Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №295/15009/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/15009/25 Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М.

Номер провадження №33/4805/442/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Грабчука Олександра Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Грабчука Олександра Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 18.10.2025 о 01 год 13 хв в м Житомирі, вул Покровська,54, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та у найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Грабчук О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне й неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вважає, що відеозапис «NO20251018-011154-001940F-20251018013059-1» не є належним і допустимим доказом, оскільки не містить електронного цифрового підпису уповноваженої особи та відомостей про технічний пристрій, за допомогою якого його здійснено.

Наголошує, що оформлення адміністративних матеріалів відбувалося під час повітряної тривоги, що, на його думку, призвело до порушення права ОСОБА_1 на захист та безпеку життя. Також стверджує, що направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння не складалося та до закладу охорони здоров`я для проходження такого огляду ОСОБА_1 не направлявся.

Крім того, зазначає, що з долучених до матеріалів справи відеозаписів не вбачається наявності у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим вважає процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення щодо нього адміністративних матеріалів незаконною.

Посилається також на недотримання працівниками поліції вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому, на переконання захисника, щодо нього мав бути застосований передбачений законом спеціальний порядок проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення відповідних матеріалів.

Окрім того, звертає увагу, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, позитивно характеризується, раніше до відповідальності не притягувався, а право керування транспортними засобами необхідне йому для виконання службових обов`язків у бойових умовах, що, на думку захисника, є підставою для застосування положень ст. 22 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

З протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №486543 від 18.10.2025 вбачається, що 18.10.2025 о 01 год 13 хв в м Житомирі, вул Покровська,54, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та у найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Водія відсторонено від права керування транспортним засобом на підставі ст.266 КУпАП (а.с.2-3).

За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №486543 від 18.10.2025 (а.с.2-3); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №686458 від 18.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР за ч.5 ст.121 КУпАП (а.с.4); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КМУ «ОМСЦ» ЖОР від 18.10.2025 (а.с.6); рапортом працівника поліції (а.с.7); відеозаписом події (а.с.9).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано.

Із наявних у матеріалах справи відеозаписів із нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля вбачається, що на них послідовно зафіксовано рух транспортного засобу Nissan, його зупинку працівниками поліції, а також те, що після зупинки з місця водія вийшов ОСОБА_1 . За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ним транспортним засобом є безпідставними.

Факт керування підтверджується також постановою працівника поліції від 18 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, яка ним не оскаржувалася. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 також не заперечував, що керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції.

Посилання захисника на недопустимість відеозапису «NO20251018-011154-001940F-20251018013059-1» у зв`язку з відсутністю електронного підпису та відомостей про пристрій, за допомогою якого його здійснено, правильності висновків суду не спростовують. Вимоги щодо обов`язкового засвідчення долученого до матеріалів справи відеозапису кваліфікованим електронним підписом норми КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію» не містять. Зміст відеозапису узгоджується з іншими матеріалами справи, а будь-яких конкретних обставин, які б свідчили про його підроблення, зміну змісту чи невідповідність зафіксованим подіям, стороною захисту не наведено.

Із відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський повідомив йому про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд із використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, а в разі незгоди - у найближчому закладі охорони здоров`я. Від проходження огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на те, що перебуває у тверезому стані.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не пропонувалося пройти огляд у закладі охорони здоров`я спростовуються змістом відеозапису. Складення направлення на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я не у присутності ОСОБА_1 не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не виключають наявності в його діях складу інкримінованого йому правопорушення, оскільки визначальним для кваліфікації є факт відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння також не дають підстав для скасування постанови.

Так, за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. Із відеозапису вбачається, що у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, зважаючи на повідомлення останнього про виявлені у нього ознаки, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, вимога поліцейського про проходження відповідного огляду була законною, а доводи захисту у частині відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак алкогольного сп`яніння та відсутності підстав для проведення відповідного огляду є помилковими.

Не заслуговують на увагу й доводи про порушення працівниками поліції вимог ст. 266-1 КУпАП.

Спеціальний порядок, установлений цією статтею, застосовується до військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби або перебування на території військової частини. Натомість у цій справі ОСОБА_1 був зупинений як водій транспортного засобу на вулиці міста за порушення Правил дорожнього руху. Доказів того, що під час керування транспортним засобом він виконував обов`язки військової служби або перебував на території військової частини, матеріали справи не містять. Сам факт проходження ним військової служби не виключав повноважень поліцейських провести огляд водія відповідно до ст. 266 КУпАП.

Посилання захисника на те, що адміністративні матеріали оформлювалися під час оголошення повітряної тривоги, також не свідчить про недопустимість зібраних доказів або порушення права ОСОБА_1 на захист. Із відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 висловлював бажання пройти до укриття, звертався до поліцейських із відповідною вимогою чи був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права. Крім того, повітряну тривогу було оголошено вже після того, як він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. За таких обставин оформлення адміністративних матеріалів у цей період не вплинуло на встановлення події та складу правопорушення.

Доводи захисника про можливість застосування ст. 22 КУпАП є безпідставними, оскільки положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладено судом у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною та передбачає штраф з обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Обставини, пов`язані з професійною або службовою необхідністю користування транспортним засобом, не надають суду підстав не застосовувати передбачене законом додаткове стягнення.

Отже, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом та маючи ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії працівників поліції відповідали вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та ст.266 КУпАП, а протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не містять посилань на обставини чи докази, які б виключали винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Грабчука Олександра Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич