Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №285/5667/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/5667/25 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Номер провадження №33/4805/451/26

Категорія ч.2 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Гаврилюка Ігоря Дмитровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2025 року, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2025 року об`єднано в одне провадження справи №285/5667/25, №285/6171/25, присвоєно єдиний номер №285/5667/25.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 повторно, будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, 09.10.2025 об 11 год 34 хв по вул Івана Мамайчука в м Звягель керував електроскутером Е Дельта, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, водій ОСОБА_1 повторно, будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, 03.11.2025 о 17 год 44 хв в м Звягель керував електроскутером Е Дельта з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що справу розглянуто за його відсутності, хоча належним чином про дату, час і місце судового засідання він повідомлений не був. Вказує, що наявні у справі відомості про направлення SMS-повідомлення не підтверджують його отримання, оскільки повідомлення адресату не доставлено, унаслідок чого було порушено його право на участь у розгляді справи та на захист. Стверджує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів керування ним електроскутером, а відеозаписи не фіксують рух транспортного засобу під його керуванням. Наголошує, що електроскутер «E-Дельта», потужність електродвигуна якого відповідно до гарантійного талона становить 0,8 кВт, не належить до механічних транспортних засобів, а тому, на його думку, не є транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху та ст. 130 КУпАП. Також зазначає, що вказані у протоколах ознаки алкогольного сп`яніння відеозаписами не підтверджуються, а тому у працівників поліції не було передбачених законом підстав пропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Посилається на те, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, транспортний засіб не затримувався та акт його огляду і тимчасового затримання не складався, що, на переконання апелянта, свідчить про недотримання вимог ст. 266 КУпАП. Крім того, посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності доведення винуватості особи поза розумним сумнівом та вважає, що наявні у справі докази такого стандарту доказування не забезпечують.

Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. В обґрунтування клопотання вказав, що копію постанови отримав 18.11.2025.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, враховуючи зазначені у клопотанні обставини, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.2 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №478099 від 09.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 09.10.2025 об 11 год 34 хв по вул Івана Мамайчука в м Звягель керував електроскутером Е Дельта, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с.2).

Окрім того, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №502441 від 03.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 03.11.2025 о 17 год 44 хв в м Звягель керував електроскутером Е Дельта з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с.21).

За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №478099 від 09.10.2025, серії ЕПР1 № 502441 від 03.11.2025 (а.с.2, 21); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.10.2025 (а.с.3); розписками про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП (а.с.4, 22); розписками про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.5,23); актами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.7, 24); розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування (а.с.8); розписками про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.9,25); відеозаписами події (а.с.11), копією постанови Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16.09.2025 року, про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с.12-13).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано.

Наявними у матеріалах справи відеозаписами з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських об`єктивно зафіксовано обставини обох подій, які в сукупності з іншими доказами є достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП.

З відеозаписів убачається, що в обох випадках автомобільним відеореєстратором службового автомобіля зафіксовано рух електроскутера під керуванням ОСОБА_1 . Після його зупинки працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу або в закладі охорони здоров`я. В обох випадках поліцейський повідомив про виявлену у ОСОБА_1 ознаку алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, крім того по одному з епізодів ОСОБА_1 сам повідомив, що вживав пиво, водночас висловлюючи переконання, що керування таким електроскутером після вживання алкоголю не заборонене. Від проходження огляду в обох випадках він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння. Визначення наявності таких ознак належить до повноважень поліцейського, який безпосередньо спілкується з водієм та оцінює його стан. Відсутність на відеозаписі можливості візуально сприйняти запах алкоголю з порожнини рота не спростовує факту виявлення такої ознаки поліцейським. За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та безпідставність пропозиції пройти огляд є необґрунтованими.

Відеозаписами підтверджено, що дії працівників поліції відповідали вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та ст.266 КУпАП.

Протоколи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП складені за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

Під час проведення огляду працівниками поліції застосовувалися технічні засоби відеозапису відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, а тому участь свідків у даному випадку не була обов`язковою. Відсутність у протоколах відомостей про свідків не свідчить про порушення встановленої законом процедури оформлення матеріалів.

Доводи про невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом спростовуються змістом відеозаписів, із яких убачається, що працівники поліції заборонили йому подальший рух на електроскутері. Водночас відсутність у матеріалах справи акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу не свідчить про порушення ст. 266 КУпАП, оскільки тимчасове затримання електроскутера не здійснювалося, а складання такого акта не є обов`язковою умовою відсторонення водія від керування.

Посилання у апеляційній скарзі на відсутність доказів керування транспортним засобом є безпідставними. Рух електроскутера під керуванням ОСОБА_1 в обох випадках безпосередньо зафіксовано автомобільним відеореєстратором службового автомобіля. Ці записи узгоджуються з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, протоколами про адміністративні правопорушення та іншими матеріалами справи.

Необґрунтованими є й доводи апелянта про те, що електроскутер не належить до транспортних засобів, а тому він не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Положення цієї статті не обмежують коло транспортних засобів виключно механічними транспортними засобами.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричним колісним транспортним засобом є колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами та системою акумулювання електричної енергії, яка має технічну можливість заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів із питань безпеки дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи та наявних відеозаписів, ОСОБА_1 керував двоколісним електричним транспортним засобом, обладнаним сидінням, який використовував для пересування дорогою загального користування. Долучена апелянтом технічна документація стосується електровелосипеда з електродвигуном потужністю 800 Вт, однак відмінність у зазначенні комерційного найменування транспортного засобу не спростовує зафіксованого відеозаписами факту керування ОСОБА_1 двоколісним електричним транспортним засобом та його участі у дорожньому русі.

Отже, незалежно від віднесення такого електричного транспортного засобу до окремої категорії механічних транспортних засобів, ОСОБА_1 , керуючи ним та беручи участь у дорожньому русі, був водієм транспортного засобу у розумінні ст. 130 КУпАП і зобов`язаний був виконати вимогу поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Посилання апелянта на окремі судові рішення не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки наведені в них висновки зроблені з урахуванням конкретних обставин відповідних справ, а такі судові рішення преюдиційного значення для цієї справи не мають.

Посилання ОСОБА_1 на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності доведення винуватості особи поза розумним сумнівом також не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови. У цій справі висновок про його винуватість ґрунтується не на припущеннях, а на сукупності взаємопов`язаних доказів, зокрема відеозаписах руху електроскутера, записах спілкування з працівниками поліції, протоколах про адміністративні правопорушення та зафіксованих відмовах від проходження огляду.

Не встановлено й порушень права ОСОБА_1 на участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, судова повістка була направлена за адресою місця проживання ОСОБА_1 , зазначеною у протоколах про адміністративні правопорушення, яку він також зазначив в апеляційній скарзі. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, судом здійснювалася спроба повідомити ОСОБА_1 про дату та час судового засідання шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений у матеріалах справи, яке не було доставлено.

За таких обставин суд першої інстанції вжив залежних від нього заходів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, а неотримання ним судової кореспонденції за адресою, яку він сам зазначав як місце проживання, та недоставлення SMS-повідомлення не свідчать про порушення судом вимог процесуального закону.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо її своєчасно сповіщено про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду. Обов`язкової участі особи при розгляді справ цієї категорії закон не передбачає.

Крім того, ОСОБА_1 реалізував право на апеляційне оскарження постанови суду, а судом апеляційної інстанції перевірено наведені ним доводи та досліджено докази, на які він посилається. Тому обставини розгляду справи судом першої інстанції за його відсутності не призвели до неповноти судового розгляду чи неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення захисника в суді апеляційної інстанції не спростовують установлених судом обставин, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не містять посилань на нові факти чи докази, які б свідчили про незаконність оскаржуваної постанови.

Апеляційним переглядом справи про адміністративні правопорушення не встановлено порушень судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови. Суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та доводами апеляційної скарги не спростовані.

За таких обставин підстав для скасування постанови судді місцевого суду щодо ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич