог п.п.2, 3, 6 Розділу І, п.п.1-7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, а долучений до матеріалів справи відеозапис не відповідає вимогам пункту 5 розділу ІІ Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026. Так, за твердженням захисника, відеозапис не містить відомостей про те, що перед початком огляду ОСОБА_1 було повідомлено про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, які б давали об`єктивні підстави для проходження ним огляду на стан сп`яніння. Також відеозапис не містить інформації щодо законної вимоги поліцейського пройти відповідний огляд на місці зупинки транспортного засобу та роз`яснення ОСОБА_1 процедури використання спеціального технічного засобу, який має сертифікат відповідності, із дотриманням інструкції з його експлуатації. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним і допустимим доказом вини його підзахисного, оскільки за своєю процесуальною суттю є лише фіксацією правопорушення, тоді як винуватість особи у його вчиненні має бути доведена в судовому провадженні. При цьому суд не вправі самостійно відшуковувати докази винуватості особи, оскільки таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача та позбавлятиметься статусу незалежного органу правосуддя, що, на думку захисника, становить порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Належним чином повідомлені про місце і час судового засідання ОСОБА_1 та його захисник Семенька В.М. до суду апеляційної інстанції не з`явились. Від адвоката Семеньки В.М. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримують у повному обсязі. Тому, зважаючи на їх волевиявлення, враховуючи положення ч.6 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.

Як правильно встановив суддя місцевого суду та вбачається з матеріалів справи, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №514410 від 16.11.2025, згідно якого, 16.11.2025 о 00:52 ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 316І, номерний знак НОМЕР_1 , по вул.Київській (Пушкіна) в м.Звягелі в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою алкотестера Драгер 6820, результат позитивний 0,28 проміле (а.с.2); роздруківкою приладу Drager Alcotest 6820 (тест №960) з результатом – 0,28 проміле (а.с.4); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками (різкий запах алкоголю з порожнини рота) та за результатами огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння проба позитивна – 0,28 проміле (а.с.8); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.11.2025 (а.с.3); розписками про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, підписаною ОСОБА_1 (а.с.5, 7); розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування (а.с.6); відеозаписом обставин події (а.с.10).

Суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано.

Із наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля вбачається, що зафіксовані на них обставини події у сукупності з іншими доказами є достатніми для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, є належними та допустимими доказами, узгоджуються з іншими матеріалами справи, відображають послідовний перебіг подій, що мають значення для правильного вирішення справи.

Посилання апелянта на те, що відеозапис не є безперервним та не відповідає вимогам пункту 5 розділу ІІ Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року, є безпідставними. Наявні у матеріалах справи відеозаписи у повному обсязі фіксують обставини, що входять до предмета доказування, а їх зміст у сукупності з іншими доказами дає можливість встановити фактичні обставини справи.

З відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, на що він погодився. За результатами огляду встановлено 0,28 проміле алкоголю, що перевищує допустимий показник 0,2 проміле, визначений п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. Незгоди з результатом огляду ОСОБА_1 не висловлював, від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився, чек за результатами тестування спеціальним технічним засобом, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, у якому зазначено про згоду з результатом огляду, та протокол про адміністративне правопорушення підписав без будь-яких зауважень.

Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння перед проведенням огляду, відсутності законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та порушення порядку проведення огляду були предметом перевірки суду першої інстанції, який надав їм належну оцінку. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими доказами.

Порушень уповноваженими особами вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, які могли б бути підставою для визнання огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 недійсним, матеріали справи не містять.

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395. Викладені у ньому обставини підтверджуються відеозаписами та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. Сам по собі протокол не покладено судом в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 , а оцінено у сукупності з іншими належними та допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Семеньки Василя Михайловича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич